Постанова ККС ВС № 644/852/20
від 10.06.2026 · КримінальнаПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ справа № 644/852/20 провадження № 51-1202км24 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу начальника Сектору ювенальної пробації м. Харкова Основ`янського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_6 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року про повернення апеляційної скарги у провадженні стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Індустріальний районний суд м. Харкова ухвалою від 26 січня 2026 року відмовив у задоволенні подання начальника Сектору ювенальної пробації м. Харкова Основ`янського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_8 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого ОСОБА_7 для відбування покарання, призначеного вироком Київського районного суду м.Полтави від 05 травня 2025 року. Харківський апеляційний суд ухвалою від 23 лютого 2026 року апеляційну скаргу начальника Сектору ювенальної пробації м. Харкова Основ`янського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_6 на ухвалу місцевого суду повернув апелянту, оскільки скарга подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу. Мотивом прийняття указаного рішення було те, що орган пробації не належить до визначених у ч. 1 ст. 393 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) осіб, які мають право оскаржувати ухвали суду, постановлені в порядку вирішення питань, пов`язаних із виконанням вироку. Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі представник органу пробації не погоджується з ухвалою апеляційного суду, просить її скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На переконання касатора, апеляційний суд ухвалив рішення, яке не відповідає приписам ст. 370 КПК. Свої вимоги мотивує тим, що згідно з п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК право на апеляційне оскарження судових рішень мають інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом. Отже, урозумінні процесуального закону уповноважений орган з питань пробації є іншою особою, яка наділена правом на апеляційне оскарження ухвал суду про відмову в задоволенні подання. Повернувши апеляційну скаргу, апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 129 Конституції України, безпідставно обмежив право органу пробації на оскарження ухвали місцевого суду про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування покарання, призначеного вироком суду. Водночас у касаційній скарзі скаржник посилається на висновки Верховного Суду в постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 1-261/10 (провадження № 51-2320км20), про те, що суд апеляційної інстанції обмежив право органу державної виконавчої служби в особі його начальника, який оскаржував рішення місцевого суду, постановленого за результатами розгляду заяви цього органу, на доступ до правосуддя. Повертаючи апеляційну скаргу органу державної виконавчої служби, апеляційний суд не врахував права особи, яка внесла подання, на оскарження рішення місцевого суду, ухваленого за результатами розгляду цього подання. Тобто вказані обставини Суд визнав як істотні порушення апеляційним судом вимог ст. 370, п.10 ч. 1 ст. 393 КПК. До суду касаційної інстанції надійшла заява представника органу пробації з проханням під час розгляду касаційної скарги врахувати правову позицію, викладену в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 лютого 2026 року у справі №936/40/24 (провадження № 51-4774км25), відповідно до якої в разі звернення до суду з поданням орган пробації, як суб`єкт звернення, в особі свого керівника або представника набуває прав і повноважень учасника в судовому провадженні, у тому числі підтримувати подання, давати пояснення, надавати суду докази, висловлювати свою думку щодо позиції інших учасників, а також оскаржувати рішення місцевого суду за наслідками розгляду подання в апеляційному порядку. Така можливість апеляційного оскарження рішення місцевого суду учасниками судового провадження за наслідками розгляду подання прямо передбачена положеннями ч. 6 ст. 539 КПК. Представник скаржника просить Суд здійснити розгляд за її відсутності, підтримує позицію, викладену у скарзі та заяві. Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні Прокурор просив суд відмовити у задоволенні скарги враховуючи висновок, сформований у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 01 червня 2026 року. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів дійшла таких висновків. Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На думку автора касаційної скарги, підставою для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду є те, що представник органу пробації наділений правом оскарження ухвали місцевого суду за результатами розгляду подання цього органу, розглянутого в порядку виконання вироку. Водночас скаржник посилається на практику Верховного Суду, викладену в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 лютого 2026 року у справі № 936/40/24, відповідно до якої в разі звернення до суду з поданням орган пробації, як суб`єкт звернення, в особі свого керівника або представника, в тому числі набуває права оскаржувати рішення місцевого суду за наслідками розгляду подання в апеляційному порядку. Перевіряючи законність ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги представника органу пробації, Суд керується судовою практикою, сформованою в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 01 червня 2026 року у справа № 621/3410/23 (провадження № 51-603кмо26). Так, об`єднана палата не погодилася з висновками зробленими у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 лютого 2026 року у справа № 936/40/24 і сформувала новий висновок про застосування норми права: органи або установи виконання покарань не наділені правом на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції, прийнятих за результатами розгляду їхнього клопотання (подання), яке стосується питань виконання вироку, оскільки жодною нормою КПК не передбачено можливості оскаржувати судові рішення, ухвалені в порядку виконання вироку, тими суб`єктами, до компетенції яких належить виконання судового рішення. Також у згаданому рішенні констатовано, що органи або установи виконання покарань у розумінні положень п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК не наділені правом на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції, прийнятих за результатами розгляду їхнього клопотання (подання), яке стосується питань виконання вироку. Таким правом наділені засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Тобто, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги начальника Сектору ювенальної пробації м. Харкова Основ`янського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області на ухвалу місцевого суду про відмову в задоволенні подання представника органу пробації ОСОБА_8 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого ОСОБА_7 для відбування покарання, призначеного вироком Київського районного суду м.Полтави від 05 травня 2025 року, оскільки орган пробації не належить до осіб, визначених у ч. 1 ст. 393 КПК, які мають право оскаржувати ухвали суду, постановлені в порядку вирішення питань, пов`язаних із виконанням вироку. Процесуальний закон не забороняє органу пробації повторно звернутися до суду з відповідним поданням після усунення можливих недоліків, про які зазначено в ухвалі суду. Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга представника органу пробації ОСОБА_6 з наведених у ній мотивів та підстав задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд ухвалив: Ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2026 рокузалишити без зміни, а касаційну скаргу начальника Сектору ювенальної пробації м.Харкова Основ`янського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_6 - без задоволення. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3