Постанова 4856 № 120/4333/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4333/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О.С. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 13 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки, виходячи з грошового забезпечення на день виключення зі списків особового складу 26.06.2021; - зобов`язати Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки, виходячи з грошового забезпечення на день виключення зі списків особового складу 26.06.2021, та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступні обставини справи. 22.11.2016 позивачеві видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 період з 04.07.2018 по 26.06.2021 позивач проходив військову службу в Житомирському військовому інституті імені С. П. Корольова. Наказом відповідача від 26.06.2021 №144 позивача з 26.06.2021 виключено з усіх видів забезпечення; визначено вважати позивача таким, що вибув у щорічну основну відпустку за 2021 рік тривалістю 30 календарних діб з наданням однієї доби на дорогу для проїзду до нового місця служби з 26.06.2021 по 27.07.2021 з виключенням зі списків особового складу інституту з 28.07.2021 і подальшим направленням до місця проходження служби. Вказаним наказом також визначено, що додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки позивачеві не надавалась. Грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2018-2021 роки, позивачеві не виплачена. Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки, звернувся до суду з цим позовом. За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, враховує наступне. Згідно з пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Згідно з ст. 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР "Про відпустки", учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Відповідно до п.8, 14, 17-19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. Відповідно до положень ст. 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;». Ст. 5 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII) визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (ст. 5 ). Відповідно до положень ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки". Відтак, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до ч. 14 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. За змістом п. 3 розділу ХХХІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 №260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Аналізуючи норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції вірно виснував, що підстави для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної або додаткової відпустки військовослужбовцю прямо визначені положеннями частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно з цією нормою, право на отримання грошової компенсації за невикористані дні відпустки виникає виключно у рік звільнення військовослужбовця зі служби. Саме у цей період, у разі невикористання ним щорічної основної або додаткової відпустки, військовослужбовцю виплачується відповідна компенсація. Отже, обов`язковою юридичною передумовою для нарахування і виплати такої компенсації є факт звільнення зі служби, що підтверджується наказом про виключення особи зі списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням з військової служби. Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 26.06.2021 №144 позивача дійсно виключено зі списків особового складу Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова, однак це відбулося не у зв`язку із звільненням з військової служби, а у зв`язку з направленням до іншого місця проходження служби. Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин позивач продовжував перебувати на військовій службі, а, отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, про відсутність у нього права на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбачену ч. 14 ст. 10-1 Закону №2011-XII. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.