Постанова Київський апеляційний суд № 372/507/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження №33/824/2119/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 квітня 2026 року місто Київ справа №372/507/26 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., при секретарі Балковій А.С., за участю: захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Коваленко Катерини Володимирівни, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника-адвоката Коваленко Катерини Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник-адвокат Коваленко К.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2026 року скасувати, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалася на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а вина ОСОБА_1 не доведена належними та допустимими доказами. Вказувала, що жоден доказ у справі не підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. На відеозаписі не зафіксовано особу водія та будь-яке переміщення ОСОБА_1 з місця водія. Натомість зафіксовано, що ОСОБА_1 перебуває на задньому пасажирському сидінні разом із дітьми. Посилалася на те, що у матеріалах справи відсутні рапорти працівників поліції, показання свідків, які могли б підтвердити або спростувати факт, що ОСОБА_1 був водієм автомобіля Volkswagen Polo д.н.з. НОМЕР_1 та мав ознаки алкогольного сп`яніння. Вказувала, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказами на доведення вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначала, що оскільки факт керування не доведений, висновок про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є необґрунтованим, таким чином, відсутні підстави вважати, що мала місце відмова у розумінні ч.1 ст.130 КУпАП. ??Посилалася на те, що в матеріалах справи відсутні докази відсторонення ОСОБА_1 від керування та затримання транспортного засобу. Вказувала, що матеріали справи про адміністративне правопорушення, не містять жодних доказів факту порушення водієм транспортного засобу Volkswagen Polo д.н.з. НОМЕР_1 , таких положень ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу. Зазначала, що відеозапис який був долучений до матеріалів справи є неналежним доказом, оскільки фіксування правопорушення повинно відбуватися з моменту його виявлення і до його завершення. При цьому, переривати відео фіксування процесу розгляду справи не можна, оскільки це є підставою вважати відео та фото докази, як неналежні.Початок формиКінець формиПочаток формиКінець формиПочаток формиКінець формиПочаток формиКінець форми Посилалася на те, що працівниками поліції в протоколі не вказано ні назву, ні модель, ні серійний номер пристрою, який застосовувався для відео зйомки, не зазначено номер та серію диску, а також відомості про обставини складання самого протоколу про адміністративне правопорушення, що є явно недостатнім для повного і об`єктивного встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Вказувала, що відео файли були записані на невідомий пристрій, інформацію про який не було зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, та в інших матеріалах справи. У судовому засіданні захисник-адвокат Коваленко К.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника-адвоката Коваленко К.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103. За правилами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Відповідно до п.п.2, 3, 6, 7 вказаної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а за змістом п.8 Порядку №1103 від 17 грудня 2008 року у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №575798, 26 січня 2026 року о 13:00 год. в м. Українка по вулиці Промислова, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Polo д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, не зв`язна мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 26 січня 2026 року серії ЕПР1 №575798; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається, що даний огляд не проводився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26 січня 2026 року; відеозаписами з нагрудної камери працівника поліції. Як вбачається з відеозапису, працівником поліції було повідомлено, що ОСОБА_1 підозрюється у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, оскільки в нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння (14:12:37, 14:13:26). Після чого працівниками поліціїнеодноразово пропонувалося ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на приладі Drager або у лікаря нарколога, на що останнійвідмовлявся та зазначав, що він не водій (14:12:48, 14:13:03, 14:13:13, 14:13:15, 14:13:46, 14:13:50, 14:14:00, 14:14:37, 14:15:15-14:15:21). Після чого працівником поліції повідомлено ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП (14:15:22). Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України. Посилання в апеляційній скарзі на те, що жоден доказ у справі не підтверджує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, на відеозаписі не зафіксовано особу водія та будь-яке переміщення останнього з місця водія, а натомість зафіксовано, що ОСОБА_1 перебуває на задньому пасажирському сидінні разом із дітьми, а також на те, що транспортним засобом керувала його дружина суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, під час патрулювання на вимогу працівника поліції про зупинку (13:58:59) автомобіль Volkswagen Polo д.н.з. НОМЕР_1 почав уповільнювати рух, а в подальшому проігнорував дану вимогу та продовжив рух. Працівники поліції почали переслідувати транспортний засіб Volkswagen Polo д.н.з. НОМЕР_1 , який о 13:59:58 год. наздогнали. Підійшовши до автомобіля працівником поліції було зафіксовано, що водій вже знаходиться на задньому сидінні, який зазначав, що транспортним засобом керувала його дружина, яка відійшла, а він був з дитиною на задньому сидінні автомобіля (14:00:28). Як вбачається з відеозапису, під час вимоги працівника поліції про зупинку транспортного засобу Volkswagen Polo зафіксовано, що за кермом автомобіля перебуває саме чоловік (13:59:03). До доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу знаходився на задньому сидінні, яким керувала його дружина, суд апеляційної інстанції ставиться критично та розцінює їх як намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відеозапис, який був долучений до матеріалів справи є неналежним доказом, оскільки фіксування правопорушення повинно відбуватися з моменту його виявлення і до його завершення, а також про те, що відео файли були записані на невідомий пристрій, інформацію про який не було зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, та в інших матеріалах справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, ст.251 КУпАП встановлені джерела доказів у справах про адміністративні правопорушення. При цьому, вказаною нормою закону не встановлено вичерпний перелік документів чи інших джерел інформації, які можуть бути доказами. Відеозаписи, що містяться в матеріалах справи та які містять фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є належними доказами у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст.251 КУпАП. Посилання апелянта на те, що в матеріалах справи відсутні докази відсторонення ОСОБА_1 від керування та затримання транспортного засобу, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки, як вбачається з пояснень від 26 січня 2026 року, складених інспектором Обухівського районного УП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Сердюком О.О., ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень та покинув місце події (а.с.5). Докази, які містяться в матеріалах справи відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності є достатніми та переконливими для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДРУкраїни, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи. З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.5, ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду. Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника-адвоката Коваленко Катерини Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2026 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: Борисова О.В.