Постанова Київський апеляційний суд № 367/12422/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження №33/824/100/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 березня 2026 року місто Київ справа №367/12422/24 Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., при секретарях: Балковій А.С., Олешко Л.Ю. за участю: захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Слизькоухого Василя Володимировича, прокурора відділу Київської обласної прокуратури Сироватки Володимира Володимировича, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №70/2024 від 20 листопада 2024 року, ОСОБА_1 , яка у період з 01 лютого 2021 року по 11 квітня 2022 року перебувала на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, будучи відповідно до пп. «3» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII, суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог абзацу першого ч.2 ст.45 та п.2-7 прикінцевих положень закону, без поважних причин, несвоєчасно подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями за формою, затвердженою наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 08 листопада 2023 року №252/23 «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП. Постановою судді Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2024 рокускасувати та прийняти нову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. В обґрунтування доводів посилалася на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, винесена без належного дослідження обставин справи та з порушенням норм чинного законодавства. Вказувала, що суд першої інстанції формально та упереджено розглянув справу, неповно з`ясував обставини справи заслухавши лише пояснення сторін, не надав належної оцінки клопотанню її представника про наявність неналежних та недопустимих доказів у справі, також не дослідив інші докази, в тому числі сам протокол про адміністративне правопорушення, який в ході судового розгляду не оголошувався, як це передбачено ст.279 КУпАП . Зазначала, що уповноважена особа Національної поліції України, що склала протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.172-6 КУпАП здійснивши перевірку ОСОБА_1 , як суб`єкта декларування, та склавши протокол без відповідного звернення (доручення) НАЗК, вийшла за межи своїх повноважень, тобто діяла не в рамках діючого законодавства, оскільки всі обов`язкові дії по проведенню контролю та перевірки декларування, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК, а органи Національної поліції позбавлені контролюючої функції. Посилалася на те, що належних і допустимих доказів, які беззаперечно вказують, що в її діях при несвоєчасному поданні декларації був наявний умисел та мета, в матеріалах справи немає. Вказувала, що протокол про адміністративне правопорушення від 20 листопада 2024 року не відповідає вимогам ст.256 КУПАП, оскільки при складанні протоколу в його тексті зазначено декілька різних декларацій, яких нібито вона своєчасно не подала, зокрема, на аркуші 7 протоколу уповноважена особа зазначила, що вона до 01 лютого 2024 року зобов`язана була подати декларацію особи, яка припиняє виконання функцій держави, надалі по тексту зазначено, що згідно з відомостями реєстру, щорічну декларацію при звільненні вона подала лише 06 лютого 2024 року, а при зазначенні дати вчинення адміністративного правопорушення, вказано, що не подано своєчасно декларацію перед звільненням і як юридичним наслідком є несвоєчасне подання щорічної декларації при звільненні. Зазначала, що оскільки всі зазначені декларації є різними за суттю і значенням, не можливо встановити яку ж саме декларацію із вище зазначених трьох, своєчасно вона не подала, тому слід вважати, що протокол про адміністративне правопорушення від 20 листопада 2024 року складено з порушенням КУПАП та не може вважатися належним та допустимим доказом. Посилалася на те, що уповноваженою особою, яка склала протокол та судом першої інстанції взагалі не досліджено об`єкт адміністративного правопорушення, а саме декларацію особи, яка припиняє діяльність, за період не охоплений раніше поданими деклараціями. Вказувала, що оскільки вона раніше подала щорічну декларацію за 2022 рік, декларацію щорічну за 2023 рік, тому з урахуванням вимог законодавства декларація за період 01 січня 2022 року по 11 квітня 2022 року, яка подана 06 лютого 2024 року, є зайвою, такою, яку не було необхідності подавати, так як закон цього не вимагав, оскільки період з 01 січня 2022 року по 11 квітня 2022 року охоплювався щорічними деклараціями за 2022 рік. Зазначала, що накладаючи на неї стягнення за ч.1 ст.172-6 КУПАП, суд першої інстанції не урахував дані особи-правопорушника, яка не переслідувала будь-який корупційний інтерес, суд достовірно не встановив факт несвоєчасного подання нею декларації, особою, яка більш як 12 років роботи на державній службі не допускала фактів несвоєчасного подання декларацій, відсутні будь-які негативні наслідки як для державних інтересів так і для інших, вона раніше не притягувалась до адміністративної відповідальності, наявне формальне порушення строків подання декларації пов`язане зі зміною імені та отриманням електронно-цифрового підпису, а також належною правосвідомістю, що призвело до подання зайвої декларації, а також відсутність умислу на ухилення від подання декларації, що суттєво знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого. Також особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просила поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови судді Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2024 року. В обґрунтування вимог, посилалася на те, що 31 грудня 2024 року на постанову суду першої інстанції від 24 грудня 2024 року було подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду. Вказувала, що 5 лютого 2025 року із реєстру судових справ їй стало відомо, що постановою судді Київського апеляційного суду від 10 січня 2025 року (зареєстровано в реєстрі 30 січня 2025 року та забезпечено надання загального доступу 31 січня 2025 року), апеляційну скаргу на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2024 року повернуто особі, яка її подала. У судовому засіданні захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Слизькоухий В.В. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Прокурор відділу Київської обласної прокуратури Сироватка В.В. заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Слизькоухого В.В. та прокурора відділу Київської обласної прокуратури Сироватки В.В., проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена 24 грудня 2024 року. Апеляційна скарга Слизькоухого В.В., який діяв в інтересах ОСОБА_1 була подана у десятиденний термін з моменту ухвалення оскаржуваної постанови, а саме 31 грудня 2024 року. Постановою судді Київського апеляційного суду від 10 січня 2025 року апеляційну скаргу Слизькоухого В.В., подану в інтересах ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала. Відповідно до супровідного листа від 31 січня 2025 року Київським апеляційним судом Слизькоухому В.В. було направлено копію вказаної постанови на поштову адресу. Доказів направлення та отримання ОСОБА_1 постанови Київського апеляційного суду від 10 січня 2025 року матеріали справи не містять. Апеляційна скарга особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 повторно була подана 05 лютого 2025 року. Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити. Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст. 172-6 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до наказу ГУНП в Київській області від 01 лютого 2021 року №26 о/с ОСОБА_3 було призначено на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області. Згідно з наказом ГУНП в Київській області від 11 квітня 2022 року №66 о/с ОСОБА_3 було звільнено з посади дільничного офіцера поліції сектору превенції Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області. 02 січня 2024 року Ірпінським об`єднаним відділом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області здійснено обмін та змінено інформацію внесеною до паспорта громадянина України, а саме видано паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 . Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. ОСОБА_1 , обіймаючи посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Бучанського районного управління поліції, була суб`єктом, на якого поширюються положення п.п. «з» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з ч.2 ст.45 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Враховуючи викладене ОСОБА_1 є суб`єктом декларування. Згідно з послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 , вона фактично подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями 06 лютого 2024 року о 16.25 год., хоча граничним терміном подачі такої декларації Законом України «Про запобігання корупції» визначено 31 січня 2024 року. ОСОБА_1 , будучи особою, на яку відповідно до пп. «з» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» поширюється дія закону, несвоєчасно без поважних причин подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями. У своїх поясненнях від 20 листопада 2024 року ОСОБА_1 повідомила, що декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період 01 січня 2022 року - 11 квітня 2022 року нею було подано 06 лютого 2024 року о 16.25 год. Вказувала, що у зв`язку із зміною прізвища та імені та отримання відповідно паспорту громадянина України на нове прізвище та ім`я, постала необхідність отримання нового кваліфікаційного електронного підпису та активації його в особистому кабінеті в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Таку активацію здійснилось можливим здійснити лише 05 лютого 2024 року, після чого нею було подано зазначену декларацію. Зазначала, що ніякого умислу приховати свої статки та порушити вимоги Закону України «Про запобігання корупції» не мала і не має. Згідно ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. З Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування вбачається, що ОСОБА_1 08 листопада 2023 року було подано щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, якою було охоплено період з 01 січня 2022 рік по 11 квітня 2022 року, за який потрібно було подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями. При цьому за вказаний період який був охоплений відомості, які зазначено в декларації, яка була подана з порушенням строку 06 лютого 2024 року повністю відповідають відомостям, які було зазначено в щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік. Відповідно до положень Закону України «Про запобігання корупції», метою цього закону є, зокрема, встановлення ефективної системи об`єктивного фінансового контролю за майновим станом державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. З огляду на те, що ОСОБА_1 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, передбачена Законом України «Про запобігання корупції» мета фінансового контролю щодо забезпечення фінансового контролю та прозорості майнового стану суб`єкта декларування була досягнута. Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог ст.ст.23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Водночас, накладаючи на ОСОБА_1 стягнення за ч.1 ст.172-6 КУпАП, суд першої інстанції не врахував раніше подану останньою щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, якою було охоплено період з 01 січня 2022 рік по 11 квітня 2022 року, дані особи-правопорушника, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, характер та обставини правопорушення, а також відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, що на думку апеляційного суду, суттєво знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого та, як наслідок, призводить до малозначності діяння. Відповідно до вимог ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Враховуючи раніше подану ОСОБА_1 щорічну декларацію за 2022 рік, якою було охоплено період з 01 січня 2022 рік по 11 квітня 2022 року та обставини, які стали причиною неподання ОСОБА_1 декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями вчасно, апеляційний суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, та провадження у справі закрити. Апеляційний суд вважає, що застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині призначення покарання із закриттям провадження у справі. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В: Поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2024 року. Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2024 року - скасувати. Прийняту нову постанову, якою звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: Борисова О.В.