Постанова Київський апеляційний суд № 754/15608/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження №33/824/1501/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2021 року місто Київ справа № 754/15608/20 Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с.Глеваха, Васильківського району Київської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.173-2 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді Деснянського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 18 лютого 2021 року подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року про притягнення її до адміністративної відповідальності. В обґрунтування апеляційної скарги посилалася на те, що про існування справи в суді вона дізналася випадкового, адже при складанні протоколу взагалі не була присутня, а тому не могла подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Вказувала, що в протоколі зазначено, що при його складанні були присутні свідки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зауважувала, що зазначені особи їй невідомі та присутність їх, як і її при складанні проколу у неї викликає дуже великий сумнів. Зазначала, що в поясненнях її сина ОСОБА_2 та невістки ОСОБА_5 йде мова, що вона день і ніч вживає алкоголь, не дає спокій його сім`ї та інші неправдиві відомості, що не відповідають дійсності. Посилалася на те, що вона проживає у квартирі, яка належить їй на праві приватної власності, у сім`ї сина також є своє житло, але вони живуть у неї та якби вона дійсно чинила би насильство проти них вони б навряд чи продовжували проживати з нею. Вказувала, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про направлення їй повістки та її отримання. Натомість є відомості про недоставку CMC повідомлення та заявка від неї на отримання судової повістки в електронній формі за допомогою CMC повідомлення, яку вона не могла підписувати. Зазначала, що єдиним доказом на підтвердження вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП є протокол про адміністративне правопорушення та пояснення заявника, однак, само по собі складення протоколу про адміністративне правопорушення, за відсутності інших даних на підтвердження наявності складу адмінправопорушення не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Також ОСОБА_1 просила поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року. Посилалася на те, що про існування справи про адміністративне правопорушення відносно неї, вона дізналася випадково, коли їй повідомив її адвокат, переглянувши Єдиний державний реєстр судових рішень. У зв`язку з цим вона прибула до Деснянського районного суду міста Києві для ознайомлення зі справою та 11 лютого 2021 року отримала копії матеріалів справи. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_5 , капітана поліції ДОП Деснянського УП ГУНП в місті Києві Луценка А.Л., проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 21 грудня 2020 року, а апеляційна скарга на неї подана 18 лютого 2021 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Як вбачається з матеріалів справи, копія постанови суду першої інстанції в строк, передбачений на апеляційне оскарження ОСОБА_1 направлена не була, копію оскаржуваної постанови остання отримала 11 лютого 2021 року в суді першої інстанції. Апеляційна скарга була подана у десятиденний термін, а саме 18 лютого 2021 року. Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити. Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство -це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї. Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №356383 від 25 жовтня 2020 року, 25 жовтня 2020 року о 16.30 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно свого сина ОСОБА_2 : постійні погрози, образи, нецензурна лайка, кидається в бійку, чим вчинила правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП. На обґрунтування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП матеріали справи містять пояснення її сина ОСОБА_2 та невістки ОСОБА_5 на основі яких складено протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №356383 від 25 жовтня 2020 року. У поясненнях від 25 жовтня 2020 року ОСОБА_2 вказував на те, що 25 жовтня 2020 року його мати в алкогольному сп`янінні влаштовує бійки, постійно день і ніч випиває разом зі своїм чоловіком, не дає спокою його сім`ї. Згідно пояснень ОСОБА_5 , 25 жовтня 2020 року виник конфлікт між її чоловіком ОСОБА_2 та її свекрухою ОСОБА_1 , яка тиждень вживає зранку до ночі та заважає відпочивати. Вказувала, що ОСОБА_1 з 24 жовтня 2020 року не ночувала вдома, прийшла 25 жовтня 2020 року та почала нападати з кулаками на її чоловіка ОСОБА_2 та ображати її неповнолітнього сина, який проживає на території чоловіка. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснила, що її син та невістка виробили стратегію для виживання її з власного житла, яке належить їй на праві приватної власності для заволодіння цим житлом. Вказувала, що невісткою постійно подаються заяви до правоохоронних органів, які не містять ніяких доказів вчинення нею противоправних дій відносно неї. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційного суду повідомили, що оскільки після смерті чоловіка ОСОБА_1 вийшла заміж, вони пропонували їй розійтися з чоловіком щоб в подальшому уникнути з ним спору щодо користування квартирою, яка належить їм на праві спільної часткової власності. Капітан поліції ДОП Деснянського УП ГУНП в місті Києві Луценко А.Л. у судовому засіданні апеляційного суду підтримав обставини, які зазначені у протоколі серії АПР18 №356383 від 25 жовтня 2020 року. Також у судове засідання апеляційного суду викликалися свідки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які зазначені у протоколі серії АПР18 №356383 від 25 жовтня 2020 року, однак останні у судове засідання не з`явилися. З огляду на надані у судовому засіданні апеляційного суду пояснення: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 вбачається, що між останніми виникають конфліктні ситуації, пов`язані зі спором щодо користування квартирою, яка належить ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності. Разом з тим, обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого домашнього насильства відносно сина ОСОБА_2 , а й про можливість завдання чи завдання внаслідок цього шкоди його здоров'ю. При цьому, нецензурна лайка, образи в межах конфлікту, який склався між ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди здоров'ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 25 жовтня 2020 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять. Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи та всі обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а тому дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia» , рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова судді Деснянського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закриттю, у зв`язку з відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Керуючись ст.ст.247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Київський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_6 і строк на апеляційне оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: Борисова О.В.