Постанова Київський апеляційний суд № 759/22257/21

Постанова Іменем України Єдиний унікальний номер справи 759/22257/21 Номер провадження 33/824/2314/2022 Головуючий у суді першої інстанції Л.М. Шум Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач 19 серпня 2022 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д., переглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Лиштви Юрія Васильовича на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не зазначено, громадянки України, пенсіонерки, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - в с т а н о в и в: Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Лиштва Ю.В. подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з`ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Вказував, що у протоколі про адміністративне правопорушення не відображено всі елементи об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, у якій йдеться про існування такої обов`язкової ознаки, як можливого чи фактичного настання фізичної чи психологічної шкоди, що була чи могла бути завдана потерпілому, а це унеможливлює його використання як доказу у справі відповідно до статті 256 КУпАП. Зазначав, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність обставин, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема щодо наслідків дій ОСОБА_1 для завдання моральної та психологічної травми потерпілому. Суд не врахував, що саме ОСОБА_1 викликала поліцію через конфлікт який стався між нею та ОСОБА_2 . Судом не враховано та не взято до уваги, що 21.09.2021 відносно потерпілого ОСОБА_2 також було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, за результатами розгляду якого 06.10.2021 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАп. Крім того, апелянт просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на те, що такий строк було пропущено з поважних причин, так як розгляд справи відбувся за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а постанова судді була отримана нею лише 08.08.2022. З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, враховуючи, що строк на апеляційне оскарження було пропущено з поважних причин, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити клопотання та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року. Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання апеляційного суду не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі, постанову судді суду першої інстанції просив залишити без змін. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та адвоката Лиштви Ю.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її з викладених підстав, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Відповідно до статей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство -це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред`явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст.129 Конституції України, та буде порушено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №569008 від 21 вересня 2021 року, 21.09.2021 о 21 год 30 хв ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру, а саме: словесно ображала свого зятя ОСОБА_2 , чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173 -2 КУпАП. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що 21.09.2021 між нею та її зятем ОСОБА_2 стався конфлікт у ході розмови про його участь у сплаті комунальних послуг. Зазначила, що саме вона викликала поліцію через поведінку ОСОБА_2 , який її ображав, оскільки висловлювався нецензурною лайкою, словесними образами. Така ситуація повторюється не вперше. На обґрунтування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП матеріали справи містять пояснення ОСОБА_2 на основі яких складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №569008 від 21 вересня 2021 року. У поясненнях ОСОБА_2 вказував на те, що 21.09.2021 о 21 год 30 хв у ході розмови з ОСОБА_1 щодо сплати комунальних послуг, остання почала вести себе неадекватно. В подальшому сутичка перейшла на підвищений тон розмови і не більше. Насильства на ОСОБА_1 не здійснювалося, після чого нею було викликано поліцію. Перед викликом поліції ОСОБА_1 вела себе грубо та неадекватно, висловлювалася нецензурною лайкою, кидалася побутовими предметами, їжею, ображала усіх присутніх - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Досідивши наявні у матеріалах справи докази, апеляційний суд вважає, що обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого психологічного насильства відносно зятя ОСОБА_2 , а й про можливість завдання чи завдання внаслідок цього шкоди його психічному здоров`ю. Так, сама ОСОБА_1 пояснила суду, що в ході конфлікту з чоловіком дочки вона нецензурною лайкою не висловлювалася, ОСОБА_2 не ображала, а лише просила його сплачувати частину вартості комунальних послуг, оскільки сім'я дочки складається з 4- х осіб, і вони не сплачують свою частину отриманих комунальних послуг. Вона одна, будучи пенсіонеркою, вимушена усю пенсію сплачувати на комунальні послуги. Отже, у ході складання протоколу можливість настання чи настання психологічної шкоди потерпілому встановлена не була, та як наслідок, в протоколі не зазначена. Такі дані не узгоджуються із диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яка передбачає завдання або можливість завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи, тобто не конкретизовано об`єктивну сторону вчиненого адміністративного правопорушення. Суд звертає увагу на те, що нецензурна лайка в межах конфлікту, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку. За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення, який є процесуальним документом, внаслідок якого проводиться подальше провадження у справі, не містить посилання на наявність обов`язкових наслідків, зазначених у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що виключає відповідальність особи за даною статтею. Пояснення ОСОБА_2 апеляційний суд оцінює критично, оскільки ОСОБА_2 є зацікавленою особою, та із матеріалів справи вбачається, що цього ж дня відносно нього також було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП з приводу ситуації, що склалася між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 06.10.2021 ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили. Ураховуючи заперечення ОСОБА_1 обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, відхилення судом пояснень потерпілого, будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 21 вересня 2021 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять. Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи та всі обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Частиною третьою статті 62 Конституції України визначено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова судді Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закриттю, у зв`язку з відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Лиштві Юрію Васильовичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Лиштви Юрія Васильовича задовольнити. Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Л.Д. Поливач