Постанова Київський апеляційний суд № 761/25551/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/25551/22 № апеляційного провадження: 33/824/1684/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 квітня 2023 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Слюсар Т.А., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,- У С Т А Н О В И Л А : Постановою Шевченківськогорайонного суду м. Києва 28 листопада 2022 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень та стягнуто судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на день винесення постанови становить 496 грн в дохід держави. Судом встановлено, що 22 жовтня 2022 року о 23 год., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство економічного характеру відносно своєї сестри ОСОБА_2 , а саме: виганяла з квартири, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, ОСОБА_1 08 березня 2023 року через районний суд направила апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року та ухвалити нову, якою закрити провадження за відсутності складу правопорушення. Апеляційна скарга за змістом обґрунтована тим, що у протоколі про адміністративне правопорушення у графі «склад адміністративного правопорушення» не зазначено прізвища, ім.`я, по-батькові особи відносно якої вчинено правопорушення, а записано лише «сестри», що виключає можливість встановлення судом об`єктивної сторони інкримінованого адміністративного правопорушення. Також зазначено, що в протоколі про адміністративне правопорушення від 22.10.2022 не зазначено настання конкретних наслідків вчинення адміністративного правопорушення, хоча, за змістом диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлення і відображення у протоколі наслідків, які утворюють об`єктивну сторону змісту правопорушення, є обов`язковим. Апелянт вказує, що в оскаржуваній постанові не постановлено у вину вчинення саме «домашнього насильства», доказів щодо наявності такого насильства у ході провадження в цій справі не збиралось, а тому в межах розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ОСОБА_1 не можливо притягнути до адміністративної відповідальності за цією статтею за вчинення саме «домашнього насильства». Крім того в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на оскарження, ОСОБА_1 вказує, що повний текст оскаржуваної постанови вона отримала засобами поштового зв`язку 22.02.2023. З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року як такий, що пропущений з поважних причин. Під час апеляційного розгляду суд заслухав пояснення адвоката Роспотнюка В.О. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та просили її задовольнити, а також пояснення адвоката Князьської Н.А. в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які заперечували проти апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні. Перевіривши та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Відповідно до статей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Пунктом 4 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Таким чином, під домашнє насильство, зокрема економічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред`явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України, та буде порушено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 456461 від 22 жовтня 2022 року, 22 жовтня 2022 року о 23 год., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство економічного характеру відносно своєї сестри ОСОБА_2 , а саме: виганяла з квартири, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173 -2 КУпАП. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснила, що 22.10.2022 між нею та її сестрою ОСОБА_1 стався конфлікт у ході якого вона ображала її нецензурною лайкою та виганяла її та її дітей з квартири. На обґрунтування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП матеріали справи містять пояснення ОСОБА_2 на основі яких складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 456461 від 22 жовтня 2022 року. У поясненнях ОСОБА_2 вказувала на те, що 22.10 2022 о 23 год 00 хв між нею та сестрою ОСОБА_1 виник конфлікт з приводу побутових умов і ОСОБА_1 ображала її нецензурною лайкою, виганяла її та її дітей з квартири бо вони їй заважають. Вказувала що ОСОБА_1 постійно провокує сварки та погрожує. Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, апеляційний суд вважає, що обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого економічного насильства відносно сестри ОСОБА_2 , а й про можливість завдання чи завдання внаслідок цього шкоди психічному здоров`ю. Отже, у ході складання протоколу можливість настання чи настання психологічної шкоди потерпілому встановлена не була, та як наслідок, в протоколі не зазначена. Такі дані не узгоджуються із диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яка передбачає завдання або можливість завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи, тобто не конкретизовано об`єктивну сторону вчиненого адміністративного правопорушення. Суд звертає увагу на те, що нецензурна лайка в межах конфлікту, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку. За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення, який є процесуальним документом, внаслідок якого проводиться подальше провадження у справі, не містить посилання на наявність обов`язкових наслідків, зазначених у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що виключає відповідальність особи за даною статтею. Пояснення ОСОБА_2 апеляційний суд оцінює критично, оскільки вона є зацікавленою особою, а із матеріалів справи вбачається, що за наслідком подій, що мали місце 22 жовтня 2022 року відносно неї того ж дня також було складено протокол про вчинення домашнього насильства економічного характеру (а.с. 4). Зазначене свідчить про існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спору, пов`язаного з користуванням житловим приміщенням, а це питання підлягає до вирішення у цивільно-правовому порядку. Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи та всі обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У справі "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v. Russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Частиною третьою статті 62 Конституції України визначено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п. 43) та "Авшар проти Туреччини" (п. 282), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії" від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закриттю, у зв`язку з відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И Л А : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.А. Слюсар