Постанова КЦС ВС № 369/295/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2026 року м. Київ справа № 369/295/20 провадження № 61-6194св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, в складі судді Дубас Т. В., від 23 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., від01 квітня 2025 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2020 року акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину.

2. Позов мотивований тим, що Оболонським районним судом м. Києва 27 грудня 2017 року видано виконавчий лист № 2/756/660/13 на виконання рішення цього ж суду від 16 жовтня 2013 року у справі № 2605/18536/12, зміненого рішенням апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2014 року, про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф. 3. 14 лютого 2019 року постановою Київського апеляційного суду у справі № 2605/18536/12 задоволено заяву АТ «Дельта Банк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Однак наступного дня, 15 лютого 2019 року, ОСОБА_1 за договорами купівлі-продажу відчужив належні йому земельні ділянки на користь своєї тітки ОСОБА_2 . 4. 25 квітня 2019 року постановою приватного виконавця Авторгова А. В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом Оболонського районного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року № 2/756/660/13.

5. В межах виконавчого провадження встановлено відсутність у боржника ( ОСОБА_1 ) майна, достатнього для повного виконання рішення суду.

6. У зв`язку з викладеним позивач вважає, що боржник діяв недобросовісно та зловживав своїми правами; договори купівлі-продажу земельних ділянок укладені боржником на шкоду кредитору, з метою уникнення звернення на них стягнення в рахунок погашення боргу за рішенням суду, тобто ці договори є фраудаторними правочинами.

7. З урахуванням заяви про зміну предмета позову, АТ «Дельта Банк» просило суд: - визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , посвідчений 15 лютого 2019 року приватним нотаріусом Каплуном Ю. В. за реєстровим номером 769; - визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , посвідчений 15 лютого 2019 року приватним нотаріусом Каплуном Ю. В. за реєстровим номером 770; - застосувати наслідки недійсності правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45557357 від 15 лютого 2019 року, 18:22:20, приватний нотаріус Каплун Ю. В., на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 15 лютого 2019 року № 30322029 за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2347 га, кадастровий номер 3222480400:03:002:0405, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, адреса: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с/рада Білогородська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 212744332224, та поновити запис про право власності від 28 жовтня 2013 року № 3387138 за ОСОБА_1 ; - застосувати наслідки недійсності правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45557574 від 15 лютого 2019 року, 18:48:27, приватний нотаріус Каплун Ю. В., на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 15 лютого 2019 року № 30322081 за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2348 га, кадастровий номер 3222480400:03:002:0414, цільове призначенням - для ведення особистого селянського господарства, адреса: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с/рада. Білогородська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 211985032224, та поновити запис про право власності від 28 жовтня 2013 року № 3375020 за ОСОБА_1 . Інформація про судові рішення, ухвалені у розглядуваній справі

8. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року та постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року заяви АТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК Інвест-Кредо» задоволено.

9. Замінено АТ «Дельта Банк» на правонаступника ТОВ «ФК Інвест-Кредо» у справі № 369/295/20 за позовом АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Каплун Ю. В., про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину. Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2022 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , посвідчений 15 лютого 2019 року приватним нотаріусом Каплуном Ю. В. за реєстровим номером

769. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , посвідчений 15 лютого 2019 року приватним нотаріусом Каплуном Ю. В. за реєстровим номером

770. Застосовано наслідки недійсності правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45557357 від 15 лютого 2019 року, 18:22:20, приватний нотаріус Каплун Ю. В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 15 лютого 2019 року № 30322029 за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2347 га, кадастровий номер 3222480400:03:002:0405, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, адреса: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с/рада Білогородська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 212744332224, та поновлено запис про право власності від 28 жовтня 2013 року № 3387138 за ОСОБА_1 . Застосовано наслідки недійсності правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45557574 від 15 лютого 2019 року, 18:48:27, приватний нотаріус Каплун Ю. В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності від 15 лютого 2019 року № 30322081 за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2348 га, кадастровий номер 3222480400:03:002:0414, цільове призначенням - для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с/рада Білогородська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 211985032224, та поновлено запис про право власності від 28 жовтня 2013 року № 3375020 за ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , який 15 лютого 2019 року відчужив земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу своїй родичці ОСОБА_2 наступного дня після поновлення позивачу строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання постановою апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 2605/18536/12, діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами, оскільки вчинив оспорювані правочини, які порушують майнові інтереси кредитора, і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника. При цьому, дії ОСОБА_2 також не можуть вважатись добросовісними з огляду на її обізнаність з борговими зобов`язаннями ОСОБА_1 перед позивачем.

12. Перехід права власності на земельні ділянки одразу після виникнення реальної загрози відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на майно в рахунок погашення боргу за рішенням суду свідчить про мету приховати це майно від виконання за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф, що призвело до порушення прав та інтересів кредитора.

13. Суд вважав, що з метою реального захисту та відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, необхідним є застосування наслідків недійсності правочинів шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45557357 від 15 лютого 2019 року 18:22:20 та індексний номер: 45557574 від 15 лютого 2019 року 18:48:27. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

14. Постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2022 року в частині задоволених позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2022 року в частині стягнення судових витрат змінено, зменшено суму судового збору, яка підлягала стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» із 3 842 грн до 1 921 грн з кожного. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

15. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що під час укладення оспорюваних правочинів 15 лютого 2019 року воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву і вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених цими правочинами, які вчинені з метою приховання майна від виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

16. Враховуючи викладене, апеляційний суд також погодився з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених статтею 234 ЦК України правових підстав, для визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу.

17. Відмовляючи в задоволенні вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, апеляційний суд виходив з того, що позивачем в цій частині обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки для повернення майна боржнику оспорювання реєстраційних дій (рішень, записів) щодо цього майна не вимагається. Короткий зміст вимог касаційних скарг

18. У касаційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду першої інстанції скасувати повністю, постанову апеляційного суду скасувати в частині задоволених позовних вимог, а справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

19. У травні 2025 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року.

20. У червні 2025 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року.

21. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у липні 2025 року надійшли до Верховного Суду.

22. Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року.

23. Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

24. Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, від 04 червня 2019 рокуу справі № 916/3156/17, від 25 червня 2019 рокуу справі № 910/17792/17, від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20, від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19, від 06 листопада 2024 року у справі № 21/5005/2686/2012, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня2018 року у справі № 753/11000/14-ц, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 рокуу справі № 904/6636/17, від 03 жовтня 2018 рокуу справі № 369/2770/16-ц, від 07 листопада 2018 рокуу справі № 357/3394/16-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/8158/15-ц, від 04 червня 2020 рокуу справі № 522/7758/14-ц, від 09 липня 2020 року у справі № 910/1667/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 760/10998/18, від 13 березня 2024 рокуу справі № 757/23249/17, від 22 травня 2024 року у справі № 568/1612/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

25. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що він не визнає права вимоги АТ «Дельта Банк» і ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», оскільки з 02 липня 2014 року саме він набув права вимоги за кредитним договором № 788-Ф і ці права ніхто у нього не витребував в порядку статей 387, 388 ЦК України.

27. Зазначає, що рішення господарських судів у справі № 910/12760/16, якими визнано недійсним укладений 02 липня 2014 року між АТ «Дельта Банк» і ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» договір про відступлення права вимоги, на підставі якого банк відступив право вимоги за кредитним договором, не призвело до відновлення прав АТ «Дельта Банк» на права вимоги до ОСОБА_1 .

28. Звертає увагу, що відповідачі не брали участі та не були повідомлені про розгляд справи господарськими судами № 910/12760/16, а тому судові рішення у цій справі не мають преюдиційного значення для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

29. Вважає, що суди не проаналізували рішення господарських судів у справі № 910/12760/16 та не встановили, що вони є правовою колізією і судовою помилкою, оскільки для визнання недійсним правочину від 02 липня 2014 року був застосований закон, який не діяв на момент вчинення цього правочину. Крім того суди не врахували, що у справі № 910/12760/16 був неналежний відповідач і рішення у цій справі не мають правових наслідків для ОСОБА_1 .

30. Стверджує, що апеляційний суд безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, не розглянув заяву про постановлення окремої ухвали, безпідставно відмовив у долученні доказів.

31. Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду 04 червня 2019 рокуу справі № 916/3156/17, від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19, від 06 листопада 2024 року у справі № 21/5005/2686/2012, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 рокуу справі № 638/2304/17, у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 рокуу справі № 126/1439/17, від 27 лютого 2018 рокуу справі № 904/6636/17, від 10 квітня 2020 року у справі № 532/1374/18, від 04 червня 2020 рокуу справі № 522/7758/14-ц, від 09 липня 2020 рокуу справі № 910/1667/19, від 16 жовтня 2020 рокуу справі № 922/1995/17, від 22 травня 2024 року у справі № 568/1612/18, від 21 червня 2024 рокуу справі № 758/16073/21, від 19 грудня 2024 року у справі № 484/40/21, від 26 лютого 2025 року у справі № 711/494/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

32. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

33. Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що обставини справи свідчать про недобросовісність позивача і безпідставність його вимог.

34. Звертає увагу на надмірно формальне застосування апеляційним судом правових норм під час розгляду клопотання про призначення експертизи.

35. Вважає, що в суді першої інстанції був порушений порядок розподілу справ між суддями. Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

36. У липні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

37. Відзив мотивований тим, що наведені в касаційній скарзі доводи неодноразово були предметом оцінки судами та відхилені у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. Відповідачами не спростовано фраудаторність оспорюваних правочинів.

38. У серпні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

39. Відзив мотивований тим, що наведені в касаційній скарзі доводи виходять за межі касаційного розгляду та предмету спору у цій справі, а намагання ОСОБА_2 на стадії апеляційного перегляду долучити новий доказ у вигляді висновку експерта, є порушенням норм процесуального права. Інші процесуальні звернення, які надійшли до Верховного Суду

40. У березні 2026 року ОСОБА_2 надіслала до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких вважає, що представники злочинного угрупування з 2016 року здійснюють шахрайські дії щодо майна ОСОБА_1 з використанням судової гілки влади, а позов у цій справі поданий не з метою захисту прав, а з метою судового тиску та шантажу, що є ознакою недобросовісної поведінки і не допускається у цивільному процесі. На думку ОСОБА_2 , метою представників АТ «Дельта Банк», які ініціювали судовий процес у справі № 910/12760/16, був не захист прав та інтересів банку (які не були порушені), а отримання преюдиційного рішення та процесуального статусу для шантажу ОСОБА_1 та судового тиску шляхом ініціювання судових процесів щодо стягнення з ОСОБА_1 неіснуючої заборгованості за кредитним договором №788-Ф від 05 лютого 2007 року, та заволодіння майном ОСОБА_1 .

41. Просить взяти до уваги, що позивачем є ТОВ «ФК Інвест-Кредо», яке, на її думку, належить до шахрайської групи, що ініціювала цей процес на підставі підроблених доказів.

42. У березні 2026 року ТОВ «Інвест-Кредо» надіслало до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких вважає додаткові пояснення ОСОБА_2 доповненнями до касаційної скарги поданими з пропуском строку на касаційне оскарження. Зауважує, що упродовж останніх 10 років між сторонами безперервно тривають судові спори. При цьому сама по собі незгода ОСОБА_2 та ОСОБА_4 із судовими рішеннями у справі № 910/12760/16 не може бути підставою для їх перегляду у межах розглядуваної справи. Також інформує, що у січні 2026 року назва товариства змінилась з ТОВ «ФК Інвест-Кредо» на ТОВ «Інвест-Кредо». Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 43. 05 лютого 2007 року між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 788-Ф.

44. Для забезпечення виконання кредитного договору, 31 жовтня 2007 року між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» та ОСОБА_5 був укладений іпотечний договір № 788-Ф/908-Ф/ ІП-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. за реєстровим № 6937, який був розірваний 02 липня 2014 року. 45. 18 червня 2013 року АТ «Дельта Банк» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги № 1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г. за реєстровим № 1358, укладеного з ПАТ «Омега Банк», який є правонаступником прав та обов`язків ПАТ «Сведбанк», ВАТ «Сведбанк», ПрАТ «Сведбанк Інвест», ЗАТ «Сведбанк Інвест», ЗАТ «ТАС-Інвестбанк».

46. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року у справі № 2605/18536/12 вимоги ПАТ «Омега Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Омега Банк» заборгованість за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф, що станом на 12 грудня 2012 року становить - заборгованість за кредитом в розмірі 3 182 391,79 грн, заборгованість за процентами в розмірі 4 501 889,03 грн, пеню за прострочений кредит в сумі 404 972,40 грн, пеню за прострочені проценти по кредиту в сумі 606 885,40 грн, судовий збір в сумі 3 441 грн.

47. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2014 року у справі № 2605/18536/12 рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф в сумі 3 182 391,79 грн за тілом кредиту, 4 501 889, 03 грн заборгованість по процентам, 404 972,40 грн пеню за прострочений кредит, 606 885,40 грн пеню за прострочені проценти по кредиту та судовий збір в сумі 3 441 грн. 48. 02 липня 2014 року між АТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Актив-Гарант» укладений договір про відступлення прав вимоги, предметом якого є право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф.

49. У липні 2016 року АТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ТОВ «ФК «Актив-Гарант», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО), про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 02 липня 2014 року та застосування наслідків недійсності правочину.

50. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31 жовтня 2016 року у справі № 910/12760/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 20 травня 2017 року, позов АТ «Дельта Банк» задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 02 липня 2014 року, укладений між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Актив-Гарант». Зобов`язано ТОВ «ФК «Актив-Гарант» повернути АТ «Дельта Банк» оригінали кредитних договорів. 51. 27 грудня 2017 року ПАТ «Дельта Банк» отримало виконавчий лист, а 14 лютого 2019 року постановою Київського апеляційного суду задоволено заяву банку про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа Оболонського районного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року у справі № 2605/18536/12. 52. 15 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. за реєстровим № 769, предметом якого є земельна ділянка площею 0,2347 га за кадастровим № 3222480400:03:002:0405 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарств за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с/рада Білогородська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 212744332224. Відповідно до пункту 7 договору продаж земельної ділянки вчиняється за 330 750 грн. Розрахунки між сторонами здійснено таким чином: за попереднім договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В., за реєстровим № 759, сплачено 281 750 грн, решту суми 49 000 грн повністю сплачено до підписання цього договору відповідно до вимог чинного законодавства України. 53. 15 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. за реєстровим № 770, предметом якого є земельна ділянка площею 0,2348 га за кадастровим № 3222480400:03:002:0414 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарств за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с/рада Білогородська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 211985032224. Відповідно до пункту 7 договору продаж земельної ділянки вчиняється за 330 890 грн. Розрахунки між сторонами здійснено таким чином: за попереднім договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В., за реєстровим № 760, сплачено 281 890 грн, решту суми 49 000 грн повністю сплачено до підписання цього договору відповідно до вимог чинного законодавства України. 54. 25 квітня 2019 року постановою приватного виконавця Авторгова А. В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. 55. 15 квітня 2020 року ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором на підставі договору № 2227/К про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л. В. за реєстровим № 491, укладеного з АТ «Дельта Банк». 56. 28 вересня 2020 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року та постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року, замінено позивача АТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Інвест-Кредо». Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

57. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

58. Відповідно до частин першої-другої, четвертої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

59. Постанова Київського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про застосування наслідків недійсності правочину шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в касаційному поряду не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

60. За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

61. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

62. Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

63. До обставин, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич чи пов`язана особа боржника, афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

64. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Під час кваліфікації дій як таких, що свідчать про зловживання правом, суд надає оцінку наявності негативних наслідків для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати); правовому статусу особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та і здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

65. Фраудаторні правочини вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

66. У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

67. Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

68. У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.

69. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення, зокрема, унеможливлюється звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна.

70. У постанові від 18 грудня 2024 року в справі № 916/379/23 Велика Палата Верховного Суду, кваліфікуючи правочин як фраудаторний і визначаючи правові підстави для визнання його недійсним, застосовувала норми пункту 6 частини першої статті 3, частин першої - четвертої статті 13, частини першої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

71. У постанові від 04 лютого 2026 року в справі № 910/6654/24 Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок та зазначила, що підстава для кваліфікації правочину як фраудаторного і визнання його недійсним за статтями 3, 13 ЦК України (всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом) є достатньою. Оспорити такий правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою своїх прав.

72. Отже, позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

73. Подібний висновок викладений також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц, у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 317/3272/16-ц, від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18, від 24 лютого 2021 року в справі № 757/33392/16, від 14 грудня 2022 року в справі № 372/437/20, від 08 жовтня 2025 року в справі № 567/1188/23.

74. Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2018 №2-р (ІІ)/2019).

75. Обґрунтовуючи заявлені у цій справі вимоги, позивач зазначав, що постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 2605/18536/12 задоволено заяву АТ «Дельта Банк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого 27 грудня 2017 року Оболонським районним судом м. Києва. Однак, вже наступного дня після ухвалення апеляційним судом вказаної постанови, ОСОБА_1 , з метою ухилення від виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф, уклав оспорювані договори купівлі-продажу земельних ділянок.

76. Суди встановили, що в межах виконавчого провадження у боржника не виявлено майна, достатнього для повного погашення заборгованості за рішенням суду у справі № 2605/18536/12, як і не надано доказів виконання рішення суду боржником в добровільному порядку. При цьому оспорювані правочини вчинені між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які є родичами, а також пов`язані між собою спільною участю у різних товариствах.

77. ОСОБА_1 було відомо про наявність рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2013 року у справі № 2605/18536/12 щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, оскільки він оскаржував це рішення в апеляційному порядку, а його представник був присутній під час проголошення резолютивної частини постанови апеляційного суду від 06 березня 2014 року.

78. ОСОБА_2 також була обізнана про судове рішення у справі № 2605/18536/12 щодо поновлення АТ «Дельта Банк» строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки воно було долучено до матеріалів справи № 438/592/17, в якій АТ «Дельта Банк» захищало свої права іпотекодержателя, а ОСОБА_2 брала участь, як третя особа.

79. Таким чином, наведені позивачем доводи щодо фраудаторності оспорюваних правочинів знайшли своє підтвердження, оскільки договори купівлі-продажу земельних ділянок від 15 лютого 2019 року вчинено пов`язаними особами, у період дії невиконаного ОСОБА_1 рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

80. За цих обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що під час укладення оспорюваних правочинів від 15 лютого 2019 року воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву і вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаними правочинами, їхні дії вчинені з метою приховання майна від виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

81. Доводи касаційних скарг з посиланням на те, що з 02 липня 2014 року ОСОБА_1 набув права вимоги за кредитним договором № 788-Ф правильно відхилені судами попередніх інстанції, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 31 жовтня 2016 року у справі № 910/12760/16, учасником якої був зокрема і ОСОБА_1 , залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 20 травня 2017 року, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 02 липня 2014 року, укладений між АТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Актив-Гарант». Вочевидь це рішення суду впливає і на наступні договори щодо відступлення прав вимоги за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф спочатку ОСОБА_4 , а потім ОСОБА_1 .

82. Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п. 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20).

83. Колегія суддів звертає увагу, що договір про відступлення права вимоги від 02 липня 2014 року, укладений між АТ «Дельта Банк» і ТОВ «Фінансова компанія «Актив-Гарант», не є предметом спору у розглядуваній справи, як і ревізія судових рішень у справі № 910/12760/16, які набрали законної сили, а тому доводи касаційних скарг, які стосуються незаконності та необґрунтованості судових рішень у справі № 910/12760/16, підлягають відхиленню.

84. Правовий статус ТОВ «ФК Інвест Кредо», як правонаступника позивача у розглядуваній справі та правонаступника стягувача у виконавчому провадженні, яке здійснюється з метою виконання рішення суду у справі 2605/18536/12, підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили.

85. Аналіз матеріалів справи свідчить, що апеляційний суд правомірно відмовив у прийнятті нових доказів, які без поважних причин не були подані до суду першої інстанції, у тому числі висновків експертів.

86. У випадку, якщо ОСОБА_1 , як стверджують заявники, мав достатній обсяг майна для задоволення вимог кредитора, в такому випадку він не був позбавлений можливості добровільно виконати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року у справі № 2605/18536/12 щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, надавши докази такого виконання приватному виконавцю.

87. У разі незгоди з діями, рішеннями чи бездіяльності приватного виконавця боржник має право звернутися до суду зі скаргою в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

88. Крім того, встановивши, що обставини належності ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» прав вимоги до ОСОБА_1 встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 757/44058/23-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ «Дельта Банк» про тлумачення багатостороннього правочину від 02 липня 2014 року та визнання зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф припиненим.

89. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 виснувала, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

90. Матеріали справи не дають підстав для висновку, що в суді першої інстанції було порушено порядок розподілу справи між суддями.

91. З урахуванням встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, від 04 червня 2019 рокуу справі № 916/3156/17, від 25 червня 2019 рокуу справі № 910/17792/17,від07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 06 листопада 2024 року у справі № 21/5005/2686/2012, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня2018 року у справі № 753/11000/14-ц, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 рокуу справі № 904/6636/17, від 03 жовтня 2018 рокуу справі № 369/2770/16-ц, від 07 листопада 2018 рокуу справі № 357/3394/16-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/8158/15-ц, від 04 червня 2020 рокуу справі № 522/7758/14-ц, від 09 липня 2020 року у справі № 910/1667/19, від 21 квітня 2021 рокуу справі № 760/10998/18, від 13 березня 2024 рокуу справі № 757/23249/17, від 22 травня 2024 року у справі № 568/1612/18, на які посилався ОСОБА_1 в касаційній скарзі; а також висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду 04 червня 2019 рокуу справі № 916/3156/17, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 06 листопада 2024 року у справі № 21/5005/2686/2012, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 рокуу справі № 126/1439/17, від 27 лютого 2018 рокуу справі № 904/6636/17, від 10 квітня 2020 року у справі № 532/1374/18, від 04 червня 2020 рокуу справі № 522/7758/14-ц, від 09 липня 2020 рокуу справі № 910/1667/19, від 16 жовтня 2020 рокуу справі № 922/1995/17, від 22 травня 2024 року у справі № 568/1612/18, від 21 червня 2024 рокуу справі № 758/16073/21, від 19 грудня 2024 року у справі № 484/40/21, від 26 лютого 2025 року у справі № 711/494/24, на які посилалась ОСОБА_2 в касаційній скарзі.

92. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

93. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

94. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

95. В межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення в частині вирішення позовних вимог визнання недійсними правочинів із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2022 року в частині, яка не скасована апеляційним судом, та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович