Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 348/59/26

Справа № 348/59/26 Провадження № 33/4808/249/26 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Матолич В. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю захисника адвоката Голіней Л.Д., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Голіней Л.Д. на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто 665 гривень 60 копійок судового збору,- в с т а н о в и в: Судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2026 о 01 год. 36 хв. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Мазепи в м. Надвірна Івано-Франківської області в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху України. Такими діями, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погодившись із постановою суду першої інстанції, захисник адвокат Голіней Л.Д. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Надвірнянського районного суду від 02.03.2026 року та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає дану постанову незаконною, постановленою в результаті неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, неналежній оцінці доказів. Звертає увагу на те, що зі змісту пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він 01.01.2026 року рухався у напрямку місті Надвірна з села Тисменичани, коли о 01.37 його зупинили працівники поліції, запропонували вийти з автомобіля та пройти до їх транспортного засобу. Працівниками поліції було зазначено, що під час спілкування з ОСОБА_1 було вставлено запах алкоголю та нечітку вимову. Проте, як вбачається із відеоматеріалів, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, вимова слів ОСОБА_1 була чіткою. Окрім того, працівниками поліції не названо причини зупинки, та не вказано які саме норми закон були порушеними ОСОБА_1 що були підставою для зупинки транспортного засобу. Не озвучивши причину зупинки та не роз`яснивши водію його прав, представники поліції відразу перейшли до проведення тесту на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу. Не зважаючи на те, що ОСОБА_1 одразу висловив недовіру щодо проведення тесту на місці та запропонував проїхати в лікарню для встановлення стану його сп`яніння чи відсутності в його крові алкоголю, працівники поліції наполягали на проведенні тесту та одразу довели до відома ОСОБА_1 що відмова є автоматичним визнання вини. Такі дії поліцейського фактично змусили ОСОБА_1 погоджуватися з усім, що було ними сказано. Запропонована трубка для проходження тесті знаходилася в пакеті але була не герметично закрита. Після того як алкотестер тривалий час не видавав результати на табло висвітилося 1,1 проміле. Пам`ятаючи про те, що незгода з тестом є автоматичним визнанням вини ОСОБА_1 погодився спочатку із тестом. Проте пізніше ОСОБА_1 все ж таки почав наполягати на проведення аналізу на стан алкогольного сп`яніння в лікарні, оскільки не розумів чому такий високий рівень алкоголю. Камера обох працівників поліції була вимкнена о 01:48 та увімкнена о 02.31. Тобто фактично працівники поліції проводили бесіду з ОСОБА_1 43 хвилини без фіксації. Фіксація була припинена з невідомих причин. Таким чином не можливо встановити повні та всебічні обставини справи що відбувалося протягом тих 43 хвилин та з якою метою камера була вимкнена. Як зазначає ОСОБА_1 він наполягав на тому, щоб працівники поліції доставили його до лікарні та він здав відповідні аналізи, оскільки результати які показав алкотестер Драгер насправді не можуть відповідати дійсності. Працівники поліції зазначили, що повинні спочатку скласти матеріали адмінправопорушення, а потім дадуть направлення і він самостійно зможе поїхати здати аналіз на стан сп`яніння, оскільки вони не бажають його везти, так як мають інші плани. Після того, як ОСОБА_1 вирішив погодитися з працівниками поліції та погодився з їхніми діями. 02:36 год. було закінчення оформлення матеріалів справі, та видано направлення для огляду у лікарні. Одразу після складання адміністративного протоколу ОСОБА_1 направився до Надвірнянської центральної районної лікарні для проходження аналізу на стан алкогольного сп`яніння. Як вбачається з висновку щодо результату медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом що знижують увагу та швидкість реакції складеного лікарських препаратів, 01.01.2026 року о 03:00 год. у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено. Особу ОСОБА_1 встановлено на підставі посвідчення водія № НОМЕР_2 . Вказує, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги того факту, що працівники поліції тиснули на ОСОБА_1 та змусили його таким чином пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. Також судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги висновок про результати медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, відповідно до якого в ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено, результат 0,00 проміле. Зазначає, що наявними доказами неможливо встановити винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції. Зі змісту доводів захисника адвоката Іванович А.М. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 . В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Голіней Л.Д. підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просила скасувати постанову суду щодо ОСОБА_1 та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Зокрема, діючий Кодекс України про адміністративні правопорушення був прийнятий за часів панування радянської системи регулювання суспільних відносин, що була спрямована на побудову тоталітарної моделі держави, в якій не було місця для справжніх демократичних цінностей, поваги до прав та свобод громадян, визначених Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в своїх доводах захисник адвокат Голніей Л.Д. посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, з метою перевірки доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції у повному обсязі дослідив сукупність наявних у справі доказів перевірив та прийшов до висновку, що вони є безпідставними та не доводять незаконність ухваленого судом першої інстанції судового рішення. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №556163 від 01 січня 2026 року, відповідно до якого 01.01.2026 року о 01 год. 36 хв. в м. Надвірна по вул. Мазепи ОСОБА_1 керував ТЗ марки Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився із застосуванням приладу Алкотест 6810 Драгер (номер 0653) зі згоди водія на місці зупинки ТЗ, результат огляду склав 1,10 проміле, тест 7447 з яким останній був згідний, чим порушив п.2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 2). Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані сп`яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол складений уповноваженою особою поліцейським Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капралом поліції Псаруком Р.В. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_1 . При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, він повідомлений про розгляд справи в Надвірнянському районному суді Івано-Франківської області. У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що надасть їх на окремому аркуші. Із долучених до матеріалів справи письмових пояснень від 01.01.2026 року (а.с. 9) вбачається, що ОСОБА_1 від будь-яких письмових пояснень відмовився, керуючись ст. 63 Конституції України. Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія не було вилучене посвідчення водія. На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення містить достатні дані про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується його власноручним підписом. Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень. Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов`язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи» Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»): Апеляційний суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом. Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не висловив заперечення щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, хоча обставини за яких було складено протокол вимагали від нього надати певні пояснення. Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність істотних порушень, які б ставили під сумнів достовірність зібраних матеріалів або позбавляли особу можливості реалізувати свої процесуальні прав. Згідно з даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка вимова, порушення координації рухів, за допомогою приладу Алкотест 6810 Драгер №0653, результати огляду на стан сп`яніння 1,10 проміле. ОСОБА_1 власним підписом засвідчив, що з результатами він згідний. (а.с. 7) Згідно з даними направлення в КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 01.01.2026 року, внаслідок огляду, проведеного поліцейським у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, порушення координації рухів, огляд проводився за допомогою газоаналізатора Алкотест 6810 Драгер №0653, результати огляду 1,1% проміле. Особу на огляд у заклад охорони здоров`я не доставляли . (а.с. 8). Апеляційний суд неодноразово зазначав, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння поліцейським у медичному закладі та відсутності правових підстав для проведення огляду у закладі охорони здоров`я, складання відповідного направлення на огляд водія до медичного закладу не є обов`язковим. Направлення на огляд до медичного закладу складається тільки за наявності відповідних правових підстав для проведення такого огляду у медичному закладі. Зокрема, огляд у медичному закладі повинен бути проведений, коли водій транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці події поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу або якщо водій незгідний з позитивним результатом такого огляду. Разом з тим, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що такий огляд у медичному закладі не проводився у зв`язку з тим, що водій ОСОБА_1 не заперечував проти позитивного результату огляду, який було отримано за наслідками проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу. Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушення доводиться результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою «Аlkotest 6810» прилад ARBH, тест №7447, відповідно до якого ОСОБА_1 01.01.2025 року, станом на 01 годину 43 хвилини перебував у стані алкогольного сп`яніння, а саме 1.10 % проміле алкоголю у крові. (а.с. 2) У матеріалах справи наявний рапорт поліцейського СРПП Надвірнянського РВП ГУНП капрала поліції Спарука Р.В. (а.с. 3), з якого вбачається, що під час патрулювання в м. Надвірна по вул. мазепи, було зупинено транспортний засіб марки Міцубісі д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався під час комендантської години. В ході спілкування із водієм ОСОБА_1 та під час перевірки документів в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка вимова. Після чого ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою приладу Алкотест 6810 «Драгер» 0653, на що останній погодився. Результат огляду склав 1,10 проміле, тест 7447 з яким останній погодився. Щодо водія ОСОБА_1 складено адміністративний протокол серії ЕПР! №556163 за ч.1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд неодноразово зазначав, що відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Також до матеріалів справи долучені: інформація щодо особи ОСОБА_1 (а.с. 4-5) свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 6), довідка з інформацією щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення водія (а.с. 10). Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволять повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 11). Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Відеозаписом (файл 0000000_00000020260101013807_0001) зафіксовано як працівник поліції повідомляє, що під час спілкування із водієм у останнього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, а тому йому запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер, водій повідомляє, що випив трохи шампанського. Працівник поліції повідомляє, що для визначення наявності або відсутності стану сп`яніння водій транспортного засобу повинен пройти огляд на стан сп`яніння та пропонує водію пройти відповідний огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Після згоди водія транспортного засобу пройти такий огляд на стан сп`яніння, працівник поліції повідомляє, що допустима норма 0.2 проміле і якщо результат буде більшим, то щодо водія будуть складені адміністративні матеріали. Далі працівник поліції провів першу пробу, яка виявила що у приладі відсутній алкоголь. Працівник поліції роз`яснив як проходити тест, після чого відеозаписом зафіксовано, як водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння (тест №7447), результат якого виявився позитивним та склав 1,10% проміле. Під час проведення огляду водій ОСОБА_1 повідомив, що він випив стакан шампанського. Після отримання результату огляду, працівник поліції повідомив, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння, водій погодився із результатом. Працівник поліції повідомив, що у разі незгоди водія із результатом огляду на стан сп`яніння вони можуть проїхати в медичний заклад для проходження повторного огляду, де він буде продувати Драгер в присутності лікаря. Водій відмовився, далі працівник поліції роз`яснив водію права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Працівники поліції повідомили водія, що будуть складатися адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП, які будуть направлені для розгляду в суд і рішення приймає суд. (файл 0000000_00000020260101023120_0033) у водія запитують чи зрозумів він свої права і останній повідомляє, що права йому зрозумілі. Після цього водія ознайомлюють зі складеним відносно нього протоколом за ч.1 ст. 130 КУпАП. Водій власним підписом засвідчив, що ознайомлений із місцем розгляду справи, своїми правами, про те, що у нього не вилучалося посвідчення водія та зі змістом протоколу. Відеозаписом із відео реєстратора службового автомобіля зафіксовано момент руху та зупинки ТЗ Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_4 , спілкування працівників поліції із водієм ОСОБА_1 , а згодом освідування водія на стан алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, визнавав вживання алкогольних напоїв, погодився пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу поліцейським на місці зупинки транспортного засобу як водій транспортного засобу та не висловив незгоду із позитивним результатом огляду на стан сп`яніння, який було проведено поліцейським із застосуванням спеціального технічного приладу. Суд, дослідивши доводи апелянта та відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу. Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що вищевказані відеозаписи є недопустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку і не здобуті завдяки інформації, яку було отримано внаслідок істотного порушення прав та свобод. Апеляційний суд вважає доводи про відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу безпідставними, оскільки згідно з матеріалами справи, у тому числі відеозаписом, вбачається, що водій керував транспортним засобом під час дії комендантської години, що і стало безпосередньою підставою для його зупинки працівниками поліції, враховуючи запровадження в Україні відповідних обмежень у зв`язку з воєнним станом. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про здійснення психологічного тиску з боку працівників поліції та неналежне виконання ними своїх посадових обов`язків щодо роз`яснення права особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи щодо посилання на результати медичного огляду, який був проведений КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня», оскільки вищевказаний висновок не спростовує правильність висновків суду про керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом у стані сп`яніння. Так, відповідно до висновку лікаря медичного закладу КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 201.01.2026 року у ОСОБА_1 не виявлено ознак сп`яніння. Разом з тим, вищевказаний висновок отримано майже через півтори години після виявлення працівником поліції підстав для проведення огляду на стан сп`яніння, що не спростовує стану сп`яніння на момент керування транспортним засобом, оскільки з часом відбувається повна елімінація алкоголю ( процес виведення етанолу та продуктів його розпаду з організму), що безумовно впливає на результат огляду на стан сп`яніння. Огляд водія транспортного засобу проведений після спливу тривалого часу з моменту виникнення підстав для його проведення не може вважатися таким, що дозволяє отримати об`єктивний результат, який відповідає фактичному стану водія транспортного засобу на час керування ним транспортним засобом. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що огляд на стан сп`яніння водія транспортного засобу ОСОБА_1 в медичному закладі було проведено було в порушення вимог ст.266 КУпАП, якою передбачено обов`язкова присутність поліцейського. Присутність працівника поліції під час проведення огляду визначена законодавцем як додаткова гарантія об`єктивності проведення такого огляду, оскільки забезпечує відсутність можливого впливу на лікаря медичного закладу, який проводить такий огляд. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, а саме призначення штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з обов`язковим позбавленням правопорушника права керування транспортними засобами строком на один рік. Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого. З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника адвоката Голіней Л.Д. залишити без задоволення. Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв