Постанова 4808 № 348/292/25

Справа № 348/292/25 Провадження № 33/4808/424/25 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Матолич В. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2025 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю захисника адвоката Романишина Д.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Романишина Д.М. на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто 605 гривень 60 копійок судового збору,- в с т а н о в и в: Судом першої інстанції встановлено, що 02.02.2025 о 00.48 ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом марки Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Шевченка в м.Надвірна Івано-Франківської області в стані алкогольного сп`яніння, чим порушила п. 2.9.а Правил дорожнього руху України. Такими діями, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник адвокат Романишин Д.М. просить скасувати постанову Надвірнянського районного суду від 05.05.2025 року та винести нову постанову, якою закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення. Вважає зазначену постанову суду необґрунтованою та такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також прав та охоронюваних законом інтересів, судом не надано належної оцінки доказам. Звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано допущені порушення працівниками поліції під час складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення, в тому числі і протоколу та проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Суд першої інстанції залишив без уваги те, що копію протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не вручено та не надіслано поштовим зв`язком. Зазначає, що місце вчинення у протоколі про адміністративне правопорушення є не конкретизованим. Вказує, що рапорт працівників поліції не може бути належним доказом вини ОСОБА_1 . Крім того, вказує, що у направленні на огляд у медичний заклад невірно вказано дату народження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вважає, що ОСОБА_1 не було належним чином роз`яснено права, передбачені законодавством України, а саме право на захист адвоката. Стверджує, що після зупинки, ОСОБА_1 не було повідомлено про наявність жодної ознаки сп`яніння, а натомість запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. Після цього ОСОБА_1 не була згідна із результатами огляду, однак працівники поліції не доставили водія для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в заклад медичного здоров`я. Крім того, ОСОБА_1 не було роз`яснено, що відмова від проходження огляду прирівнюється до перебування в стані сп`яніння. Звертає увагу суду на пакування оптичного диску, оскільки на упаковці наявна печатка з надписом для довідок, однак відсутні дані особи, яка здійснила пакування, посада та її підпис. З огляду на це, даний доказ не може бути допустимим. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явилася, хоча в установленому законом порядку повідомлялася про розгляд апеляційної скарги, не подала клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердила поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції. Зі змісту доводів захисника адвоката Романишина Д.М. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за її відсутності. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлялася про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подала клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомила про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 . В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Романишин Д.М. підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в своїх доводах захисник адвокат Романишин Д.М. посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №236415 від 02.02.2025 (а.с. 2) ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 02.02.2025 року о 00 год. 48 хв. в м. Надвірна, вул. Вокзальна, керувала транспортним засобом Мазда 6 д.н.з. НОМЕР_2 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці ТЗ із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Драгер Алкотест 6810 (0653). Результат 1.5 проміле. Тест 07176. Від керування ТЗ відсторонена шляхом передачі тверезому водієві, чим порушила п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Місцем складання протоколу про адміністративне правопорушення зазначено вул. Шевченко, м. Надвірна, Івано-Франківської області. Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що вона звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол складений уповноваженою особою поліцейським Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержантом поліції Варцаб`юк Р.В. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_1 , що стверджено власноручним підписом останньої. При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 була присутня при його складанні, ознайомлена із його змістом, їй були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що засвідчила власним підписом. У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що ОСОБА_1 надасть їх на окремому аркуші. На окремому аркуші зазначено, що ОСОБА_1 відмовилася від надання показань згідно ст. 63 Конституції України (а.с. 7). У протоколі зазначено про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Надвірнянському районному суді. Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія не було тимчасово вилучене посвідчення водія. На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення містить достатні дані про те, що ОСОБА_1 була ознайомлена зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та отримала копію протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується її власноручним підписом. Згідно з даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Огляд було проведено за допомогою газоаналізатора Алкотест Драгер 6810 (0653), результати огляду на стан сп`яніння 1,56 проміле. ОСОБА_1 власним підписом засвідчила, що ознайомлена із результатом огляду, згідна з вказаним результатом та отримала копію акту (а.с. 5) Згідно направлення в КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 02.02.2025 року, вбачається, що у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мовлення. Однак, огляд у медичному закладі не проводився, оскільки був проведений поліцейським за допомогою газоаналізатора Алкотест Драгер 6810 (0653), результат огляду позитивний 1,56% проміле. (а.с. 3). Зі змісту матеріалів провадження вбачається, що такий огляд у медичному закладі дійсно не проводився, оскільки ОСОБА_1 не заперечувала проти позитивного результату огляду, який було отримано за наслідками проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу. Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушення доводиться роздруківкою газоаналізатора Драгер 6810 , яка долучена до протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому, суд вказав, що згідно змісту роздруківки з результатом огляду на стан сп`яніння, який був проведений 02.02.2025 о 01.20 за допомогою газоаналізатора Alcotest 6810 заводський номер ARBН-0653, відповідно до якого ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння, результат тесту - 1,56 проміле (а.с. 1). Так, згідно рапорту поліцейського СРПП Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержанта поліції Варцаб`юка Р. (а.с. 6), патрулюючи м. Надвірна по вулиці Вокзальна ними було зупинено підозрілий транспортний засіб, який рухався у комендантську годину. ТЗ марки Мазда 6 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням громадянки ОСОБА_1 . В ході перевірки документів та спілкуванні із водієм ОСОБА_2 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мовлення. В подальшому їй було запропоновано із згоди водія у встановленому законом порядку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціалізованого технічного приладу Алкотест Драгер 6810(0653), результат склав 1, 56 проміле. Тест №07176, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі відмовилася. В подальшому на громадянку ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол серії ЕР1 №236415 за ч.1 ст. 130 КУпАП. проводилася відео фіксація за допомогою нагрудної відеокамери. Так, згідно рапорту поліцейського СРПП Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержанта поліції Варцаб`юка Р. (а.с. 10), вбачається, що 02.02.2025 року о 00 год. 48 хв. в м. Надвірна по вул. Шевченка, навпроти буд. 101 було зупинено автомобіль Мазда 6 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 відносно останньої за допомогою планшетного пристрою було складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1№236415 від 02.02.2025 року. Також у фабулі правопорушення геолокація планшетного пристрою самостійно підтягнула вулицю Вокзальну, так як ми перебували поруч з нею, хоча місце безпосередньо зупинки вище вказаного транспортного засобу було за адресою: м. Надвірна, вул. Шевченка,101. На підставі вище викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №236415 у фабулі вказано дві вулиці. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, якими поліцейський інформує керівництво про законність своїх дій. Апеляційний суд вважає, що орган, який складає протокол про адміністративне правопорушення повинен вказати обставини, які дозволяють визначити місце вчинення правопорушення, оскільки за певних обставинах точне визначення місце правопорушення має значення для вирішення питання щодо доведеності винуватості у вчиненні правопорушення. Разом з тим, у даному випадку вбачається, що правильне визначення вулиці на якій було зупинено транспортний засіб під керуванням правопорушниці не має принципового значення для розуміння змісту висунутого обвинувачення та правильності висновку суду про доведеність винуватості у вчиненні правопорушення. Так, виходячи з диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП місцем правопорушення за звинуваченням у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння може бути визначений весь шлях руху транспортного засобу з моменту початку його руху і до його зупинення (припинення правопорушення) працівниками поліції. Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджується з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення. До матеріалів справи долучено: копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 4), інформаційна довідка щодо посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с. 8). Апеляційний суд неодноразово зазначав, що відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння повинна бути висловлена в категоричній чіткій формі, а зі змісту процесуальної поведінки водія повинно вбачатись, що він дійсно вважає, що такий результат огляду не відповідає дійсності та погоджується пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, оскільки не перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд вважає, що вирішуючи питання щодо незгоди водія транспортного засобу із отриманим позитивним результатом огляду на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, необхідно враховувати процесуальну поведінку водія транспортного засобу та звертати увагу на його ставлення щодо можливості спростувати отриманий результат шляхом проведення відповідного огляду у медичному закладі. Разом з тим, відмова водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі свідчить про те, що він не бажає скористатися своїм правом на спростування отриманого результату шляхом проведення такого огляду професійним лікарем у закладі охорони здоров`я та фактично погоджується з отриманим позитивним результатом огляду на стан сп`яніння. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що встановлений ст.266 КУпАП порядок проведення огляду на стан сп`яніння відноситься до заходів забезпечення у справах про адміністративні правопорушення з метою з метою припинення адміністративного правопорушення шляхом відсторонення від керування транспортним засобом. Результати огляду на ста сп`яніння не мають заздалегідь встановленої сили і повинні бути оцінені судом у сукупності з іншими доказами по справі. Разом з тим, висновок суду щодо доведеності винуватості у вчиненні правопорушення повинен бути зроблений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження При цьому, суд керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 9). Відеозаписами з відео реєстратора зафіксовано, як транспортний засіб марки Мазда здійснює маневр повороту ліворуч, працівники поліції слідують за нею, далі за допомогою проблискових маячків вимагають водія зупинитися. Працівники поліції підходять до транспортного засобу. Відеозаписами зафіксовано, як працівники поліції підходять до транспортного засобу за кермом якого знаходиться ОСОБА_1 , та повідомляють, що водій рухається під час комендантської години. Після цього просять надати посвідчення водія. Також водія повідомляють, що у неї несправна фара. Після того, як водій вийшла із транспортного засобу, щоб переконатися у словах працівників поліції та повернулася у транспортний засіб, пасажирка, яка сиділа поруч із нею почала записувати розмову працівників поліції із водієм, де поліцейські повідомляють, що погано світить ліва фара. Згодом водію запропонували пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер, також повідомили, що вона може відмовитися проходити огляд на місці зупинки та проїхати до медичного закладу. Водій ОСОБА_1 у свою чергу, повідомила працівникам поліції, що у зв`язку з тим, що працівники поліції забрали у неї права, вона може їхати далі. Працівник поліції повідомив, що вона не може їхати, оскільки обмежена у керуванні до моменту встановлення стану сп`яніння чи тверезості у неї, оскільки у водія наявні ознаки алкогольного сп`яніння (файл …._0002, 02:20), а саме почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова та порушення координації рухів. Згодом водію були роз`яснені її права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Після цього водій погодилася продути Драгер, їй повідомили, що допустима норма 0,2% проміле. ОСОБА_1 перевірила герметичність упакування мундштука і далі відбувався контрольний замір повітря. ОСОБА_1 пройшла тест, результат, якого виявився позитивним та склав 1,56%. Водія повідомили, що вона перебуває в стані алкогольного сп`яніння, від керування відсторонена та на неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Зі змісту відеозапису вбачається, водій ОСОБА_1 не запреречувала позитивний результат огляду та сказала їм, щоб вони складали матеріали протоколу про адміністративне правопорушення. Після цього водій сіла в транспортний засіб. Далі один працівник поліції складав адміністративні матеріали, інший спілкувався із водієм, остання повідомила, що випила два пива. ОСОБА_1 повідомили, що розгляд справи відбудеться в Надвірнянському районному суді, далі вона отримала копію протоколу, повідомила, що їй усе зрозуміло. Вищевказаний відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечувала факт керування транспортним засобом, погодилась пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу поліцейським на місці зупинки транспортного засобу як водій транспортного засобу, погодилась із позитивним результатом огляду на стан сп`яніння та не бажала його спростувати шляхом проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, визнавала вживання алкогольних напоїв. Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Суд, дослідивши доводи апелянта та відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останньої ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу. Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту доводів захисника адвоката Романишина Д.М. вбачається, що стороною захисту не заперечується факт керування транспортним засобом, однак зазначається про відсутність належних та допустимих доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом з порушенням ПДР, які були б підставою зупинки транспортного засобу. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд приймає до уваги, що матеріали адміністративного провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд враховуючи, що презумпція невинуватості є одним з основоположних конституційних принципів судочинства, вважає, що доводи про фальсифікацію протоколу про адміністративне правопорушення, доказів по справі та застосування психологічного насильства працівниками поліції, можуть бути належним чином перевірені в межах іншого провадження, оскільки свідчать про перевищення посадовими особами своїх повноважень та вчинення кримінального правопорушення. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, а саме призначення штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з обов`язковим позбавленням правопорушника права керування транспортними засобами строком на один рік. Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами. Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого правопорушення та його суспільну небезпеку, особу правопорушниці, ступінь її вини та ставлення до вчиненого. З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника адвоката Романишина Д.М. залишити без задоволення. Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв