Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 348/1454/24

Справа № 348/1454/24 Провадження № 33/4808/96/25 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Геника А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Геника А.В. на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень, - в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, судом встановлено, що 16.06.2024 близько 14 год. 07 хв. ОСОБА_1 в смт. Битків по вул. Шевченка, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою технічного приладу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. В апеляційній скарзі захисник адвокат Геник А.В. просить скасувати постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2024 року та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (сімнадцять тисяч гривень) без позбавлення права керування транспортними засобами. Вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі оцінив надані стороною докази на підтвердження обставин, які пом`якшують покарання. Зокрема, вказує, що не заперечує правильність встановлених судом першої інстанції обставин вчиненого правопорушення, правову кваліфікації дій ОСОБА_1 та доведеність його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Стверджує, що не погоджується із позицією суду щодо призначення більш м`якого покарання, посилається на те, що в силу неврегульованості цього питання в КУпАП та судової практики ЄСПЛ, згідно якої в деяких справах проти України Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, а тому в даному випадку Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області міг застосувати аналогію права та призначити ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами. Звертає увагу на те, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами фактично призведе до неможливості виконання його посадового обов`язку, втрати єдиного шляху заробітку, що негативно відображатиметься на матеріальному становищі його сім`ї. Звертає увагу на те, що на утриманні у ОСОБА_1 є троє малолітніх дітей та дружина. Крім того, ОСОБА_1 змушений періодично підтримувати лікування, у зв`язку із супутнім захворюванням хронічним гастритом, кістою лівої нирки, на що витрачає чимало коштів. Звертає увагу, що дії ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам і відсутні обставин, які обтяжують відповідальність правопорушника. В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Геник А.В., підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та прийняти нову відповідно до якої ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортними засобами. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зокрема, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Геник А.В. не заперечують правильність встановлених судом першої інстанції обставин вчиненого правопорушення, правильність правової кваліфікації та доведеність вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Так, зі змісту доводів ОСОБА_1 та його захисника адвоката Геника А.В. вбачається, що вони оспорюють судове рішення в частині справедливості призначеного стягнення та вважають, що суд першої інстанції безпідставно призначив стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом. При цьому, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Геник А.В. посила.ться на обставини, які вважають такими, що пом`якшують відповідальність за вчинене правопорушення. Перевіряючи доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Геника А.В. про справедливість призначеного стягнення, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до вимог ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення ЄСПЛ у справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства ( O'Halloran and Francis v. the United Kingdom ) від 29 червня 2007 року). Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Так, відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Апеляційний суд приймає до уваги доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про те, що ОСОБА_1 повністю визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та щиро розкаюється. Апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 тривалий час працює на підприємстві та є єдиним працюючим годувальником у сім`ї і забезпечує її матеріальне становище. Зокрема, відповідно до довідки №01/01/10/09/02/02-351, виданої 16.07.2024 р. керівником групи Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» Управління нафтопромислового сервісу, ОСОБА_1 працює в Управлінні нафтопромислового сервісу ПАТ «Укрнафта» м. Пнів з 20.08.2010 р. (згідно наказу про прийняття на роботу N?100-к від 20.08.2010 р.) по теперішній час на посаді моториста цементувального агрегату в підрозділі: цех кріплення свердловин N?2 Тампонажна база (Захід)). При цьому, згідно характеристики, яку надано виконуючим обов`язків начальника ЦКС N?2 ТБ «Захід», ОСОБА_1 за час роботи показав себе як відповідальний та старанний працівник, який досконало володіє технологічними процесами. Обов`язки, покладені на нього, виконує сумлінно та добросовісно. Вчасно доповідає ГГП про результати виконаних робіт. В колективі характеризується як щира та чесна людина. Легко засвоює нові впровадження під час виконання технологічних операцій. Багато часу приділяє дотриманню норм та правил охорони праці. За час роботи у ЦКС №2 ТБ «Захід» жодного разу не порушував трудової дисципліни та дотримується правил внутрішнього розпорядку. Виконуючи посадові обов?язки в Управлінні нафтопромислового сервісу ПАТ «Укрнафта» на посаді моториста цементувального агрегату в підрозділі: цех кріплення свердловин N?2 Тампонажна база (Захід) ОСОБА_1 фактично долучений до виконання критично важливих обов`язків пов`язаних із нормальним та безперебійним функціонуванням свердловини. При цьому, звертається увага на те, що таких спеціалістів як ОСОБА_1 н станом на даний час залишилось досить не багато, що в свою чергу ставитиме під ризик своєчасне та належне забезпечення Управління нафтопромислового сервісу ПАТ «Укрнафта» сировиною. Зазначається про те, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами фактично буде впливати на діяльність підприємства, оскільки знайти станом на даний час, та замінити кваліфікованого працівника е практично неможливо. Апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб (Серія І-НМ N? НОМЕР_2 ). Від даного шлюбу у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_3 ); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Свідоцтво про народження Серія 1-НМ N? НОМЕР_4 ); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_5 ). Згідно з посвідченням НОМЕР_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є особами, які мають право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей. При цьому, ОСОБА_1 є єдиною особою, на яку покладено обов`язок утримувати сім`ю, оскільки дружина займається вихованням дітей. Апеляційний суд приймає до уваги дані, які свідчать про наявність у ОСОБА_1 хронічних захворювань. Зокрема, відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого N?4367/2021 ОСОБА_1 хворіє на парадуоденальний панкреатит, через що і поступав на лікування до Національної академії медичних наук України Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова у 2021 році з ускладненням на хронічний субкомпенсований стеноз ДПК, супутнім захворюванням хронічний гастрит, кісти лівої нирки. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисником адвокатом Геник А.В. було долучено довідку про підтвердження місця навчання його сина ОСОБА_5 , згідно якої станом на 2025 рік вартість навчання за 2024/2025 роки останнього становить 15760 (п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят) гривень. Крім того, було долучено довідку з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , яка підтверджує його матеріальне становище та сукупний річний дохід за попередні роки. Апеляційний суд вважає, що вищевказані обставини безумовно повинні бути враховані при призначенні стягнення ОСОБА_1 та у відповідності до вимог ст.34 КУпАП повинні бути визначені як обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Разом з тим, вищевказані обставини не впливають правильність висновків суду щодо призначеного стягнення, оскільки призначене ОСОБА_6 стягнення відповідає вимогам закону та є справедливим. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при призначенні покарання необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами. Апеляційний суд звертає увагу на те, що застосування покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами стосовно осіб, які вчинили правопорушення, що пов`язані із порушенням Правил дорожнього руху, обґрунтовується необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Застосовуючи справедливе покарання за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки. Так, правовий зміст призначення покарання полягає саме в тому, що особа, яка вчинила правопорушення обмежується в своїх правах та свободах, що безумовно не може не позначитись на способі її життя та його якості. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Так, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до загальновідомих даних, станом на 2024 рік на території Івано-Франківської області за 2024 рік сталася 391 ДТП за участю водіїв, які керували транспортними засобами у стані сп`яніння нетверезому стані, під час яких загинуло 3 осіб, а 130 осіб отримали травми різного ступеню. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення. Зокрема, встановлена законодавцем санкція за ч.1 ст. 130 КУпАП, якою передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, не передбачає призначення іншого стягнення ніж те, яке застосовано судом першої інстанції до правопорушниці. При вирішанні цього питання законодавець виходив з того, що міжнародний досвід забезпечення безпеки на дорогах свідчить, що одним з найпростіших і водночас найдієвіших способів примусити водіїв дотримуватися вимог Правил дорожнього руху є запровадження системи ефективного покарання. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами. Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки. Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, призначив справедливе стягнення, яке відповідає вимогам закону. З огляду на вищевказану інформацію, апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. З огляду на наведене, підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника адвоката Геника А.В. залишити без задоволення. Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв