Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 349/198/24

Справа № 349/198/24 Провадження № 33/4808/515/24 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Могила Р. Г. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю захисника адвоката Гринчишина І.Я. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисни-ка адвоката Окуневича М.В., яку подано в інтересах особи, яка притягається до адміністра-тивної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Рогатинського районного суду Іва-но-Франківської області від 09 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гри-вень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Судом встановлено, що 25 січня 2024 року о 20 год 37 хв. по вул. Білозіра в с.Кутці Івано-Франківського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 керував транспо-ртним засобом - мотоциклом марки Bajaj Boxer BM 150 X , реєстраційний номер НОМЕР_2 , із ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Захисник адвокат Окуневич М.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апе-ляційну скаргу в якій просить постанову скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного пра-вопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування апеляційних доводів посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу, що зі змісту матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та не заперечував пройти огляд на стан сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я, а саме у Рогатинській ЦРЛ. Однак, прибувши до вищевказаного медичного закладу , ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у Галицькій ЦРЛ на що останній відмовився. Так, зі змісту відеозапису, який долучено до протоколу про адміністративне правопо-рушення, чітко прослуховується, що ОСОБА_1 наполягає на тому, що прибув та го-товий пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у найближчому закладі охорони здо-ров`я, а саме у Рогатинській ЦРЛ. Однак, останньому було відмовлено та складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, оскільки в ма-теріалах справи відсутні беззаперечні докази, які підтверджують винуватість у вчиненні правопорушення. Звертає увагу на те, що відповідно до повідомлень, які були отримані на адвокатські запити вбачається, що ОСОБА_1 не направлявся на медичний огляд з метою вияв-лення стану алкогольного сп`яніння до Рогатинської ЦРЛ та до КНП «Бурштинська ЦМЛ». Вважає, що у зв`язку з тим, що факт алкогольного сп`яніння встановлюється за ре-зультатами обстеження лікарем або за результатами лабораторних досліджень біологічного середовища, то працівники поліції не мали правових підстав пропонувати пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, який розташований за 30 км від місця події. Вважає, що підставою для складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП у даному випадку мав бути висновок лікаря Рогатин-ської ЦРЛ та відсутні підстави для проведення огляду у іншому медичному закладі. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції. Зі змісту доводів захисника адвоката Гринчишина І.Я. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скар-ги за його відсутності. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної ін-станції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосу-вання статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від осо-бливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність від-повідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скар-гу за відсутності ОСОБА_1 . В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Гринчишин І.Я. підт-римав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та за-крити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вважав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки працівники поліції діяли в по-рушення вимог ст.266 КУпАп, якою передбачено, що огляд на стан сп`яніння повинен про-водитись у найближчому закладі охорони здоров`я. Зазначив, що відповідно до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх поса-дові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передба-чені Конституцією та законами України. Вважав, що ОСОБА_1 мав право відмови-тись він пропозиції працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння у Галицькій ЦМЛ , оскільки вона не відповідає вимогам закону та носить нелогічний, непослідовний характер. Так, доставка ОСОБА_1 до відповідного медичного закладу могла призвести до по-рушення встановленого законом двохгодинного терміну проведення огляду на стан сп`яніння з моменту виникнення підстав для проведення такого огляду. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді за-лишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адмі-ністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притя-гається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися ос-новними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального пра-вопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомлена про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визна-ченості. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неод-норазово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реа-лізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійс-нення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуа-льного закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом. Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукуп-ності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно вихо-дити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття прова-дження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в своїх доводах сторона захисту посилається на те, що суд пер-шої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні право-порушення, апеляційний суд вважав за необхідне перевірити вищевказані доводи у повному обсязі. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне право-порушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встанов-лених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП та призначив йому справедливе та законне стягнення, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвину-вачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що ОСОБА_1 , як особа, яка притягається до адмініс-тративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, звинувачується в тому, що, будучи водієм транспортного засобу, відмовився від проходження в установленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 252496 від 25 січня 2024 року, ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 25 січня 2024 року о 20 год 37 хв. по вул. Білозіра в с. Кутці Івано-Франківського району Івано-Франківської області керував транспортним засобом марки Bajaj Boxer BM 150 X, реєстраційний номер НОМЕР_2 , із ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушен-ня координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установ-леному законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - поліцейським СРПП ВП №4 (м. Рогатин) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Максимівим С.Р. з заповненням всіх необхідних реквізитів, вста-новлених ст.256 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення містить дані, які свідчать про те, що ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Кон-ституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено про розгляд справи, про що свідчить його власноручний підпис. В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за-значено, що ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень на підставі ст.63 Конститу-ції України. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що в направленні на огляд водія транспор-тного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке складено 25 січня 2024 року о 21 год. 21 хв. поліцейським СРПП ВП №4 (м. Рогатин) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Максимівим С.Р., зазначено, що огляд ОСОБА_1 у КНМП "Рогатинська ЦРЛ " не був проведений у зв`язку із тим, що черговий лікар не мав права проводити такий огляд. Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікар-ських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке складено 25 січня 2024 року о 21 год. 27 хв. поліцейським СРПП ВП №4 (м. Рогатин) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Максимівим С.Р., ОСОБА_1 відмовився проходити огляд в медичному закладі - КНП "Галицька ЦРЛ ". Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміні-стративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозапи-си з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції та відео реєст-ратора службового автомобіля працівників поліції. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з ві-део реєстратора службового автомобіля працівників поліції, нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, вищевказаними відеозаписами (а.с.10) зафіксовано, як працівники поліції зупиняють мотоцикл марки Bajaj Boxer BM 150 X, реєстраційний номер НОМЕР_2 під ке-руванням ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що останній керував мотоциклом без мотошо-лому. В подальшому, під час перевірки документів, встановлюють в нього наявність знак алкогольного сп`яніння і пропонують пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транс-портного засобу та в медичному закладі. ОСОБА_1 погоджується проїхати до меди-чного закладу для проходження огляду, після того працівники поліції доставляють водія тра-нспортного засобу до КНМП "Рогатинська ЦРЛ " Однак, в подальшому працівники поліції встановлюють, що проведення огляду на стан сп`яніння у даному медичному закладі є не-можливим, оскільки черговий лікар не має повноважень проводити огляд водіїв транспорт-них засобів на стан сп`яніння. За таких обставин, працівники поліції пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у іншому медичному закладі, а саме у КНП "Га-лицька ЦРЛ ". Однак, ОСОБА_1 в категоричній формі відмовляється від прохо-дження огляду на стан сп`яніння у вказаному медичному закладі, оскільки вважає, що такий огляд може бути проведений у КНП « Бурштинська ЦМЛ» Працівник поліції роз`яснює останньому що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності за частину першу статті 130 КУпАП, якою передбачено відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Однак, ОСОБА_1 не змінює своє ставлення до вимоги працівника поліції та відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі. Відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 перебував з явними ознаками алкогольно-го сп`яніння ( поведінка, що не відповідала обстановці ), оскільки висловлювався нецензур-ною лайкою, постійно намагався впливати на поліцейських, умовляв їх домовитись з ним щодо уникнення відповідальності за вчинене правопорушення та погрожував працівникам поліції розправою. Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора та відео реєстратора, який встановлено на патрульній машині, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведін-ку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджені судом відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення правопорушника до вчиненого правопору-шення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника. Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту доводів вбачається, що захисника адвоката Гринчишина І.Я. вбачається, що стороною захисту не заперечується факт керуван-ня ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у КНП "Галицька ЦРЛ ". Разом з тим, зазначається про правомірність такої відмо-ви, оскільки вимога працівників поліції щодо проходження огляду у даному закладі охорони здоров`я була незаконною. Перевіряючи вищевказані доводи сторони захисту, апеляційний суд вважає за необ-хідне вказати наступне. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого по-рядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не діяв у стані крайньої необхідності, не знаходився у стані необхідної оборони і не перебував у стані неосудності. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що ОСОБА_1 право-мірно відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки остання запропонува-ли пройти огляд у закладі охорони здоров`я, який не відповідав вимогам ст.266 КУпАП та не був найближчим закладом о хорони здоров`я у якому міг бути проведений такий огляд. Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкого-льного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препара-тів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує тех-нічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводить-ся у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на прове-дення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Зі змісту вищевказаної статті закону вбачається, що огляд у медичному закладі має більше правове значення, оскільки проводиться лікарем, який має відповідну професійну спеціалізацію та проводить огляд із застосуванням сукупності різних методів, які дозволяють йому отримати достатньо об`єктивний результат щодо перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння, який він оформлює у встановленому законом порядку та за який несе персональну відповідальність. Зі змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алко-гольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препа-ратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внут-рішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 вбача-ється, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують ува-гу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними у пункті 4 розділу І цієї Інструкції, уповноважена особа Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, на-ркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Разом з тим, зі змісту вищевказаної Інструкції вбачається, що огляд на стан сп`яніння проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його прове-дення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП перелік закладів охорони здоров`я, яким нада-ється право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних ад-міністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Апеляційний суд приймає до уваги, що вищевказані Інструкції містять посилання на те, що працівник поліції повинен доставити водія транспортного засобу для проведення огляду на стан сп`яніння в найближчий заклад охорони здоров`я. Апеляційний суд вважає, що вищевказана правова норма спрямована на своєчасне проведення огляду на стан сп`яніння з метою отримання об`єктивного результату щодо ста-ну сп`яніння водія транспортного засобу. Таким чином, відповідно до вимог закону працівник поліції визначення закладу охо-рони здоров`я, який повинен проводити огляд на стан сп`яніння водія транспортного засобу відноситься до дискреційних повноважень, оскільки у даному випадку працівник поліції має право діяти з врахуванням конкретних умов на власний розсуд у межах закону. Апеляційний суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що працівник поліції само-стійно визначає який медичний заклад з врахуванням конкретних обставин, які мають важ-ливе значення для своєчасного проведення огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу є найближчим. Так, поняття найближчого медичного закладу носить оціночний характер, оскільки при визначенні такого закладу охорони здоров`я необхідно враховувати не тільки відстань від місця події до розташування медичного закладу, а також звертати увагу на обставини, які впливають на можливість своєчасність дістатись до вказаного медичного закладу, наявність на чергуванні відповідних лікарів, які мають право проводити огляд воді-їв транспортних засобів на стан сп`яніння та інші обставини, які мають значення для належ-ного виконання працівником поліції вимог ст.266 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспорт-ного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а своєю процесуальною поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом під-вищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відпо-відає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані сп`яніння, створює реальну небезпе-ку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини пос-тановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завда-ти серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд неодноразово зазначав, що особа, яка підозрюється в тому, що керу-вала транспортним засобом у стані сп`яніння може бути допущена до керування транспорт-ним засобом тільки за умови проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння та отримання даних, які дозволяють переконатися в тому, що вона не перебуває у стані сп`яніння. Апеляційний суд, вважає, що ОСОБА_1 повинен був виконати вимоги пра-цівника поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки сукупність наявних у справі доказів свідчить про обґрунтованість підозри працівників поліції про те, що водій ке-рував транспортним засобом, перебуваючи у стані сп`яніння. Апеляційний суд вважає, що законодавець передбачив настання адміністративної від-повідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, саме з метою забезпечення неможливості ухилитись від проходження такого огляду водіями, які підозрюються у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння. Так, у разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна від-повідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засо-бом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що зни-жують їх увагу та швидкість реакції. Вимога працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння була аргуме-нтованою, вмотивованою та ґрунтувалась на ознаках сп`яніння , які були виявлені працівниками поліції під час спілкування із ОСОБА_1 . Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свід-чить про те, що ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу, відмовився від про-ходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення обране судом в мінімальних межах ч.1 ст.130 КУпАП відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністрати-вне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчи-нила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень са-мим правопорушником та іншими особами. Разом з тим, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбаче-не ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для самого водія та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслід-ків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповіда-льності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідніс-тю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення. Зокрема, встановлена законодавцем санкція за ч.1 ст. 130 КУпАП, якою передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, не передбачає приз-начення іншого стягнення ніж те, яке застосовано судом першої інстанції до правопорушни-ка. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами. Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає ви-могам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу пору-шника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, приз-начив ОСОБА_1 справедливе стягнення, яке відповідає вимогам закону. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника адвоката Окуневича М.В. залишити без задоволення. Постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 09 квітня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв