Постанова Одеський апеляційний суд № 492/1131/25

Номер провадження: 22-ц/813/3767/26 Справа № 492/1131/25 Головуючий у першій інстанції Черевата В. І. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.03.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: Сєвєрової Є.С. (суддя - доповідач), Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство оборони України, Арцизький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Військова частини НОМЕР_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 17 листопада 2025 року у складі судді Череватої В.І., встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2025 року, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила суд оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кілія Одеської області, громадянина України, військовослужбовця Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ), померлим від дня його вірогідної загибелі, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 біля с. Новокалинове Покровського району Донецької області під час проходження військової служби під час ведення бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил РФ. Заявниця обґрунтовує свої вимоги тим, що є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 був призваний на військову службу та відповідно до Витягу з наказу № 80 від 18.03.2024 був зарахований, у зв`язку з переведенням із ВЧ НОМЕР_2 , до військової частини НОМЕР_1 і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, що підтверджується також військовим квитком серії НОМЕР_3 . Згідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 2325 від 02.05.2024 було призначено службове розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 . Актом службового розслідування від 18.06.2024 встановлено, що стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 09.04.2024 близько 06-20 год. зник безвісті виконуючи бойове завдання згідно бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 1848/2/3/141 від 07.04.2024 в районі населеного пункту Новокалинове Покровського району Донецької області в районі орієнтира «Титан 18», внаслідок ворожого мінометного обстрілу при відході особового складу до укриття. Згідно витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 2626 від 29.06.2024 встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_2 стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 09.04.2024 зник безвісті виконуючи бойове завдання пов`язане із захистом Батьківщини в районі населеного пункту Новокалинове Донецької області. 15.04.2024 заявниця також отримала сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_3 № 619/1 про те, що її чоловік зник безвісти під час виконання бойового завдання. Також заявниця звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення (імовірного вбивства) її чоловіка ОСОБА_2 , про що були внесені відповідні відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 115 КК України. Зважаючи на відсутність впродовж тривалого часу будь-яких відомостей про можливе перебування її чоловіка в інших місцях, на думку заявниці, він загинув унаслідок бойових дій. З моменту зникнення чоловіка заявниці пройшло майже 1,5 років та на день подачі заяви будь-яка інформація про його місце перебування відсутня. Встановлення такого факту необхідне заявниці для державної реєстрації смерті її чоловіка, оскільки встановлення вказаного факту має юридичне значення, та є підставою для виникнення відповідних прав, у тому числі соціальних та сімейних. На думку заявниці, нею надано достатньо доказів для оголошення її чоловіка ОСОБА_2 померлим в зоні ведення бойових дій по відсічі збройної агресії РФ в районі населеного пункту Новокалинове Донецької області під час виконання обов`язків військової служби із забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України (Батьківщини). Оголошення чоловіка померлим необхідне заявниці для отримання свідоцтва про смерть, що в результаті дасть можливість скористатися своїми сімейними, цивільними і соціальними правами, що зумовило звернення до суду. (а.с. 1 - 4) Позиція учасників справи в суді першої інстанції Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України - адвокат Єрмаков А.В. в додаткових поясненнях у справі зазначив, що заяву не визнає та просив суд у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити. Представник обґрунтовуючи свої заперечення у додаткових поясненнях у справі, посилався на правову позицію, сформовану ВП ВС у постанові від 11.12.2024 р. у справі № 755/11021/22, просив відмовити у задоволенні заяви з тих підстав, що населений пункт Новокалинове Покровського району Донецької області згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376, належить до зони активних бойових дій. Отже, відлік встановленого ч. 2 ст. 46 ЦК України строку не розпочався та, відповідно, звернення заявниці до суду із даною заявою є передчасним.(а.с. 65 - 68) Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотивування його висновків Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 17 листопада 2025 року у задоволені заяви ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що надаючи оцінку початку перебігу строків, визначених у ст. 46 ЦК України, для визнання особи померлою, суд враховував правову позицію Великої Палати Верховного суду, викладену у постанові від 11.12.2024 у справі № 755/11021/22. Суд зазначав, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, с. Новокалинове Донецької області (місце зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 під час бойового зіткнення із збройним формуванням РФ) була територією активних бойових дій з 24.02.2022 по 07.05.2024, а з 08.05.2024 відноситься до тимчасово окупованої території України. Суд першої інстанції вказував, що обставини справи не дають підстав припускати смерть ОСОБА_2 в певний час і за певних обставин, а тому відсутні правові підстави для оголошення його померлим до спливу строків, вказаних у частині другій статті 46 ЦК України. Надані заявницею докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_2 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього. Станом на день розгляду справи судом, територія, яка є місцем зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 , є тимчасово окупованою. Окремо суд зауважив, що пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не можуть вважатися достатніми та допустимими доказами, оскільки не є офіційним підтвердженням факту смерті ОСОБА_2 . З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що оскільки тіло ОСОБА_2 знайдено не було, достовірних та беззаперечних доказів його загибелі заявницею не надано, населений пункт Новокалинове Донецької області є тимчасово окупованим, тому відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення померлим її чоловіка ОСОБА_2 (військовослужбовця). (а.с. 129 - 136) Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Арцизького районного суду Одеської області від 17 листопада 2025 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 . Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції порушив вимоги ч.2 ст. 46 ЦК України та проігнорував обов`язковість правових висновків суду касаційної інстанції. Так, у постанові ВП ВС від 11.12.2024 у справі №755/11021/22 викладено правову позицію, що шестимісячний строк відліковується «від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи». Однак, судом першої інстанції невірно було протлумачено термін «закінчення воєнних дій». Доводи скарги також мотивовані тим, що суд при прийнятті рішення не взяв до уваги той факт, що в Акті службового розслідування від 18.06.2024 зазначено про проведення пошукових дій по виявленню солдата ОСОБА_2 та неодноразові спроби встановлення з ним мобільного зв`язку, які результатів не дали. Тобто відповідальними службовими особами військової частини НОМЕР_1 не просто було констатовано факт зникнення безвісті ОСОБА_2 , а було організовано та проведено пошукові дії, які не дали результатів. Натомість суд першої інстанції не надав оцінки службовому розслідуванню, яке було проведено відповідно до нормативних актів та лише зауважив, що пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (які були побратимами ОСОБА_2 ) не можуть вважатися достатніми та допустимими доказами, оскільки не є офіційним підтвердженням факту смерті ОСОБА_2 .. На думку скаржниці, твердження суду про те, що задокументовані належним чином пояснення побратимів ОСОБА_2 не є офіційним підтвердженням факту його смерті взагалі суперечить правовій природі виникнення ст. 46 ЦК України. Оскільки, якщо б було «офіційне підтвердження факту смерті ОСОБА_2 », то у заявниці не було б необхідності звертатись до суду з вказаною заявою про встановлення факту його смерті. На думку скаржниці, докази надані суду та отриманні судом вже під час розгляду справи в суді у своїй сукупності дають підставу вважати, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі населеного пункту Новокалинове Покровського району Донецької області в районі орієнтира «Титан 18», внаслідок ворожого мінометного обстрілу при відході особового складу до укриття. Жодних доказів які спростовують під сумнів вказані обставини немає. (а.с. 149 - 151) Явка учасників справи в апеляційній інстанції В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Зенкін В.О., підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 22.03.2023 між заявницею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб Овідіопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Внаслідок укладення шлюбу подружжя іменувалось дошлюбними прізвищами (заявниця ОСОБА_5 , а чоловік ОСОБА_6 ). ОСОБА_2 був призваний на військову службу та відповідно до Витягу з наказу № 80 від 18.03.2024 був зарахований, у зв`язку з переведенням із ВЧ НОМЕР_2 , до військової частини НОМЕР_1 і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, що підтверджується також військовим квитком серії НОМЕР_3 . Згідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 2325 від 02.05.2024 було призначено службове розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 . Актом службового розслідування від 18.06.2024 встановлено, що стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 09.04.2024 близько 06-20 год. зник безвісті виконуючи бойове завдання згідно бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 1848/2/3/141 від 07.04.2024 в районі населеного пункту Новокалинове Покровського району Донецької області в районі орієнтира «Титан 18», внаслідок ворожого мінометного обстрілу при відході особового складу до укриття. Згідно витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 2626 від 29.06.2024 встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_2 стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 09.04.2024 зник безвісті виконуючи бойове завдання пов`язане із захистом Батьківщини в районі населеного пункту Новокалинове Донецької області. Під час опитування командира 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , лейтенанта ОСОБА_3 встановлено, що 09 квітня 2024 поступила інформація про те, що приблизно о 06:20, виконуючи бойове завдання згідно бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , при заміні військовослужбовців іншого підрозділу на позиціях при відході в укриття, внаслідок мінометного обстрілу в районі орієнтира «ТИТАН 17-18» поблизу населеного пункту Новокалинове Донецької області зник безвісти солдат ОСОБА_2 , який знаходився у підпорядкуванні батальйонної тактичної групи військової частини НОМЕР_4 . Під час виконання бойового завдання військовослужбовець перебував у засобах захисту. Під час опитування номера обслуги кулеметного взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_4 встановлено, що 09 квітня 2024 року близько 06:20, під час заміни військовослужбовців військової частини НОМЕР_4 в районі орієнтира «ТИТАНА 17-18», поблизу населеного пункту Новокалинове Донецької області почався ворожий мінометний обстріл позиції. Було прийнято рішення про відхід в укриття. Повернувшись після ворожого мінометного обстрілу, було виявлено відсутність солдата ОСОБА_2 . На зв`язок по радіостанції він не виходив. Витягом з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 №294/1681, від 28 квітня 2024 року підтверджується мінометний обстріл противником при відході особового складу до укриття в районі орієнтиру «ТИТАН 17-18» в районі населеного пункту Новокалинове Донецької області. Військовослужбовці виконували завдання згідно бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2024 № 1848/2/3/141 дск. Втрата особового складу: солдат ОСОБА_2 , стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . В ході з`ясування обставин встановлено, що солдат ОСОБА_2 відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 1848/2/3/141 від 07.04.2024 прибув до району виконання бойових завдань, з метою забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та виконання бойових завдань. Пошукові дії по виявленню солдата ОСОБА_2 та неодноразові спроби встановлення мобільного зв`язку результатів не дали. Інформація про можливе перебування в полоні солдата ОСОБА_2 на даний час не підтверджена. 15.04.2024 заявниця ОСОБА_1 отримала сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_3 № 619/1 про те, що її чоловік зник безвісти під час виконання бойового завдання. Також заявниця звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення (імовірного вбивства) її чоловіка ОСОБА_2 , про що були внесені відповідні відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 115 КК України. Як видно з копії Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин від 07.07.2025, ОСОБА_2 зник на території бойових дій (під час воєнних дій). Дата набуття статусу особи, зниклої безвісті за особливих обставин - 26.06.2025. Як вбачається з заяви, на виконання ухвали суду від 21.08.2025 заявницею повідомлено, що батьки ОСОБА_2 померли. Єдиним близьким родичем загиблого ОСОБА_2 є його рідна сестра ОСОБА_7 . Як вбачається з відповіді Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 18.09.2025 № 222/1/6/1109, в ГУР МО України інформація щодо зниклої безвісті особи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня. Як видно з відповіді Державної прикордонної служби України, у межах повноважень, наданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України повідомлено, що за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» (далі - База даних), що функціонує відповідно до Положення про цю базу даних, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 № 614, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за № 1319/38655, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 2024 року по теперішній час (станом на 15:21 09.09.2025) в Базі даних не виявлено. Як вбачається з відповіді Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру», відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні в обліках НІБ. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відмову в задоволенні заяви, однак колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині мотивування його висновків. Мотиви часткового прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи. Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки тіло ОСОБА_2 знайдено не було, достовірних та беззаперечних доказів його загибелі заявницею не надано, населений пункт Новокалинове Донецької області є тимчасово окупованим - відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення померлим її чоловіка ОСОБА_2 (військовослужбовця). Крім того, суд зазначив, що обставини справи не дають підстав припускати смерть ОСОБА_2 в певний час і за певних обставин, а тому відсутні правові підстави для оголошення його померлим до спливу строків, вказаних у частині другій статті 46 ЦК України. Колегія суддів не в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі №755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси. Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі. Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції. Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи. Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані виключно на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії. Крім того, апеляційний суд наголошує на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні. Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що законодавець доповнив чинний ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України. Отже, шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309). Станом на час розгляду даної справи Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Перелік). Так, відповідно до вказаного Переліку с. Новокалинове Донецької області (місце зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 під час бойового зіткнення із збройним формуванням Російської Федерації) була територією активних бойових дій з 24.02.2022 по 07.05.2024, а з 08.05.2024 відноситься до тимчасово окупованої території України. Отже, шестимісячний строк, передбачений частиною другою ст. 46 ЦК України, у даній справі може відраховуватись від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_2 (населений пункт Новокалинове Донецької області), тобто в даному випадку з 07.05.2024. Проте, колегія суддів враховує, що відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні. Таким чином, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Відтак предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22,від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24). У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату (теріторіального центру комплектування та соціальної підтримки) або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю. Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (див. постанову Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23)). Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе виключно за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24 (провадження № 61-6220св25)). Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Звертаючись до суду з заявою про оголошення фізичної особи померлою, ОСОБА_1 посилаючись на результати службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2024 №2325, вказувала, що військовослужбовець ОСОБА_2 стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , 09.04.2024 зник безвісти виконуючи бойове завдання пов`язане із захистом Батьківщини в районі населеного пункту Новокалинове Донецької області. Заявниця також зазначала, що оскільки ОСОБА_2 зник безвісти при обставинах, що загрожували йому смертю і дають підстави стверджувати, що він загинув під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини та впродовж тривалого часу будь-яких відомостей про можливе його перебування в інших місцях немає, то вказане може свідчити, що останній загинув унаслідок бойових дій. Зазначила, що оголошення ОСОБА_2 померлим необхідно їй для оформлення спадкових прав та отримання гарантованих державою виплат та інших соціальних пільг, пов`язаних із загибеллю військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, інших соціальних гарантій. Згідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 2325 від 02.05.2024 було призначено службове розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 . Актом службового розслідування від 18.06.2024 встановлено, що стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 09.04.2024 близько 06-20 год. зник безвісті виконуючи бойове завдання згідно бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 1848/2/3/141 від 07.04.2024 в районі населеного пункту Новокалинове Покровського району Донецької області в районі орієнтира «Титан 18», внаслідок ворожого мінометного обстрілу при відході особового складу до укриття. Згідно витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 2626 від 29.06.2024 встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_2 стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 09.04.2024 зник безвісті виконуючи бойове завдання пов`язане із захистом Батьківщини в районі населеного пункту Новокалинове Донецької області. Під час опитування командира 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , лейтенанта ОСОБА_3 встановлено, що 09 квітня 2024 року поступила інформація про те, що приблизно о 06:20, виконуючи бойове завдання згідно бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , при заміні військовослужбовців іншого підрозділу на позиціях при відході в укриття, внаслідок мінометного обстрілу в районі орієнтира «ТИТАН 17-18» поблизу населеного пункту Новокалинове Донецької області зник безвісти солдат ОСОБА_2 , який знаходився у підпорядкуванні батальйонної тактичної групи військової частини НОМЕР_4 . Під час виконання бойового завдання військовослужбовець перебував у засобах захисту. Під час опитування номера обслуги кулеметного взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_4 встановлено, що 09 квітня 2024 року близько 06:20, під час заміни військовослужбовців військової частини НОМЕР_4 в районі орієнтира «ТИТАНА 17-18», поблизу населеного пункту Новокалинове Донецької області почався ворожий мінометний обстріл позиції. Було прийнято рішення про відхід в укриття. Повернувшись після ворожого мінометного обстрілу, було виявлено відсутність солдата ОСОБА_2 . На зв`язок по радіостанції він не виходив. Витягом з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 №294/1681, від 28 квітня 2024 року підтверджується мінометний обстріл противником при відході особового складу до укриття в районі орієнтиру «ТИТАН 17-18» в районі населеного пункту Новокалинове Донецької області. Військовослужбовці виконували завдання згідно бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2024 № 1848/2/3/141 дск. Втрата особового складу: солдат ОСОБА_2 , стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . В ході з`ясування обставин встановлено, що солдат ОСОБА_2 відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 1848/2/3/141 від 07.04.2024 прибув до району виконання бойових завдань, з метою забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та виконання бойових завдань. Пошукові дії по виявленню солдата ОСОБА_2 та неодноразові спроби встановлення мобільного зв`язку результатів не дали. Проте, колегія суддів звертає увагу, що вказаний висновок не містить викладення жодних обставин, які б вказували на вірогідну смерть ОСОБА_2 в зазначену дату, а лише зазначає про відсутність та втрату зв`язку з особовим складом солдатом ОСОБА_2 , що перебував в районі населеного пункту Новокалинове Донецької області, що обумовлює можливість вважати ОСОБА_2 таким, що зник безвісти. Також заявниця звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення (імовірного вбивства) її чоловіка ОСОБА_2 , про що були внесені відповідні відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 115 КК України. Як видно з копії Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин від 07.07.2025, ОСОБА_2 зник на території бойових дій (під час воєнних дій). Дата набуття статусу особи, зниклої безвісті за особливих обставин - 26.06.2025. Відповідно до відповіді ГУ НП в Одеській області на підставі заяви ОСОБА_1 було відкрито кримінальне провадження №120251634800000378 від 05.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, наразі досудове розслідування триває. Місцезнаходження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено. Крім того, колегія суддів зазначає, що надані пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також не підтверджують вірогідність загибелі ОСОБА_2 , а лише стверджують, що останній зник безвісти під час виконання бойового завдання. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе виключно за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів дійшла висновку, що подані заявницею до суду докази на обґрунтування заявлених вимог лише підтверджують втрату зв`язку з ОСОБА_2 , що може свідчити про його зникнення безвісти, однак не дає підстав для висновку про наявність правових підстав для оголошення останнього померлим. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими, тому підлягають частковому задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Оскільки висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають правовідносинам, які виникли між сторонами, колегія суддів вважає, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення суду першої інстанції в редакції мотивувальної частини даної постанови . В решті рішення суду необхідно залишити без змін. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України). Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 17 листопада 2025 року змінити, шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в решті залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 07.04.2026 Головуючий Є.С. Сєвєрова Судді: Л.М. Вадовська О.М. Таварткіладзе