Постанова 4851 № 440/17346/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 р. Справа № 440/17346/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Семененко М.О., Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, повний текст складено 02.03.26 по справі № 440/17346/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд: - визнати протиправною дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не надання ОСОБА_1 копії повного акту службового розслідування з усіма додатками по факту зникнення безвісти сина, ОСОБА_2 ; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 копію повного акту службового розслідування з усіма додатками по факту зникнення безвісти сина, ОСОБА_2 ; - визнати протиправною дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не надання ОСОБА_1 копії повного акту службового розслідування з усіма додатками по факту зникнення безвісти сина, ОСОБА_2 ; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 копію повного акту службового розслідування з усіма додатками по факту зникнення безвісти сина, ОСОБА_2 . Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не надання ОСОБА_1 копії повного акту службового розслідування з усіма додатками по факту зникнення безвісти сина ОСОБА_2 . Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 копію повного акту службового розслідування від 20.04.2025 №18454 з усіма додатками по факту зникнення безвісти сина ОСОБА_2 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до діючого законодавства, військова частина направляє сповіщення про зникнення безвісти військовослужбовця та копії матеріалів службового розслідування до відповідного ТЦК та СП, в який звертаються родичі військовослужбовця. Вказує, що Військовою частиною НОМЕР_1 направлений повний пакет документів стосовно зниклого безвісти ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , серед яких акт службового розслідування від 20.04.2025 №18454, з матеріалами службового розслідування в повному обсязі, та витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.04.2025 №1852. Звертає увагу, що Військова частина НОМЕР_1 є бойовою військовою частиною, підрозділи якої з травня-червня 2023 року перебувають у зоні бойових дій та приймають активну участь в бойових діях проти підрозділів російської федерації на різних ділянках фронту. Основне завдання Військової частини НОМЕР_1 є саме знищення ворожих підрозділів на відведених йому ділянках фронту. У зв`язку із цим всі наявні ресурси Військової частини НОМЕР_1 йдуть саме на виконання цього завдання. Наголошує, що чинне законодавство, яке регулює строки надання військовими частинами відповідей на звернення, запити і заяви, розраховане на мирний час, і жодним чином не враховує обставини, що скликались, зокрема умови, в яких перебуває Військова частина НОМЕР_1 та покладені на неї функції і завдання. ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 без змін. Зазначає, що син позивачки, ОСОБА_2 , зник безвісти від 02.04.2025, під час виконання бойового завдання з призначенням в ході ведення бойових дій, перебуваючи у рядах Військової частини НОМЕР_1 , тому саме посадові особи Військової частини НОМЕР_1 відповідають за проведення службового розслідування та надання належних документів даного розслідування, а саме акту та матеріалів до нього. Вказує, що Військова частина НОМЕР_1 є першоджерелом та розпорядником інформації, матеріалів службового розслідування. Наявність посередника в особі ТЦК та СП не звільняє Військову частину НОМЕР_1 від обов`язку надати копії документів у відповідь на звернення, якщо ці документи не були отримані заявником через ТЦК у повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_4 . Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.10.2024 №309 нижчепойменованих військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах рядового і сержантського складу, увільнено від займаних посад і призначено: 3.1 молодшого сержанта ОСОБА_2 ( НОМЕР_5 ), у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 наказом командира військової частини (по особовому складу) від 22.10.2024 №4-РС призначено головним сержантом механізованої роти механізованого батальйону, ВОС - 100974А, наказано вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов`язків за посадою. Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.04.2025 №97 нижче пойменованих військовослужбовців знято з усіх видів забезпечення у зв`язку зі зникненням безвісти: 11.5 сержанта ОСОБА_2 , головного сержанта 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 ; знято з грошового забезпечення з 02.04.2025: знято з продовольчого забезпечення з 03.04.2025. ОСОБА_1 отримала сповіщення сім`ї від 10.04.2025 №276, яким її сповіщено про те, що її син, головний сержант 3 механізованої роти НОМЕР_6 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , призваний на військову службу за мобілізацією, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість та мужність, зник безвісти 02.04.2025, під час виконання бойового завдання за призначенням в ході ведення бойових дій поблизу населеного пункту Водяне Друге Краматорського району Донецької області. Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 12.04.2025 №1213 відповідно до рапорту тимчасово виконуючого обов`язки командира 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 від 12.04.2025, який надійшов на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 та зареєстрований в стройовій частині штабу 12.04.2025 за вх.№17533, стало відомо, що близько 18:00 год. 02.04.2025 при здійсненні оборонних дій поблизу АДРЕСА_1 , з групою у складі трьох військовослужбовців, в яку входив сержант ОСОБА_2 , було втрачено зв`язок. Заходи щодо відновлення зв`язку з військовослужбовцями та повітряна розвідка позиції результату не дали. Місце знаходження особистої зброї: невідоме. Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), а також з метою підтвердження даного факту, встановлення причин та умов зникнення сержанта ОСОБА_2 , причинного зв`язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби наказано призначити службове розслідування за фактом зникнення безвісти 02.04.2025 під час виконання бойового завдання головного сержанта 3 механізованої роти НОМЕР_6 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_2 . Службове розслідування за фактом зникнення безвісти сержанта ОСОБА_2 Військовою частиною НОМЕР_1 проводилося у період з 12.04.2025 по 20.04.2025 та за його результатами складено акт службового розслідування від 20.04.2025 №18454. За змістом акту службового розслідування від 20.04.2025 №18454 у ході проведення службового розслідування встановлено, що 02.04.2025 на позиції НОМЕР_6 механізованого батальйону, в населеному пункті Водяне Друге Донецької області, під час виконання бойового завдання головний сержант 3 механізованої роти НОМЕР_6 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_2 внаслідок зникнення зв`язку під час штурмових дій противника та ураження позиції ворожими FPV-дронами - рахується зниклим безвісти. Пошук сержанта ОСОБА_2 в період з 01.04.2025 по 12.04.2025 проводився, але результату не дав і через активні бойові дії відтермінувався, відомостей про його надходження в лікарняні заклади або в бюро судово-медичної експертизи не надходило, інформації щодо перебування останнього в полоні немає. Орієнтовне місцезнаходження особистої зброї зниклого безвісти: відсутня, ймовірно в районі відповідної позиції. Виходячи із вищевикладеного, в акті службового розслідування від 20.04.2025 №18454 запропоновано:

1. Службове розслідування вважати завершеним.

2. Головного сержанта 3 механізованої роти НОМЕР_6 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_2 вважати безвісти зниклим.

3. Даний випадок вважати таким, що пов`язаний з бойовими ураженнями і діями з боку противника при виконанні обов`язків військової служби під час забезпечення і здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районі проведення бойових дій, при виконанні бойового завдання.

4. Начальнику служби - головному бухгалтеру фінансово-економічної служби проводити виплати грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців у разі їх звернення з відповідною заявою на ім`я командира військової частини.

5. Командирам підрозділів військової частини: постійно проводити заняття з особовим складом щодо безпечної поведінки під час ведення бойових дій, умілим діям на полі бою, порядку надання долікарської, первинної, медичної допомоги при отриманні поранення; постійно проводити виховні та роз`яснювальні заходи з метою дотримання військовослужбовцями правил безпечної поведінки, при виконанні завдань за призначенням. Командир Військової частини НОМЕР_1 з пропозиціями, викладеними в акті від 20.04.2025 №18454 погодився, акт затвердив. Згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.04.2025 №1852 «Про результати службового розслідування» відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21 листопада 2017 року за №608 (зі змінами), наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 12.04.2025 №1213 «Про призначення службового розслідування» заступником командира 2 механізованої роти НОМЕР_6 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , старшим лейтенантом ОСОБА_4 проведено службове розслідування за фактом зникнення безвісти 02.04.2025 під час виконання бойового завдання головного сержанта 3 механізованої роти НОМЕР_6 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_2 , за наслідками якого наказано:

1. Головного сержанта 3 механізованої роти НОМЕР_6 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_2 вважати безвісти зниклим.

2. Даний випадок вважати таким, що пов`язаний з бойовими ураженнями і діями з боку противника при виконанні обов`язків військової служби під час забезпечення і здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районі проведення бойових дій, при виконанні бойового завдання.

3. Начальнику служби-головному бухгалтеру фінансово-економічної служби проводити виплати грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців у разі їх звернення з відповідною заявою на ім`я командира військової частини.

4. У випадку виявлення загиблим, доставлення та пізнання тіла в бюро судово-медичної експертизи та після отримання необхідних підтверджуючих документів - видати наказ про загибель сержанта ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання.

5. Контроль за виконанням даного наказу покласти на начальника штабу - заступника командира Військової частини НОМЕР_1 .

6. Тимчасово виконуючому обов`язки начальника адміністративної групи штабу Військової частини НОМЕР_1 наказ довести до посадових осіб частини, яких стосується. 09.09.2025 через Генеральний штаб Збройних Сил України до командування Військової частини НОМЕР_1 надійшов адвокатський запит, в якому адвокат позивачки Крамной С.С., звертаючись в інтересах ОСОБА_1 , просив: надати копію акту службового розслідування щодо обставин зникнення безвісти військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; надати копію відомостей грошового забезпечення за період з 01.04.2025 по 01.09.2025 зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 з інформацією про нарахування виплат для родини військовослужбовця; надати інформацію стосовно розгляду усіх вищевказаних питань на зазначену електронну адресу. Листом Військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2025 №1843/21053 повідомлено адвоката позивачки про те, що 02.04.2025 головний сержант 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зник безвісти в районі населеного пункту Водяне Друге Краматорського району Донецької області, виконуючи бойове завдання за призначенням в ході ведення бойових дій; за даним фактом у Військовій частині НОМЕР_1 було проведено службове розслідування, акт службового розслідування від 20.04.2025 №18454, копія акту додається; матеріали службового розслідування супровідним листом від 26.05.2025 вих.№1843/12121 фельд`єгерською поштою номер реєстру від 27.05.2025 №90 направлено в ІНФОРМАЦІЯ_3 АДРЕСА_2 ; направляємо довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення сержанта ОСОБА_2 , копія довідки додається. 31.10.2025 через Генеральний штаб Збройних Сил України до командування Військової частини НОМЕР_1 надійшов адвокатський запит від 27.10.2025, в якому адвокат позивачки Крамной С.С., звертаючись в інтересах ОСОБА_1 , просив: надати копію повного акту службового розслідування разом з усіма додатками щодо обставин зникнення безвісти військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; надати інформацію стосовно розгляду усіх вищевказаних питань на зазначену електронну адресу. Листом Військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2025 №1843/23525 повідомлено адвоката позивачки про те, що листом від 16.10.2025 вих. №1843/22211 Військовою частиною НОМЕР_1 на електронну адресу були направлені копії наступних документів: довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення сержанта ОСОБА_2 ; акт службового розслідування від 20.04.2025 №18454 (без додатків); витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 12.04.2025 №1213 «Про призначення службового розслідування»; службову характеристику в/с ОСОБА_2 ; витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.10.2024 №309 «Про призначення на посаду»; витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.04.2025 №97 «Про зняття з усіх видів забезпечення»; витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.04.2025 №1852 «Про результати службового розслідування». Решта документів, котрі знаходяться в матеріалах службового розслідування, не можуть бути направлені, оскільки в них міститься інформація з обмеженим доступом «Для службового користування». Також повідомлено, що матеріали службового розслідування супровідним листом від 26.05.2025 вих. №1843/12121 фельд`єгерською поштою направлено в ІНФОРМАЦІЯ_3 АДРЕСА_2 . 11.11.2025 адвокатом позивачки подано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 №11112502, за результатами розгляду якого листом від 20.11.2025 №6/662/2352 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки діють на підставі та у відповідності до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, виключно в межах своєї компетенції, яка передбачена відповідними нормами діючого законодавства. Відповідно пункту 2 даного Положення покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається. Відповідно до розділу VI Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, передбачений порядок обліку загиблих (померлих), зниклих безвісти, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих військовослужбовців. У відповідності до зазначеного розділу передбачено порядок сповіщення та перелік і зразки документів, які надаються районними ТЦК та СП сім`ям загиблих (полонених, зниклих безвісти). Матеріалів службового розслідування в цьому переліку немає. Крім того, відповідно до п.3 розділу 6 наказу Міністра оборони України від 21.11.2017 №608 «Про затвердження порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» примірники акту службового розслідування надсилаються службовим особам, яких стосуються наведені у висновку пропозиції, та до відповідних структурних підрозділів органів військового управління. Зазначена норма вказує на те, що акт службового розслідування є внутрішньовідомчим документом та використовується лише для забезпечення діяльності ЗС України. Даний висновок підтверджений листом 5 управління Департаменту військової контррозвідки Служби Безпеки України від 30.03.2023 №17/5-1690мш. Компетенція прийняття рішення щодо надання матеріалів службового розслідування третім особам належить або військовій частині, яка проводила розслідування, створювала відповідні документи і є одноосібним розпорядником цих матеріалів, або слідчому (у разі відкриття кримінального впровадження за фактом зникнення безвісти). У такому випадку документи мають передаватись військовими частинами (органом, який здійснює кримінальне впровадження) не через ІНФОРМАЦІЯ_7 , а безпосередньо заявнику. З актом службового розслідування по факту зникнення безвісти ОСОБА_2 мати вищезазначеного військовослужбовця, гр. ОСОБА_1 , в інтересах якої надіслано запит, ознайомлена. Також, гр. ОСОБА_1 08.07.2025 отримала в ІНФОРМАЦІЯ_8 завірену копію витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2025 №1852 «Про результати службового розслідування», яка містить вичерпну інформацію про обставини зникнення безвісти ОСОБА_2 . Вважаючи протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не надання ОСОБА_1 копії повного акту службового розслідування з усіма додатками по факту зникнення безвісти сина, ОСОБА_2 , а також протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не надання ОСОБА_1 копії повного акту службового розслідування з усіма додатками по факту зникнення безвісти сина, ОСОБА_2 , позивачка звернулася до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправних дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не надання ОСОБА_1 копії повного акту службового розслідування з усіма додатками по факту зникнення безвісти сина ОСОБА_2 . У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 копію повного акту службового розслідування від 20.04.2025 №18454 з усіма додатками по факту зникнення безвісти її сина ОСОБА_2 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 копію повного акту службового розслідування з усіма додатками по факту зникнення безвісти сина, ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що компетенція прийняття рішення щодо надання матеріалів службового розслідування третім особам належить саме військовій частині, яка проводила розслідування та створювала відповідні документи і є одноосібним розпорядником цих матеріалів. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту - Закон №2232-XII). Військова служба, відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Згідно з ч.4 ст.2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 4 статті 24 Закону №2232-XII. Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі по тексту - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (ст.2 Дисциплінарного статуту). Відповідно до абз.2 ст.4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройний Сил України, накази командирів. Згідно з ч.1 ст.85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі по тексту Порядок №608). Згідно з абз.4 п.2 розділу І Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Відповідно до абз.2 п.1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб (абз.15 п.1 розділу ІІ Порядку №608). За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри (абз.16 п.1 розділу ІІ Порядку №608). Отже, Порядком №608 не обмежено коло військовослужбовців, на підставі рапортів яких може бути призначене службове розслідування. Як слідує з матеріалів справи, у спірному випадку службове розслідування за фактом зникнення безвісти сержанта ОСОБА_2 Військовою частиною НОМЕР_1 проводилося на підставі рапорту тимчасово виконуючого обов`язки командира 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 . Суд зауважує, що пунктом 2 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (у редакції, чинній до 18.04.2025) установлено, що у цьому Порядку під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби. Згідно з п.3 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Абзацом 1 п.3 розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі особи, які проводять службове розслідування). Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення (ч.2 ст.85 Дисциплінарного статуту, п.12 розділу ІІІ Порядку №608). Відтак, службове розслідування стосовно військовослужбовця рядового складу може бути проведено на підставі наказу однією особою (в тому числі, особисто командиром (начальником), прямим командиром (начальником) або військовослужбовцем сержантського (старшинського) складу) чи у складі комісії з проведення службового розслідування. Згідно з ч.3 ст.85 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Відповідно до абз.2 п.3 розділу ІІІ Порядку №608 днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування. Згідно з п.п. 1, 5, 6 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування. Відповідно до п.п. 3, 5 розділу VІ Порядку №608 примірники акта службового розслідування надсилаються службовим особам, яких стосуються наведені у висновку пропозиції, та до відповідних структурних підрозділів органів військового управління. За зверненням військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, йому надається завірена копія акта службового розслідування або витяг з акта, в частині, що його стосується, за умови, що вони не містять інформації з обмеженим доступом. Акт службового розслідування разом з усіма матеріалами оформлюється окремою справою або долучається до документів відповідної номенклатурної справи. Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280 затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі по тексту - Інструкція №280; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з п.п. 1-7 розділу VІ Інструкції №280 у разі смерті (загибелі), захоплення в полон або заручником, а також інтернування в нейтральній державі або зникнення безвісти військовослужбовця командир військової частини зобов`язаний організувати не пізніше наступного дня після надходження інформації щодо таких військовослужбовців повідомлення (засобами зв`язку та письмово) керівника відповідного ТЦК та СП за місцем проживання (перебування) сім`ї (близьких родичів) військовослужбовця, дату і причину його смерті (загибелі), обставини захоплення в полон або заручником, а також інтернування або зникнення безвісти. Командир національного контингенту зобов`язаний у день смерті (загибелі), захоплення в полон або заручником, а також інтернування або зникнення безвісти військовослужбовця зі складу національного контингенту особисто повідомити через засоби зв`язку та письмово командувача виду Збройних Сил, якому він підпорядкований. Командувач виду Збройних Сил, якому підпорядкований командир національного контингенту, повідомляє керівника відповідного ТЦК та СП за місцем проживання (перебування) сім`ї (близьких родичів) військовослужбовця дату і причину його смерті (загибелі), обставини захоплення в полон або заручником, а також інтернування або зникнення безвісти з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. Командир військової частини про смерть (загибель) військовослужбовця повідомляє підрозділ цивільно-військового співробітництва штабу ІНФОРМАЦІЯ_9 . Смерть (загибель) військовослужбовця підлягає державній реєстрації органом РАЦС у встановленому законодавством порядку, а для тих, які перебувають за кордоном,- у закордонних дипломатичних установах України (посольствах, консульствах, представництвах тощо). Військовослужбовці, які померли (загинули), після встановлення причин і обставин смерті (загибелі) та отримання військовою частиною підтверджуючих документів виключаються із списків особового складу військової частини. Внесення до облікових документів даних про час і причину виключення військовослужбовців із списків особового складу здійснюється на підставі наказу по стройовій частині про їх виключення. Сповіщення на загиблого (померлого), захопленого в полон або заручником, а також інтернованого або зниклого безвісти військовослужбовця (додаток 20 до цієї Інструкції) є документом, що містить відомості про місце, дату та причину його смерті (загибелі), захоплення в полон або заручником, а також інтернування в нейтральній державі або зникнення безвісти, а також характеристику його вірності Військовій присязі Українському народу. Сповіщення на померлих (загиблих, у тому числі, які померли перебуваючи на лікуванні у закладах охорони здоров`я в системі Міноборони, померли (загинули) на шляху прямування у складі команди або в результаті загибелі корабля (судна), на якому здійснювалось перевезення особового складу у складі команди), захоплених в полон або заручниками, інтернованих або зниклих безвісти військовослужбовців (далі - сповіщення командира військової частини), оформлюється та підписується командиром і начальником штабу військової частини та засвідчується гербовою печаткою. Сповіщення командира військової частини складається у двох примірниках. Перший примірник надсилається до відповідного ТЦК та СП за місцем проживання (перебування) сім`ї (близьких родичів) військовослужбовця (якщо місце проживання (перебування) сім`ї (близьких родичів) невідоме або він не мав сім`ї (близьких родичів),- до ТЦК та СП за місцем призову (прийняття) на військову службу чи останнього місця проживання військовослужбовця) протягом доби після отримання достовірної інформації про його смерть (загибель), захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральній державі або зникнення безвісти. Надсилати сповіщення командира військової частини безпосередньо сім`ї (близьким родичам) військовослужбовця або повідомляти їх про подію, що сталася з військовослужбовцем, забороняється. Другий примірник сповіщення командира військової частини зберігається у діловодстві військової частини. Особові справи померлих (загиблих) та обліково-послужні картки військовослужбовців надсилаються до відповідних ТЦК та СП після виключення цих військовослужбовців зі списків особового складу військової частини у порядку, визначеному пунктом 12 розділу XIV цієї Інструкції. Так, пунктом 12 розділу XIV Інструкції №280 визначено, що особові справи (для осіб офіцерського складу - обидва примірники) померлих (загиблих), визнаних безвісно відсутніми, оголошених померлими осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, виключених із списків особового складу Збройних Сил (Держспецтрансслужби), пересилаються до відповідних ТЦК та СП за місцем проживання сімей (близьких родичів) померлих (загиблих), визнаних безвісно відсутніми, оголошених померлими військовослужбовців. Якщо місце проживання (перебування) сім`ї (близьких родичів) невідоме або військовослужбовець не мав сім`ї (близьких родичів), особова справа надсилається до відповідного ТЦК та СП за місцем призову (прийняття) на військову службу (останнього місця проживання) померлого (загиблого), зниклого безвісти, визнаного безвісно відсутнім або оголошеного померлим військовослужбовця. До особової справи (для осіб офіцерського складу - до обох примірників) долучаються витяги з наказів по стройовій частині про виключення із списків особового складу військової частини та витяги з наказів по особовому складу про виключення із списків особового складу Збройних Сил (Держспецтрансслужби). Особові справи (для осіб офіцерського складу - обидва примірники) військовослужбовців, звільнених у зв`язку із обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у вигляді позбавлення волі, а також позбавлених військових звань, передаються до ТЦК та СП, визначеного у наказі по особовому складу. Після того, як необхідність у цих особових справах мине, начальники ТЦК та СП передають їх до Галузевого архіву. Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд доходить висновку, що матеріали службового розслідування відсутні в переліку і зразках, документів, які надаються районними ТЦК та СП сім`ям загиблих (полонених, зниклих безвісти) на підставі положень Інструкції №280. При цьому, відповідно до п.3 розділу VІ наказу Порядку №608 примірники акту службового розслідування надсилаються службовим особам, яких стосуються наведені у висновку пропозиції, та до відповідних структурних підрозділів органів військового управління. Тобто, зазначена норма вказує на те, що акт службового розслідування є внутрішньовідомчим документом, який використовується для забезпечення діяльності Збройних сил України. Водночас, на переконання суду, компетенція прийняття рішення щодо надання матеріалів службового розслідування третім особам належить саме військовій частині, яка проводила розслідування та створювала відповідні документи і є одноосібним розпорядником цих матеріалів, або слідчому (в разі відкриття кримінального впровадження за фактом зникнення безвісти). З огляду на викладене, судом критично оцінюються посилання Військової частини НОМЕР_1 , як на підставу для ненадання позивачці акту службового розслідування, на те, що матеріали службового розслідування супровідним листом від 26.05.2025 вих. №1843/12121 фельд`єгерською поштою направлено в ІНФОРМАЦІЯ_3 АДРЕСА_2 . Також суд враховує, що листом від 26.05.2025 вих. №1843/12121 Військова частина НОМЕР_1 на запит ІНФОРМАЦІЯ_2 направляла до останнього пакет документів стосовно зниклого безвісти сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , а саме: довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 22.05.2025 №1843/11775 на 1 арк., 1 прим., (форма 12) від 22.05.2025 №1843/11769 на 1 арк., 1 прим.; довідку про проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 (форма 5) від 18.05.2025 №1843/11385 на 1 арк., 1 прим.; витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування від 27.10.2023 №304 на 1 арк., 1 прим.; акт службового розслідування від 20.04.2025 №18454 на 41 арк., 1 прим.; оригінал сповіщення №1093 від 07.04.2025 №1843/8099 на 1 арк., 1 прим. Однак, на ознайомлення ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було надано лише акт службового розслідування від 20.04.2025 №18454 без додатків, на чому наполягає позивачка у позовній заяві, та що фактично визнається ІНФОРМАЦІЯ_3 у листі-відповіді на адвокатський запит від 20.11.2025 №6/662/2352. Враховуючи вищевикладене, такі дії Військової частини НОМЕР_1 по суті призвели до того, що мати зниклого безвісти військовослужбовця фактично була позбавлена можливості ознайомитися та отримати примірники усіх додатків до акту службового розслідування від 20.04.2025 №18454. Поряд з цим, суд зауважує на тому, що як у відзиві на позовну заяву, так і у листах-відповідях на адвокатські запити, що подавалися в інтересах позивачки з метою отримання зазначених вище документів, військовою частиною не наведено жодних правових норм, які б виключали обов`язок Військової частини НОМЕР_1 надавати примірники таких документів матері зниклого безвісти військовослужбовця. Посилання Військової частини НОМЕР_1 на те, що ненадання ряду додатків до акту службового розслідування було зумовлено тим, що такі документи мають статус «ДСК», судом відхиляються як безпідставні з огляду на таке. Так, єдині вимоги до ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації (далі - документи), що містять службову інформацію, зібрану під час провадження оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, діяльності у сфері оборони держави, та іншу службову інформацію (далі - службова інформація), в органах державної влади, інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим (далі - установи) визначає Типова інструкція про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №736 (далі по тексту - Інструкція №736; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з п.п. 8, 66, 85 Інструкції №736 документам, що містять службову інформацію, присвоюється гриф «Для службового користування». На обкладинці справи, що містить документи з грифом «Для службового користування», у правому верхньому куті проставляється відмітка «Для службового користування». У разі надходження до установи запиту на інформацію, що міститься у документі, якому присвоєно гриф «Для службового користування», здійснюється з урахуванням вимог пункту 87 цієї Інструкції перегляд такого документа з метою перевірки відповідності запитуваної інформації сукупності вимог, передбачених частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», щодо обмеження доступу до інформації на момент надходження запиту. Авторові запиту надається інформація в тій частині, доступ до якої відповідно до зазначеного Закону не обмежено. У спірному випадку Військовою частиною НОМЕР_1 до матеріалів справи не надано жодних документальних доказів на підтвердження того, що будь-якому з додатків до акту службового розслідування №18454 від 20.04.2025 присвоювався гриф «Для службового користування». У листі-відповіді від 05.11.2025 №1843/23525 Військовою частиною НОМЕР_1 також неконкретизовано, яким саме додаткам до акту службового розслідування присвоєно гриф «Для службового користування», а лише містяться загальні посилання на те, що решта документів, котрі знаходяться в матеріалах службового розслідування, не можуть бути направлені, оскільки в них міститься інформація з обмеженим доступом «Для службового користування». Колегія суддів звертає увагу, що Військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості надати документи без розголошення інформації з обмеженим доступом, зокрема, конфіденційної, службової, таємної, з урахуванням законів України "Про державну таємницю", "Про інформацію", "Про захист персональних даних", оскільки обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. За цим, посилання апелянта на те, що витребувані позивачкою документи мають статус « ІНФОРМАЦІЯ_11 », не впливають на її право отримати копію повного акту службового розслідування з усіма додатками по факту зникнення безвісти сина ОСОБА_2 . З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не надання ОСОБА_1 копії повного акту службового розслідування з усіма додатками по факту зникнення безвісти сина ОСОБА_2 , а також зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 копію повного акту службового розслідування з усіма додатками по факту зникнення безвісти сина ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що Військовою частиною НОМЕР_1 направлений повний пакет документів стосовно зниклого безвісти ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , серед яких акт службового розслідування від 20.04.2025 №18454, з матеріалами службового розслідування в повному обсязі, та витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.04.2025 №1852, колегія суддів вважає такими, що не впливають на спірні правовідносини, оскільки компетенція прийняття рішення щодо надання матеріалів службового розслідування третім особам належить саме військовій частині, яка проводила розслідування та створювала відповідні документи і є одноосібним розпорядником цих матеріалів, або слідчому (в разі відкриття кримінального впровадження за фактом зникнення безвісти). Інші доводи і заперечення сторін по суті спору, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 по справі № 440/17346/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя М.О. Семененко Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий