Постанова 4850 № 360/836/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2024 року справа №360/836/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року (повне судове рішення складено 02 жовтня 2023 року у м. Дніпро) у справі № 360/836/23 (суддя в І інстанції Качанок О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі - третя особа), в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди військовослужбовця ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_1 за період його зникнення безвісти, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня визнання його загиблим у судовому порядку або остаточного виключення зі списків особового складу військової частини; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачці грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду її чоловіка військовослужбовця ОСОБА_2 за період його зникнення безвісти з ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня визнання його загиблим у судовому порядку або остаточного виключення зі списків особового складу військової частини. Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач повідомленням від 05.10.2022 № 1766 повідомив позивачку, що її чоловік - ОСОБА_2 , командир кулеметного відділення кулеметного взводу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 під час виконання бойового завдання з відсічі збройної агресії російської федерації ІНФОРМАЦІЯ_2 зник безвісти в районі м. Мар`їнка Донецької області. У зв`язку з цим позивачка звернулась до військової частини НОМЕР_1 через ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою про нарахування і виплату їй грошового забезпечення її чоловіка - ОСОБА_2 , з дати визнання його безвісно зниклим, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня визнання його загиблим у судовому порядку або остаточного виключення зі списків особового складу військової частини з виплатою заборгованості, яка утворилася за період з ІНФОРМАЦІЯ_2, а також з вимогою надати документи про грошове забезпечення її чоловіка. Однак, жодних повідомлень, ані від відповідача, ані від ТЦК та СП позивачка не отримувала, так само не отримувала і рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення. 19.06.2023 позивач повторно направила заяву про нарахування і виплату їй грошового забезпечення безвісно відсутнього чоловіка ОСОБА_2 . Проте, вказане не дало результату, оскільки позивач так і не отримала жодної виплати. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не виплати грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружині ОСОБА_1 за період його зникнення безвісти, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 14.02.2023. Зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружині ОСОБА_1 за період його зникнення безвісті, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 14.02.2023. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при дослідженні обставин справи судом встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , що відповідає матеріалам справи (журнал бойових дій, рапорти, накази, акт про настання смерті, акт за результатами службового розслідування). При цьому суд посилається на Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), що визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам. Відповідно до пункту l Розділу ХХХ Порядку № 260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (y тому числі за весь місяць, y якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо ii (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним). Однак, посилаючись на положення Порядку № 260, суд його не застосовує при винесенні рішення. Замість цього суд застосовує положення Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 (далі - Порядок № 884), стягуючи грошове забезпечення загиблого ОСОБА_2 за період з дати його загибелі, встановленої судом при розгляді справи (ІНФОРМАЦІЯ_2), до дати завершення службового розслідування (14.02.2023). Відповідач вважає, що Порядок № 884 не може бути застосований до правовідносин, що виникли внаслідок загибелі ОСОБА_2 . Службове розслідування та складання Акту про настання смерті передбачено Методичними рекомендаціями щодо фіксації фактів зникнення безвісти, потрапляння у полон, смерті військовослужбовців Збройних Сил України у військових частинах, які безпосередньо приймають участь у бойових діях, затверджених Командувачем угрупування об`єднаних сил від 01 квітня 2022 року № 313/УОС/110, та окремим дорученням Міністра оборони України від 28.07.2022 № 18838/1. Метою вказаних нормативних актів є: - визначення дати смерті (якщо тіло військовослужбовця не евакуйоване); - надання родичам (спадкоємцям) загиблого достатніх підстав для звернення до суду з позовом про встановлення особи померлою, та реалізації інших цивільних прав (спадкування, визначення сімейного стану тощо); - надання родичам (спадкоємцям) загиблого достатніх підстав для реалізації прав, передбачених постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, на отримання одноразової грошової допомоги ("ОГД") сім`ям загиблих військових у розмірі l5 млн гривень, одночасно зменшуючи навантаження на Державний бюджет України у вигляді безпідставних виплат сум грошового забезпечення загиблого військовослужбовця його родичам. Час проведення службового розслідування та дата його завершення не впливають на дату смерті (загибелі) військовослужбовця. Однак висновки суду суперечать цьому та фактично ототожнюють час загибелі військовослужбовця з часом закінчення службового розслідування. У рішенні, що оскаржується, суд робить висновок про те, що з ІНФОРМАЦІЯ_2 до моменту завершення службового розслідування за фактом загибелі ОСОБА_2 та затвердження відповідного акту службового розслідування (14.02.2023), останній вважався таким, що зник безвісти. Цей висновок суду не відповідає обставинам справи, адже судом встановлено та не заперечується, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , виходячи з письмових матеріалів справи (журналу бойових дій, рапортів, наказів, акту про настання смерті, акту за результатами службового розслідування, пояснення Відповідача тощо). Однак, вказані докази суд безпідставно до уваги не прийняв. Відповідно, висновки суду про наявність у ОСОБА_2 статусу зниклого безвісти не відповідають обставинам справи. Військова частина НОМЕР_1 є бойовою військовою частиною, що з самого початку збройної агресії російської федерації та по теперішній час знаходиться на передньому краю та задіяна у бойових діях з відсічі нападу на територію нашої держави. Тривали строки проведення службового розслідування та збільшення строків повідомлення родичів про факт загибелі викликано об`єктивними обставинами та відсутністю актуальної інформації (зокрема про нове місцезнаходження РТЦК та родичів загиблого військовослужбовця) Повідомлення не було одразу (своєчасно) направлено до центру комплектування у зв`язку з відсутністю в частині інформації стосовно актуального місця проживання родини загиблого. ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . З початку повномасштабного вторгнення збройних формувань РФ на території Луганської області тривали активні бойові дії. Місто Лисичанськ знаходиться на території, яка зараз тимчасово окупована. Повідомлення було направлено одразу, як було з`ясовано адресу родини загиблого (за запитом відповідного територіального центру комплектування). Більш пізній строк повідомлення рідних про дату та факт загибелі військовослужбовця не впливає на головне - на фактичну дату його смерті (загибелі). Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортами громадян України позивачки та ОСОБА_2 , карткою платника податків, довідкою про реєстрацію місця проживання позивача, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 23.02.2013 Артемівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції. 04 лютого 2021 року ОСОБА_2 було укладено контракт з Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 про проходження військової служби у Збройних Силах України, строком на 3 роки, що підтверджується копією відповідного контракту. Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2021 № 35, старшого сержанта ОСОБА_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 04.02.2021 № 21-РС на посаду командира 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , ВОС 101182А, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_6, з 04.02.2021 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення з 05.02.2021. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2021 № 37 старшого сержанта ОСОБА_2 вважати таким, що з 04.02.2021 прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. 29.03.2022 командиром 1 механізованого батальйону підполковником ОСОБА_3 було подано командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт за № 4788, в якому він доповів, що від командира кулеметного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 надійшла доповідь про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час безпосереднього зіткнення з противником та артилерійського обстрілу з боку збройних сил Російської Федерації в районі населеного пункту Мар`їнка Донецької області старший сержант ОСОБА_2 , командир 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Сухопутних військ Збройних Сил України отримав поранення не сумісне з життям. Тіло старшого сержанта ОСОБА_4 евакуювати не вдалося. На підставі викладеного ОСОБА_5 просив за даним фактом призначити службове розслідування. Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 29.03.2022 № 461 «Про призначення службового розслідування по факту загибелі старшого сержанта ОСОБА_6 » з метою з`ясування причин та обставин фактів, викладених у вищевказаному рапорті, було призначено службове розслідування та визначено відповідний склад комісії. Також 29.03.2022 командиром 1 механізованого батальйону підполковником ОСОБА_3 було подано командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт за № 4795, в якому вказано, що в провадженні 1 механізованого батальйону знаходиться службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2022 № 461 «Про призначення службового розслідування за фактом смерті старшого сержанта ОСОБА_4 ». Однак, у зв`язку з відсутністю необхідних медичних документів, що у свою чергу унеможливлює своєчасно провести службове розслідування, з метою з`ясування всіх причин та обставин даного факту, ОСОБА_5 просив призупинити вказане службове розслідування до надходження відповідних документів. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 29.03.2022 № 462, службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2022 № 461 «Про призначення службового розслідування за фактом загибелі старшого сержанта ОСОБА_4 » призупинено до надходження відповідних документів. Згідно з журналом ведення бойових дій 1 механізованого батальйону у записах за ІНФОРМАЦІЯ_2, час 10 год. 45 хв., внесено запис про загибель ОСОБА_2 . Разом з тим, командиром військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) було прийнято наказ від 29.03.2022 № 33-РС, в якому вказано, що відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, нижчепойменованих осіб військової частини НОМЕР_1 увільнити від займаних посад та зарахувати у розпорядження командира ІНФОРМАЦІЯ_7, якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, з ІНФОРМАЦІЯ_2, зокрема: старшого сержанта ОСОБА_2 , командира 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 механізованого батальйону (що підтверджується витягом з цього наказу). Також на підставі вищевказаного наказу, командиром військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) було видано аналогічний за змістом наказ від 02.04.2022 № 92, яким старшого сержанта ОСОБА_2 , командира 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 механізованого батальйону з ІНФОРМАЦІЯ_2 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.07.2022 № 188 старшого сержанта ОСОБА_2 , командира 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 механізованого батальйону, знято з усіх видів забезпечення з 28 березня 2022 року у зв`язку з загибеллю, з продовольчого забезпечення знято з 07 липня 2022 року. При цьому, військовою частиною НОМЕР_1 було направлено на адресу начальника п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомлення на тих, хто зник безвісти від 05.10.2022 № 1766, в якому військова частина просила сповістити громадянку ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , про те, що її чоловік - командир кулеметного відділення кулеметного взводу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , старший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу 01.02.2021 ІНФОРМАЦІЯ_6, після виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в районі населеного пункту Мар`їнка Донецької області, 28 березня 2022 року зник безвісти. ОСОБА_1 звернулась через ІНФОРМАЦІЯ_5 до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою від 21.10.2022, в якій просила виплачувати всі належні її чоловіку ОСОБА_2 кошти. П`ятим відділом ІНФОРМАЦІЯ_8 було направлено вищевказану заяву позивача разом з доданими до неї документами командиру військової частини НОМЕР_1 , листом від 21.10.2022 № 1406. Як підтверджується матеріалами справи та письмовими поясненнями учасників справи, відповідь на вказану заяву надано не було. Разом з тим, згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 11.02.2023 № 732, на підставі рапорту командира 1 механізованого батальйону від 10.02.2023 № 3836, у зв`язку з надходженням у розпорядження комісії необхідних свідчень щодо факту загибелі старшого сержанта ОСОБА_4 , було поновлено проведення службового розслідування за фактом загибелі старшого сержанта ОСОБА_7 . Матеріалами справи підтверджується, що в ході службового розслідування відібрано пояснення у військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 : молодшого сержанта ОСОБА_8 - командира бойової машини - командира 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону та капітана ОСОБА_9 - командира 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону. Так, ОСОБА_8 у своїх поясненнях зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом дня противник вів безпосереднє зіткнення піхоти та артилерійський обстріл з різного виду калібру з боку збройних сил Російської Федерації. Під час штурмових дій противника та артилерійського обстрілу з боку збройних сил Російської Федерації по взводному опорному пункту «ІНФОРМАЦІЯ_9» 2 механізованої роти ІНФОРМАЦІЯ_10, де на той час ніс службу старший сержант ОСОБА_2 , командир 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 механізованого батальйону, останній від розриву боєприпасу невстановленого калібру отримав вибухову травму, несумісну з життям. Тіло загиблого старшого сержанта ОСОБА_4 евакуювати не вдалося через щільний та шквальний вогонь противника. В дійсний час вказана позиція знаходиться на тимчасово окупованій збройними силами Російської Федерації території. ОСОБА_9 надав фактично аналогічні за змістом пояснення щодо обставин загибелі старшого сержанта ОСОБА_2 . Військовою частиною НОМЕР_1 було складено акт про настання смерті від 11.02.2023 № 51, в якому ОСОБА_9 та ОСОБА_8 засвідчили, що 28 березня 2022 року старший сержант ОСОБА_2 загинув внаслідок наступних обставин: під час штурмових дій противника та щільного артилерійського обстрілу з різного виду калібру з боку збройних сил Російської Федерації по взводному опорному пункту «ІНФОРМАЦІЯ_9» 2 механізованої роти ІНФОРМАЦІЯ_10, отримав вибухову травму, несумісну з життям. Тіло загиблого старшого сержанта ОСОБА_4 евакуювати не вдалося із-за щільного та шквального вогню противника. В дійсний час вказана позиція знаходиться на тимчасово окупованій збройними силами Російської Федерації території. За результатами службового розслідування складено та затверджено акт службового розслідування за фактом загибелі старшого сержанта ОСОБА_4 , в якому, зокрема, вказано, що в ході службового розслідування встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час безпосереднього зіткнення з піхотою противника та артилерійського обстрілу з різного виду калібру з боку збройних сил Російської Федерації в районі населеного пункту Мар`їнка Донецької області, старший сержант ОСОБА_2 , командир 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Сухопутних військ Збройних Сил України, отримав вибухову травму від розриву боєприпасу невстановленого калібру. Смертельне поранення військовослужбовцем отримано під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації на території Донецької області. На підставі викладених в акті службового розслідування за фактом загибелі старшого сержанта ОСОБА_4 обставин, запропоновано: службове розслідування вважати завершеним, вважати загибель старшого сержанта ОСОБА_2 , командира 2 кулеметного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , такою, що настала під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації на території Донецької області. Службове розслідування завершено 15.02.2023. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 15.02.2023 № 614 «Про підсумки службового розслідування за фактом загибелі старшого сержанта ОСОБА_4 » наказано вважати загибель старшого сержанта ОСОБА_4 , командира 2 кулеметного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 такою, що настала під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації на території Донецької області. Також рішенням командира військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2023 № 659 вирішено вважати загибель старшого сержанта ОСОБА_4 , командира 2 кулеметного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 такою, що настала під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації на території Донецької області. В подальшому 15.05.2023 позивач звернулась до третьої особи з заявою про направлення запиту до військової частини НОМЕР_1 щодо підтвердження статусу ОСОБА_2 , як зниклого безвісти або загиблого. 17.05.2023 П`ятим відділом ІНФОРМАЦІЯ_8 направлено лист командиру військової частини НОМЕР_1 з проханням направити на адресу відділу акт службового розслідування, копію наказу (витягу) командира військової частини про результати службового розслідування та оригінал сповіщення. Жодної відповіді на вказаний лист від військової частини НОМЕР_1 надано не було. Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Відповідно до статті 2 Закону № 2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. У відповідності до частин 2-4 статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України. 07.06.2018 наказом Міністерства оборони України № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам. Розділом ХХХ вказаного Порядку регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими. Відповідно до пункту 1 Розділу ХХХ Поряду № 260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України. Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим (пункт 2 Розділ ХХХ Порядку № 260). Відповідно до пункту 3 Розділу ХХХ Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 (далі - Порядок № 884), військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець. Під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку № 884). Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Згідно із пунктом 4 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою). Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови. Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування. Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті. Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку. Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей: військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно; військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими. Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації). Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими. Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей (абзац 1 пункту 7 Порядку № 884). Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими та не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. При цьому, виплата грошового забезпечення здійснюється на підставі відповідної заяви члена сім`ї військовослужбовця, яку командир військової частини повинен розглянути протягом 15 днів та прийняти рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. Суд вказує на те, що позивач зверталась через ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати їй всіх належних її чоловіку ОСОБА_2 коштів. Проте всупереч вимогам, передбаченим Порядком № 884 командир військової частини НОМЕР_1 , не прийняв відповідного рішення за результатами розгляду поданої позивачем заяви та жодної відповіді на вказану заяву надано не було. Як встановлено судом з матеріалів справи, 29.03.2022 військовою частиною НОМЕР_1 було призначено службове розслідування за фактом загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 старшого сержанта ОСОБА_2 . При цьому, в той же день службове розслідування було призупинено до надходження відповідних документів. Разом з тим, 05.10.2022 військовою частиною НОМЕР_1 було направлено на адресу П`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомлення на тих, хто зник безвісти за № 1766, в якому військова частина просила сповістити громадянку ОСОБА_1 , про те, що її чоловік командир кулеметного відділення кулеметного взводу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , старший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в районі населеного пункту Мар`їнка Донецької області, 28 березня 2022 року зник безвісти. Після отримання вказаного повідомлення позивач подала до командира військової частини НОМЕР_1 вищевказану заяву щодо виплати їй всіх належних її чоловіку ОСОБА_2 коштів, яка залишена без відповідного реагування та надання відповіді. В подальшому військовою частиною НОМЕР_1 з 11.02.2023 було поновлено службове розслідування за фактом загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 старшого сержанта ОСОБА_2 , за результатами якого було складено акт про настання смерті ОСОБА_2 від 11.02.2023 № 51, акт службового розслідування за фактом загибелі старшого сержанта ОСОБА_4 , в якому підтверджено факт загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час безпосереднього зіткнення з піхотою противника та артилерійського обстрілу з різного виду калібру з боку збройних сил Російської Федерації в районі населеного пункту Мар`їнка Донецької області, та відповідні накази командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 15.02.2023 № 614 «Про підсумки службового розслідування за фактом загибелі старшого сержанта ОСОБА_4 » та рішення командира військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2023 №

659. Задовольняючи позов, суд першої інстанції висновувався, що з ІНФОРМАЦІЯ_2 до моменту завершення службового розслідування за фактом загибелі ОСОБА_2 та затвердження відповідного акту службового розслідування (15.02.2023), він вважався таким, що зник безвісти. На користь вказаного висновку, на думку місцевого суду, також свідчить таке. Ухвалою суду від 15.09.2023, з метою встановлення всіх обставин справи, витребувано у відповідача, зокрема, письмові пояснення, в яких зобов`язано вказати причини складення та направлення до П`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомлення на тих, хто зник безвісти від 05.10.2022 № 1766 щодо ОСОБА_2 та докази, на підставі яких таке повідомлення складено та які містять інформацію про зникнення останнього безвісти. На виконання вказаної ухвали суду, відповідачем було надано письмові пояснення, в яких зазначено, що вищевказане повідомлення про зникнення безвісти ОСОБА_2 було складено на підставі положень Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 № 333 (яка була чинна станом на момент складення цього повідомлення), окремого доручення міністра оборони України від 28.07.2022 № 18838 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №

260. Так, посилаючись на положення вказаних нормативно-правових актів відповідач, зокрема, вказав, що командир військової частини у разі зникнення військовослужбовців безвісти: невідкладно оголошує наказом по військовій частині про призупинення будь-яких виплат на карткові рахунку цих військовослужбовців, протягом доби повідомляє про це письмово та через засоби зв`язку начальників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сімей військовослужбовців з надсиланням відповідного сповіщення за встановленою формою. В подальшому в основу пояснень відповідачем покладено лише обґрунтування щодо причин, у зв`язку з якими повідомлення про зникнення безвісти ОСОБА_2 було направлено несвоєчасно. Так, відповідачем вказано, що повідомлення не було одразу (своєчасно) направлено до центру комплектування у зв`язку з відсутністю в частині інформації стосовно актуального місця проживання родини ОСОБА_2 . Тобто, відповідачем у письмових поясненнях не спростовано факт зникнення ОСОБА_2 безвісти з ІНФОРМАЦІЯ_2. Напроти, фактично підтверджено правильність та належність направлення повідомлення про зникнення безвісти ОСОБА_2 , обґрунтувавши виключно підстави несвоєчасного направлення такого повідомлення. Отже, за висновком суду першої інстанції, з наведеного вбачається, що ОСОБА_2 з ІНФОРМАЦІЯ_2 до моменту завершення службового розслідування за фактом загибелі останнього та затвердження відповідного акту службового розслідування (15.02.2023) (тобто до повного з`ясування обставин його загибелі), вважався таким, що зник безвісти. Таким чином, у відповідності до положень статті 9 Закону № 2011-XII та Порядку № 884 позивач має право на отримання грошового забезпечення її чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 за період зникнення його безвісти, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 14.02.2023 включно, оскільки 15.02.2023 було встановлено, що він загинув. Щодо посилань відповідача на те, що старший сержант ОСОБА_2 не має статусу зниклого безвісти місцевий суд зазначив, що такі посилання є застосовними саме з 15.02.2023, тобто з моменту повного з`ясування обставин загибелі ОСОБА_2 , завершення службового розслідування та затвердження акту службового розслідування. Проте, що стосується вищевказаного періоду з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 14.02.2023, зазначені посилання відповідача є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеними доказами, та письмовими поясненнями самого ж відповідача. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог. Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду, оскільки вони зроблені передчасно, а судом першої інстанції у спірних правовідносинах застосовано неправильно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав. Так, з позовної заяви вбачається, що спір полягає в тому, що ОСОБА_1 стверджує про наявність у неї права на отримання грошового забезпечення за час безвісті зниклого чоловіка. Підставою своїх вимог позивачкою визначено, зокрема, приписи Порядку №

884. Отже, суду першої інстанції у спірних правовідносинах слід було дати оцінку положенням Порядку № 884 та виконання його вимог відповідачем. Згідно із пунктом 4 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась через ІНФОРМАЦІЯ_5 до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою від 21.10.2022, в якій просила виплачувати всі належні її чоловіку ОСОБА_2 кошти. П`ятим відділом ІНФОРМАЦІЯ_8 було направлено вищевказану заяву позивача разом з доданими до неї документами командиру військової частини НОМЕР_1 , листом від 21.10.2022 № 1406. Крім того, заяву з аналогічними вимогами ОСОБА_1 подала до відповідача через Міністерство оборони 19.06.2023. Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови. Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування. Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті. Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку. Як вбачається з матеріалів справи та письмових пояснень учасників справи, будь-яке рішення, передбачене Порядком № 884, відповідач не приймав. В свою чергу, Порядком № 884 передбачена можливість оскарження в судовому порядку рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення. Так, у постанові від 18 лютого 2021 року в справі № 804/4633/17 Верховний Суд погодився з висновком суддів попередніх інстанцій, що звернення до суду із вимогою про зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення є передчасним, оскільки той орган (посадова особа), який вправі був вирішувати таке питання, в тому числі, рішень з цього питання не виносив (п.80). Отже, належним способом захисту прав позивача за встановлених судом обставин є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяв ОСОБА_1 від 21.10.2022 та від 19.06.2023 та зобов`язання розглянути вказані заяви та прийняти по них обґрунтоване рішення. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Отже, судом першої інстанції прийнято судове рішення із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим воно підлягає зміні. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - зміні. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі № 360/836/23 - змінити, виклавши абзаци другий та третій резолютивної частини в наступній редакції: «Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду заяв ОСОБА_1 від 21.10.2022 та від 19.06.2023 про виплату грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути заяви ОСОБА_1 від 21.10.2022 та від 19.06.2023 про виплату грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняти по них обґрунтоване рішення». В решті рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі № 360/836/23 - залишити без змін. Повне судове рішення - 18 січня 2024 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді А. А. Блохін А. В. Гайдар