Постанова 4855 № 640/37900/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/37900/21 Головуючий у 1-й інстанції: Войтович І.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Фищук Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Київської митниці Держмитслужби від 11.11.2021 № 791-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »; - поновити ОСОБА_1 на державну службу на посаді заступника начальника митного поста «Аеропорт Київ» - начальника відділу митного оформлення №1 Київської митниці Держмитслужби; - стягнути з Київської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста «Аеропорт Київ» - начальника відділу митного оформлення №1 Київської митниці Держмитслужби; - звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Київської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу (у межах суми стягнення за один місяць). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.01.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідно до положень Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX від 13.12.2022, на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи № 640/37900/21. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 дану адміністративну справу № 640/37900/21 прийнято до провадження та визначено здійснювати розгляд в порядку загального позовного провадження. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 позов задоволено. Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням Київська митниця Держмитслужби звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 04.11.220 обіймав посаду заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Аеропорт Київ» Київської митниці Держмитслужби, згідно наказу Держмитлужби від 03.11.2020 №1565-о. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» проведено реорганізацію територіальних органів Державної митної служби, зокрема Київської митниці Держмитслужби. Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 №460 утворено Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, яка відповідно до наказу від 30.06.2021 №472 розпочала здійснення своїх функцій і відповідних повноважень з 01.07.2021. Згідно наказу Київської митниці Держмитслужби від 02.12.2019 №1 штатна чисельність посадових осіб становила 1689 штатних одиниць. Гранична чисельність Київської митниці відповідно до наказу Державної митної служби України від 04.12.2019 №550 становила 1321 штатну одиницю, що свідчить про скорочення чисельності штатних одиниць в митному органі. 22.10.2021 ОСОБА_1 було попереджено про можливе наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією, зміною структури та штатного розпису митного органу на підставі пункту першого частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» відповідно до Указу Президента України від 08 листопада 2019 року № 837 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави», розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 569-р, постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (зі змінами), постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби», якою територіальні органи Державної митної служби (за переліком згідно з додатком до постанови) реорганізовано шляхом приєднання до Державної митної служби, згідно з наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 № 460, яким утворено територіальні органи Державної митної служби України як відокремлені підрозділи Держмитслужби. ОСОБА_1 була запропонована посада головного державного інспектора відділу обліку та експлуатації нерухомого майна управління адміністративно-господарської діяльності Київської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби. Згоду щодо переведення на запропоновану посаду ОСОБА_1 не надав. Відповідно до наказу Київської митниці Держмитслужби від 11.11.2021 № 791-о 22.11.2021 припинено державну службу ОСОБА_1 та звільнено із займаної посади заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Аеропорт Київ» у зв`язку з реорганізацією, зміною структури та штатного розпису Київської митниці Держмитслужби, на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат відповідно до частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу». Не погоджуючись із наказом про звільнення позивач звернувся до суду із позовом за захистом порушених прав та інтересів. Вважаючи протиправним оскаржуваний наказ відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено фактичного скорочення посади позивача або відсутності рівнозначної посади у реорганізованій структурі Київська митниця Держмитслужби, оскільки штатними розписами на 2020 та 2021 роки передбачалась аналогічна посада, яку займав позивач, при цьому суб`єкт призначення всупереч вимогам ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» не запропонував йому рівнозначної посади, а запропонована нижча посада не була належним чином обґрунтована як виняток, що свідчить про істотне порушення процедури припинення державної служби. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено правомірно у зв`язку з реорганізацією відповідно до постанови Кабінет Міністрів України №895 від 30.09.2020 та наказів Державної митної служби України, внаслідок чого відбулося скорочення штатної чисельності на 368 посад. Звернуто увагу, що позивача було належним чином письмово попереджено та запропоновано іншу посаду з урахуванням його освіти, професійної підготовки і компетентностей, при цьому закон не зобов`язує роботодавця пропонувати всі наявні вакансії, а суб`єкт призначення має дискреційні повноваження щодо добору кандидатів на керівні посади. Апелянт також вказує на відсутність у позивача переважного права на залишення на службі, неналежне підтвердження підвищення ним кваліфікації за останні роки та обґрунтовує, що запропонована посада відповідала його освіті, тоді як після 24.02.2022 митний пост «Аеропорт Київ» фактично припинив роботу, а отже поновлення на попередній посаді є необґрунтованим. Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі також - Закон №889-VIII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно зі статтею третьою Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. За змістом статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87 Закону). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Отже, вказана правова норма, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, пов`язує припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення не лише у зв`язку зі скороченням чисельності або штату державних службовців, але і у разі скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців. Як вбачається із матеріалів справи та предмету спору, підставою для припинення державної служби та звільнення з роботи позивача стало, зокрема, «реорганізація, зміна структури та штатного розпису Київської митниці Держмитслужби». З обставин справи вбачається, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» (надалі - Постанова), за пунктом 1, якої постановлено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби, зокрема, Київської митниці Держмитслужби, шляхом приєднання до Державної митної служби. Відповідно до пункту 2 Постанови, територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань здійснено реєстрацію Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України: код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-A. Згідно наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи. Штатна чисельність посадових осіб Київської митниці Держмитслужби відповідно до наказу Київської митниці Держмитслужби від 02.12.2019 №1 становила 1689 штатних одиниць. Гранична чисельність Київської митниці відповідно до наказу Державної митної служби України від 04.12.2020 №550 становить 1321 штатну одиницю. Позивач в даній справі наполягає на відсутність обставин скорочення його посади, в свою чергу відповідач вказує на скорочення чисельності штатних одиниць митниці. З наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи вищезазначені постанову та накази Держмитслужби, колегія суддів зазначає про наявність обставин реорганізації територіальних органів Держмитслужби шляхом приєднання їх до Державної митної служби через утворення відокремлених підрозділів із відповідно визначеними штатними розписами, кошторисами та заповненням 30 відсотків вакансій. Зокрема, у зв`язку із утворенням Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (наказ Держмитслужби від 19.10.2020 № 460), яка почала виконувати свої функції та повноваження з 01 липня 2021 року (наказ від 30.06.2021 № 472), встановлено граничну чисельність Київської митниці (наказ від 04.12.2020 №550) 1321 штатну одиницю, яка порівняно з штатною чисельністю визначеною наказом Київської митниці Держмитслужби від 02.12.2019 №1 (1689 штатних одиниць) є меншою, що свідчить про скорочення чисельності штатних одиниць. Скорочення посад митного органу має відповідно підтверджуватись затвердженим штатним розписом. Так, з дослідженого штатного розпису Київської митниці Держмитслужби на 2020 рік затвердженого в.о. голови Держмитслужби України А.Павловським 15.10.2020, передбачалась посада позивача - митний пост «Аеропорт-Київ» Відділ митного оформлення №1 (рядок 927) - заступник начальника митного поста - начальника відділу - 1 (рядок 928). Також, згідно штатного розпису Київської митниці на 2021 рік, затвердженого головою Держмитслужби України П.Рябікіна 02.03.2021, у кількості 1321 штатна одиниця, встановлено наявність підрозділу Митний пост «Аеропорт Київ» (Жуляни)» (рядок 465) із передбаченою посадою зокрема у Відділі митного оформлення №1 - заступник начальника митного поста - начальника відділу (рядок 466). Відтак, посада позивача, яку він займав до звільнення була передбачена затвердженим штатним розписом Київської митниці на 2020 рік та передбачена була рівнозначна посада посаді позивача на 2021 рік. Таким чином, скорочення посади позивача, чи відсутність рівнозначної посади яка могла бути запропонована відповідачем, не встановлено. З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2021 ОСОБА_1 було попереджено про можливе наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією, зміною структури та штатного розпису митного органу та запропоновано посаду головного державного інспектора відділу обліку та експлуатації нерухомого майна управління адміністративно-господарської діяльності Київської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби, на що ОСОБА_1 згоди не надав. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 25 липня 2019 року у справі №807/3588/14, від 27 травня 2020 року у справі №813/1715/16 та інших, наголошував, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення. З позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 28 січня 2021 року у справі № 520/7731/19 вбачається висновок: «власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які цей працівник може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення». Враховуючи положення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. Як наслідок, за вказаною вище нормою закону, суб`єкт призначення одночасно із попередженням про звільнення пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, та державний службовець звільняється у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. Відтак, звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII допускається лише у разі: - відсутності можливості запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби; - відмови державного службовця від переведення на запропоновану посаду. Відповідно, на час попередження позивача про можливе наступне звільнення, а саме станом на 22.10.2021 була передбачена рівнозначна посада посаді яку займав позивач, що підтверджується не лише зазначеним вище штатним розписом Київської митниці на 2020 рік та на 2021 рік, а й відповіддю Держмитслужби на запити адвоката від 14.01.2022 №7.8-1/12/8.19/1574 зі скан-копією відповідного штатного розпису Київської митниці на 2020 рік та на 2021 рік, що правильно було встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом. Не спростовано апелянтом також і те, що запропонована посада головного державного інспектора відділу обліку та експлуатації нерухомого майна управління адміністративно-господарської діяльності Київської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби не є рівнозначною посадою посаді позивача яку він займав на час попередження. Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2019 року у справі № 819/555/16 відмітив, що «неможливість переведення працівника за його згодою на іншу роботу повинна бути реальною і може бути доведеним фактом вжиття роботодавцем всіх необхідних заходів для надання працівникові іншої роботи». Колегія суддів наголошує на тому, що відповідачем не вчинено усіх необхідних заходів для працевлаштування/переведення державного службовця на вакантну рівнозначну посаду. Також, як вірно було встановлено судом першої інстанції, не доведено відповідачем вчинення дій щодо дотримання порядку визначення на спірну посаду іншої особи відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, у зв`язку з чим посилання митного органу на кваліфікаційний рівень позивача, його здобутки в освіті є необґрунтованими в силу встановлення недотримання суб`єктом призначення положень ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII, пропонування позивачу нерівнозначної відповідної посади. Таким чином, відповідачем не доведено скорочення посади державної служби, яку займав позивач, відсутність рівнозначної посади, яка мала бути запропонована в реорганізованій Держмитслужбі, а тому підстави для звільнення його за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII були відсутні. Також, колегія суддів наголошує, що суб`єкт призначення не може створювати штучні умови для підстав звільнення особи з державної служби, зокрема, враховуючи факт наявності рівнозначної посади в штатному розписі яка має бути запропонована державному службовцю. Відтак, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про недотримання відповідачем вимог Закону № 889-VIII, зокрема частини третьої статті 87, що полягає у невиконанні обов`язку пропонування вакантних рівнозначних посад державної служби, що є істотним порушенням процедури припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те що оскаржуваний наказ від 11.11.2021 №791-о, виданий усупереч вимог частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, не відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому він є протиправним та підлягає скасуванню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 травня 2023 року у справі № 380/9574/21. Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що закон не зобов`язує роботодавця пропонувати всі наявні вакансії та що суб`єкт призначення має дискреційні повноваження щодо добору кандидатів, оскільки дискреція суб`єкта владних повноважень не є абсолютною і реалізується виключно в межах та у спосіб, визначених законом (ч. 2 ст. 19 Конституції України).При цьому, ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» покладає на суб`єкта призначення обов`язок запропонувати державному службовцю рівнозначну посаду, а невиконання цього обов`язку свідчить про порушення процедури звільнення. Не беруться колегією суддів до уваги доводи апелянта про те, що позивачу було запропоновано посаду з урахуванням його освіти та професійної підготовки, оскільки запропонована посада не була рівнозначною за своїм правовим статусом, обсягом повноважень та умовами проходження служби, а виняткові підстави для пропозиції нижчої посади відповідачем не доведені. Щодо доводів апелянта про відсутність у позивача переважного права на залишення на службі, колегія суддів зазначає, що застосування такого критерію є релевантним лише у випадку реального скорочення кількох однотипних посад, тоді як у даному випадку відповідачем не доведено самого факту скорочення посади позивача як такої. Також, не спростовують висновків суду першої інстанції доводи апелянта про фактичне припинення роботи митного поста «Аеропорт Київ» після 24.02.2022, оскільки правомірність звільнення підлягає оцінці станом на момент його вчинення, а подальші обставини, що виникли після видання наказу про звільнення, не можуть легітимізувати допущене порушення процедури припинення державної служби. Згідно з частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. З огляду на наведене правове регулювання, зважаючи на визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу підлягає задоволенню вимога в частині поновлення позивача на посаді (з якої його було звільнено) заступника начальника митного поста «Аеропорт Київ» - начальника відділу митного оформлення №1 Київської митниці Держмитслужби. Відповідно підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.11.2021 (день наступний за днем звільнення) по 22.09.2025 (день ухвалення судом рішення). При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100). Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Відповідно до п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. В матеріалах справи наявна довідка Держмитслужби від 08.02.2022 №9 про заробітну плату ОСОБА_1 за вересень-жовтень 2021 року, відповідно до якої нарахована заробітна плата за вересень 2021 року становить - 6332,03 грн. за 22/11 відпрацьованих днів та за жовтень 2021 року - 13 457,33 грн. за 20/20 відпрацьовані дні. Середньоденна заробітна плата за даною довідкою становить 638,37 грн. та середньомісячна 13 405,77 грн. Колегія суддів враховує положення ч. 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою визначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються, серед іншого, норми ст. 73 КЗпП України, якою, у свою чергу, визначені святкові і неробочі дні. Воєнний стан в країні оголошено з 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022. Відтак, кількість робочих днів з 23.11.2021 по 22.09.2025 складає - 996 днів. Отже, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу становить 635 816,52 грн. (638,37 (середньоденна заробітна плата) грн. х 996 робочих дні), яка підлягає стягненню на користь позивача. Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову. При цьому, проаналізувавши вказані вище та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлений 06.04.2026.