Постанова 4851 № 520/7731/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2020 р.Справа № 520/7731/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Макаренко Я.М. , Старосуда М.І. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., м. Харків, повний текст складено 25.10.19 року по справі № 520/7731/19 за позовом ОСОБА_1 до Донецького апеляційного господарського суду , Державної судової адміністрації України , Східного апеляційного господарського суду про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач), звернулась до суду з адміністративним позовом до Донецького апеляційного господарського суду (далі відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі відповідач-2), Східного апеляційного господарського суду (далі відповідач-3), в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2019 № 52-К в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та поновити на посаді заступника начальника статистично-інформаційного відділу Східного апеляційного господарського суду з 06 серпня 2019 року; - стягнути з Державної судової адміністрації України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 серпня 2019 року по день поновлення за відрахуванням зборів та обов`язкових платежів. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду України від 23.10.2019 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду України від 23.10.2019 року по справі №520/7731/19 та прийняти постанову, якою задовольнити позов. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постановах від 04.03.2014 року у справі № 21-8а14, від 27.05.2014 року у справі № 21-108а14, від 28.10.2014 року у справі № 21-484а14, відповідно до якого у разі покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Також зазначає, що у процесі ліквідації Донецького апеляційного господарського суду з урахуванням приписів ст. 36 КЗпП України, на Східний апеляційний господарський суд покладено обов`язок щодо продовження з позивачем трудових відносин, а тому ОСОБА_1 підлягала переведенню до Східного апеляційного господарського суду на аналогічну посаду. Крім того, зазначає, що відповідачем-1 не було запропоновано посади, аналогічної тій, що позивач обіймала до звільнення. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.03.2018 року у справі №802/651/16-а, зазначає, що належним способом захисту її прав є поновлення на посаді заступника начальника статистично-інформаційного відділу Східного апеляційного господарського суду. Від Державної судової адміністрації України та Східного апеляційного господарського суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просять апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Донецький апеляційний господарський суд, в своїх поясненнях, також вказує на обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебувала на посаді заступника начальника відділу статистичного та інформаційно-технічного забезпечення Донецького апеляційного господарського суду. Наказом голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2019 № 46-К позивачу було надано відпустку з 14 липня 2019 року по 29 липня 2019 року. Пунктом 2 вказаного наказу передбачено звільнити ОСОБА_1 із займаної посади 29 липня 2019 року останнім днем відпустки у зв`язку з ліквідацією Донецького апеляційного господарського суду відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу. У зв`язку з наданням позивачем листка непрацездатності від 04.07.2019 АДР №472678, головою ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду було видано наказ від 08.07.2019 № 52-К Про продовження відпустки ОСОБА_1 та внесення змін до наказу від 11.06.2019 №46-К Про надання відпустки та звільнення ОСОБА_1 та пунктом другим вказаного наказу позивача звільнено з посади заступника начальника відділу статистичного та інформаційно-технічного забезпечення Донецького апеляційного господарського суду 05 серпня 2019 року. 05.08.2019 з позивачем проведено повний розрахунок, видано трудову книжку. Вважаючи зазначений наказ голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2019 № 52-К в частині звільнення з посади протиправним, позивач звернулася до суду з позовом про його скасування. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятого наказу голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2019 № 52-К та відсутності підстав для його скасування. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Указом Президента України від 29 грудня 2017 року №454/2017 ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд; Донецький апеляційний господарський суд; Київський апеляційний господарський суд; Львівський апеляційний господарський суд; Одеський апеляційний господарський суд; Рівненський апеляційний господарський суд; Севастопольський апеляційний господарський суд; Харківський апеляційний господарський суд. Утворено Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові; Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі; Південний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Автономну Республіку Крим і місто Севастополь, з місцезнаходженням у місті Севастополі; Південно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Миколаївську, Одеську та Херсонську області, з місцезнаходженням у місті Одесі; Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві; Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному; Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Львові. Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Верховний Суд України в постановах від 4 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14), 16 жовтня 2012 року (справа № 21-267а12) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Вказана позиція підтримана також Верховний Судом у в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 825/2418/16. Планом заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом ДСА України від 20.09.2018 №475 передбачені заходи організаційного, кадрового, матеріально-технічного, фінансового та документального забезпечення, спрямовані на вжиття заходів, передбачених ст.111 ЦК України щодо порядку ліквідації юридичної особи. На кожну утворену в судах ліквідаційну комісію, відповідно до Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом ДСА України від 20.09.2018 №475, покладений обов`язок щодо здійснення послідовних кроків для вжиття заходів з працевлаштування працівників апаратів ліквідованих судів: від письмового повідомлення працівників про ліквідацію та попередження державних службовців про наступне припинення державної служби до вивільнення, у т.ч. здійснення заходів щодо працевлаштування таких працівників до видання наказу про звільнення. Згідно п.5 ст.111 ЦК України ліквідаційна комісія відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється. 22 червня 2018 року здійснено державну реєстрацію юридичної особи Східного апеляційного господарського суду та внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднено в газеті Голос України 03.10.2018 №185 (6940). Згідно ч.7 ст.155 Закону України Про судоустрій і статус суддів структура і штатна чисельність апаратів місцевих судів за погодженням із головою суду затверджуються відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України, апаратів апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів - Державною судовою адміністрацією України за погодженням з головою суду в межах видатків на утримання відповідного суду. Тимчасова структура та тимчасова штатна чисельність апарату новоутвореного суду затверджується тимчасово виконуючим обов`язки керівника апарату цього суду за погодженням із Головою Державної судової адміністрації України. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що з метою забезпечення належного функціонування новоутвореного суду, Державною судовою адміністрацією України 27.09.2018 відповідно до ч.7 ст.155 Закону України Про судоустрій і статус суддів затверджено тимчасовий штатний розпис на 90 штатних посад, з них 29 посад суддів, 29 посад помічників суддів, 2 посади помічника голови суду та його заступника та 30 посад працівників апарату суду (т. 1, а.с.81). З урахуванням листа ДСА від 03.10.2018 №8-19065/18 про затвердження штатних розписів новоутворених судів Східним апеляційним господарським судом подано на затвердження штатний розпис з одночасним наданням обґрунтованих розрахунків планових видатків фонду оплати праці. 16.10.2018 року було затверджено штатний розпис новоутвореного суду на 175 штатних посад, з них 29 посад суддів, 29 посад помічників суддів, 5 посад помічників голови суду, його заступника, помічників секретарів судових палат та 112 посад працівників апарату суду (т. 1, а.с. 83-84). При цьому, колегія суддів спростовує доводи позивача щодо існування вищевказаного штатного розпису ще 03.10.2018 року, оскільки з наявної в матеріалах справи копії розпису підтверджено його затвердження саме 16.10.2018 року. 08.10.2018 року на виконання Указу Президента України від 29.12.2017 №454/2017 ОСОБА_1 було письмово попереджено за два місяці про наступне вивільнення/звільнення з роботи згідно п.1 ст.40 КЗпП України (т. 1, а.с.37). Здійснивши попередження, голова ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду приймав заходи щодо можливого працевлаштування працівників апарату ліквідованого суду в інших судових установах, в тому числі в новоствореному Східному апеляційного господарському суді. Так, голова ліквідації комісії Донецького апеляційного господарського суду звертався до керівника апарату Східному апеляційного господарському суді листа від 05.10.2018 року № 01-17/942/18, від 18.10.2018 року № 01-17/983/18, від 23.10.2018 року №01-17/102/18, від 09.11.2018 № 01-17/1100/18 щодо можливості працевлаштування працівників апарату ліквідованого суду ( т. 1, а.с.154-158). Крім того, за допомогою Державної судової адміністрації України з метою працевлаштування працівників апарату ліквідованого суду було створено 40 додаткових посад у районних судах міста Харкова. Після отримання від вказаних судів відповідних листів-пропозицій щодо можливого працевлаштування за переведенням працівників апарату ліквідованого суду вони доводилися головою ліквідації комісії в присутності членів ліквідаційної комісії до працівників апарату суду, в тому числі і до позивача. Так, колегією суддів встановлено, що 14.12.2018 року позивачу надано письмову пропозицію про можливість працевлаштування за переведенням на посаду прес-секретаря у Київському районному суді м. Харкова, що підтверджується повідомлення про працевлаштування за запропонованою посадою. Згідно акту Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2018 року, позивач відмовилась від підпису на підтвердження отримання вищевказаного повідомлення ( т. 1, а.с. 160-161). Згідно акту Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2018 року «Про ознайомлення працівників апарату суду про наявні вакантні посади у районних судах міста Харкова» 21.12.2018 року ліквідаційною комісією Донецького апеляційного господарського суду у приміщенні суду зачитано вголос інформацію про те, що у районних судах міста Харкова введено до штатного розпису посади для працевлаштування працівників саме Донецького апеляційного адміністративного суду, проте, від розгляду пропозицій про переведення до районних судів міста Харкова на запропоновані вакантні посади та отримання відповідних списків працівники суду відмовились, посилаючись на те, що запропоновані посади не є рівнозначними у розумінні Закону України «Про державну службу», у складі працівників суду була й позивач (т. 1, а.с.162). 03.06.2019 року позивачу надано письмове повідомлення про можливість працевлаштування за переведенням в районних судах м. Харкова (Дзержинський районний суд - головний спеціаліст; Жовтневий районний суд - головний спеціаліст; Київський районний суд - прес-секретар). Згідно акту Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2019 позивач відмовилась від підпису на підтвердження отримання вищевказаного повідомлення. У вищевказаному повідомленні позивач зазначила, що згідно Указу Президента запропоновані вакансії не ведуть до реального працевлаштування, тому що зазначені суду знаходяться у стані ліквідації ( т. 1, а.с. 163-164). 16.07.2019 року ОСОБА_1 надано письмове повідомлення про можливість працевлаштування за переведенням на наступні посади в Господарському суді Луганської області: провідний документознавець архіву суду у складі відділу організаційно-технічного забезпечення роботи суду; провідний інспектор бібліотеки суду у складі відділу інформаційно-комунікаційної діяльності та аналітичної роботи; бібліотекар суду у складі відділу інформаційно-комунікаційної діяльності та аналітичної роботи; провідний інспектор сектору судової статистики у складі відділу інформаційно-комунікаційної діяльності та аналітичної роботи. На повідомленні про запропоновані посади ОСОБА_1 особисто зроблено напис, що надані посади не є рівнозначними. Відповідачем-1 16.07.2019 було складено акт про ознайомлення працівника щодо можливості працевлаштування за переведенням ( т. 1, а.с.165-166). 16.07.2019 року ОСОБА_1 надано письмове повідомлення про можливість працевлаштування за переведенням на рівнозначну посаду - заступника начальника відділу інформаційних технологій Господарського суду Луганської області. Позивачем на повідомлені зроблено напис про ознайомлення та рішення нею буде прийнято до 05 серпня 2019 року про що відповідачем складено акт ( т. 1, а.с.167-168). 05.08.2019 року ОСОБА_1 відмовилась від надання письмової відповіді на пропозицію щодо можливості працевлаштування за переведенням на рівнозначну посаду - заступника начальника відділу інформаційних технологій Господарського суду Луганської області, про що відповідачем складено акт ( т. 1, а.с.169). Наказ про звільнення позивача із займаної посади, виданий головою ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2019 №46-к, відповідно до якого ОСОБА_1 підлягає звільненню із займаної посади 29.07.2019 у зв`язку з ліквідацією Донецького апеляційного господарського суду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (т.1, а.с. 38-39). Згідно наказу Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2019 №52-К внесено зміни до п. 2 наказу від 11.06.2019 р. № 46-к в частині дати звільнення, а саме звільнити ОСОБА_1 з 05.08.2019 року ( т. 1, а.с.41-42). Таким чином, відповідачем-1 здійснювались заходи щодо працевлаштування позивача, проте, у зв`язку з тим, що позивач відмовилась від усіх запропонованих вакантних посад, її було звільнено. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється, зокрема за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі. Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення (ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу»). Відповідно до ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"; 8) підстави, передбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами. Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України). Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Однією з гарантій забезпечення прав громадян на працю є передбачений КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботі і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Виходячи із системного аналізу пункту 1 частини першої та частини другої статті 40, частини другої статті 49-2 КЗпП України з метою забезпечення цієї гарантії на власника або уповноважений ним орган при звільненні працівника у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці покладається обов`язок при попередженні працівника про таке звільнення одночасно запропонувати йому наявні вакантні посади. Тобто, законодавець встановив принцип одночасності попередження про наступне вивільнення та пропонування наявних вакантних посад для забезпечення гарантії права громадян на сприяння у збереженні роботи. За приписами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, власник вважається таким, що належно виконав свій обов`язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник який вивільнюється, працював. Вказаний висновок щодо застосування норм права відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 09.10.2019 року у справі №821/595/16. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що з моменту письмового попередження про наступне вивільнення/звільнення з роботи, а саме з 08.10.2018 року до 05.08.2019 року ліквідаційної комісією Донецького апеляційного господарського суду здійснювались дії щодо працевлаштування позивача, а саме пропонувались посади в судових установах міста Харкова. Отже, вказані вище обставини свідчать про дотримання ліквідаційною комісією Донецького апеляційного господарського суду необхідної процедури щодо вжиття та здійснення заходів, передбачених чинним законодавством та Планом заходів з ліквідації апеляційних господарських судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 20.09.2018 року щодо працевлаштування позивача. Крім того, Східним апеляційним господарським судом було розглянуто заяву позивача від 27.09.2018 про можливість переведення її на посаду заступника начальника статистично-інформаційного відділу та листом від 09.10.2018 за вих. №000046/20 повідомлено про відсутність вакантних посад в тимчасовому штатному розписі суду та зазначено, що працевлаштування працівників на інші посади в інші установи в разі ліквідації підприємства законом покладено на власника або уповноважений ним орган (ліквідатор або ліквідаційна комісія) такого підприємства, установи, організації. 18.10.2019 року позивач повторно зверталась до Східного апеляційного господарського суду щодо призначення її на посаду заступника начальника статистично-інформаційного відділу за переведенням, проте, на час звернення, така посада не була вакантною. При цьому, колегія суддів зазначає, що Східним апеляційним господарським судом, як новоутвореним судом, вживалися заходи щодо працевлаштування працівників ліквідованого суду, зокрема, надавалася голові ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду інформація щодо усіх наявних вакансій в апараті новоствореного суду, а саме: повідомлено про наявну вакансію секретаря судового засідання по строковому договору, було повідомлено про наявні вакансії секретаря судового засідання (безстрокова); секретаря судового засідання (по строковому договору), посади судового розпорядника (по строковому договору); провідного спеціаліста відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства (по строковому договору); секретаря судового засідання по строковому договору; секретаря судового засідання (безстроково). Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що їй не було запропоновано посади, аналогійної займаній нею до звільнення, колегія суддів зазначає наступне. 16.07.2019 ОСОБА_1 надано письмове повідомлення про можливість працевлаштування за переведенням на рівнозначну посаду - заступника начальника відділу інформаційних технологій Господарського суду Луганської області. Позивачем на повідомлені зроблено напис про ознайомлення та рішення нею буде прийнято до 05 серпня 2019 року, проте, 05.08.2019 ОСОБА_1 відмовилась від надання письмової відповіді на вищевказану пропозицію. Доводи позивача про те, що їй неправомірно не запропоновано посаду заступника начальника статистично-інформаційного відділу Східного апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Донецький апеляційний господарський суд в особі голови ліквідаційної комісії не наділений правом самостійного вирішення питання працевлаштування працівників до новоутворених судів, зокрема, до Східного апеляційного господарського суду, і не має законних підстав для цього. Лист-пропозиція щодо переведення ОСОБА_1 до Східного апеляційного господарського суду на посаду заступника начальника статистично-інформаційного відділу до ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду не надходив. Східний апеляційний господарський суд є окремою юридичною особою, та в ньому як і в кожному іншому суді, є керівник апарату суду, який відповідно до частини п`ятої статті 155 Закону України Про державну службу, приймає рішення про призначення на посаду. Отже, для вирішення питання працевлаштування в Східному апеляційному господарському суді повинні бути відповідні умови, в першу чергу, - наявність вакантних посад, на які можна здійснити переведення працівників. Створити такі посади і запропонувати їх для переведення працівників з іншої установи може лише новоутворений суд. Таким чином, звільнення за переведенням до новоутвореного Східного апеляційного господарського суду є можливим лише у разі надання керівником апарату цього суду відповідних пропозицій про переведення до суду працівників апарату ліквідованого Донецького апеляційного господарського суду. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії Донецького апеляційного господарського суду щодо звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з ліквідацією суду, які здійснювалися на виконання Указу Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах, наказу ДСА України від 20 вересня 2018 № 475 Про забезпечення виконання Указу Президента України від 29.12.2017 № 454/2017, з додержанням норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, є законними, а тому наказ про звільнення ОСОБА_1 від 08.07.2019 № 52-К у зв`язку з ліквідацією Донецького апеляційного господарського суду є правомірним, та такий що не підлягає скасуванню. Щодо доводів апеляційної скарги про наявність у позивача права на поновлення на посаді заступника начальника статистично-інформаційного відділу Східного апеляційного господарського суду з 06 серпня 2019 року, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 звільнена з посади заступника начальника статистично-інформаційного відділу Донецького апеляційного господарського суду, посаду заступника начальника статистично-інформаційного відділу Східного апеляційного господарського суду позивач не обіймала. Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи про можливість поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника статистично-інформаційного відділу Східного апеляційного господарського суду. При цьому, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість посилання позивача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.03.2018 року у справі № 802/651/16-а щодо можливості поновлення на посаді новоствореного органу, оскільки обставини у справі, що розглядається не є тотожними із справою, що розглядалась Верховним Судом. Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача у справі. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі №520/7731/19 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі № 520/7731/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко М.І. Старосуд Повний текст постанови складено 17.02.2020 року