Постанова 4824 № 939/2849/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 939/2849/25 № апеляційного провадження: 22-ц/824/6703/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 05 січня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Герасименко М.М.,- встановив: У вересні 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із названим позовом. АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 35 219 грн 35 коп., що складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 740 грн 75 коп. та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 25 478 грн 60 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 порушено умови укладеного кредитного договору, у зв`язку із чим станом на 28 липня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 35 219 грн 35 коп. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 05 січня 2026 року названий позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 10 червня 2009 року в розмірі 35 219 грн 35 коп. Стягнутоз ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх доведеності та обґрунтованості. ОСОБА_1 не виконано взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати заборгованості. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Встановлено, що 10 червня 2009 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, підписано анкету-заяву позичальника та довідку про умови кредитування. ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який у подальшому було збільшено до 5 000 грн 00 коп., шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії. Згідно умов підписаної заяви, базова процентна ставка за кредитом 3 %, кредитна картка «Універсальна», 30 днів пільгового періоду. ОСОБА_1 підписано довідку про умови кредитування, згідно якої: розмір щомісячних платежів - 7 % від розміру заборгованості, відсоткова ставка (на місяць) - 4, 5 %, тип кредитної лінії - відновлювальна, штраф за порушення термінів платежів - 500 грн 00 коп. + 5 % від суми заборгованості. Реальна відсоткова ставка в місяць: погашення заборгованості мінімально можливими платежами - 3, 27 %, погашення заборгованості з випередженням графіку - 1, 94 %. Строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця. Обґрунтовуючи поданий позов, АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що ОСОБА_1 відкрито кредитний рахунок, видано кредитну картку та встановлено кредитний ліміт. Відповідач належним чином не виконала умов договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку. Відповідно доч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором. Положеннями ст. 1056-1 ЦК України встановлено, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підтвердження позовних вимог банком надано: розрахунок заборгованості за договором № б/н від 10 червня 2009 року станом на 31 жовтня 2020 року; розрахунок заборгованості за договором № б/н від 10 червня 2009 року станом на 28 липня 2025 року; виписку за договором № б/н за період із 05 червня 2009 року по 30 липня 2025 року; довідку про зміну кредитування та обслуговування кредитної карки; довідку про видачу кредитних карток; заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг; довідку про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна»; витяг з «Умов та правил надання банківських послуг»; анкету-заяву позичальника. Анкету-заяву позичальника та довідку про умови кредитування підписано відповідачем особисто. Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк», відповідачу 05 червня 2009 року видано кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до травня 2012 року, 07 червня 2012 року - кредитну картку № НОМЕР_2 з терміном дії до травня 2015 року, 25 травня 2012 року - кредитну картку № НОМЕР_3 з терміном дії до травня 2016 року, 21 травня 2017 року - кредитну картку № НОМЕР_4 з терміном дії до травня 2021 року, 25 травня 2017 року - кредитну картку № НОМЕР_4 з терміном дії до травня 2017 року. Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк», кредитний ліміт встановлений на картку відповідача неодноразово змінювався із 05 червня 2009 року. До матеріалів справи долучено виписку за договором б\н за період із 05червня 2009року по 30 липня 2025року, в якій відображені операції щодо формування заборгованості та нарахування процентів за користування кредитом у відповідному розмірі. Відповідачотримала кредитні кошти, активно ними користувалась шляхом їх зняття з кредитної картки. Відповідно до положення Національного банку України № 75, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів. Виписка містить всі необхідні реквізити первинного документа. Дані, відображені у розрахунку заборгованості, відповідають вказаній виписці, яка є первинним бухгалтерським документом, а відтак, є належним доказом на підтвердження наявності та розміру заборгованості за кредитом та процентами. Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 28 липня 2025 року відповідач має заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг у загальному розмірі 35 219 грн 35 коп., що складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 740 грн 75 коп. та заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 25 478 грн 60 коп. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що між сторонами укладено договір надання банківських послуг, матеріали справи містять виписки по рахунках, які є первинними банківськими документами. Колегія суддів звертає увагу на те, що у анкеті-заяві позичальника та довідці про умови кредитування (які підписані особисто відповідачем) визначено умови кредитування. ОСОБА_1 була повідомлена про умови кредитування, типи кредитної лінії та відсоткові ставки. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе зобов`язання за укладеним кредитним договором перед АТ КБ «Приватбанк», що призвело до утворення заборгованості. Доводи апеляційної скарги про те, що сторони не обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються долученими до матеріалів справи анкетою-заявою позичальника та довідкою про умови кредитування. Враховуючи вищевикладене, а також те, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору та існування заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків по сплаті кредиту, відтак, апеляційний суд вважає обгрунтованою вимогу АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 35 219 грн 35 коп., що складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 740 грн 75 коп. та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 25 478 грн 60 коп. Доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором заявлені поза межами строку позовної давності, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. До матеріалів справи долучено копію заяви про приєднання до умов та правил надання послуг, підписаної відповідачем 27 травня 2021 року. Відповідно до п. 7 заяви, банк та клієнт домовились, що строк позовної давності по вимогах за кредитним договором встановлюється сторонами в 15 років. Відтак, сторонами в письмовому вигляді та із дотриманням вимог закону погоджено збільшення строку позовної давності до 15 років. ОСОБА_1 надала свою згоду, що підтверджується особистим підписом відповідача. За ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Колегією суддів встановлено, що відповідачем здійснено останній платіж на часткове погашення кредитної заборгованості у розмірі 30 грн 51 коп. 12 червня 2014 року. Вказане свідчить про визнання нею свого боргу та відповідно до положень ст. 264 ЦК України є підставою для переривання перебігу позовної давності з подальшим її обчисленням заново. Враховуючи вищевикладене, а також збільшення за домовленістю сторін у встановленому законом порядку строку позовної давності до 15 років, відтак, доводи представника відповідача щодо спливу строку позовної давності є необґрунтованими. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 05 січня 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 05 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст складено 03 квітня 2026 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.Г. Музичко Л.П. Сушко