Постанова 4820 № 689/2384/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2026 року м. Хмельницький Справа № 689/2384/21 Провадження № 22-ц/820/351/26 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Костенка А.М., Талалай О.І., секретар судового засідання Кошельник В.М., з участю представника ФГ «Олена 2017» адвоката Рохова О.В., ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06 листопада 2025 року, суддя Мазурчак В.М., у справі за позовом Фермерського господарства «Олена 2017» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Ярмолинецької селищної ради, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про витребування земельних ділянок з незаконного володіння, визнання незаконною та скасування державної реєстрації з припиненням права власності на земельні ділянки, встановив: У грудні 2021 року ФГ «Олена 2017» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , Ярмолинецької селищної ради, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про витребування на користь ФГ «Олена 2017» з незаконного володіння: ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,3672 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0016; ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,3672 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0015; ОСОБА_8 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0009; визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 1,3672 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0016, у системі ведення Державного земельного кадастру, одночасно припинивши право власності ОСОБА_1 на неї; визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 1,3672 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0015, у системі ведення Державного земельного кадастру, одночасно припинивши право власності ОСОБА_2 на неї; визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0009, у системі ведення Державного земельного кадастру, одночасно припинивши право власності ОСОБА_8 на неї. В обґрунтування позову зазначило, що 20 липня 2000 року, на підставі державного акту на право постійного користування землею, у постійне користування ОСОБА_9 була передана земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення селянського (фермерського) господарства площею 15 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Боднарівської сільської ради Ярмолинецького району (на даний час - Хмельницького району) Хмельницької області, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0003. 26 липня 2000 року ОСОБА_9 зареєстрував селянське (фермерське) господарство «Олена», був на цю дату засновником та його головою. У зв`язку з цим дане господарство набуло право постійного користування на вказану земельну ділянку. За рахунок цієї ділянки, попри триваюче право постійного користування ФГ «Олена 2017», незаконними рішеннями органів державної влади та місцевого самоврядування було сформовано та передано у власність 3 нових земельних ділянки, власниками яких на даний час є: ОСОБА_1 , із ділянкою площею 1,3672 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0016; ОСОБА_2 , із ділянкою площею 1,3672 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0015; ОСОБА_8 , із ділянкою площею 2 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0009. Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2025 року роз`єднано позовні вимоги. Виділено в самостійне провадження вимоги ФГ «Олена 2017» до ОСОБА_8 , Ярмолинецької селищної ради, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_10 , про витребування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0009, на користь ФГ «Олена 2017», з незаконного володіння ОСОБА_8 ; визнання незаконною та скасування державної реєстрації цієї ділянки з припиненням права власності на земельну ділянку. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06 листопада 2025 року позов задоволено. Витребувано на користь ФГ «Олена 2017» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 1,3672 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2187100768258. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 1,3672 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2187100768258, в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ «Олена 2017» 4540 грн. судового збору. Витребувано на користь ФГ «Олена 2017» з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 1,3672 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2336329068258. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 1,3672 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2336329068258, в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФГ «Олена 2017» 4540 грн. судового збору. Своє рішення суд мотивував тим, що оскільки спірні земельні ділянки належать на праві постійного користування позивачу, тому набуття права приватної власності на дві земельних ділянки за рахунок земельної ділянки ФГ «Олена 2017» є незаконним, відтак вони підлягають витребуванню від відповідачів на користь позивача. Похідні вимоги підлягають задоволенню, оскільки це відновить порушене право у належний спосіб, припинить право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та існування цих ділянок як об`єктів цивільного права. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду в частині витребування у нього земельної ділянки та скасування її державної реєстрації з припиненням права власності скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги зазначив, що він отримав земельну ділянку з кадастровим номером №6825881400:03:019:0016 у встановленому законом порядку, є добросовісним набувачем, тому на нього не може покладатися надмірний та індивідуальний тягар за допущені державою помилки. Крім нього, інші особи, які є членами ФГ «Олена 2017», також отримали земельні ділянки зі складу земель, належних на праві постійного користування ФГ «Олена 2017», однак до них позивач вимог не заявив, оскільки вони свої земельні ділянки передали позивачу в оренду. Судом безпідставно відновлено та виділено в окреме провадження справу за позовними вимогами до ОСОБА_8 , оскільки він на час відновлення провадження у справі продовжував перебувати на військовій службі. Земельна ділянка з кадастровим номером 6825881400:03:019:0003, як окремий об`єкт цивільних прав, була зареєстрована після смерті засновника ФГ ОСОБА_11 , права засновника якої успадкувала ОСОБА_4 . При цьому, ОСОБА_9 не передавав у користування ФГ «Олена 2017» отриману ним у постійне користування земельну ділянку площею 15 га, він не був засновником або (та) учасником ФГ «Олена 2017». З позовом про витребування майна може звернутися власник чи титульний володілець майна, однак ФГ «Олена 2017» таким не є. Судом не досліджено обставин щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером №6825881400:03:019:0003 та, відповідно, накладення земельної ділянки ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка надана ОСОБА_9 у постійне користування. Зазначив, що всі земельні ділянки, які були сформовані за рахунок земельної ділянки ОСОБА_9 , в тому числі і членів ФГ «Олена 2017», мають бути витребувані на користь позивача, в іншому випадку рішення суду не може бути виконано. У відзиві на апеляційну скаргу ФГ «Олена 2017» вказало, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, формування спірної земельної за рахунок земель, що перебувають на праві постійного користування ФГ «Олена 2017» належним чином доведено, доводи про те, що ФГ «Олена 2017» не отримувало у ОСОБА_9 у постійне користування земельну ділянку площею 15 га спростовується рішеннями судів, які набрали законної сили. В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, в письмовій заяві просив суд розгляд справи провести без його участі, підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача ОСОБА_12 та третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили, підтримав рішення суду першої інстанції. Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну каргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Встановлено, що на підставі державного акту на право постійного користування землею серії III-ХМ №006432 від 20 липня 2000 року, у постійне користування ОСОБА_9 була передана земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 15 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Боднарівської сільської ради Ярмолинецького району (на даний час - Хмельницького району) Хмельницької області. Акт видано на підставі рішення Ярмолинецької районної ради Хмельницької області від 07 липня 2000 року №13 та зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №002 у Ярмолинецькому районному відділі земельних ресурсів 20 липня 2000 року (т. 1, а.с. 10). 26 липня 2000 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи, селянського (фермерського) господарства «Олена» (код ЄДРПОУ 30919738, місцезнаходження юридичної особи: 32134, Хмельницька область, Ярмолинецький район, село Боднарівка), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т. 1, а.с. 23). На момент реєстрації С(Ф)Г «Олена» її учасником та засновником був голова С(Ф)Г «Олена » - громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зазначено у п.3.1 статуту цього господарства (т. 1, а.с. 11-22). Відповідно до п. 6.1.1 статуту С(Ф)Г «Олена», до земель СФГ належать землі, передані СФГ у користування, що посвідчено відповідно Державними актами на право постійного користування землею, виданими на ім`я учасників СФГ (т. 1, а.с. 16). 05 листопада 2010 року ОСОБА_9 звільнено з посади голови селянського (фермерського) господарства «Олена» у зв`язку із переходом на іншу роботу, що підтверджується наказом голови СФГ «Олена» №1 від 05 листопада 2010 року (т. 1, а.с. 24). Цього ж дня, рішенням №1 голова СФГ ОСОБА_9 прийняв у засновники СФГ «Олена» ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вийшов із засновників у зв`язку із переходом на іншу роботу. Цим же рішенням внесено зміни до статуту, який вирішено зареєструвати в державного реєстратора (т. 1, а.с. 25). 11 листопада 2010 року зареєстровано нову редакцію статуту СФГ «Олена» за №16711050005000025, відповідно до п.п. 3.1. та 3.2. якого засновником СФГ «Олена» є ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , членами - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (т. 1, а.с. 26-38). Відповідно до п.6.1.1 статуту С(Ф)Г «Олена», зареєстрованого 11 листопада 2010 року, до земель СФГ належать землі, передані СФГ у користування, що посвідчено відповідно Державними актами на право постійного користування землею, виданими на ім`я засновника СФГ (т. 1, а.с. 16). Керівником СФГ «Олена» зареєстровано ОСОБА_11 , про що свідчить довідка АБ №33437 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 11 листопада 2010 року (т. 1, а.с. 39). ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_11 померла (т. 1, а.с. 40). 17 лютого 2015 відкрито поземельну книгу щодо земельної ділянки, площею 15 га, кадастровий номер 6825881400:03:019:0003, призначену для ведення фермерського господарства, зареєстровано земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, що підтверджено поземельною книгою відділу Держземагенства в Ярмолинецькому районі Хмельницької області від 17 лютого 2015 року та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 17 лютого 2015 року (т. 1, а.с. 42-54). ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_9 помер (т. 1, а.с. 41). 07 листопада 2016 року голова СФГ «Олена» ОСОБА_4 звернулася до керівника ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з листом, у якому повідомила про право постійного користування, яке належить СФГ «Олена» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії III-ХМ №006432 від 20 липня 2000 року, площею 15 га, у зв`язку з передачею ОСОБА_9 цієї ділянки. У листі господарство також просило не вчиняти жодних дій щодо припинення права користування цією земельною ділянкою та не передавати її повністю або частково іншим особам (т. 1, а.с. 226). Листом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №27-8178/0-1239/6-16 від 06 грудня 2016 року голові СФГ «Олена» ОСОБА_4 роз`яснено, що закон не передбачає спадкування права постійного користування. При цьому її доводи про передачу права постійного користування від ОСОБА_9 до фермерського господарства, яке він створив, та відсутність факту повернення цього права користування після його смерті, проігноровані (т. 1, а.с. 232). Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2016 року у справі №689/2144/16-ц, яке набрало законної сили 23 січня 2017 року, позов ОСОБА_4 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до Боднарівської сільської ради, про визнання права власності в порядку спадкування задоволено. Визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , код НОМЕР_1 , права засновника селянського (фермерського) господарства «Олена» (код ЄДРПОУ 3099738) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 (т. 1, а.с. 55-57). Згідно з рішенням засновників ФГ «Олена 2017» №1 від 07 лютого 2017 року, ОСОБА_4 вступила у засновники СФГ «Олена», виключено із засновника ОСОБА_11 у зв`язку зі смертю, прийнято у співзасновники ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , його ж виключено із членів СФГ «Олена»; змінено назву на Фермерське господарство «Олена 2017». У зв`язку з цим внесено зміни у статут, який вирішено зареєструвати у державного реєстратора (т. 1, а.с. 58). Відповідно до п.п. 3.1.-3.3 нової редакції статуту ФГ «Олена 2017», засновниками є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , вона ж є головою ФГ «Олена 2017». Членами ФГ є ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (т. 1, а.с. 59-67). Згідно з пп. 6.1.1. статуту ФГ «Олена 2017», до земель СФГ належать землі, передані ФГ у користування, що посвідчено відповідно Державними актами на право постійного користування землею, виданими на ім`я засновника ФГ. Відповідно до пп. 6.1.1.1 ФГ використовує земельну ділянку, надану у постійне користування як засновнику СФГ «Олена» ОСОБА_9 для ведення селянського (фермерського) господарства згідно з державним актом серії III-ХМ №006432 від 20 липня 2000 року, кадастровий номер 6825881400:03:019:0003 (т. 1, а.с. 63). За змістом довідки сільського голови Боднарівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області №40 від 17 березня 2017 року, адресованої ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, земельна ділянка, загальною площею 15,0016 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0003, на підставі Державного акта на право постійного користування III-ХМ №006432 передана для ведення фермерського господарства на ім`я засновника ОСОБА_9 , використовується ФГ «Олена 2017» (т. 1, а.с. 225). 11 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою від 06 квітня 2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (т. 1, а.с. 143, 203). У цій заяві ОСОБА_1 зазначив, що він є членом ФГ «Олена 2017», яке використовує земельну ділянку, яка була надана засновнику селянського (фермерського) господарства ОСОБА_9 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, загальною площею 15 га. 12 травня 2017 року наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-8920-СГ надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення із земельної ділянки з кадастровим номером 6825881400:03:019:0003 (т. 1, а.с. 144, 202). 19 червня 2017 року зареєстровано земельну ділянку, площею 1,3672 га (кадастровим номер 6825881400:03:019:0016), для ведення особистого селянського господарства в Державному земельному кадастрі, що зазначено у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 1, а.с. 151 (на звороті)-152, т. 3, а.с. 141, 142). 19 червня 2017 року зареєстровано земельну ділянку, площею 1,3672 га, (кадастровим номер 6825881400:03:019:0015), для ведення особистого селянського господарства в Державному земельному кадастрі, про що зазначено у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 1, а.с. 153, т. 3, а.с. 143-144). 24 січня 2019 року ФГ «Олена 2017» повторно звернулося з листом №1 від 24 січня 2019 року до начальника ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому деталізовано виклало обставини про належне ФГ «Олена 2017 року» право постійного користування земельною ділянкою, площею 15 га, к.н. 6825881400:03:019:0003. Також, просило скасувати накази «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 17 листопада 2016 року, №№22-30660-СГ, 22-30661-СГ, 22-30664-СГ; від 18 листопада 2016 року, №№22-30670-СГ, 22-30672-СГ, 22-30673-СГ, 22-30677-СГ; від 25 листопада 2016 року, №22-31058-СГ (т. 3, а.с. 272-279). Це клопотання про скасування наказів було заявлено у зв`язку із прийняттям наказів про передачу іншим особам земельних ділянок за рахунок земельної ділянки, площею 15 га, к.н. 6825881400:03:019:0003 (т. 1, а.с. 227). Листом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №27-22-0,6-1147/2-19 від 21 лютого 2019 року, голові СФГ «Олена» ОСОБА_4 повторно роз`яснено, що закон не передбачає спадкування права постійного користування. Також зазначено, що управлінням не приймалося рішень (наказів) для припинення права користування земельною ділянкою ОСОБА_9 чи її вилучення. При цьому, твердження ОСОБА_17 щодо передачі права постійного користування земельною ділянкою від ОСОБА_9 до фермерського господарства, яке він створив, та відсутності факту втрати цього права користування після його смерті, проігноровані повторно (т. 1, а.с. 233). 11 вересня 2020 року наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-11023-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення. Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з «для ведення фермерського господарства (01.02)» на вид «для ведення особистого селянського господарства (01.03)». Надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 1,3672 га (кадастровим номер 6825881400:03:019:0016), для ведення особистого селянського господарства (01.03) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Боднарівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області (т. 1, а.с. 129, 149, 200, т. 2, а.с. 95). 30 вересня 2020 року зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,3672 га, кадастровий номер 6825881400:03:019:0016, РНОНМ 2187100768258 (т. 2, а.с. 93, 94, 98). 26 січня 2021 року наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №33-ОТГ передано Ярмолинецькій селищній раді Ярмолинецької селищної об`єднаної територіальної громади Хмельницького району (Ярмолинецького району) Хмельницької області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані на території Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району (Ярмолинецького району) Хмельницької області згідно із списком. Відповідно до додатку до наказу, серед інших також передано земельну ділянку, площею 1,3672 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0015, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства. На виконання наказу складено акт приймання-передачі від 26 січня 2021 року (а.с. 111-114, 154, 171, 172). 16 лютого 2021 року ФГ «Олена 2017» листом №1 звернулося до голови Ярмолинецької ОТГ, в якому виклало обставини про належне ФГ «Олена 2017 року» право постійного користування земельною ділянкою, площею 15 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0003. Зазначило про висновок Великої палати Верховного Суду у справі №922/989/18 від 23 червня 2020 року про те, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Просило не вчиняти жодних дій (не приймати рішень щодо розпорядження чи надання у власність (користування) земельною ділянкою з кадастровим номером 6825881400:03:019:0015 (т. 1, а.с. 229). 06 квітня 2021 року зареєстровано право комунальної власності за Ярмолинецькою селищною радою на земельну ділянку, площею 1,3672 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0015. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2336329068258. Це підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 квітня 2021 року (т. 1, а.с. 110, т. 2, а.с. 108). 29 квітня 2021 року ФГ «Олена 2017» листом №4 повторно звернулося до голови Ярмолинецької ОТГ. В листі ще раз детально зазначено про підстави свого права постійного користування земельною ділянкою, площею 15 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0003. ФГ повторно просило не вчиняти жодних дій, зокрема, не приймати рішень щодо розпорядження чи надання у власність (користування) земельною ділянкою з кадастровим номером 6825881400:03:019:0015 (т. 1, а.с. 230). 24 червня 2021 року рішенням Ярмолинецької селищної ради №61 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення із земель комунальної власності селищної ради, земель сільськогосподарського призначення - для ведення фермерського господарства (код за КВЦПЗ-01.02), в землі сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства (код за КВЦПЗ - 01.03) та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1,3672 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0015 (т. 1, а.с. 69, 108, т. 2, а.с. 110). 31 серпня 2021 року зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 1,3672 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0015. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2336329068258, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 листопада 2021 року (т. 1, а.с. 72, т. 2, а.с. 113). 27 липня 2021 року збори засновників своїм рішенням №27/07/21 затвердили нову редакцію статуту ФГ «Олена 2017» (т. 1, а.с. 74-79). Відповідно до п.п. 3.1.-3.3 нової редакції статуту ФГ «Олена 2017», засновниками є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , вона ж є головою ФГ «Олена 2017». Членами ФГ є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Згідно з пп. 6.1.1. статуту ФГ «Олена 2017», до земель СФГ належать землі, передані ФГ у користування, що посвідчено відповідно Державними актами на право постійного користування землею, виданими на ім`я засновника ФГ. Відповідно до пп. 6.1.1.1 ФГ використовує земельну ділянку, надану у постійне користування як засновнику СФГ «Олена» ОСОБА_9 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту серії III-ХМ №006432 від 20 липня 2000 року. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. На час надання засновнику фермерського господарства права постійного користування спірною земельною ділянкою був чинним ЗК України від 18 грудня 1990 року, який у відповідній редакції передбачав певне регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою. Постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку (частина друга статті 7 ЗК України 1990 року). Право постійного користування землею посвідчували державні акти. Їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні ради народних депутатів (частина перша статті 23 ЗК України 1990 року). Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки передавалися у власність або надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди, включаючи присадибний наділ (частина перша статті 50 ЗК України 1990 року). Землю у постійне користування надавали ради народних депутатів, зокрема і для ведення громадянами України селянського (фермерського) господарства (пункт 1 частини п`ятої статті 7 ЗК України 1990 року). Велика Палата Верховного Суду у пункті 22 постанови від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц (провадження №14-63цс20) зазначила, що передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство (як самостійна юридична особа), а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство (цей висновок не стосується права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення такого господарства; оскільки таке право є успадковуваним, тобто передається у спадщину, то воно залишається у володінні фізичної особи і після створення селянського (фермерського) господарства, про що Велика Палата Верховного Суду зазначила у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №368/54/17). Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства відбувається фактична заміна постійного землекористувача, і його обов`язки переходять до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює цього висновку, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. Відповідно, з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник (наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 10 квітня 2019 року (пункти 23-29) й ухвалі від 13 листопада 2019 року (пункти 17-18) у справі №275/82/18, а також у постанові від 01 квітня 2020 року у справі №320/5724/17 (пункти 6.24-6.29) щодо належності права на продовження договірних відносин з користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства саме такому господарству, а не його засновникові). 01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України. Фермерські господарства та фізичні особи до зазначеного переліку не належали. Водночас у пункті 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону. Конституційний Суд України 22 вересня 2005 року ухвалив рішення №5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України зазначив, що відсутні підстави визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України, оскільки використання у ній терміна «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») свідчить, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини Рішення). Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який згідно із ЗК України не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо такої ділянки у відповідність із вимогами чинного законодавства (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №663/1738/16-ц (провадження №14-355цс19)). Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Такий висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні. Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16). Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі №48/340 (провадження №12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16 (провадження №12-88гс19) та багатьох інших. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (провадження №12-140гс19, пункт 98). Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до глави 29 цього Кодексу. Глава 29 ЦК України, в тому числі, регулює поняття негаторних і віндикаційних способів захисту. Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України. У постанові від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка площею 1,3672 га, з кадастровим номером 6825881400:03:019:0016, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , сформована із земельної ділянки №6825881400:03:019:0003, площею 15 га, яка на праві постійного користування належить ФГ «Олена 2017» на підставі державного акта серії III-ХМ №006432 від 20 липня 2000 року. Факт того, що спірна земельна ділянка ОСОБА_1 повністю сформована за рахунок земельної ділянки №6825881400:03:019:0003, площею 15 га, підтверджується довідкою ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 травня 2017 року, №22-8920-СГ про надання такого дозволу (а.с. 143, 144, т. 1, а.с. 16, т. 3). Суд апеляційної інстанції, перевіривши вищенаведені докази та врахувавши, що ОСОБА_1 в суді першої інстанції не заперечив тієї обставини, що належна йому на праві власності земельна ділянка фактично сформована із земельної ділянки з кадастровим номером 6825881400:03:019:0003, вважає доведеним той факт, що ці земельні ділянки повністю накладаються на земельну ділянку ФГ «Олена 2017». За наявності у справі належних, допустимих та достатніх доказів формування належної ОСОБА_1 земельної ділянки за рахунок земельної ділянки №6825881400:03:019:0003, чого відповідач у суді не спростував і фактично визнав цю обставину, колегія суддів вважає, що сама по собі відсутність висновку земельно-технічної експертизи для встановлення факту накладення земельних ділянок сторін та незвернення позивача з клопотанням про проведення такої експертизи не є підставою для відмови в позові з підстав недоведеності позовних вимог. ФГ «Олена 2017» надало суду належні, допустимі та достатні докази, на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві, яких ОСОБА_1 не спростував, не надав доказів того, що земельні ділянки сторін не накладаються, не подав до суду відповідного висновку земельно-технічної експертизи, не заявив клопотань про призначення судом такої експертизи. Таким чином, враховуючи, що право постійного користування позивача земельною ділянкою площею 15 га на час звернення з позовом до суду не припинилося, відтак окремі земельні ділянки з її складу не могли бути передані у приватну власність фізичних осіб, ФГ «Олена 2017» правильно заявило в суді вимогу про витребування у ОСОБА_1 спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6825881400:03:019:0016. Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14 січня 2026 року у справі №471/498/24. Щодо меж втручання у права ОСОБА_1 на майно, то колегія суддів звертає увагу на те, що ЦК України за загальним правилом захищає права винятково добросовісного набувача й лише у разі набуття майна за відплатним договором, а не у випадках його набуття за безоплатним договором, що кореспондується з приписами частини третьої статті 388 ЦК України, за змістом якої, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі №924/971/23 (провадження №12-25гс24). Ураховуючи безоплатний характер набуття ОСОБА_1 земельної ділянки, встановлені апеляційним судом фактичні обставини, зокрема, підтвердження відповідачем у судовому засіданні факту щодо обізнаності з тим, що земельна ділянка була виділена йому за рахунок земель, які перебували у постійному користуванні ФГ «Олена 2017», тому втручання у право власності ОСОБА_1 не становитиме для нього надмірного тягаря й відповідатиме сталій практиці Європейського суду з прав людини (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі №683/1770/23). При цьому, колегія суддів звертає увагу, що захист права постійного землекористувача шляхом витребування у кінцевого володільця земельної ділянки є належним способом захисту його прав. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі №446/478/19, постановах Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі №686/11964/18, від 01 липня 2025 року у справі №906/3/24. Суд, посилаючись на положення статті 79-1 ЗК України та статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», обґрунтовано вважав, що позовні вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 також підлягають задоволенню, оскільки це відновить порушене право у належний спосіб, припинить право власності відповідача та існування його ділянки як окремого об`єкта цивільного права. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни в межах доводів апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 квітня 2026 року. Судді: Р.С. Гринчук А.М. Костенко О.І. Талалай