Постанова Полтавський апеляційний суд № 953/7681/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 953/7681/22 Номер провадження 22-ц/814/1135/26Головуючий у 1-й інстанції Власова Ю.Ю. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В., секретар Ванда А.М., з участю представників відповідача - адвоката Ус М.В. та адвоката Захарова П.В., представника позивача - адвоката Шипенка М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , поданими в його інтересах представником - адвокатом Ус Мариною Володимирівною, на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 02 лютого 2023 року та рішення Київського районного суду м.Харкова від 11 квітня 2023 року, постановлені суддею Власовою Ю.Ю., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, в с т а н о в и в: 27.12.2022 ОСОБА_2 звернувся у Київський районний суд м.Харкова із позовом, у якому просив стягнути із ОСОБА_1 на його користь безпідставно збережені кошти у розмірі 745 630,00 доларів США, а також штраф у розмірі 14 912,60 доларів США. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 29.08.2018 між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір доручення, за яким останній, як повірений, зобов`язувався від імені і за рахунок довірителя, позивача, здійснити всебічний контроль за виконанням усіх умов договору купівлі-продажу майнових прав №52/2 від 28.08.2018, укладеного між ТОВ «Юкрейнінен Кепітел Білдинг» та ТОВ «Альфа Сіті». За вчинення відповідачем ОСОБА_1 указаних дій позивач зобов`язувався виплатити відповідачу винагороду еквівалентну 768 290,22 доларів США. Позивач виконав умови зобов`язання, із урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 07.06.2019, та сплатив відповідачу винагороду в розмірі 768 290,22 доларів США, про що складено акти приймання-передачі грошових коштів №1 та №2. Між тим, відповідач допустив порушення умов зобов`язання, передбачених п.4.1. договору та не перевірив якість виконуваних робіт, унаслідок чого ТОВ «Юкрейнінен Кепітел Білдинг» не завершило у строк, визначений п.6.1. договору купівлі-продажу майнових прав №52/2 від 28.08.2018 (не пізніше 31.07.2020) будівництво об`єкта будівництва та не реалізувало процедуру прийняття його до експлуатації ТОВ «Альфа Сіті», що зумовило звернення останнього в суд із позовом за захистом порушеного майнового права. Із підстав викладеного позивач прийняв рішення про відмову від договору доручення від 29.08.2018 та про відмову від прийняття зобов`язань за ним, про що надіслав відповідачу відповідне повідомлення. Зазначає, що з моменту направлення позивачем такого повідомлення відповідачу, укладений між сторонами договір доручення від 29.08.2018, із урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 07.06.2019, вважається розірваним, а позивач набув право на повернення безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у розмірі 745 630,00 доларів США, а також штрафу в розмірі 14 912,60 доларів США. Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 12.01.2023 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справ. 31.10.2023 позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт та заборонити відчуження нерухомого майна, належного ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме: - нежитлові приміщення 1-го поверху №№22, 23, 24, 25, 26, 26а, 26б, 27 у літ.«А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 153,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891641663101; номер запису про право власності 32772326 від 07.08.2019); - нежитлові приміщення 1-го поверху №28-:-41 у літ.«А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 170,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745360363101; номер запису про право власності 29908243 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення 1-гоповерху №10-:-14 у літ.«А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 156,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 174534086310; номер запису про право власності 29907880 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення 1-го поверху №2,3,5-:-9,42,43 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 202,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745331763101; номер запису про право власності 29907677 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення підвалу №10-:-16 у літ.«А-10» за адресою: АДРЕСА_1 ,площею 177,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745320763101; номер запису про право власності 29907453 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення підвалу №6, 7, 7а, 9, 17-:-21, 27-:-29, 35 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 245,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745185163101; номер запису про право власності 29904944 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення підвалу №10,11 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 ,площею 92,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745307963101; номер запису про право власності 29907213 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення підвалу №12 у літ.«А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 105,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745224763101; номер запису про право власності 29905671 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення підвалу №6, 13-:-15 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 235,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745206763101; номер запису про право власності 29905327 від 15.01.2019). В обґрунтування вимог заяви зазначає, що зміст позовних вимог свідчить про порушення майнових прав позивача на суму 745 630,00 доларів США, як безпідставно збережених коштів, а також у розмірі 14 912,60 доларів США, як штрафу, що у гривневому еквіваленті становить 27 811 978,10 грн. Зазначає, що виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, може бути здійснено шляхом звернення стягнення, зокрема, на майно ОСОБА_1 . Тоді як відповідач, з метою уникнення виконання судового рішення, може вчиняти дії, спрямовані на відчуження належного йому майна. Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 02.02.2023 заяву про забезпечення позову задоволено частково; заборонено вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна, належного ОСОБА_1 на праві власності, а саме: - нежитлові приміщення 1-го поверху №№22, 23, 24, 25, 26, 26а, 26б, 27 у літ.«А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 153,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891641663101; номер запису про право власності 32772326 від 07.08.2019); - нежитлові приміщення 1-го поверху №28-:-41 у літ.«А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 170,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745360363101; номер запису про право власності 29908243 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення 1-гоповерху №10-:-14 у літ.«А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 156,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 174534086310; номер запису про право власності 29907880 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення 1-го поверху №2,3,5-:-9,42,43 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 202,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745331763101; номер запису про право власності 29907677 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення підвалу №10-:-16 у літ.«А-10» за адресою: АДРЕСА_1 ,площею 177,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745320763101; номер запису про право власності 29907453 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення підвалу №6, 7, 7а, 9, 17-:-21, 27-:-29, 35 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 245,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745185163101; номер запису про право власності 29904944 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення підвалу №10,11 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 ,площею 92,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745307963101; номер запису про право власності 29907213 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення підвалу №12 у літ.«А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 105,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745224763101; номер запису про право власності 29905671 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення підвалу №6, 13-:-15 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 235,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745206763101; номер запису про право власності 29905327 від 15.01.2019). У задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині відмовлено. Ухвала районного суду вмотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна, належного ОСОБА_1 на праві власності, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Проте з метою недопущення порушення прав ОСОБА_1 на користування спірним майном, районний суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно слід відмовити. 28.03.2023 відповідачем подано заяву про відвід головуючого судді Власової Ю.Ю. у даній справі з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України. В обґрунтування заявленого відводу посилається на те, що не був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, фактично, дізнавшись про наявність спору із сайту «Судова влада». Жодної повістки, ухвали, телефонограми про наявність судового спору, дати засідань йому не направлялося. Натомість, направлено смс-повідомлення, на що він згоди не надавав. Зазначає, що головуючий суддя Власова Ю.Ю. у порушення вимог ст.ст.198, 223 ЦПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду. При цьому провадження у справі було відкрито без перевірки інформації про сплату судового збору та зазначення наявності у позивача або іншої особи оригіналів або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 28.03.2023 заявлений відповідачем ОСОБА_1 відвід судді Власовій Ю.Ю. у цивільній справі №953/7681/22 - визнано необґрунтованим. Ухвала районного суду вмотивована тим, що доводи заявника фактично зводяться до незгоди останнього із процесуальними діями та рішеннями судді під час розгляду даної справи, а стверджувальні ним судження є бездоказовими. 11.04.2023 представником відповідача - адвокатом Ус М.В. заявлено клопотання про призначення судової експертизи; на розгляд та вирішення експертам просить поставити такі питання: - Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на третій сторінці Договору доручення від 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 ? - Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на другій сторінці Додаткової угоди № 1 до Договору доручення від 29.08.2018 (від 07.06.2019) ОСОБА_1 ? - Чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 на Акті приймання-передачі грошових коштів до Договору доручення від 29.08.2018 у графі Підпис отримувача (строки 1-11) ОСОБА_1 ? - Чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 на Акті приймання-передачі грошових коштів №2 до Договору доручення від 29.08.2018 у графі Підпис отримувача (строки 1-12) ОСОБА_1 ? В обґрунтування заявленого клопотання посилається на те, що без проведення експертизи підпису ОСОБА_1 на указаних документах неможливо ухвалити у справі об`єктивне, законне та справедливе рішення, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 11.04.2023 клопотання представника відповідача - адвоката Ус М.В. про призначення судової експертизи - залишено без задоволення. Ухвала районного суду вмотивована тим, що відповідачем не заявлено позовних вимог про визнання договору недійсними чи неукладеним, а тому висновок експерта щодо підпису ОСОБА_1 на договорі доручення від 29.08.2018 та додатковій угоді №1 до нього від 07.06.2019, а також на Акті приймання-передачі грошових коштів, не стосуються предмета доказування у справі, що розглядається, тобто не є належним доказом у розумінні статті 77 ЦПК України. Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 11.04.2023 позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно збережене майно, а саме: грошові кошти у сумі 745 630,00 доларів США. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 штраф у розмірі 14 912,60 доларів США. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 12 941,80 грн. Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем підтверджено належними доказами, що відповідач за відсутності будь-якої правової підстави зберігає у себе майно, а саме, грошові кошти, що є власністю позивача у сумі 745 630,00 доларів США, що підлягають безумовному поверненню разом із штрафом у розмірі 14 912,60 доларів США. 17.04.2023 представник відповідача - адвокат Ус М.В. оскаржив в апеляційному порядку ухвалу районного суду від 02.02.2023 про забезпечення позову, просив скасувати відповідну ухвалу та відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. Посилаючись на положення статей 149, 150 ЦПК України та детально цитуючи позицію Верховного Суду, сформовану у справі №944/1748/20 від 18.05.2021, вважає вжиті районним судом заходи забезпечення позову такими, що порушують майнові права відповідача. Тоді як стороною позивача не надано доказів, які б підтверджували існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. 18.05.2023 представник відповідача - адвокат Ус М.В. оскаржив апеляційному порядку ухвал районного суду від 23.03.2023 про визнання необґрунтованим відводу судді, ухвалу суду від 11.04.2023 про відмову в призначенні судової експертизи та рішення суду по суті спору від 11.04.2023. Посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваних судових рішень, представник відповідача наполягає на їх скасуванні. Звертає увагу на невмотивованість судового рішення по суті спору, яке фактично обмежується загальним цитуванням норм права безвідносно до фактичних обставин цієї справи. Вважає, що при постановленні рішення районний суд не надав належної оцінки доводам сторони відповідача та залишив поза увагою, що зміст договору доручення від 29.08.2018, незважаючи на його назву, не дає підстав тлумачити його як договір доручення, і, відповідно, застосовувати положення глави 68 «Доручення» - частина друга статті 1008 ЦК України про право будь-якої сторони відмовитися від договору доручення в односторонньому порядку. Указує на відсутність у справі доказів, які б підтверджували вручення позивачем повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку та недопустимість застосування позиції Верховного Суду, сформованої у справі №911/3142/19 від 18.03.2021, як сформованої з відмінних правовідносин. Звертає увагу, що фактично позивач направив відповідачу повідомлення про односторонню відмову 19.12.2022, тобто майже через 2 роки після спливу строку договору, що вважає неприпустимим, оскільки безумовне право відмовитися від договору до закінчення роботи виникає лише щодо тих договорів, які на момент такої відмови буди чинними. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, сформованій у справах №910/7981/17 від 07.08.2018, №910/16750/18 від 18.11.2019 та ставить під сумнів добросовісність дій позивача, поведінку якого вважає суперечливою. Наголошує, що у відповідача відсутній його екземпляр договору доручення від 29.08.2018, додаткової угоди №1 до договору доручення від 07.06.2019, а також акти приймання-передачі грошових коштів до вказаного договору. Тоді як наявні у справі їх копії містять відмінні, на перший погляд, підписи вчинені від імені відповідача. Обставини викладеного, на думку відповідача, є обов`язковою підставою для проведення судової почеркознавчої експертизи. Як на порушення норм процесуального закону, посилається на неналежне повідомлення відповідача та його представника про дату та час розгляду справи. Зокрема, у контексті того, що відповідач не надавав згоди на отримання від суду смс-повідомлень. Наголошує, що подальший розгляд справи відбувався з порушенням процесуальних прав відповідача, що ставить під сумнів об`єктивність та неупередженість судді та є підставою для його відводу. Ухвалами Харківського апеляційного суду від 01.06.2023 поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ус М.В. на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 02.02.2023; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до судового розгляду. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01.06.2023 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ус М.В. на ухвали Київського районного суду м.Харкова від 23.03.2023 та від 11.04.2023 повернуто апелянту. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ус М.В. на рішення Київського районного суду м.Харкова від 11.04.2023. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19.06.2023 об`єднано в одне провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Ус М.В. на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 02.02.2023 та рішення цього ж суду від 11.04.2023; закінчено підготовчі дії та призначено до судового розгляду. 20.06.2023 та 03.07.2023 до Харківського апеляційного суду надійшли відзиви позивача на апеляційні скарги, які просив залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані. Розпорядженням голови Харківського апеляційного суду від 28.10.2025 №05-06/16-р справу №953/7681/22, з підстав неможливості її автоматизованого розподілу між суддями, передано до Полтавського апеляційного суду. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10.11.2025 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду. У суді апеляційної інстанції представники відповідача доводи апеляційних скарг підтримали, наполягали на їх задоволенні. Представник позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечив, просив залишити без змін оскаржувані судові рішення. Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд встановив наступне. Із матеріалів справи убачається, що 28.08.2018 між ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» (продавець) та ТОВ «Альфа Сіті» (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав №52/2, за яким продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених договором, та у відповідності до норм ЦК України та інших актів законодавства України . Сторони погодили, що при передачі майнових прав на об`єкти нерухомості до покупця також переходить пропорційна частка у праві спільної сумісної власності на місця загального користування (сходові клітки, коридори загального користування, ліфтова шахта, тощо_) в об`єкті будівництва (п.2.1. договору). Будівельні роботи на об`єкті будівництва мають бути виконані не пізніше 31.07.2020 (п.6.1. договору)./а.с.17-27 т.1/ Додатком №1 до Договору купівлі-продажу майнових прав №52/2 від 28.08.2018 є характеристика об`єкта нерухомості, а додатком до Додатку №1 креслення поверхів блоку громадського призначення об`єкта будівництва; Додаток №2 до договору опис об`єкта нерухомості та об`єкта будівництва; Додаток №3 графік виконання зобов`язань продавцем; Додаток №4 графік виконання зобов`язань покупцем./а.с.28-36 т.1/ 29.08.2018 між ОСОБА_2 (довіритель) та ОСОБА_1 (повірений) укладено договір доручення, за яким повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити всебічний контроль за виконанням усіх умов договору купівлі-продажу майнових прав №52/2 від 28.08.2018, укладеного між ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» та ТОВ «Альфа Сіті» (п.1.1.). За здійснення дій, що визначені у п.1.1. цього договору, довіритель зобов`язується виплатити повіреному винагороду еквівалентну 600 000,00 доларів США. Сплата проводиться за курсом продажу долару США ПАТ «Промінвестбанк» на момент платежу (п.2.1.). Повірений виконує доручення з моменту підписання цього договору та до повного його виконання (п.3.1.). Згідно із п.4.1. договору до обов`язків повіреного належить: повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення на умовах, найбільш вигідних для довірителя; виконати доручення в строк зазначений в п.3.1. цього договору; перевіряти якість виконуваних робіт, пов`язаних з будівництвом об`єкта будівництва та об`єкта нерухомості, на умовах, визначених договором купівлі-продажу майнових прав №52/2 від 28.08.2018; негайно повідомляти довірителя про будь-яке порушення умов договору купівлі-продажу майнових прав №52/2 від 28.08.2018; у 5-ти денний строк передавати довірителеві всю одержану інформацію щодо виконання додатку №3 «Графік виконання зобов`язань продавцем» до Договору купівлі-продажу майнових прав №52/2 від 28.08.2018; здійснює моніторингові заходи, які пов`язані з виконанням договору купівлі-продажу майнових прав №52/2 від 28.08.2018; повідомляти довірителеві на його вимогу про хід виконання доручення. За невиконання доручення за цим договором або неналежне його виконання повірений сплачує довірителю штраф у розмірі 2% від суми отриманої від довірителя. При цьому виплата винагороди призупиняється до усунення порушення умов даного договору (п.5.4.). Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (п.6.1.)./а.с.10-12 т.1/ 10.05.2019 між ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» (продавець) та ТОВ «Альфа Сіті» (покупець) укладено Додаткову угоду №1 до Договору купівлі-продажу майнових прав №52/2 від 28.08.2018, якю викладено у новій редакціх п.5.1. договору, а також додатки №№1, 4 до договору./а.с.37-40 т.1/ 07.06.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору доручення від 29.08.2018, якою внесено зміни та викладено у новій редакції п.2.1. та п.2.2. договору доручення. Зокрема: п.2.1. За здійснення дій, що визначені у п.1.1. цього договору, довіритель зобов`язується виплатити повіреному винагороду еквівалентну 768 290,00 доларів США. Сплата проводиться за курсом продажу долару США ПАТ «Промінвестбанк» на момент платежу»./а.с.13-14 т.1/ Між сторонами складено Акти приймання-передачі грошових коштів, які ОСОБА_1 отримав під підпис: 29.08.2018 148 700,00 доларів США; 10.09.2018 65 330,00 доларів США; 04.10.2018 65 330,00 доларів США; 08.11.2018 65 330,00 доларів США; 07.12.2018 65 330,00 доларів США; 14.01.2019 10 550,00 доларів США; 01.02.2019 10 550,00 доларів США; 06.02.2019 10 550,00 доларів США; 05.04.2019 10 550,00 доларів США; 10.05.2019 10 550,00 доларів США; 07.06.2019 10 550,00 доларів США; 07.06.2019 24 040,00 доларів США; 10.07.2019 22 570,00 доларів США; 28.07.2019 22 570,00 доларів США; 11.09.2019 22 570,00 доларів США; 10.10.2019 22 570,00 доларів США; 08.11.2019 22 570,00 доларів США; 10.12.2019 22 570,00 доларів США; 21.01.2020 22 570,00 доларів США; 07.02.2020 22570,00 доларів США; 10.03.2020 22 570,00 доларів США; 13.04.2020 22 570,00 доларів США; 13.05.2020 22 570,00 доларів США./а.с.15-16 т.1/ Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 (справа №922/2144/21) визнано за ТОВ «Альфа Сіті» право власності на майнові права на перший під`їзд блоку громадського призначення у складі комплексу житлових будинків та об`єктів торгово-адміністративного та соціально-культурного призначення з підземною парковкою (ІІ, ІІІ черги будівництва) по АДРЕСА_1 (ІІ черга) на земельних ділянках (кадастровий номер 6310136300:07:006:0050 та 6310136300:07:006:0051) у складі усіх нежитлових приміщень підвалу загальною проектною площею 694,05 кв.м, усіх нежитлових приміщень 1 поверху загальною проектною площею 540,30 кв.м, усіх нежитлових приміщень 2 поверху загальною проектною площею 677,80 кв.м, усіх нежитлових приміщень 3 поверху загальною проектною площею 541,45 кв.м, усіх нежитлових приміщень 4 поверху загальною площею 541,45 кв.м, усіх нежитлових приміщень 5 поверху загальною проектною площею 541,45 кв.м, усіх нежитлових приміщень 6 поверху загальною проектною площею 344,55 кв.м, загальна вартість яких становить 42 571 615,40 грн./а.с.41-48 т.1/ Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 (справа №922/7132/21 відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Альфа-Сіті» до ТОВ «Юкрейіен Кепітел Білдинг» про стягнення коштів./а.с.153-168 т.1/ 19.12.2022 цінним листом із описом ОСОБА_2 направив ОСОБА_1 повідомлення щодо відмови від договору та відмови від прийняття виконання зобов`язань за договором доручення від 29.08.2018; а також вимогу про повернення безпідставно збережених коштів у сумі 745 630,00 доларів США у 7-денний строк з дня отримання цієї вимоги шляхом зарахування їх на банківський рахунок ОСОБА_2 /а.с.51-60 т.1/ Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, сформованою 01.02.2023 №321680399, 15.01.2019 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на такі об`єкти нерухомості: - нежитлові приміщення 1-го поверху №№22, 23, 24, 25, 26, 26а, 26б, 27 у літ.«А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 153,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891641663101; номер запису про право власності 32772326 від 07.08.2019); - нежитлові приміщення 1-го поверху №28-:-41 у літ.«А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 170,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745360363101; номер запису про право власності 29908243 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення 1-гоповерху №10-:-14 у літ.«А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 156,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 174534086310; номер запису про право власності 29907880 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення 1-го поверху №2,3,5-:-9,42,43 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 202,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745331763101; номер запису про право власності 29907677 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення підвалу №10-:-16 у літ.«А-10» за адресою: АДРЕСА_1 ,площею 177,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745320763101; номер запису про право власності 29907453 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення підвалу №6, 7, 7а, 9, 17-:-21, 27-:-29, 35 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 245,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745185163101; номер запису про право власності 29904944 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення підвалу №10,11 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 ,площею 92,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745307963101; номер запису про право власності 29907213 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення підвалу №12 у літ.«А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 105,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745224763101; номер запису про право власності 29905671 від 15.01.2019); - нежитлові приміщення підвалу №6, 13-:-15 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 235,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745206763101; номер запису про право власності 29905327 від 15.01.2019)./а.с.76-84 т.1/ Згідно із консультацією (аналітична довідка) з визначення діапазону ймовірної ціни 1 кв.м нежитлових приміщень у будівлі літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_2 , діапазон ціни 1 кв.м, для приміщень підвалу, що можуть бути використані в якості торгівельних або адміністративно-офісних, які знаходяться в районі розташування об`єктів дослідження становить: для нежитлових приміщень підвальної частини-8400,00 грн 28 110,00 грн. Середнє значення ціни 1 кв.м становить: для приміщень: - нежитлові приміщення підвалу №12 в літ. «А-10», загальна площа (кв.м): 92,1 19 131,96 грн. Для приміщень: - нежитлове приміщення підвалу №6,13-:-15 в літ. «А-10», загальна площа (кв.м): 235,7 15 561,06 грн. Із урахуванням площ об`єктів дослідження, ймовірна ціна об`єктів дослідження за адресою: АДРЕСА_2 , може бути визначена, як добуток середнього значення ціни 1 кв.м на величину площі об`єкта та складатиме з округл.: - реєстраційний номер об`єкта 1745307963101: нежитлові приміщення підвалу №10, 11 в літ. «А-10», загальна площа (кв.м): 92,1 1 762 050,00 грн; - реєстраційний номер об`єкта 1745224763101: нежитлові приміщення підвалу №12 в літ. «А-10», загальна площа (кв.м): 105,4 1 635 390,00 грн; - реєстраційний номер об`єкта 1745206763101: нежитлові приміщення підвалу №6,13-:-15 в літ. «А-10», загальна площа (кв.м): 235,7 3 657 140,00 грн./а.с.85-106- т.1/ 31.01.2023 позивач звернувся в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження указаного нерухомого майна, яке належить відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності./а.с.70-74 т.1/ Частково задовольняючи заяву позивача та забороняючи вчиняти дії щодо відчуження належних відповідачу об`єктів нерухомості, районний суд виходив із того, що таке вжиття заходів забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, а їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення в разі задоволення позову. Між тим, з метою недопущення порушення прав відповідача на користування спірним майном, районний суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно слід відмовити. Стосовно правомірності ухвали районного суду про забезпечення позову, колегія суддів виходить із наступного Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року в справі № 623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). За вимогами пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1); забороною вчиняти певні дії (пункт 2). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Із позовної заяви убачається, що предметом позову є стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 745 630,00 доларів США, як повернення виконаного однією зі сторін у зобов`язанні (п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України) та 14 912,60 доларів США, що становить штраф за порушення умов договору. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.02.2023 у справі №932/5035/22, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 18.05.2023 у справі №910/14989/22, заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників. При постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, установивши наявність між сторонами спору про право, дійшов обґрунтованого висновку, що задля виконання можливого рішення суду та ефективного захисту прав позивача, співмірним із заявленими вимогами буде забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо відчуження належних відповідачу на праві приватної власності нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до загального цитування норм процесуального закону. Тоді як обрані заходи забезпечення позову не обмежують права відповідача на користування та володіння вказаним нерухомим майном до прийняття судового рішення по суті спору. Отже доводи апеляційної скарги в частині скасування ухвали районного суду про забезпечення позову в ході судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження. Стосовно правомірності ухвали районного суду від 28.03.2023 про визнання необґрунтованим відводу судді, колегія суддів ураховує наступне 28.03.2023 відповідач ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про відведення судді Власової Ю.Ю. від розгляду справи №953/7681/22. В обґрунтування заявленого відводу посилається на те, що не був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи та не отримував примірник позовної заяви із додатками та заяви про забезпечення позову. Звертає увагу, що в матеріалах справи наявні заява на отримання електронних повісток, складена від імені відповідача, датована 01.03.2023, проте він її не підписував та згоди на отримання електронних повісток шляхом направлення смс-повідомлень, - не надавав. Наголошує, що, серед іншого, не був повідомлений про судове засідання, яке призначалося на 14.03.2023, тоді як позивач не з`явився в судове засідання, про причини неявки суд не повідомивши, заяву про розгляд справи без його участі не подавав. Відтак, районний суд мав керуватися положеннями статей 198, 223 ЦПК України, усупереч яким, суддя провів судове засідання без його фіксації та закрив підготовче провадження, призначивши справу до розгляду по суті. Просить урахувати, що заява позивача про забезпечення позову була подана до суду 31.01.2023, а додаток до неї Інформація з державного реєстру, сформована 01.02.2023. Обставини викладеного, на думку відповідача, свідчать про те, що відповідна інформація подавалася до суду не через канцелярію, а вже після подачі заяви про забезпечення позову, при цьому судом з цього приводу не вчинялися жодні процесуальні дії. Звертає увагу, що судовий збір був сплачений позивачем 12.01.2023 о 13:06, і того ж дня районний суд постановив ухвалу про відкриття провадження, хоча перевірити інформацію про сплату судового збору можливо лише наступного дня після сплати коштів. Отже, при вирішенні питання відкриття провадження у справі, районний суд не пересвідчився у зарахування коштів судового збору до Державного бюджету та залишив поза увагою істотний недолік позовної заяви, яка не містить відомостей про знаходження оригіналів доказів у позивача./а.с.174-178 т.1/ Визнаючи заявлений відвід необґрунтованим, районний суд виходив із того, що стверджувальні відповідачем судження є бездоказовими та зводяться до незгоди із процесуальними діями та рішеннями судді, що у розумінні статті 36 ЦПК України не є підставою для її відводу від розгляду справи. Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. При цьому враховує наступне. Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Частиною першою статті 353 ЦПК України визначено перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. Такий перелік ухвал є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає і до нього не входять ухвали про визнання необґрунтованим відводу судді. Між тим, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України). Так, підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтею 36 ЦПК України, за змістом якої, серед іншого, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи (п.3 ч.1); є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (п.5 ч.1). Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Конвенційні норми-принципи зобов`язують суд у межах своїх повноважень бути безстороннім, не мати жодної упередженості або упереджень, суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі «Хаушильд проти Данії»). За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України»). Щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі (постанови Верховного Суду у справі №903/88/20від 25.02.2021 та у справі №910/8115/19 від 21.06.20222). У контексті об`єктивного критерію, крім поведінки судді, слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його безсторонності. Це означає, що вирішуючи, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, проте не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об`єктивно обґрунтованим («Моріс проти Франції»). Об`єктивний критерій, головним чином, стосується ієрархічних або інших зав`язків між суддею та іншими учасниками провадження. У цій справі підставами відводу судді відповідач вважає: 1) неналежне повідомлення про судовий розгляд справи, зокрема, у спосіб, який він не погоджував, та не отримання процесуальних документів; 2) передчасне відкриття провадження у справі та наявність істотних недоліків позовної заяви; 3) безпідставне закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду; 4) невідповідність переліку додатків до заяви про забезпечення позову. Надаючи оцінку викладеному, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що викладені обставини зводяться до незгоди заявниками із процесуальними рішення судді, а тому ні за об`єктивним ні за суб`єктивним критеріям не свідчать про упередженість судді та згідно із ч.4 ст.36 ЦПК України не є підставою для відводу. Доводів на спростування викладеного апеляційна скарга сторони відповідача не містить. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про упередженість та необ`єктивність судді, - апеляційна скарга не містить. Натомість питання дотримання районним судом норм процесуального закону буде вирішено апеляційним судом за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення районного суду по суті спору. Отже, доводи апеляційної скарги у відповідній частині не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. Стосовно правомірності ухвали районного суду від 11.04.2023 про залишення без задоволення клопотання про призначення судової експертизи, колегія суддів ураховує наступне 11.04.2023 представником відповідача адвокатом Ус М.В. заявлено клопотання про повернення справи до стадії підготовчого провадження після його закриття та призначення судової експертизи; на розгляд та вирішення експертам просить поставити такі питання: - Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на третій сторінці Договору доручення від 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 ? - Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на другій сторінці Додаткової угоди № 1 до Договору доручення від 29.08.2018 (від 07.06.2019) ОСОБА_1 ? - Чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 на Акті приймання-передачі грошових коштів до Договору доручення від 29.08.2018 у графі Підпис отримувача (строки 1-11) ОСОБА_1 ? - Чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 на Акті приймання-передачі грошових коштів №2 до Договору доручення від 29.08.2018 у графі Підпис отримувача (строки 1-12) ОСОБА_1 ? В обґрунтування заявленого клопотання посилається на те, що без проведення експертизи підпису ОСОБА_1 на указаних документах неможливо ухвалити у справі об`єктивне, законне та справедливе рішення, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності./а.с.196-199 т.1/ Залишаючи без задоволення клопотання представника відповідача адвоката Ус М.В. про призначення судової експертизи, районний суд виходив із того, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача безпідставно збереженого майна (грошових коштів) за договором доручення, укладеного сторонами 29.08.2018. Оскільки відповідачем зустрічного позову та/або позову про визнання такого договору недійсним чи неукладеним не заявлено, а тому висновок експерта щодо належності підпису на правочинах саме ОСОБА_1 не стосується предмета доказування у цій справі. Апеляційний суд із такими висновками районного суду не погоджується з таких підстав. Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, викладеної у справі «Дульський проти України» (заява №61679/00), експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури та призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Згідно із положеннями статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції допустив порушення наведених норм процесуального закону, залишивши поза увагою, що призначення експертизи зумовлено необхідністю встановлення фактичних даних, які входять до предмета доказування позову про стягнення безпідставно набутих коштів. Оскільки, фактично, відповідач ставить під сумнів наявність у позивача оригіналів договору та актів приймання-передачі грошових коштів, а також приналежність на всіх них підписів саме ОСОБА_1 . Отже, відповідні доводи апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції знайшли своє підтвердження, про що викладено в ухвалі Харківського апеляційного суду від 01.11.2023. При постановленні такої ухвали суд апеляційної інстанції врахував, що заперечення відповідача проти позовних вимог щодо фальсифікації позивачем документів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перебувають у межах предмету доказування по цій справі і не потребують і сторони відповідача додаткового звернення до суду із зустрічним позовом, а тому висновок судового експерта щодо належності підписів, які є у відповідних договорі та актах, які було зроблено від імені відповідача ОСОБА_1 є належним доказом, сформульовані у клопотання на розгляд та вирішення судовому експерту питання входять до компетенції судово-почеркознавчої експертизи. Із підстав викладеного, ухвалою Харківського апеляційного суду від 01.11.2023 призначено у справі судову почеркознавчу експертизу; на розгляд та вирішення судовому експерту поставлено такі питання: 1) Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на першій, другій та третій сторінці договору доручення від 29.08.2018 ОСОБА_1 ? 2) Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на другій сторінці додаткової угоди №1 до договору доручення від 29.08.2018 (від 07.06.2019) ОСОБА_1 ? 3) Чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 на Акті приймання-передачі грошових коштів до Договору доручення від 29.08.2018 у графі Підпис отримувача (строки 1-11) ОСОБА_1 ? 4) Чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 на Акті приймання-передачі грошових коштів №2 до Договору доручення від 29.08.2018 у графі Підпис отримувача (строки 1-12) ОСОБА_1 ?/а.с.37-39 т.2/ 23.02.2024 судовим експертом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» складено висновок експерта №24974 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, яким установлено: підписи від імені ОСОБА_1 : в договорі доручення від 29.08.2018: на сторінці 1, в правому нижньому куті, на сторінці 2, в правому нижньому куті, на сторінці 3, в графі «Повірений», в рядку « ОСОБА_1 »; в додатковій угоді №1 від 07.06.2019 до договору доручення від 29.08.2018, на сторінці 2, в графі «Громадянин», в рядку « ОСОБА_1 »; в акті приймання-передачі грошових коштів, в графі «Підпис отримувача», в рядках 1-11, в акті приймання-передачі грошових коштів №2, в графі «Підпис отримувача», в рядках 1-12, - виконані ОСОБА_1 ./а.с.102-130 т.3/ При постановленні рішення по суті спору, районний суд виходив із того, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав умови договору доручення, укладеного між сторонами 29.08.2018, за змістом якого, відповідач зобов`язався від імені і за рахунок позивача здійснити всебічний контроль за виконанням всіх умов договору купівлі-продажу майнових прав №52/2 від 28.08.2018, укладеного між ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» та ТОВ «Альфа Сіті». Між тим, відповідач безпідставно, за відсутності будь-якої правової підстави зберігає у себе майно, а саме грошові кошти, що є власністю позивача у сумі, що дорівнює 745 630,00 доларів США, що підлягають безумовному поверненню, включно зі штрафом у розмірі 14 912,60 доларів США. Доводи сторони відповідача про те, що у позивача не виникло права на односторонню відмову від укладеного договору, районний суд відхилив, як такі, що суперечать положенням пункту 1 частини першої та частини другої статті 1008 ЦК України. Також районним судом відхилено доводи сторони відповідача про те, що право на односторонню відмову вважається реалізованим лише тоді, коли контрагент проінформований про це, оскільки стороною позивача надано оригінали повідомлення від 15.12.2022 щодо відмови від договору та відмови від прийняття виконання зобов`язання за договором доручення від 29.08.2018, а також вимоги від 16.12.2022 про повернення безпідставно збережених коштів. Зазначені документи надсилалися стороною позивача на єдину відому адресу відповідача, із зазначенням відомого номеру для телефонного зв`язку, що з огляду на позицію Верховного Суду, сформовану у справі№911/3142/19 від 18.03.2021 є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. Інші доводи та заперечення сторони відповідача районний суд відхилив, як такі, що фактично зводяться до оспорювання положень Договору, а тому не стосуються предмета доказування у справі, що розглядається, та не впливають на висновки суду. Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги їх правильність не спростовують та зводяться до загального цитування норма матеріального права та переоцінки доказів на власну користь. Гарантоване статтею 55 Конституції України та ЦК України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. На підставі Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №8-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним. Причиною виникнення спору у справі, яка переглядається, стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 745 630,00 доларів США, як безпідставно набутих ним коштів у порядку статті 1212 ЦК України. За змістом положень статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення глави 83 ЦК застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Однак необхідною умовою для цього є відсутність достатньої правової підстави або те, що така підстава відпала, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суд, сформованої у справі №910/9072/17 від 26.06.2018. Із матеріалів справи убачається, що між сторонами у справі існували договірні зобов`язання на умовах договору доручення від 29.08.2018, строк дії за яким становив до 31.12.2020; проте повірений виконує доручення з моменту підписання цього договору та до повного його виконання, а неможливість виконання договору передбачала повернення виплаченої грошової винагороди. Наявними у справі доказами підтверджено, що на виконання умов зобов`язання позивачем у період із 29.08.2018 по 13.05.2020 сплачено відповідачу гонорар у розмірі загальному 745 630,00 доларів США. Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком дії договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. При укладенні договору доручення відповідач, будучи повіреним, взяв на себе зобов`язання, від імені і за рахунок довірителя, позивача, здійснювати всебічний контроль за виконанням усіх умов договору купівлі-продажу майнових прав №52/2 від 28.08.2018, укладеного між ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» та ТОВ «Альфа Сіті». Факт порушення ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» умов договору купівлі-продажу майнових прав №52/2 від 28.08.2018 установлено рішенням Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 (справа №922/2144/21), яке набрало законної сили, обставини ним установлені відповідачем не спростовані, а тому за правилами частини шостої статті 81 ЦПК України вони є обов`язковими для врахування судом в цій справі, де вирішується питання повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Відтак, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували належність виконання зобов`язання повіреним, відповідачем у справі, колегія суддів відхиляє, як неспроможні доводи апеляційної скарги щодо неприпустимості односторонньої відмови позивача від договору після спливу строку його дії. Доводи апеляційної скарги, що при постановленні рішення районний суд залишив поза увагою фактичну природу зобов`язання, яке незважаючи на його назву, не дає підстав тлумачити його як договір доручення, колегія суддів до уваги не приймає, як такі, що зводяться до нерозуміння природи зобов`язання. При цьому колегія суддів ураховує наступне. Згідно зі статтею 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. Відповідно до статті 1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальнихпідставах припинення договору, а також у разі: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного. Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною. Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором. Таким чином, законом надано довірителю право відмовитися в одностороньому порядку від договору у будь-який час і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з повіреним, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене. Посилання відповідача на відсутність у справі доказів, які б підтверджували вручення позивачем повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, колегія суддів до уваги не приймає. При цьому враховує, що відповідні документи надсилалися стороною позивача цінним листом з описом вкладення за адресою, вказаною ним у договорі та додатковій угоді до нього, а саме: АДРЕСА_3 , що відповідає місцю його реєстрації. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Наведене передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270. Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, посилання на недобросовісність дій позивача, в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, тоді як обставини, із якими сторона відповідача пов`язує порушення процесуальних прав останнього, у розмінні частини третьої статті 376 ЦПК України не є обов`язковими підставами для скасування судового рішення. Доводів на спростування підставності стягнення штрафу апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги ОСОБА_1 , подані в його інтересах представником адвокатом Ус Мариною Володимирівною, - залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 02 лютого 2023 року та рішення Київського районного суду м.Харкова віл 11 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20.03.2026. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді Ю.В. Дряниця О.В. Чумак