Постанова КЦС ВС № 944/1748/20

Постанова Іменем України 18 травня 2021 року м. Київ справа № 944/1748/20 провадження № 61-2251св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Ясниська сільська рада Яворівського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст вимог заяви У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ясниської сільської ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання протиправними та скасування рішень сільської ради, скасування державної реєстрації права власності та записів про державну реєєстрацію права власності. При цьому, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених, на його думку прав, предметом якого є оспорювання законності рішень сільської ради про надання у власність та державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, які, на його думку, на законних підставах перебували в його користуванні. Одночасно ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення указаного позову. Заява обґрунтована тим, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є власниками спірних земельних ділянок за кадастровими номерами 4625889200:04:001:0297, 4625889200:04:001:0298 та можуть вільно ними розпорядитися у будь який час, що в подальшому може призвести до неможливості або утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Невжиття заходів забезпечення позову становить реальну небезпеку докладення значних витрат та зусиль у майбутньому для повернення даних земельних ділянок від добросовісних або недобросовісних набувачів у випадку відчуження їх відповідачами на стадії судового провадження. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив накласти арешт на земельну ділянку площею 0,2471 га, яка знаходиться за адресою: с. Ясниська Яворівського району Львівської області, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4625889200:04:001:0297, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 та земельну ділянку площею 0,2471 га, яка знаходиться за адресою: с. Ясниська Яворівського району Львівської області, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номером 4625889200:04:001:0298, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 . Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 06 травня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 належним чином не обґрунтував причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов та необхідність у цьому, а також не довів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 06 травня 2020 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,2471 га, яка знаходиться за адресою: с. Ясниська Яворівського району Львівської області, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4625889200:04:001:0297, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 , дата державної реєстрації права власності в державному реєстрі прав: 04 лютого 2019 року, номер запису про право в державному реєстрі прав: 30198364 та земельну ділянку площею 0,2471 га, яка знаходиться за адресою: с. Ясниська Яворівського району Львівської області, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4625889200:04:001:0298, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , дата державної реєстрації права власності в державному реєстрі прав: 04 лютого 2019 року, номер запису про право в державному реєстрі прав: 30269175. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обраний спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, набуття права власності на яке є предметом оскарження, є обгрунтованим та співмірним із заявленими позовними вимогами та може забезпечити ефективний захист прав та законних інтересів позивача, з урахуванням можливого рішення у справі. При цьому суд зазначив, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а відповідні особи, за обставин накладення арешту на їх майно, не позбавляються права користування ним, оскільки обмежується лише можливість його відчуження. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 11 лютого 2021 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_3 подала до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року. В касаційній скарзі заявниця просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд постановив судове рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для вирішення справи. Доводи інших учасників справи 26 квітня 2021 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи. 21 квітня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що у провадженні Яворівського районного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Ясниської сільської ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання протиправними та скасування рішень сільської ради, скасування державної реєстрації права власності та записів про державну реєєстрацію права власності на земельніділянки з кадастровими номерами 4625889200:04:001:0297, 4625889200:04:001:0298. Встановлено, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 4625889200:04:001:0298, 07 лютого 2019 року зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , номер запису 30269175, а земельна ділянка кадастровий номер 4625889200:04:001:0297, 04 лютого 2019 року зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 , номер запису 30198364. 21 грудня 2020 року за договором дарування земельної ділянки відповідач ОСОБА_3 подарувала спірну земельну ділянку з кадастровим номером 4625889200:04:001:0297 ОСОБА_5 .

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно. Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Встановивши, що обраний спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно (земельні ділянки), набуття права власності на яке є предметом оскарження, є підставним і співмірним із заявленими позовними вимогами та може забезпечити ефективний захист прав та законних інтересів позивача, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про забезпечення позову. Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Крім того, імовірність утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття таких заходів підтверджується фактом дарування відповідачкою ОСОБА_3 за договором дарування земельної ділянки від 21 грудня 2020 року спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4625889200:04:001:0297 ОСОБА_5 . Доводи касаційної скарги не містять обґрунтованих посилань на порушення судом норм процесуального права, а зводяться до незгоди заявника із застосованими заходами забезпечення позову та власного тлумачення норм цивільно-процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, Верховний Суд встановив, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Коротенко В. С. Жданова А. Ю. Зайцев