Постанова 4814 № 554/10718/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/10718/23 Номер провадження 22-ц/814/1111/26Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіна О.І. при секретарі судового засідання Буйновій О.П., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Сидоренко Ірини Олександрівни на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини та за зустрічною позовною заявою Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради до ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення та про визнання спадщини відумерлою,- В С Т А Н О В И В : У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , зі спадкодавцем бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , та відповідно онукою померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 . Вказувала, що за життя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належали по частки квартири АДРЕСА_2 . Зазначала, що після смерті батька ОСОБА_3 , належну йому частку вищевказаного майна відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України успадкувала її бабуся ОСОБА_2 . Посилалась на те, що після смерті ОСОБА_3 її бабуся впала і зламала шийку стегна, та з того часу була прикута до ліжка, а тому ОСОБА_1 переїхала до неї та стала проживати за адресою: АДРЕСА_1 . У березні 2024 року Управління майном комунальної власності міста, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: Полтавська міська територіальна громада в особі Полтавської міської ради, про визнання спадщини відумерлою. В обгрунтування заяви вказувало, що громадянин ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Громадянка ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . На момент смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належало по 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 . Вказувало, що ОСОБА_3 з 22.11.2006 до своєї смерті проживав в квартирі АДРЕСА_2 разом із своєю матір`ю ОСОБА_2 . Відповідно до Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру спадкові справи після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не заводилися, заповіти померлими не складалися. Враховуючи прийняття ОСОБА_2 спадщини від померлого сина ОСОБА_3 в порядку ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, вона, на момент смерті, була власником всієї квартири АДРЕСА_2 . Враховуючи те, що майно померлої громадянки ОСОБА_2 , ніхто не прийняв, а час, що сплив з моменту смерті, перевищує один рік, то є всі правові підстави для визнання її спадщини відумерлою, в порядку визначеному ст. 1277 Цивільного кодексу України. Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , з бабусею, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини - відмовлено в повному обсязі. Позовну заяву Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради задоволено в повному обсязі. Встановлено юридичний факт прийняття ОСОБА_2 спадщини від померлого сина ОСОБА_3 , яка складалася з частини квартири АДРЕСА_2 . Визнано спадщину померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянки ОСОБА_2 , що складається з квартири АДРЕСА_2 відумерлою. Передано майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянки ОСОБА_2 у власність Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, що складається з квартири АДРЕСА_2 . З вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 , яка через свого представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні позовних вимог Управління майном комунальної власності міста, - відмовити. В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що проігнорував висновки судів апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 553/1936/21 за заявою Управління майном комунальної власності міста, заінтересовані особи Полтавська міська територіальна громада в особі Полтавської міської ради, Перша полтавська державна нотаріальна контора Полтавської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання спадщини відумерлою, всупереч яким не врахував при вирішенні даної справи в якості належного доказу проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації починаючи з 08 липня 2009 року довідку про фактичне проживання особи без реєстрації № 79 від 12.07.2022, видану органом самоорганізації населення «Новобудова», чим допустив порушення норм процесуального права та невірно застосував норми матеріального права, зазначивши в оскаржуваному рішенні про те, що (цитата): «Орган самоорганізації населення «Новобудова» не наділений повноваженнями реєструвати і засвідчувати місце проживання осіб». Окрім того, судом не було надано належної правової оцінки поясненням свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були допитані в судовому засіданні 19.09.2024 року, та надали суду логічні та структуровані пояснення щодо обставин проживання ОСОБА_1 разом з її бабусею до моменту смерті останньої, та які, на переконання апелянтки, в сукупності з наявними у справі письмовими доказами, свідчать про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 . Свідки також підтвердили, що ОСОБА_1 доглядала за лежачою бабусею до для її смерті та дбала про створення належних умов проживання і забезпечувала її усім необхідним. Вказує, що померла бабуся ОСОБА_2 після перелому шийки бедра не отримувала соціальних послуг вдома та на обслуговуванні в інших відділеннях територіального центру соціального обслуговування не перебувала, що свідчить про те, що онука доглядала за нею. Також зазначає, що ОСОБА_1 працювала неподалік від будинку бабусі, а її донька відвідувала дитячий садочок поряд із домом ОСОБА_7 . Окрім того вказує, що після смерті бабусі здійснила її поховання. Зазначала, що проживання разом із померлою бабусею також підтверджено у постанові ВС ід 02.10.2024 року у справі № 553/1936/21 де вказано, що ОСОБА_1 є онукою померлої ОСОБА_2 , проживає за адресою спірної квартири без реєстрації місця проживання з липня 2009 року. Вважає, що проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 підтверджено належними доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Щодо вимог Управління майном комунальної власності м. Полтави вказує, що оскільки вона є спадкоємицею після померлої бабусі, відсутні підстави для визнання спадщини відумерлою. У відзиві на апеляційну скаргу Мельніченко І.С., яка діє в інтересах Управління майном комунальної власності міста прохає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представники позивача та третьої особи, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 , просила встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , зі спадкодавцем бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Районним судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_3 що підтверджується Свідоцтвом про народження від 15.10.1997 серії НОМЕР_1 , Свідоцтвом про шлюб від 06.09.2014 серії НОМЕР_2 . Відповідно до свідоцтва про шлюб від 20.08.2008 серії НОМЕР_3 ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_9 ». В подальшому, згідно з свідоцтвом про шлюб від 06.09.2014 серії НОМЕР_4 ОСОБА_10 , уклавши шлюб з ОСОБА_11 , змінила прізвище на « ОСОБА_12 ». Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 28.03.2023 № 00039045366 ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 14.07.2009 серії НОМЕР_5 . ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що слідує зі Свідоцтва про смерть від 12.02.2010серії НОМЕР_6 . На момент смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належали по 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_7 , Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.02.2008 № 17906438 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.05.2021 № 257165228. ОСОБА_3 з 22.11.2006 до своєї смерті проживав в квартирі АДРЕСА_2 разом із своєю матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради № 1548/2021 від 19.05.2021. Судом також встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 19.10.2021 по справі № 553/1936/21 було задоволено заяву Управління майном комунальної власності міста про визнання спадщини відумерлою; встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після померлого ОСОБА_3 , яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 ; визнано спадщину померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що складається з квартири АДРЕСА_2 , відумерлою; передано відумерлу спадщину ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у власність Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, що складається з квартири АДРЕСА_2 . Постановою Полтавського апеляційного суду від 28.02.2024 по справі № 553/1936/21 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19.10.2021 скасовано; заяву Управління майном комунальної власності міста, заінтересовані особи: Полтавська міська територіальна громада в особі Полтавської міської ради, Перша полтавська державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду; роз`яснено учасникам справи право на звернення до суду із позовом на загальних підставах. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02.10.2024 у справі № 553/1936/21 дійшов до висновку, що оскільки існує спір між Управління майном комунальної власності міста та ОСОБА_1 з приводу спадкового майна, а саме наявності підстав для визнання його відумерлою внаслідок існування спадкоємця, який вважає, що прийняв спадщину, справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження й заява підлягає залишенню без розгляду. Районним судом також встановлено, що спадкові справи після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заводились, заповіти померлими не складались. Єдиний спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , яка не прийняла спадщину в порядку встановленому законом. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами проживання позивача із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Задовольняючи позов Управління майном комунальної власності міста, районний суд виходив з того, що оскільки спадкоємці після померлої ОСОБА_2 відсутні, наявні підстави для визнання спадщини відумерлою. Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками районного суду з огляду на наступне. Щодо позову ОСОБА_1 про встановлення факту проживання разом із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини слід зазначити наступне. Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Тлумачення статей 1268, 1269 ЦК України свідчить, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Так, необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем є доведеність факту спільного проживання. Згідно ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України). Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, провадження № 61-39308св18; від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц, провадження № 61-5777св20; від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, провадження № 61-6290св20; від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, провадження № 61-15380св20; від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19, провадження № 61-3620св21; від 19 квітня 2023 року у справі № 2-516/2007, провадження № 61-11834св22. Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації. Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо). Позивачка, пред`являючи позов, вказувала, що не була зареєстрована разом зі спадкодавцем у квартирі АДРЕСА_2 , проте до дня її смерті проживала разом зі своєю бабусею ОСОБА_2 . На підтвердження постійного проживання разом зі спадкодавицею на час її смерті ОСОБА_1 з наданням відповідних доказів вказувала, що бабуся за станом здоров`я потребувала догляду та сторонньої допомоги, оскільки вона впала та зламала шийку бедра та з того моменту потребувала сторонньої допомоги, оскільки була прикута до ліжка. Вказані обставини підтвердили свідки, які були допитані судовому засіданні в суді першої інстанції, які пояснили, що позивачка доглядала за лежачою бабусею до дня її смерті та дбала про створення їй належних умов та забезпечувала її усім необхідним . Соціальну послугу догляду вдома в територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради не отримувала, на обслуговуванні в інших відділеннях територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) не перебувала, що підтверджується листом Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради від 24.01.2024 № 09.8-364, адресованого Управлінню майном комунальної власності міста Полтавської міської ради. Проживання ОСОБА_1 також підтверджено довідкою про фактичне проживання особи без реєстрації № 79 від 12.07.2022, виданої органом самоорганізації населення «Новобудова», а також вказані обставини встановлені в постанові ВС у справі № 553/1936/21 де вказано, що ОСОБА_1 є онукою померлої ОСОБА_2 та з липня 2009 року проживає без реєстрації у спірній квартирі. Висновки суду першої інстанції щодо неприйняття, як доказу довідки виданої органом самоорганізації населення «Новобудова», є необґрунтованими, оскільки вони не відповідають вимогам законодавства, якими врегульовано питання створення, повноважень та діяльності таких організацій. Так, залишено поза увагою той факт, що такі органи хоча і не мають повноважень щодо реєстрації місця проживання осіб, проте є органом який створений для захисту та представлення прав та інтересів громадян, які проживають на відповідних територіях та має право вести облік таких громадян. Крім того, місцевим судом , не взято до уваги, той факт що даний орган легалізований органами місцевого самоврядування, як селищний комітет селища «Новобудова»., що в свою чергу надає даному органу та виданим ним документам офіційного характеру. Це при тому, що зазначена в довідці інформація не спростована відповідачем та третьою особою, та має підтвердження у вигляді інформації Коломацької сільської ради, проте що позивачка за місцем своєї реєстрації в АДРЕСА_3 , не проживає з 2010 року. Факт проживання позивачки також підтверджується медичною документацією заведеною на ім`я доньки позивачки ОСОБА_13 , в якій маються записи про місце проживання позивачки та її дитини. Безпідставно, на думку колегії суддів, судом першої інстанції не взято до уваги та не проаналізовано показання свідків, які були допитані по справі. Вказані свідки підтвердили доводи та обставини зазначені позивачкою в позовній заяві, а аналіз показань та матеріалів справи вказує на те, що вони дані які вони містять збігають між собою та не протирічать один одному. У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)). Посилання представника управляння майном комунальної власності міста на те, що рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 15.07.2013 року встановлено, що ОСОБА_1 лише з грудня 2012 року проживає за адресою спадкодавця, що виключає їх спільне проживання на час відкриття спадщини не беруться до уваги, оскільки вказаним рішенням не підтверджено місце фактичного проживання сторін. З огляду на викладене, колегія суддів, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 є обгрунтованим та підлягає задоволенню, а тому рішення районного суду слід скасувати та ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог. Щодо позовних вимог Управління майном комунальної власності міста про визнання спадщини відумерлою слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону. Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1277 ЦК України в разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї. Отже, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину без звернення з відповідною заявою до нотаріальної контори. Рішення про визнання спадщини відумерлою можливе лише у разі безумовного встановлення таких фактів, що на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця, ніхто зі спадкоємців в силу різних причин не претендує, або спадкоємці фактично чи юридично взагалі відсутні, внаслідок чого (неможливості спадкування) заявник за місцем відкриття спадщини на підставі рішення суду стає законним правонаступником (не спадкоємцем) померлої особи в частині тих прав та обов`язків, які залишилися після її смерті. Разом з тим належними та допустимими доказами підтверджено факт проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, а відповідачам в свою чергу не спростовано надані докази, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для встановлення даного факту. Суд першої інстанції вищезазначене не врахував, безпідставно не прийняв докази, які були надані на підтвердження проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , а тому дійшов передчасних висновків про наявність правових та фактичних підстав для визнання спадщини відумерлою. За таких обставин, рішення районного суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , та відмовою в задоволені позовних вимог Управління майном комунальної власності міста. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частинами 1, 2, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Виходячи з положень ст. 137,141 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з Управління майном комунальної власності міста на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у загальному розмірі 2361, 92 грн. Судовий збір у розмірі 2725,12 грн. компенсувати позивачу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сидоренко Ірини Олександрівни задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2025 року, - скасувати. Ухвалити нове судово рішення, яким позов ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини - задовольнити Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , з бабусею, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини. В задоволенні позову Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради до ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту прийняття ОСОБА_2 спадщини від померлого сина ОСОБА_3 , яка складалася з частини квартири АДРЕСА_4 , визнання спадщини померлої громадянки ОСОБА_2 , що складається з квартири АДРЕСА_2 відумерлою та передання майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянки ОСОБА_2 у власність Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, що складається з квартири АДРЕСА_2 - відмовити. Стягнути Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2361,92 грн. Компенсувати ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2725,12 грн. за рахунок держави в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 30 березня 2026 року. Головуючий суддя : ___________________________ Г.Л. Карпушин Судді: ___________________ С.Б. Бутенко __________________ О.І. Обідіна