Постанова 4814 № 542/1027/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 542/1027/25 Номер провадження 22-ц/814/2661/26Головуючий у 1-й інстанції Кашуба М.І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І. за участю секретаря: Ракович Д. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Коваленко Анни Сергіївни на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2026 року, ухвалене в селищі Нові Санжари під головуванням судді Кашуби М. І., дата складення повного рішення суду - 20 лютого 2026 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Новосанжарська селищна рада Полтавського району Полтавської області, приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Охрей Микола Андрійович, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в с т а н о в и в: У червні 2025 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Хлистун І. М. звернулася до суду із вказаною заявою в порядку окремого провадження та просила суд встановити факт проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в період з 1999 року по 07.04.2024. Заява мотивована тим, що у 1990 році ОСОБА_2 та ОСОБА_6 почали проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , який належить їй як голові домогосподарства з 1996 року. Також членами домогосподарства є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , який є їх спільним сином. Разом у вказаному домоволодінні вони проживали з грудня 1990 року і до дня смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час спільного проживання між ними склалися взаємовідносини як чоловіка та жінки, вони вели спільне господарство, сімейний бюджет, разом проводили дозвілля, спільно купляли в будинок побутову техніку, меблі, разом робили ремонт. Також вона несла витрати на лікування чоловіка та після його смерті проводила його поховання. Після смерті цивільного чоловіка вона звернулася до нотаріуса Охрея М. А. із заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт родинних відносин з померлим ОСОБА_6 . Вказувала, що встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_6 їй необхідно для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину. Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2025 року залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2026 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в період з жовтня 2012 року по 07 квітня 2024 року. Рішення суду мотивовано доведеністю заявником факту її проживання з ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу до дня смерті останнього. Не погодившись з рішенням суду, адвокат Коваленко А. С., як представник ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та залишити без розгляду заяву ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ОСОБА_6 за правом представлення і рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29.07.2025, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 17.03.2026, їй визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом за правом представлення після смерті ОСОБА_6 терміном у два місяці. Таким чином, оскаржуваним судовим рішенням суд вирішив питання, що вплине на її спадкові права. Вважає, що за наявності спадкоємців попередньої черги, а до першої черги належать діти померлого, які є заінтересованими особами у справі, сама ОСОБА_1 як спадкоємиця за правом представлення, відсутності у спадковій справі відомостей щодо їх усунення від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, заявник ОСОБА_2 не має права на спадщину. Звертає увагу на те, що з поданої заяви вбачається спір про право, оскільки встановлений рішенням суду факт може бути використаний ОСОБА_2 при подальшому поділі спадкового майна. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції із залишенням заяви без розгляду. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно частин першої, другої, четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 4 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідний частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Згідно частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Пасічне Полтавського району Полтавської області у віці 64 років помер ОСОБА_6 , про що було складено актовий запис № 136 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Внаслідок смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, до складу якої входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилася внаслідок його смерті (статті 1218, 1220 ЦК України). Відповідно до витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі № 77695260 від 18.07.2024 після смерті ОСОБА_6 приватним нотаріусом Охреєм М.А. зареєстровано спадкову справу № 28/2024. За даними спадкової справи № 28/2024, наданої на виконання ухвали суду від 09.07.2025, із заявами про прийняття спадщини за законом у встановленому законом порядку та у визначений шестимісячний строк звернулись сини спадкодавця ОСОБА_6 : 18.07.2024 - ОСОБА_3 , 27.09.2024 - ОСОБА_4 , 02.10.2024 - ОСОБА_5 . Згідно довідки Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області № 62 від 17.07.2024 померлий ОСОБА_6 на момент смерті фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , де були зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 . Заявляючи про необхідність встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, заявник вказувала, що такий факт має юридичні наслідки для реалізації права на отримання спадщини після померлого ОСОБА_6 . Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження (частини перша, друга статті 19 ЦПК України). Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293, частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України). Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним (постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)). Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19), від 31 травня 2023 року у справі № 591/134/22 (провадження № 61-1663св23), від 21 лютого 2024 року у справі № 278/304/23 (провадження № 61-8713св23) та відповідно до частини четвертої статті 262 ЦПК України підлягають врахуванню судом при вирішенні справи. У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 спадщину в установленому законом порядку прийняли його сини ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а спадкоємцю першої черги за правом представлення - ОСОБА_1 рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29 липня 2025 року у справі № 542/2238/24, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 17 березня 2026 року, визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. Відповідно до частини другої статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина перша статті 1258 ЦК України). У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України). Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини мають право на спадкування за законом у четверту чергу (стаття 1264 ЦК України). Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (частина друга статті 1258 ЦК України). Разом з тим, черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини, або за рішенням суду за наявності обставин, передбачених статтею 1259 ЦК України. Матеріали справи не містять доказів щодо досягнення між спадкоємцями першої черги за законом померлого ОСОБА_6 домовленості щодо зміні черговості спадкування заявника ОСОБА_2 та укладення між ними нотаріально посвідченого договору, тому право на спадкування у особи, яка є спадкоємцем за законом четвертої черги, може виникнути лише за рішенням суду за умови доведення права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, що підлягає розгляду за правилами позовного провадження. Крім того, наявність спадкоємця першої черги за законом за правом представлення - ОСОБА_1 , яка не була залучена до участі у справі та заперечує право заявника на спадщину після померлого ОСОБА_6 , свідчить про існування реального, а не гіпотетичного спору, що виключає встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_6 в порядку окремого провадження. Про іншу мету встановлення вказаного юридичного факту заявник суду не повідомляла та відповідних обставин не доводила. Саме лише встановлення судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу без вирішення питання виникнення, зміни або припинення юридичних наслідків чинним законодавством не передбачено. Суд першої інстанції, вирішуючи справу по суті заявлених вимог, не дав належної оцінки правовим наслідкам, що породжує для заявника факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , їх впливу на права і законні інтереси інших осіб, та за наявності спадкоємців першої черги за законом, які не усунені від права на спадкування, дійшов помилкових висновків про виникнення у ОСОБА_2 права на спадщину, що може бути підтверджене шляхом встановлення юридичного факту в окремому провадженні. Наявності спільного майна, набутого за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на яке поширюється правовий режим спільного майна подружжя та положення глави 8 СК України, по справі не встановлено і суду не доведено. Таким чином, при розгляді справи суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та ухвалив судове рішення про права ОСОБА_1 , яка не була залучена до участі у справі, тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із залишенням заяви ОСОБА_2 без розгляду, оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із спадкодавцем ОСОБА_6 пов`язується із наступним вирішенням спору про право на спадщину, а тому такий спір має вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження. Керуючись статтями 367, 374, 377, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коваленко Анни Сергіївни задовольнити. Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2026 року скасувати. Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу залишити без розгляду. Роз`яснити заявнику право звернутися до суду з позовом в порядку позовного провадження. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді Г. Л. Карпушин О. І. Обідіна