Постанова 4822 № 727/10595/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2026 року м. Чернівці справа № 727/10595/25 провадження № 22-ц/822/423/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Одинака О. О. суддів: Височанської Н. К., Кулянди М. І. учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» відповідач ОСОБА_1 розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 29 грудня 2025 року головуюча в суді першої інстанції суддя Дубець О. С. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (далі ТОВ »СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 . Просило суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 05 січня 2025 року № 05.01.2025-100001896 у сумі 58 200 гривень, з яких 20 000 гривень тіло кредиту, 22 800 гривень проценти за користування кредитом, 1 800 комісія за надання кредиту, 3 600 комісія за обслуговування кредиту, 10 000 гривень неустойка. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 05 січня 2025 року між ТОВ »СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено договір № 05.01.2025-100001896 про надання споживчого кредиту. Вказувало, що відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 20 000 гривень строком на 155 днів. ТОВ »СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, натомість відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість по цьому договору. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 29 грудня 2025 року позов ТОВ »СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ »СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором від 05 січня 2025 року № 05.01.2025-100001896 у сумі 48 200 гривень, з яких 20 000 гривень тіло кредиту, 22 800 гривень проценти за користування кредитом, 1 800 комісія за надання кредиту, 3 600 комісія за обслуговування кредиту. В частині позовної вимоги про стягнення неустойки відмовлено. Задовольняючи позов ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» у частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, відсоткам та комісії, суд виходив із того, що між сторонами було належним чином укладено електронний кредитний договір, який за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Факт укладення правочину підтверджується тим, що відповідач пройшов ідентифікацію через систему BankID Національного банку України та підписав документи, зокрема паспорт споживчого кредиту та сам договір, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (СМС-кодом «Е957»). Суд встановив, що кредитор повністю виконав свої зобов`язання, перерахувавши кошти в розмірі 20 000 гривень на картковий рахунок, реквізити якого відповідач особисто вказав під час реєстрації в особистому кабінеті. Суд першої інстанції також виходив із того, що хоча позивачем і не було виконано ухвалу про витребування електронних доказів, це не перешкоджало встановленню істини на підставі інших належних доказів у їх сукупності. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 29 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційну скаргу мотивовано незаконністю та необґрунтованістю рішення суду першої інстанції через грубе порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказував, що ключовим аспектом незаконності оскаржуваного рішення є свідоме ігнорування судом першої інстанції факту системного невиконання позивачем двох судових ухвал про витребування оригіналів електронних доказів (лог-файлів, метаданих, підтверджень від SMS-провайдера). Скаржник зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 100 ЦПК України, суд не мав права брати до уваги паперові роздруківки позивача за умови неподання їхніх оригіналів та наявності обґрунтованих сумнівів щодо їхньої достовірності. Вважає, що за таких обставин суд був зобов`язаний застосувати положення статей 84 та 109 ЦПК України й визнати факт неукладення електронного договору встановленим, оскільки позивач своїми діями перешкодив встановленню істини у справі. Також, із посиланням на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вказував на недоведеність факту надання кредитних коштів, оскільки наданий позивачем лист від платіжного посередника iPay.ua є лише інформаційним повідомленням третьої особи, а не первинним розрахунковим документом (банківською випискою чи платіжним дорученням), що суперечить сталій практиці Верховного Суду. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Представник ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» у відзиві просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 29грудня 2025 року залишити без змін. Вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про неукладення кредитного договору, оскільки електронний правочин було підписано шляхом використання одноразового ідентифікатора (СМС-коду), що згідно із Законом України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису. Стверджував, що позичальник пройшов повну процедуру реєстрації та верифікації на сайті, а отже, усвідомлено взяв на себе зобов`язання щодо повернення коштів. Зазначав, що надана суду електронна копія кредитного договору є належними та допустимими доказами. Наголошував, що чинне процесуальне законодавство дозволяє подання паперових копій електронних доказів, а відсутність у матеріалах справи лог-файлів чи метаданих не спростовує факт укладення угоди, оскільки сукупність інших зібраних доказів підтверджує наявність правовідносин між сторонами. Щодо перерахування коштів вказував, що лист платіжної системи iPay.ua є достатнім документом, який фіксує успішне проведення транзакції на користь відповідача. Вважає, що оскільки кошти були зараховані на картку, реквізити якої надав сам позичальник, факт виконання товариством своїх обов`язків за договором є доведеним.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій 05 січня 2025 року на сайті кредитодавця складено заявку на отримання грошових коштів у кредит та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які містять загальну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_1 , його персональні дані, адресу та номер банківської картки. Відповідно до пункту 2.2. пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) електронний кредитний договір складається з електронних документів, які містять всі його істотні умови дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт). Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаній пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у порядку передбаченому пропозицією (пункт 2.3.6 пропозиції) (а. с. 13). Позивач вказував, що кредитний договір був підписаний відповідачем 05 січня 2025 року шляхом введення одноразового ідентифікатора «Е957» в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця, що підтверджується відповідною візуальною формою, яка міститься на вказаних вище документах (а. с. 13 - 21). До позовної заяви також долучено знімок екрану із Системи BankID Національного банку України у якому містяться анкетні дані відповідача, зокрема РНОКПП, дата народження, адреса проживання та номер контактного телефону (а. с. 12) Відповідно до умов договору № 05.01.2025-100001896 від 05 січня 2025 року розмір кредиту становить 20 000 гривень, строком на 155 днів, з 05 січня по 08 червня 2025 року, зі сплатою процентів за користування кредитом (а. с. 16 - 18). Як вбачається з листа, складеного ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 01 серпня 2025 року вих. №1-0108, 05 січня 2025 року о 18:01:26 за допомогою системи «iPay.ua» була проведена транзакція № 616034064 на суму 20 000 гривень на номер платіжної картки 51687450033091361, призначення платежу - видача за договором кредиту 05.01.2025-100001896 (а. с. 22). Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 05.01.2025-100001896 від 05 січня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 58 200 гривень, яка складається з: 20 000 гривень основного боргу; 22 800 гривень проценти за період з 05 січня по 08 червня 2025 року; 1800 гривень комісія за надання кредиту; 3600 гривень комісія за обслуговування кредиту та 10 000 гривень неустойка (а. с. 11). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Прийнявши до уваги надані позивачем докази, суд першої інстанції вважав доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору в електронному вигляді, фактичну видачу коштів кредитором боржнику та неналежного виконання ОСОБА_1 свого обов`язку з повернення кредитних коштів. З такими висновками колегія суддів апеляційного суду погодитися не може. З огляду на предмет та підстави позовної заяви, а також доводи апеляційної скарги, то основна обставина, яка підлягає встановленню апеляційним судом у даній справі це узгодження сторонами кредитного договору його істотних умов. Власне, для встановлення цього суду необхідно відповісти на наступні питання: у який спосіб, відповідно до вимог законодавства та умов самого кредитного договору сторони спору могли підписали електронний кредитний договір; про достовірність, цілісність та незмінюваність змісту електронного кредитного договору, з огляду на процесуальну поведінку позивача у даній справі. За обставин цієї справи, апеляційним судом (1) встановлено, що кредитний договір із позивачем може бути укладений лише шляхом його підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором; (2) оскільки відповідач обґрунтовано заперечує факт укладення кредитного договору, а підписання електронного кредитного договору позичальником у даному випадку можливе лише із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, то невиконання позивачем ухвал суду про витребування оригіналів електронних доказів призвели до неможливості встановлення у справі, що переглядається, достовірності, цілісності та незмінюваності змісту електронного кредитного договору. Щодо порядку укладення електронного кредитного договору Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно положень статі 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статтей 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Спеціальним законом, який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері є Закон України «Про споживче кредитування». Відповідно до статті 13 Закон України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (частина 2 стаття 13 Закон України «Про споживче кредитування»). У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Із зазначеного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За обставин цієї справи, зокрема у пункті 2.3 розділу 2 пропозиції ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» про укладення кредитного договору (оферта) передбачено наступний порядок укладення електронного кредитного договору: 2.3.1. кредитодавець розміщує на власному вебсайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); 2.3.2. позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.3. позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; 2.3.4. у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кедитодавець в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; 2.3.5. також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.6. позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаній пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку; 2.3.7. примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Отже, електронний кредитний договір у даній справі міг бути укладений лише шляхом його підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» за своїми правовими наслідками прирівнюється до власноручного підпису. Також сторонами узгоджено використання кредитодацем кваліфікованого електронного підписом, який накладається останнім на примірник кредитного договору, який направляється позичальнику. Щодо доведеності достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Під час вирішенні даного спору, колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23. У зазначеній постанові Верховний Суд вказував, що на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством. У частинах першій та другій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних. Крім того, використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції. Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи. Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття «електронний підпис» визначається в чинному Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву «Про електронні довірчі послуги»). Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірного договору) та пункт 15 частини першої статті 1 чинного Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»). На підставі системного аналізу вказаних вище норм права Верховний Суд дійшов висновку, що загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався. Про те саме зазначається і у визначенні підпису одноразовим ідентифікатором, що міститься в Законі Україні «Про електронну комерцію»: це дані, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому спосіб такого додавання Законом не визначений, так само, як не визначено того, що саме, крім ідентифікації підпису, має забезпечувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Крім цього, варто враховувати те, що поняття електронного підпису є родовим і визначає фактично будь-який вид підпису, що може використовуватися в електронному документообігу. Водночас електронні підписи існують різних видів, частина яких передбачена законодавством, а частина є фактично непойменованими видами підписів (такі як підпис за допомогою біометричних даних або підпис шляхом простої вказівки свого ім`я в електронному документі). Так, Закон України «Про електронну комерцію» називає і визначає такий вид підпису, як електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Водночас Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (у редакції, чинній станом на момент укладення спірного договору - Закон України «Про електронні довірчі послуги») спеціально передбачає такі види електронних підписів, як кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП) та удосконалений електронний підпис (далі - УЕП). Ці підписи найчастіше створюються за допомогою технології криптографічного шифрування і виконують найбільш широке коло функцій з технічної точки зору: вони і ідентифікують підписувачів, і підтверджують їхню згоду зі змістом підписуваного документу, і забезпечують цілісність і незмінюваність підписаного документу. Фактично, терміни КЕП і УЕП є аналогами терміну «електронний цифровий підпис», яке раніше використовувалося в законодавстві і було передбачено Законом України «Про електронний цифровий підпис», що на сьогодні втратив чинність. Водночас, вимоги законодавства до КЕП і УЕП є вищими, порівняно з вимогами до інших видів підписів, зокрема, й електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і вказують на спосіб взаємозв`язку цих підписів із документами, які підписуються за їх допомогою. Так, згідно з пунктом 44 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції, чинній станом на момент укладення спірного договору) УЕП - це електронний підпис, створений за результатом криптографічного перетворення електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис, з використанням засобу удосконаленого електронного підпису та особистого ключа, однозначно пов`язаного з підписувачем, і який дає змогу здійснити електронну ідентифікацію підписувача та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис. В свою чергу, КЕП є різновидом УЕП, а тому так само повинен пов`язуватися з підписуваними даними так, щоб забезпечувати можливість виявити порушення цілісності цих даних. Вимоги до УЕП наразі містяться у статті 17-1 Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», а до КЕП - у статті 19 цього Закону. Отже, якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним - таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача. У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор. Питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим у цій справі, оскільки від нього залежить те, чи може цей договір уважатися укладеним у письмовій формі або щонайменше чи можуть окремі його положення вважатися такими, що оформлені саме письмово. Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України). Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду. Воно стає питанням доказування цілісності і незмінюваності електронного документа, в якому міститься відповідний електронний договір, тобто переходить у площину процесуального права. Тому, якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані, тобто, фактично, є нікчемними. Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Питання про те, як суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінюваність електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Так, згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації. Верховний Суд зауважував, що якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів. Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Оскільки електронний підпис не завжди може міститися безпосередньо на самому електронному документі або в файлі, який містить цей документ, а може існувати окремо, поєднуючись із електронним документом лише логічно, то з технічної точки зору оригінал електронного документу може зберігатися в декількох файлах, на декількох веб-сторінках, серверах тощо. Тому ознайомлення з таким оригіналом може передбачати вчинення таких дій, як, наприклад: (а) візуальний огляд веб-сторінок, на яких розміщено електронний документ та його електронний підпис; (б) візуальний огляд файлу, в якому зберігається електронний документ, а також акаунту учасника справи на сервісі електронної пошти, який підтверджує, що певній особі засобами електронної пошти надсилався саме цей файл і саме з цього акаунту учасника справи; (в) візуальний огляд інформаційно-комуніційної системи, власником якої створено електронний документ та можливість авторизуватися в цій системі для її користувачів, а також отримати від власника системи відповідний електронний документ за допомогою технічних засобів цієї системи або іншої. Отже, можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів. У постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 Верховний Суд також зазначав, що якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа. У справі, що переглядається, позивач звернувся до суду із позовною заявою в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС, а тому суду надано електронну копію кредитного договору, про що, власне також зазначає позивач у відзиві на апеляційну скаргу. У пункті 2.3. пропозиції на укладення кредитного договору передбачено, що укладення останнього можливе із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а. с. 13) Під час огляду пропозиції на укладення кредитного договору, заявки та відповіді позичальника судами встановлено наявність на них відображення підпису одноразовим ідентифікатором «Е957» (а. с. 13 - 19). Натомість, на паспорті споживчого кредиту наявна візуальна форма «А957» (а. с. 20 - 21). Крім того, на всіх вказаних вище документах міститься візуальна форма наступного змісту: «Електронний підпис Кредитодавця підписано КЕП ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», ОСОБА_3 , 7CDA0A0800000000000000000000000000000001, КНЕДП ТОВ "Центр сертифікації ключів "Україна"». Пропозиції на укладення кредитного договору, заявка, відповідь позичальника та паспорт споживчого кредиту надані судом одним файлом у форматі «.pdf» із повною назвою «КД Друк Вадим Вікторович.pdf». Апеляційним судом перевірено за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія) наявність на вказаному документі електронного підпису (КЕП або УЕП) та встановлено його відсутність. Разом з тим, колегія суддів враховує, що електронний підпис не завжди може міститися безпосередньо на самому електронному документі або в файлі, який містить цей документ, а може існувати окремо, поєднуючись із електронним документом лише логічно, та з технічної точки зору може зберігатися в декількох файлах, на декількох веб-сторінках, серверах тощо. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 07 листопада 2025 року клопотання представника відповідача задоволено, витребувано у ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» оригінали електронних доказів, а саме: електронного файлу (у первинному форматі, наприклад: .xml, .json) з незмінними метаданими, що містить інформацію про реєстрацію особистого кабінету на ім`я ОСОБА_1 ; файлів логування (log files) веб-сервера та сервера баз даних позивача за період з 04.01.2025 по 06.01.2025, які містять записи про всі дії, пов`язані з IP-адресою, з якої нібито відбувалася реєстрація та підписання договору, включаючи HTTP-запити та відповіді сервера; оригіналу електронного документа, що підтверджує відправку SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором «E957» на номер НОМЕР_1 , отриманого від провайдера телекомунікаційних послуг (SMS-шлюзу), із зазначенням точного часу відправлення та статусу доставки. Вказану ухвалу отримано позивачем через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС 11 листопада 2025 року. У зв`язку із невиконанням ухвали суду від 07 листопада 2025 року, Шевченківського районного суду міста Чернівці ухвалою 25 листопада 2025 року витребувано витребувано у ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» оригінали вказаних вище електронних доказів. Ухвалу суду від 25 листопада 2025 року отримано позивачем засобами поштового зв`язку 08 грудня 2025 року, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Вказану вище ухвалу позивачем не виконано, та про причини її невиконання суду не повідомлено. За обставин цієї справи, враховуючи, що договір не підписаний за допомогою КЕП чи УЕП апеляційний суд має здійснити дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Оскільки із наданої позивачем електронної копії кредитного договору не можливо встановити вказані вище обставини, то встановлення цілісності і незмінюваності електронного документу в якому міститься відповідний електронний договір стає питанням доказування, тобто переходить у площину процесуального права. Так, згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 12 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). При цьому, згідно із частиною третьою сатті 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Питання щодо витребування доказів врегульовані статтею 84 ЦПК України. Відповідно до частин першої, третьої, сьомої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання, суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Крім того, слід враховувати, що частиною десятою статті 84 ЦПК України передбачено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, також залишити позовну заяву без розгляду. Разом із тим з матеріалів справи вбачається, що ухвали суду про витребування оригіналів електронних доказів позивачем не виконані, а також не повідомлено суду про причини їх невиконання. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина 2 стаття 83 ЦПК України). Учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (пункт 2 частини 2 статті 43 ЦПК України). При розгляді даної справи, колегія суддів враховує поведінку позивача, зокрема те, що останнім не надано на вимогу суду оригінали витребуваних електронних доказів, та не повідомлено про причину їх ненадання. Позивач проігнорував ухвали суду, а отже не виконав покладених на нього обов`язків, що дає підстави для сумніву у добросовісності останнього. Тобто, такі дії позивача, з огляду на відсутність інших доказів, які б у сукупності надавали можливість встановити достовірність, цілісність і незмінюваність змісту електронного кредитного договору, перешкоджали суду у можливості встановлення цих обставин. Крім того, обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця. Разом з тим, за обставин саме цієї справи, суд позбавлений можливості самостійно встановити (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. З огляду на наведе, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не доведено факту укладення електронного кредитного договору на умовах зазначених у позовній заяві, оскільки за відсутності у матеріалах справи інших доказів, які б у сукупності із наданою копією електронного кредитного договору давали підстави для логічного висновку про узгодження сторонами істотних умов цього договору, а також враховуючи невиконання позивачем двох ухвал суду про витребування оригіналів електронних доказів суд позбавлений можливості встановити достовірність, цілісність та незмінюваність змісту цього електронного кредитного договору. Колегія суддів також зауважує, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту перерахування кредитних коштів. Наданий суду електронний лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 01 серпня 2025 року вих. №1-0108, 05 січня 2025 року, з огляду на встановлені у цій справі обставини таким доказом бути не може, оскільки при його перевірці за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія) встановлено відсутність накладеного на ньому КЕП або УЕП. Не може бути враховано апеляційним судом посилання позивача на те, що відповідачем були вчинені дії спрямовані на визнання боргу, зокрема щодо часткового погашення ним заборгованості 04 лютого 2025 року у розмірі 2000 гривень, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази на на підтвердження цієї обставини. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Вищезазначеного суд першої інстанції не врахував, та дійшов помилкового висновку про доведеність укладення 05 січня 2025 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 кредитного договору № 05.01.2025-100001896 в електронній формі на умовах, зазначених у позовній заяві, як і наявності правових підстав для стягнення із відповідача заборгованості за таким договором. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції від 29 грудня 2025 року ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову у позові. За недоведеності факту укладення кредитного договору у позові слід відмовити саме із цих підстав. Щодо розподілу судових витрат Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у встановленому порядку та розмірі сплачено судовий збір за подання в електронній формі апеляційної скарги у розмірі 3 633 гривень 60 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією від 22 січня 2026 року. Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови апеляційний суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» слід відмовити. З урахуванням викладеного, із ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору у розмірі 3 633 гривень 60 копійок. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд Ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 29 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути із Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у сумі 3 633 гривень 60 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 30 березня 2026 року. Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК Судді: Мирослава КУЛЯНДА Наталія ВИСОЧАНСЬКА