Постанова Київський апеляційний суд № 757/25797/22-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Литвинова І.А. Єдиний унікальний номер справи № 757/25797/22-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/2632/2023 ПОСТАНОВА Іменем України 09 березня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мережко М.В., суддів: Ігнатченко Н.В., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У вересні 2022 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що сторонами було укладено договір про надання кредиту, згідно з яким відповідач як позичальнця отримала кредит у розмірі 35 000 грн на строк 24 тижні - тобто до 19 квітня 2021 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0,71983174 % (фіксована ставка) та на засадах строковості, поворотності, платності, який зобов`язалася повернути, сплатити проценти у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. На виконання умов кредитного договору 02 листопада 2020 року позивач видав відповідачці кредит у розмірі 35 000 грн, проте відповідачка лише частково сплатилапозивачу заборгованість за договором, чим порушила зобов`язання встановлені договором. Відповідачка у рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснила два платежі на загальну суму 10 342,55 грн. Станом на 20 вересня 2022 року відповідачка прострочила виконання своїх зобов`язань за договором на сімнадцять місяців. На підставі викладеного ТОВ «Бізнес Позика» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання кредиту № 115261-КС-002 від 02 листопада 2020 року у розмірі 63 814, 76 грн та судовий збір у розмірі 2 481, 00 грн. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» суму заборгованості за договором про надання кредиту № 115261-КС-002 від 02 листопада 2020 року у розмірі 63 814, 76 грн та судовий збір у розмірі 2 481 грн Не погоджуючись із таким судовим рішенням, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Скаргу обґрунтовує тим, що договір, відповідно до умов якого нараховано заборгованість, не містить положень, які визначають порядок та момент надання позики. Позивач не надав суду доказів перевірки ідентифікації електронного підпису іншим чином, аніж твердження самого позивача, однак суд протиправно визнав ці докази належними. Жодних доказів використання електронного цифрового підпису при підписанні кредитного договору зі строни позивача суду не надано, тому цей договір, на думку відповідача, не є належним та допустимим доказом по справі. Вказує, що позивачем також не надано доказу на підтвердження факту надсилання СМС-повідомлення з одноразовим ідентифікатором. Зазначає, що банківський рахунок, зазначений у платіжному дорученні на суму 35 000 грн, не є рахунокм позичальниці ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» вказує, що факт укладення кредитного по договору підтверджується належними та допустимими доказами, розмір заборгованості, що підлягає стягненню, є доведеним, тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою, тому просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 63 814,76 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір був укладений та підписаний між сторонами в електронній формі, і такі дії сторін узгоджувалися з вимогами статей 6, 627 ЦК України, а також статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Оскільки відповідачка не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, то з неї підлягає стягненню розмір отриманих кредитних коштів, а також передбачені договором відсотки. Такі висновки суду є правильними, такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону. Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Встановлено, що 02 листопада 2020 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» договір про надання кредиту №115261-КС-002 в електронній формі, порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА», через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного договору про надання кредиту №115261-КС-002 від 02 листопада 2020 року (а. с. 7-8). Відповідно до п. 1 договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 35 000, 00 грн, строком на 24 тижні - до 19 квітня 2021 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0,71983174% в день (фіксована ставка). Кредит надається на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів. Відповідно до п. 2 договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис». Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі. Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. На підтвердження укладення договору №115261-КС-002 від 02 листопада 2020 року позивачем надано послідовність укладення цього договору, з якої вбачається, що 02 листопада 2020 року о 15:25:42 клєнт, використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , зайшов у особистий кабінет на сайті https://my.bizpozyka.com, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразові ідентифікатори G6733 та G1621 направлялися відповідачці шляхом надсилання повідомлення на її мобільний номер НОМЕР_2 , який вказувався нею при реєстрації на сайті. Суд звертає увагу, що цей номер також вказаний відповідачкою як її номер телефону у процесуальних документах, що подавались до суду під час розгляду справи. Кредитний договір був підписаний відповідачкою 02 листиопада 2020 року о 15:28:31 шляхом введення одноразового ідентифікатора G1621 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://my.bizpozyka.com (а.с. 14). Таким чином, доводи відповідачки про те, що вона не підписувала кредитний договір є безпідставними, оскільки законом передбачено можливість підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором. Законом не визначено обов`язковість підписання електронного правочину електронним цифровим підписом. Тому ввстановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомилась та погодилась з ними. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як видно із матеріалів справи, 02 листопада 2020 року ТОВ «Бізнес позика» видав ОСОБА_1 кредит у розмірі 35 000, 00 грн, згідно з платіжним дорученням № 21552 (а. с. 20). Позичальниця ОСОБА_1 у рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснила 2 платежі на загальну суму 10 342, 55 грн. Згідно з довідками ТОВ «Платежі онлайн» ТМ Platon № 49/07, № 50/07 від 07 липня 2022 року (графа «Опис»), це була оплата кредиту згідно з договором № 3144208666 (облік за РНОКПП позичальника). При погашенні кредиту через Особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця, позичальник ввів свій реєстраційний номер облікової картки платника податків і програма приймання платежів в Особистому кабінеті автоматично зараховує платіж в рахунок погашення боргу за існуючим договором (а. с. 21, 22). Також встановлено, що станом на день подачі позову до суду відповідачка борг за кредитним договором не повернула. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість позичальниці перед кредитором ТОВ «Бізнес позика» станом на 20 вересня 2022 року складає 63 814, 76 грн, а саме: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 31 784, 16 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 32 030, 60 грн /а. с. 15-19). Розрахунок загальної суми заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору наданий суду і відповідає вимогам закону. Відповідачка не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості, доказів належного виконання взятих зобов`язань перед позивачем за умовами договору не надала. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заборгованість підлягає стягненню з відповідачки та ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про недоведеність укладення кредитного договору та перерахування коштів є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які належно оцінені судом першої інстанції. Крім того, колегія суддів враховує ту обставину, що відповідачка фактично не заперечує факт отримання нею кредитних коштів, а тому такі її доводи є суперечливими відносно висловленої нею позицією. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: М.В. Мережко Судді: Н.В. Ігнатченко С.І. Савченко