Ухвала КЦС ВС № 527/3309/24

УХВАЛА 30 березня 2026 року м. Київ справа № 527/3309/24 провадження № 61-3487ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грущенка Сергія Григоровича на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27 червня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод в праві користування житловим будинком шляхом виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ципко Тетяна Анатоліївна, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання недійсним та скасування договору дарування земельної ділянки й розташованого на ній житлового будинку з господарськими будівлями, розподіл майна подружжя,придбаного за час проживання в цивільному шлюбі, та ВСТАНОВИВ: У березні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Грущенко С. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27 червня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2026 року, в якій просить їх скасувати в частині вирішення зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов повністю. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника (частина третя статті 392 ЦПК України). Вбачається, що, звертаючись з касаційною скаргою, заявник надає ордер від 27 листопада 2024 року на представництво інтересів ОСОБА_1 з зазначенням органу, в якому надається правова допомога, - «Органи, установи, організації незалежно від форм власності». Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» (частина четверта статті 62 ЦПК України). Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 9901/847/18 сформульовано висновок про те, що ордер має містити назву органу, в якому надається правова допомога адвокатом, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 січня 2024 року в справі № 916/192/22 вказано, що: «3.21. Серед обов`язкових реквізитів ордера пунктом 12 вказаного Положення також визначено необхідність зазначення: назви органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також дати видачі ордера». Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. У складі Верховного Суду діють: 1) Велика Палата Верховного Суду; 2) Касаційний адміністративний суд; 3) Касаційний господарський суд; 4) Касаційний кримінальний суд; 5) Касаційний цивільний суд (частина друга статті 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Аналіз доданого до касаційної скарги копії ордеру від 27 листопада 2024 року серії ВІ № 1261065 свідчить, що в графі «назва органу, у якому надається правова допомога» зазначено «Органи, установи, організації незалежно від форм власності». Повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 адвокатом Грущенко С. Г. у Верховному Суді вказаний ордер не містить. За таких обставин адвокату Грущенко С. Г. необхідно подати до Верховного Суду ордер з зазначенням конкретного органу (Верховного Суду), в якому він представляє інтереси ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Такі підстави перелічені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права касаційна скарга має містити формулювання правового висновку суду апеляційної інстанції щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, які цією нормою права врегульовано, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. Суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується висновками, викладеними в ухвалах Верховного Суду від 06 листопада 2023 року в справі № 607/16725/22, від 30 листопада 2023 року в справі № 530/1297/21, від 26 грудня 2023 року в справі № 758/113/23). 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного суду від 22 лютого 2022 року в справі 920/577/20 суд виснував, що під час касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення. Процесуальні положення пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України є уніфікованими. Єдність однакового застосування уніфікованих норм права забезпечує правову визначеність та сталість судової практики. 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Водночас, під час подання касаційної скарги з підстав, передбачених частиною першою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування необхідності скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а саме: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Під час подання касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу, зазначаються обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Касаційна скарга заявника не відповідає таким вимогам. Представник ОСОБА_4 - адвокат Грущенко С. Г. у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження вказує пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та пункти 1,3 частини третьої статті 411 ЦПК України. Водночас, підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, які є умовою зазначення такої підстави, не вказує. За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та надати докази надсилання заявником до електронних кабінетів/засобами поштового зв`язку за поштовим адресами учасників справи касаційної скарги. У пункті 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом касаційної скарги встановлено, що заявник просить скасувати судові рішення в частині часткового задоволення зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення двох вимог немайнового характеру (встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; визнання недійсним договору дарування) та вимоги майнового характеру (поділ майна та визнання за ОСОБА_1 права власності на частину будинку та частину земельної ділянки). Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2024 року становив 3 028,00 грн. 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2024 році складало 1211,20 грн. Під час поданнядо суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону). Отже, розмір судового збору за подання касаційної скарги щодо оскарження двох немайнових вимог становить 3 875,84 грн (1 211,20 х 2 х 200 % х 0,8). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна. Тому, керуючись вимогами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону, розмір судового збору під час звернення із касаційною скаргою має обчислюватися з урахуванням вартості майна. Особа, яка подала касаційну скаргу, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вартості спірного майна ( частини будинку та частини земельної ділянки), також не повідомила, яка ціна позову, а із наданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити вартість спірного нерухомого майна, тому заявнику необхідно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вартості спірного нерухомого майна або повідомити ціну позову, і, відповідно, самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору. Особа, яка подала касаційну скаргу, має сплатити за подання касаційної скарги за вимогу майнового характеру судовий збір за наступною формулою (А ? 1 % ? 200 % х 0,8), де А - це вартість частини житлового будинку та земельної ділянки. Разом підлягає до сплати судовий збір в розмірі: 3 875,84 грн + (А ? 1 % ? 200 % х 0,8), де А - це вартість частини житлового будинку та земельної ділянки. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості). Також необхідно врахувати вже сплачений судовий збір в розмірі 1 937,92 грн. На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно: 1) подати до Верховного Суду ордер, що посвідчує право адвоката Грущенка С. Г. представляти інтереси ОСОБА_1 у Верховному Суді; 2) уточнити підстави касаційного оскарження; 3) подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України; 4) надати докази надсилання заявником до електронних кабінетів/засобами поштового зв`язку за поштовим адресами учасників справи касаційної скарги; 5) зазначити вартість майна, що підлягає поділу; 6) надати документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційну скаргу необхідно залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків. Суд роз`яснює, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грущенка Сергія Григоровича на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27 червня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2026 року залишити без руху. Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Ситнік