Постанова 4811 № 462/9201/25

Справа № 462/9201/25 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І. Провадження № 33/811/340/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника Фецяка В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу захисника Фецяка В.Я. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 09 лютого 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161-1 КУпАП, в с т а н о в и в: вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161-1 Кодексу України пАП та оштрафовно на 17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень в дохід держави, з конфіскацією 10 літрів дизельного палива, пластикової ємності та обладнання, що використовувалися для реалізації такого пального, а саме: паливно-роздавальної колонки (1 штука), грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення в розмірі 500 /п`ятсот/ гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 665 /шістсот шістдесят п`ять/ гривень 60 копійок судового збору в дохід держави. Згідно з постановою судді, 12 листопада 2025 року о 16 год. 30 хв., в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , здійснював господарську діяльність з роздрібної торгівлі пальним (дизельне пальне) без державної реєстрації суб`єкта господарювання, а саме: здійснював випуск дизельного палива об`ємом 10 літрів в пластикову каністру ОСОБА_2 . Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції, захисник Фецяк В.Я. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 09 лютого 2026 року та закрити провадження у справі. В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що постанова є незаконною, необґрунтованою, тому підлягає скасуванню. Апелянт зазначає, що необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність. Виконання на професійній основі, а саме вчинення три і більше разів, а також отримання від здійснення зазначеного виду діяльності доходу. Разове вчинення не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161-1 КУпАП. Твердження про здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності із посиланням на договір оренди №1-3 від 01.09.2025, що укладений між ПП «Компанія «Львівське море» та ОСОБА_1 відповідно до якого ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування об`єкт оренди, а саме: резервуар сталевий 2 шт. та паливно-роздавальну колонку 1 шт. не вважає доказом вини ОСОБА_1 . Крім того наголошує, що сторони не підписали Акту прийому-передачі об`єкта, тому об`єкт оренди не було передано Орендарю, відтак договір не укладено. У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з`явився. Захисник Фецяк В.Я. у суді апеляційної інстанції не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 . За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 . У суді апеляційної інстанції захисник Фецяк В.Я. апеляційну скаргу підтримав, просив її задоволити. Заслухавши захисника Фецяка В.Я., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 161- 1 КУпАП. передбачено відповідальність за оптову або роздрібну торгівля пальним без державної реєстрації суб`єктом господарювання або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161-1 КУпАП, характеризується діями, спрямованими на оптову або роздрібну торгівлю пальним без державної реєстрації суб`єктом господарювання або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом. Таким чином, для притягнення до відповідальності за вказаною статтею, необхідне встановлення: факту оптової чи роздрібної реалізації пального; факту здійснення такої реалізації без реєстрації суб`єктом господарювання (тобто, фактично фізичною особою яке не має статусу фізичної особи підприємця) та/або за відсутності документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», роздрібна торгівля пальним здійснюється суб`єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Пунктом 7 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Таким чином, суб`єктом вчинення вказаного правопорушення може бути фізична особа, яка здійснює таку діяльність без відповідної реєстрації як суб`єкт господарювання та, відповідно і без ліцензії, а також посадова особа юридичної особи, яка здійснює таку діяльність хоч і з реєстрацією, як суб`єкт господарювання, проте без відповідної ліцензії. Аналіз представлених матеріалів свідчить про те, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 161-1 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме: - даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 988844 від 12 листопада 2025 року (а.с. 1), відповідно до якого 12 листопада 2025 року о 16 год. 30 хв., в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , здійснював господарську діяльність з роздрібної торгівлі пальним (дизельне пальне) без державної реєстрації суб`єкта господарювання, а саме: здійснював випуск дизельного палива об`ємом 10 літрів в пластикову каністру ОСОБА_2 ; - рапортом старшого дільничного офіцера поліції СППП ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області від 12.11.2025 (а.с. 2) зі змісту якого вбачається, що 12.11.2025 о 16:40 год. надійшло повідомлення із служби 102 про те, що 12.11.2025 о 16:39 год. за адресою: Львівський район м. Львів вул. Збиральна, 14, працівник поліції старший ДОП повідомив про те, що у даний момент стоїть бензоколонка з якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснив заправку ДП в каністру, без документів; - письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 12.11.2025 (а.с. 3) про те, що 12.11.2025 близько 16:30 год. проїжджаючи по вул. Збиральній, у м. Львові, побачив колонку для заправки палива, розташовану поблизу прийому металобрухту, та вирішив під`їхати і заправити 10 літрів дизельного палива для власних потреб. Під`їхавши до колонки побачив особу, котра здійснювала заправку, дав йому каністру, щоб він заправив туди 10 літрів дизельного палива, що він і зробив, за що він дав йому кошти, а саме: купюру номіналом 500 грн.; - розпискою від 12.11.2025 (а.с. 5) відповідно до якої ОСОБА_1 добровільно видав грошові кошти в сумі 500 грн. серія ЄЛ2268829 отримані ним за відпуск ДП за адресою: м. Львів. вул. Збиральна, 14; - розпискою від 12.11.2025 (а.с. 6) відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняв на зберігання купюру номіналом 500 (п`ятсот) гривень ЄЛ2268829, якою він розрахувався за пальне, а саме: дизельне паливо у кількості 10 л. за адресою: м. Львів, вул. Збиральна, 14; - договором оренди №1-3 від 01.09.2025 (а.с. 10-19) укладеного між Приватним підприємством «Компанія «Львівське море» в особі директора ОСОБА_3 , який діє на підставі статуту (Орендодавець) з однієї сторони та фізичної особи ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 (Орендар), підписали договір оренди про те, що орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування об`єкт оренди, а саме: резервуар сталевий 2 шт., паливно роздавальну колонку 1 шт. Об`єкт оренди знаходиться за адресою: м. Львів. вул. Збиральна, 14 в належному технічному стані і придатний для використання за цільовим призначенням; - ксерокопіями фотографій (а.с. 16-20). Оцінюючи здобуті в справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Дії ОСОБА_1 , що полягали у відпуску пального третій особі за грошові кошти, є роздрібною торгівлею пальним, що відповідно до вимог ст.29 Закону України може здійснюватися виключно за наявності відповідної ліцензії. Доказів, які б спростовували встановлені обставини або підтверджували наявність у ОСОБА_1 законних підстав для такої господарської діяльності, суду не надано. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції положень ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 161-1 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції також дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 161-1 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. За наведених обставин, доводи апеляційної скарги захисника є необґрунтованими, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 09 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161-1 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Фецяка В.Я. без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк