Постанова Львівський апеляційний суд № 462/8741/24

Справа № 462/8741/24 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М. Провадження № 33/811/1001/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника Морозова В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Морозова В.Ю. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 02 квітня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Визнано ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору. Згідно з постановою, ОСОБА_1 10.11.2024 о 01.00 год., на вул. Сяйво, 12 у м. Львові керував транспортним засобом марки «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці та порушена мова. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у передбаченому законом порядку на місці або в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Морозов В.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 02 квітня 2025 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 його права та порядок проходження огляду, не було залучено свідків під час складання протоколу та проведення огляду. У протоколі не зазначено модель, номер і серію технічного засобу яким велась відео фіксація, відсутнє направлення на огляд в медичний заклад, відеозапис є неповним, працівники поліції не вилучали посвідчення водія та не виписували тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, не відсторонювали ОСОБА_1 від керування. У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з`явився. Причин своєї неявки апеляційному суду не повідомив та клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Захисник Морозов В.Ю., який брав участь в розгляді справи в режимі відеоконференції не заперечував, щоб розпочати розгляд апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 , однак у подальшому просив відкласти розгляд справи з метою надання ОСОБА_1 пояснень. Апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, із врахуванням повторної неявки ОСОБА_1 у судове засідання, та з урахуванням того, що участь у розгляді справи бере захисник, та враховуючи вимоги ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 . Заслухавши виступ захисника Морозова В.Ю., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд. Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. З протоколу серії ЕПР1 №170121 від 10 листопада 2024 року (а.с. 1) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції зупинили транспортний засіб «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Поліцейський виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, запропонував йому проти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, або в медичному закладі, однак ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки та к і в медичному закладі (час на відео 01:01:48 clip-0mp4). Після чого поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 наслідки відмови та, те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушила вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані. Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом є безпідставними та спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом відповідно до якого ОСОБА_1 зупинили працівники поліції за порушення ПДР, оскільки він рухався по зустрічні смузі руху. Крім того сам ОСОБА_1 не заперечував, що допустив порушення. Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що у протоколі не вказано технічний засіб за допомогою якого здійснювався відеозапис, оскільки ст. 256 КУпАПвизначено відомості, які необхідно зазначати у протоколі, і така не містить вимоги про необхідність зазначення у протоколі відомостей про технічний засіб за допомогою якого здійснювався відеозапис. Доводи апеляційної скарги апелянта про те, що поліцейські не залучили свідків під час огляду, не може бути підставою для скасування постанови. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАПогляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Як вбачається з матеріалів справи працівниками поліції застосовувались технічні засоби відеозапису під час пред`явлення вимоги ОСОБА_1 про проходженя огляду, інформація якого на цифровому носії (СD диску) долучена до матеріалів справи. Відтак присутність свідків із врахуванням вимог ст. 266 КУпАПне є обов`язковою із врахуванням того, що здійснювалась фіксація технічними засобами. Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно неї протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови. Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 02 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Морозова В.Ю. - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.