Постанова Київський апеляційний суд № 361/8159/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 2 квітня 2026 року місто Київ справа №361/8159/24 провадження № 22-ц/824/1444/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., сторони: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Дутчак І.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2024 року позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 16.02.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 772739234. 28.11.2018 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019. 28.11.2019 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишились без змін. 31.12.2020 між Клієнтом і Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. У цій додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. При цьому інші умови договору залишились без змін, відповідно до договору залишились без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020. Позивач зазначав, що відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 80 від 26.05.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (із урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ "Таліон Плюс" отримав право вимоги до відповідача на загальну суму 27000 грн. Таким чином, договір № 28/1118-01 від 28.11.2018 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 - 31.12.2022. Тобто, право вимоги за кредитним договором № 772739234 від 16.02.2020 перейшло до ТОВ "Таліон Плюс" - 26.05.2020, відповідно до підписаного сторонами Реєстру прав вимоги №

80. Позивач зазначав, що на підтвердження переходу права вимоги долучено довідку, видану ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", що підтверджує перехід права вимоги за кредитним договором № 772739234 від 16.02.2020 до ТОВ "Таліон Плюс". 05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" і ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021. У подальшому ТОВ "Таліон Плюс" і ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28700 грн. 14.02.2022 між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" і ТОВ "Юніт Капітал" укладено договір факторингу № 14/02/2022-01, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги за кредитним договором № 772739234 до ОСОБА_1 . Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу № 14/02/2022-01 від 14.02.2022 від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28700 грн. За таких обставин позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ"Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором № 772739234 від 16.02.2020 у в розмірі 28700 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.03.2025 відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача ТОВ "Юніт Капітал" - адвокат Тараненко А.І. 24.06.2025 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права. Зазначає, що договором факторингу між ТОВ «МАНІВЕО - ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» № 28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення є право вимоги до ОСОБА_1 . Строк дії договору факторингу закінчується 28.11.2018. 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишились без змін. 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення та його номер залишені як 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 80 від 26.05.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 27 000,00 грн (копія витягу з реєстру прав вимог долучена до позовної заяви). Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 по 31.12.2022. Так, реєстр передачі прав вимоги укладено в рамках дії Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 у відповідності до наступних редакцій. Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. Відповідно ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Враховуючи вищевикладене, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався чинного зобов`язання на момент його передачі і відбувся на законних підставах, оскільки реєстр прав вимоги підписано після укладення кредитного договору. Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Тобто, Реєстр № 80 від 26.06.2020, що містить інформацію про боржника, підтверджує факт переходу права вимоги у визначений момент (дату його підписання). 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-

01. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії цього Договору закінчується 04.08.2021. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину. 03.08.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», укладено додаткову угоду № 2 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до п. 1 якої Сторони домовились продовжити строк дії Договору до 31.12.2022 включно. 30.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду № 3 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до п. 1 якої сторони домовились продовжити строк дії Договору до 30.12.2024 включно. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28 700,00 грн. 14.02.2022 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 14/02/2022-01, відповідно до умов якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Згідно з Реєстром боржників від 14.02.2022 до Договору факторингу № 14/02/2022-01 від 14.02.2022, до позивача було передано право грошової вимоги до відповідача в сумі 27 800,00 грн., з яких 10 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 700 грн. - сума заборгованості за відсотками. Нарахування відсотків за користування кредитом відображені в наданих розрахунках ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» відбувались згідно з погодженими умовами Кредитного договору № 772739234 від 16.02.2020. Просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати по справі. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15.08.2025 відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01.04.2026 в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що 16.02.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 772739234 (далі - договір). У п. 1.1 договору зазначено, що за цим договором Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно із п. п. 1.3., 1.4. або 1.5 цього договору. У п. п. 1.2, 1.3 зазначено, що кредит надається (договір укладається) строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. На період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. У п. 1.4 договору вказано, що у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентною ставкою за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення). У п. 1.5 цього договору вказано, що базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом, вказаного в п. 1.2 договору, виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший, ніж 1.70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4 цього договору. Згідно з п. 4.3 договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.2 цього договору, є процентами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України. Як убачається із п.4.7 кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником і товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Відповідно до п. 4.18 договору цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній система товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. У п. 2.1.1.6 договору визначено, що товариство має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, з урахуванням вимог законодавства України. У заявці на отримання грошових коштів у кредит від 16.02.2020, яка містить загальну інформацію про кредит, персональні дані позичальника, також вказано номер банківської картки ОСОБА_1 НОМЕР_1 . На підтвердження укладення казаного кредитного договору та надання кредитних коштів до позовної заяви було долучено довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", графік розрахунків за кредитним договором, а також платіжне доручення від 16.02.2020 року про здійснення грошового переказу ОСОБА_1 на суму 10000 грн на картку НОМЕР_3. Також у матеріалах цивільної справі міститься довідка № 06_2/2024, видана ПАТ КБ ""ПриватБанк", відповідно до договору № 1336 від 26.09.2013 про те, що за дорученням ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і1999504645, і21205469823 зокрема, було здійснено успішний платіж через платіжний сервіс LiqPay ПриватБанку на картку клієнта НОМЕР_3 на суму 10000,00 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 772739234 від 16.02.2020 та виписки з особового рахунку за кредитним договором № 772739234 станом на 15.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 за цим договором складала 28700 грн., з яких 10000.00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 18700 грн. - прострочена заборгованість за процентами. 28.11.2018 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019, за умовами якого клієнт відступив факторові зазначені у відповідних реєстрах права вимог, а фактор зобов`язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. 28.11.2019 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду № 19, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 договору в наступній редакції: "Строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором". 21.10.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №

25. З витягу з реєстру прав вимоги № 80 від 26.05.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (із урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 27000 грн., з яких 10000.00 грн - заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 17000 грн. - заборгованість за відсотками передано від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ "Таліон Плюс". 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12. 2021. 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. 05.08.2020 між ТОВ "Таліон Плюс" і ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021. Предметом цього договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому у відповідному Додатку договору. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28700 грн. Відповідно до пп. 5.3.3 договору факторингу Фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. 14.02.2022 між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" і ТОВ "Юніт Капітал" укладено договір факторингу № 14/02/2022-01, за умовами якого за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору. Так, відповідно ТОВ "Юніт Капітал" відступлено право грошової вимоги за кредитним договором № 772739234 до ОСОБА_1 . Відповідно до п. 4.1 вказаного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Відповідно до Реєстру прав вимоги за договором факторингу № 14/02/2022-01 від 14.02.2022 від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до ТОВ "Юніт Капітал" перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 28700 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ТОВ "Юніт Капітал" не надав доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі, а тому суд дійшов висновку, що позивачем не доведено право вимоги щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 772739234 від 16.02.2020. Заявлений розмір заборгованості також не доведено. Проте, повністю з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Так, матеріалами справи підтверджується, що 16.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 772739234, відповідно до умов якого Товариством було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 10000 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , яка належить відповідачу, що підтверджено відповідним платіжним дорученням (а.с. 33) та довідкою АТ КБ «Приватбанк» № 06_2/2024 про проведення операцій із зарахування коштів (а.с. 34-35). Відтак, первісний кредитор свої зобов`язання за договором № 772739234 виконав у повному обсязі. Для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора. У постановах Верховного Суду від 2 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 814358026 від 25 квітня 2021 року, що, як вказує позивач, підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 138 від 15 червня 2021 року (а.с. 114-120, 97-99). У п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 зазначено, що право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Враховуючи положення договору факторингу, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , оскільки підписання реєстру права вимоги № 80 відбулося 26.05.2020, тобто після укладення договору кредитної лінії № 772739234 від 16.02.2020. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 772739234 від 16.02.2020, що підтверджується реєстром прав вимоги № 7 від 28.10.2021 (а.с. 70). 14.02.2022 між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" і ТОВ "Юніт Капітал" укладено договір факторингу № 14/02/2022-01, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № № 772739234 від 16.02.2020, що підтверджується реєстром прав вимоги № 1 від 14.02.2022. Копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором є помилковим, оскільки ТОВ «Юніт Капітал» у передбаченому законом порядку відповідно до послідовно укладених договорів факторингу, на виконання яких підписувалися реєстри передачі прав вимог до боржників, набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором укладеним із первісним кредитором. Відсутність у матеріалах справи доказів оплати за договорами факторингу не є підставою, для визнання таких договорів неукладеними. Протилежний висновок суду першої інстанції є необґрунтованим. Щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від № 814358026 від 25.04.2021, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Як установлено судом, з договору № 772739234 від 16.02.2020 року, укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 , вбачається, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Оскільки цей договір укладено на сайті позикодавця, та ОСОБА_1 підписав його одноразовим ідентифікатором W3S33E9J, відправленим 16.02.2020 о 16:13:55, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений. Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі №234/8084/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі №234/7298/20. Договір містить податковий номер ОСОБА_1 , адресу, електронну адресу та номер мобільного телефону. Доказів того, що на банківську картку ОСОБА_1 не було перераховано кредитні кошти за договором матеріали справи не містять та на спростування цього відповідачем не надано. Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що кредитний договір не був укладеним. Протилежного у суді апеляційної інстанції не встановлено. У п. 1.1 договору зазначено, що за цим договором Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно із п. п. 1.3., 1.4. або 1.5 цього договору. У п. п. 1.2, 1.3 зазначено, що кредит надається (договір укладається) строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. На період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно з п. 4.3 договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.2 цього договору, є процентами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України. На підтвердження укладення вказаного кредитного договору та надання кредитних коштів до позовної заяви було долучено довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", графік розрахунків за кредитним договором, а також платіжне доручення від 16.02.2020 про здійснення грошового переказу ОСОБА_1 на суму 10000 грн на картку НОМЕР_1 (а. с. 21, 22, 33). Також у матеріалах цивільної справі міститься довідка № 06_2/2024 видана ПАТ КБ ""ПриватБанк", відповідно до договору № 1336 від 26.09.2013 про те, що за дорученням ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і1999504645, і21205469823 зокрема, було здійснено успішний платіж через платіжний сервіс LiqPay ПриватБанку на картку клієнта НОМЕР_3 на суму 10000 грн. (а. с. 34-36). Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 772739234 від 16.02.2020 та виписки з особового рахунку за кредитним договором № 772739234 станом на 15.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 за цим договором складала 28700 грн., з яких 10000.00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 18700 грн. - прострочена заборгованість за процентами (а. с.60-63). Тобто, як вбачається зі змісту договору, яким підписаний сторонами та не оспорюється, строк надання кредиту встановлюється терміном 30 днів з дня перерахування коштів. Установлено, що кредитні кошти в сумі 10000 грн. первісний кредитор перерахував в день укладання договору - 16.02.2020. Відповідно, останнім днем погашення заборгованості згідно умов договору є 16.03.2020. Враховуючи наведене, заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту складає 10000 грн. Щодо нарахованих позивачем відсотків суд керується наступним. Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У п. п. 1.2, 1.3 зазначено, що кредит надається (договір укладається) строком на 30 днів (з 16.02.2020 по 16.03.2020) від дати отримання кредиту позичальником. На період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Отже, розмір відсотків, що були передбачені умовами договору та погоджені сторонами становить 5100 грн. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 виконав вимоги п.1.2 договору та активував функцію продовження строку дисконтного. Більше того, з доданих до позовної заяви документів вбачається, що відповідачем взагалі не здійснювались жодні платежі для погашення кредиту, що є взаємовиключною обставиною з умовою договору про продовження строку дії кредитного договору, оскільки згідно умов договору для цього необхідні дві умови - сплата усіх процентів та активація позичальником відповідної функції. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Однак, у цій справі, таких позовних вимог не заявлено, попри те, що у п. 4.3 кредитного договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.2 цього договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відтак колегія суддів зазначає, що у позивача відсутнє право вимоги на стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками поза межами дії строку кредитного договору. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками поза межами дії кредитного договору, тобто після 16.03.2020у розмірі 13600 грн. (18700 грн. -5100 грн.) є безпідставними. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення з ОСОБА_1 суми основного боргу в розмірі 10000 грн. та відсотків визначених у Договорі від 16.02.2020 у розмірі 5100 грн. Щодо стягнення решти суми відсотків у розмірі 13600 грн., колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх стягнення. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду згідно з вимогами ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню частково, в процентному співвідношення на 52, 61 %, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню сума судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1274,42 грн. (2422,40 грн.x 52, 61 % : 100%). Крім того, оскільки апеляційна скарга ТОВ «Юніт Капітал» задоволена частково, на його користь з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1911,61 грн. (3633,60 грн. x 52, 61 % : 100%). Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне. Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06.07.2015 у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №742/2585/19. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Так, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій, представник позивача надав копію договору про надання правничої допомоги № 05/07/24-24-02 від 05.07.2024, додаткову угоду № 2 до Договору про надання правничої допомоги № 05/07/24-24-02 від 05.07.2024, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 05/07/24-24-02 від 05.07.2024, акт приймання - передачі наданих правових послуг від 05.07.2024, акт приймання - передачі наданих правових послуг від 23.06.2025. Відповідно до акту приймання-передачі наданих правових послуг від 05.07.2024 до договору про надання правничої допомоги № 05/07/24-02 від 05.07.2024 визначено наступний перелік наданих правових та юридичних послуг: складання позовної заяви (2 год. - 5000 тис. грн.), вивчення матеріалів справи (1 год. - 500 грн.), надання усної консультації (1 год. - 500 грн.), що разом складає 6000 грн. Відповідно до акту приймання-передачі наданих правових послуг від 23.06.2025 до договору про надання правничої допомоги № 05/07/24-02 від 05.07.2024 визначено наступний перелік наданих правових та юридичних послуг: складання апеляційної скарги (2 год. - 6000 тис. грн.) Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу. З урахуванням конкретних обставин справи, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Проте, з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності, колегія суддів вважає, що вивчення матеріалів справи та надання усної консультації охоплюється послугою зі складання позовної заяви, позиція позивача не змінювалась у суді апеляційної інстанції, апеляційна скарга за змістом відповідає змісту позовної заяви, відповідно колегія суддів вважає обґрунтованою і доведеною суму витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції і у суді апеляційної інстанції у загальному розмірі 6000 грн. Оскільки позовна заява та апеляційна скарга ТОВ «Юніт Капітал» задоволена частково, у відсотковому співвідношенні на 52, 61 % з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3156,60 грн. (6000 грн. x 52,61 % : 100%). На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором з розмірі 10000 грн. тіла кредиту, 5100 грн. заборгованість за відсотками, а всього 15100 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 3186,03 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3156,60 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус