Постанова 4824 № 753/22374/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 серпня 2025 року м. Київ Справа № 753/22374/24 Провадження №22-ц/824/11161/2025 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А. М., суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справицивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Мартинюк Марією Русланівною, на рішення заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Пінг Понг», яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним. Позов мотивований тим, що між ТзОВ «Мілоан», правонаступником якого відповідно до Договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року є ТОВ «Фінансова компанія» «Пінг Понг», 22 березня 2021 року був укладений Договір про споживчий кредит № 103492770, за умовами якого ТзОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 6 500 грн. 00 коп. строком на 30 днів до 21 квітня 2021 року на споживчі потреби зі сплатою відсотків - 365% річних, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів. Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 08 липня 2021 року загальна заборгованість відповідача перед кредитною установою за кредитним договором становить 27 950 грн. 00 коп., й яка була передана ТОВ «Мілоан» відповідно до Договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року щодо заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Мілоан», й складається із таких складових: 6 500 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 21 450 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2025 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія» «Пінг Понг», що є правонаступнком ТОВ «Мілоан», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія» «Пінг Понг», код 27 950 грн. 00 коп. - заборгованості за кредитним договором, 2 422 грн. 40 коп. - судового збору, 5 000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу, а всього - 35 372 (тридцять п`ять тисяч триста сімдесят дві) грн. 40 (сорок) коп. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Мартинюк М.Р. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права та суд неповно з`ясував та встановив обставини справи, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково а саме в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 8 450,00 грн, з яких: 6 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 1 950,00 грн заборгованість за відсотками. У задоволені решти позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що строк кредитування який було погоджено у кредитним договорі №103492770 від 22 березня 2021 року між сторонами становить 30 днів, докази того, що відповідач ініціював продовження строку кредитування в матеріалах справи відсутні, а тому сума відсотків становить 1 950,00 грн. Вказує, що витрати на правничу допомогу які були стягнуті судом першої є завищеними та не відповідають складеності справи. 26 травня 2025 року листом Київського апеляційного суду матеріали справи № 753/20385/24 були витребувані з Дарницького районного суду м. Києва Відповідно до супровідного листа Дарницького районного суду м. Києва справа № 753/20385/24 надійшла до Київського апеляційного суду 10 червня 2025 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Мартинюк М.Р., на рішення заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія» «Пінг Понг», що є правонаступником ТОВ «Мілоан», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 серпня 2025 року справу було призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. 26 травня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «ФК «Пінг-понг» - Ланового Є.М. в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції залишити без змін та стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Встановлено, що між ТОВ «Мілоан», правонаступником якого відповідно до Договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022 року є ТОВ «Фінансова компанія» «Пінг Понг», 22.03.2021 року, назву якого відповідно до рішення №1778 від 01 липня 2025 року єдиного учасника ТОВ «ФК «Пінг Понг» С.А. Демінського, змінено на назву ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», був укладений Договір про споживчий кредит № 103492770, за умовами якого ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 6 500 грн. 00 коп. строком на 30 днів до 21.04.2021 року на споживчі потреби зі сплатою відсотків - 365% річних, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів (а.с.25-31, 32, 33, 34, 35, 36-40, 41, 42, 43, 44, 45-47, 48-50, 51, 52). Станом на 08 липня 2021 року загальна заборгованість відповідача перед кредитною установою за кредитним договором становить 27 950 грн. 00 коп., й яка була передана ТОВ «Мілоан» відповідно до Договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022 року щодо заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Мілоан», й складається із таких складових: 6 500 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту (а.с. 25-31, 32, 33, 34, 35, 36-40, 41, 42, 43, 44, 45-47, 48-50, 51, 52). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Апеляційний суд зазначає, що суд переглядає рішення лише в частині стягнення заборгованості за відсотками та витрат на правничу допомогу, рішення в частині стягнення заборгованості за тілом кредитного договору відповідачем не оспорюється. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з?ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року, зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення. Як встановив апеляційний суд, відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання коштів. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач фактично визнала як сам факт укладення кредитного договору, так і факт отримання грошових коштів. Разом з тим, в апеляційній скарзі оспорюється сума, нарахована за відсотками, оскільки такі відсотки були нараховані поза межами строку дії кредитного договору. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення розміру заборгованості за відсотками, виходячи з наступного. Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до п.1.4 Договору про споживчий кредит №103492770 від 22 березня 2021 року термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 21 квітня 2021 року. Тобто з вказаного договору вбачається, що кредит було надано строком на 30 календарних днів. Також п.1.5 Договору про споживчий кредит №103492770 встановлено, що загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії складають 1 950,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складаються з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 8 450,00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору про споживчий кредит №103492770 від 22 березня 2021 року проценти за користування кредитом 1 950,00 грн які нараховуються за ставкою 1 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Отже, розмір відсотків, що були передбачені умовами договору та погоджені сторонами становить 1 950,00 грн. Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що кредит було надано строком на 30 днів, а датою закінчення строку дії кредитного договору є 21 квітня 2021 року. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Однак, у цій справі, таких позовних вимог не заявлено, а тому колегія суддів зазначає, що у позивач відсутнє право вимоги на стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками поза межами дії строку кредитного договору. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками поза межами дії кредитного договору, тобто після 21 квітня 2021 року розмірі є безпідставними. Відповідно до розрахунку заборгованості Договору про споживчий кредит №103492770 від 22 березня 2021 року сума відсотків яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 950,00 грн. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення з ОСОБА_1 суми основного боргу в розмірі 6 500,00 грн. та відсотків визначених у сумі 1 950,00 грн., та такими що обумовлені та погоджені сторонами. Згідно частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду згідно з вимогами ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню частково, в процентному співвідношення на 30,29 %, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягає стягненню сума судового збору за подання позовної заяви в розмірі 732,29 грн. (2422,40 грн. x 30,23 % : 100%). Крім того, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, на її користь з позивача ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 532,16 грн. (3 633,60 грн. x 69,77% : 100%). Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Урахувавши правила частини десятої статті 141 ЦПК України, Київський апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ «ФК «Солвентіс» на користь ОСОБА_1 1 799,87 грн судових витрат. Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та апеляційному суді суд звертає увагу на наступне. Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 141 цього Кодексу. При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Згідно з п.п. 4, 6, 9 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 3 лютого 2021 року у справі №522/24585/17. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Так, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції представник позивача надав копію договору про надання правничої допомоги № 43657029 від 07 серпня 2024 року, додаткову угоду № 103492770 до Договору про надання правничої допомоги № 043657029 від 07 серпня 2024 року, акт №103492770 про підтвердження факту надання правничої (правової допомоги) адвокатом від 30 вересня 2024 року, Детальний опис робіт виконаних адвокатом. Відповідно до акту №103492770 про підтвердження факту надання правничої (правової допомоги) адвокатом від 30 вересня 2024 року та Детальний опис робіт виконаних адвокатом сума витрат на правничу допомогу становить 6 000,00 грн. та відповідно до акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 26 травня 2025 року становить 3000 грн. З урахуванням критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності, колегія суддів вважає, що вивчення матеріалів справи та надання усної консультації охоплюється послугою зі складання позовної заяви, складання відзиву н апеляційну скаргу, а тому вираховуючи суму, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу відповідно до задоволених вимог а саме 2720,70 грн. (9 000,00 грн * 30,23 % : 100%). Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану адвокатом Мартинюк Марією Русланівною- задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2025 року - скасувати і ухвалити нове судове рішення яким позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ - 43657029 заборгованість за кредитним договором у сумі 8 450,00 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ - 43657029 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 799,87 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ - 43657029 витрати на правову допомогу у сумі 2720,70 грн. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна