Ухвала ККС ВС № 1-368/11

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2026 року м. Київ справа № 1-368/11 провадження № 51-6302 зво 18 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд судових рішень щодо нього. Суть питання та встановлені судом обставини Вироком Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року ОСОБА_4 засуджено за: - ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати атестовані посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки; - ч. 3 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права обіймати атестовані посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; - ч. 3 ст. 166 КК України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з позбавленням права обіймати атестовані посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки; - пунктами «в», «і» ст. 93 КК України 1960 року до довічного позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 січня 2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 змінено в порядку ст. 365 КПК України 1960 року. Уточнено, що ОСОБА_4 засуджено за: ч. 2 ст. 365 КК України в редакції статті від 05 квітня 2001 року; ч. 3 ст. 364 КК України в редакції статті від 15 квітня 2008 року, ч. 3 ст. 166 КК України 1960 року в редакції статті від 11 липня 1995 року; пунктами «в» та «і» ст. 93 КК України 1960 року в редакції статті від 22 лютого 2000 року. Перекваліфіковано дії ОСОБА_4 з ч. 3 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 357 цього Кодексу та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_4 від призначеного за ч. 2 ст. 357 КК України покарання у зв`язку із закінченням строків давності. На підставі ст. 5 КК України пом`якшено призначене ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 166 КК України 1960 року основне покарання до 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365 КК України, ч. 3 ст. 166 КК України 1960 року, пунктами «в» та «і» ст. 93 КК 1960 року, ОСОБА_4 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки. Ухвалою колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02 липня 2021 року вирок Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 січня 2016 року щодо ОСОБА_4 залишено без зміни, а касаційні скарги захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 та його представників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - без задоволення. Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із заявою про приведення вказаних рішень щодо нього у відповідність до вимог закону. За змістом заяви засуджений не погоджується з усіма ухваленими щодо нього судовими рішеннями та порушує питання про їх перегляд касаційним судом. Мотиви Суду Перевіривши заяву засудженого ОСОБА_4 з доданими до неї матеріалами, Суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити, з огляду на таке. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення, що відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини щодо офіційного їх тлумачення. Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено можливості неоднократного перегляду судом касаційної інстанції одних і тих самих судових рішень за численними скаргами, заявами, клопотаннями особи з ідентичних підстав і мотивів. Конституційний Суд України Рішенням № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року встановив, що визначення в положенні п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України як однієї з основних засад судочинства «забезпечення … касаційного оскарження рішення суду» у системному зв`язку з положеннями ч. 1 ст. 8, ст. 125 Основного Закону означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2021 року прийнято остаточне рішення за результатами розгляду касаційних скарг на вирок Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 січня 2016 року щодо ОСОБА_4 . Ураховуючи наведене, повторний перегляд судових рішень щодо ОСОБА_4 у касаційному порядку, як на цьому наполягає засуджений, виключається. Стосовно перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, то слід зауважити таке. Згідно з ч. 1 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Перегляд за нововиявленими або виключними обставинами є надзвичайним (екстраординарним) переглядом судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним. При цьому наведені положення передбачають можливість такого перегляду судових рішень, що набрали законної сили та якими завершено розгляд кримінального провадження по суті в суді відповідної інстанції. Відповідно до частин 2, 3 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути, тоді як виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом; 3) встановлення вини судді у вчиненні кримінального правопорушення або зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження, внаслідок якого було ухвалено судове рішення. Доводи заяви засудженого ОСОБА_4 зводяться до незгоди з фактичними обставинами кримінального провадження та ухваленими у ході розгляду судовими рішеннями. Жодних підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами з урахуванням вимог ст. 459 КПК України у заявах не наведено. Слід також звернути увагу ОСОБА_4 на положення ч. 1 ст. 463 КПК України, за змістом якої заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин, крім випадку, передбаченого ч. 3 цієї статті. За ч. 2 ст. 464 КПК України не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам ст. 462 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Відповідно до висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 лютого 2020 року в справі № 522/14170/17, положення ч. 2 ст. 464 КПК України про те, що «суддя … вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами», слід розуміти як такі, що надають судді повноваження перевірити наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами та ухвалити рішення про відкриття такого провадження або відмову у його відкритті. Підстав для відкриття провадження за заявою ОСОБА_4 про перегляд судових рішень щодо нього немає. Колегія суддів зауважує, що у разі виникнення питань, пов`язаних із виконанням вироку, ухваленого за результатами кримінального провадження, який набрав законної сили, які закріплено у ст. 537 КПК України, засудженому слід керуватися положеннями розділу VIIІ «Виконання судових рішень» КПК України. З цих підстав Суд постановив: Відмовити у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_4 про перегляд судових рішень щодо нього. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3