Ухвала КАС ВС № 420/31550/25

УХВАЛА про повернення касаційної скарги 27 березня 2026 року м. Київ справа № 420/31550/25 адміністративне провадження № К/990/11472/26 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Тацій Л. В. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 (ОСОБА_1) на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 5 вересня 2025 року №3-522-563-25 про відмову у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:26:004:0009; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:26:004:0009 у Державному земельному кадастрі на підставі частини 10 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр". Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 18 листопада 2025 року позовні вимоги задовольнив частково: Визнав протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у задоволенні заяви ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:26:004:0009. Зобов`язав Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (код 39765871) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:26:004:0009 у Державному земельному кадастрі на підставі частини 10 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр". Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь ОСОБА_1 (ОСОБА_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп (тисяча двісті одинадцять гривен 20 копійок) . В решті вимог відмовив. Одеська міська рада не погодилася з рішенням суду першої інстанції і подала апеляційну скаргу. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 лютого 2026 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ОСОБА_1) відмовив. ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) не погодився з рішенням суду апеляційної інстанцій і через свого представника адвоката Кешкентія Дениса Володимировича за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Під час вирішення питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за означеною скаргою Верховний Суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Приписи частини четвертої статті 328 КАС України встановлюють, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) автор касаційної скарги повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку автора скарги, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо автор касаційної скарги вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Із системного аналізу наведених приписів процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення ним норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу, на якій подається касаційна скарга. Частина п`ята статті 332 КАС України передбачає, що суддя-доповідач не приймає до розгляду і повертає касаційну скаргу у разі, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Верховний Суд перевірив зміст та правничу природу підстав касаційної скарги ОСОБА_1 (ОСОБА_1) в аспекті її відповідності вимогам процесуального закону, який регламентує доступ до касаційного оскарження, та установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. В цьому зверненні по суті нема цільових, предметних посилань на допущені судами попередніх інстанцій дії та рішення, які призвели до неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Такі підстави викладаються в касаційній скарзі з посиланням на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням правил (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цим судом під час формулювання відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Автор скарги зовсім не наводить передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Наведене дозволяє підсумувати, що автор касаційної скарги ретельно не поставився до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовими рішеннями із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми права чи неправильність її застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на його думку, допущені судом під час його ухвалення, навести аргументи на обґрунтування своєї позиції, а також зазначити пункт/пункти частини четвертої статті 328 КАС України, які він визначає підставою/підставами касаційного оскарження. Згідно з абзацом першим частини п`ятої цієї статті рішення про відмову в прийнятті та про повернення касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, може ухвалити суддя-доповідач. За таких обставин касаційну скаргу необхідно повернути як таку, що не містить підстав касаційного оскарження. Керуючись статтями 243, 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується. Суддя Л. В. Тацій