Постанова 4854 № 420/31550/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31550/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р., представників: апелянта Бейліна К.С., відповідача Дубченко М.П., позивача ОСОБА_1 (в залі суду), Кешкетія Д.В. (поза межами суду), розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року (суддя Хом`якова В.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 04.12.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 16.09.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, у якому позивач просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.09.2025 №3-522-563-25 про відмову у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:26:004:0009; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:26:004:0009 у Державному земельному кадастрі на підставі частини 10 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр". Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:26:004:0009. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:26:004:0009 у Державному земельному кадастрі на підставі частини 10 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр". Не погоджуючись з ухваленим рішенням Одеська міська рада подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування усіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . На обґрунтування права Одеської міської ради на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №420/31550/25 зазначається, що, незважаючи на відсутність зареєстрованих прав на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:26:004:0009, площею 0,7500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , остання належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради і скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі прямо порушує її права та інтереси, оскільки призведе до припинення існування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та, як наслідок, позбавить Одеську міську раду прав, свобод та/або обов`язків щодо цієї земельної ділянки. Поряд з цим зазначається, що 30.10.2019 Одеською міською радою прийнято рішення №5417-УП, яким: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер: 5110137600:26:004:0009), площею 0,7500 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови), за адресою: АДРЕСА_1 ; присвоєно земельній ділянці, площею 0,7500 га (кадастровий номер: 5110137600:26:004:0009), адресу: АДРЕСА_1 ; надано громадянину Сполучених Штатів ОСОБА_4 земельну ділянку, вказану в пункті 1 цього рішення, в оренду на 10 років, до реалізації планувальних рішень території, для експлуатації та обслуговування будівель складського призначення (цільове призначення - В.03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури); затверджено проект договору оренди землі між Одеською міською радою та громадянином Сполучених Штатів ОСОБА_4 . Однак договір оренди вказаної земельної ділянки між Одеською міською радою та ОСОБА_5 укладено не було, а тому ОСОБА_6 як власник нежитлової будівлі загальною площею 957,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , здійснював безоплатне користування земельною ділянкою за вказаною адресою для здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку без укладення договору оренди землі. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05.04.2023 у справі №523/12904/22 за позовною заявою Одеської міської ради стягнуто з ОСОБА_2 безпідставно збережені кошти у сумі 1508 779,03 грн на користь Одеської міської ради. Постановою Одеського апеляційного суду від 11.12.2025 у справі №523/12904/22 апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено частково, заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05.04.2023 скасовано та постановлено нове рішення, яким позовну заяву Одеської міської ради задоволено, а саме стягнуто з ОСОБА_2 безпідставно збережені кошти у сумі 1508779,03 грн на користь Одеської міської ради. У справі №523/12904/22 суди 1-ї та 2-ї інстанцій дійшли висновку, що земельна ділянка площею 0,7500 га по АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади м. Одеса. Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137600:26:004:0009 без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки. У зв`язку із цим апелянт звертає увагу на те, що, враховуючи предмет спірних правовідносин у справі, що розглядається №523/12604/22, метою звернення ОСОБА_2 з адміністративним позовом у справі №420/31550/25 про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 5110137600:26:004:0009 у Державному земельному кадастрі, є припинення її існування як об`єкта цивільних прав та, з точки зору позивача у справі №420/31550/25, бажано без участі Одеської міської ради, яка звісно заперечувала би щодо цього. При цьому, скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 5110137600:26:004:0009 у Державному земельному кадастрі та припинення її існування як об`єкта цивільних прав позбавить Одеську міську раду законної можливості вимагати від ОСОБА_2 повернення територіальній громаді м. Одеси безпідставно збережених ним коштів за фактичне користування земельною ділянкою без укладання договору оренди землі, тобто дасть змогу безкоштовно використовувати землі територіальної громади м. Одеси для обслуговування будівель складського призначення, здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку без оформлення договірних правовідносин, що, натомість, призведе до недоотримання грошових коштів до міського бюджету. До того ж, на сьогодні в провадженні Пересипського районного суду м. Одеси перебуває справа №523/16520/24 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, предметом якої є стягнення з ОСОБА_2 на користь Одеської міської ради безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 5110137600:26:004:0009 у період з 01.08.2022 по 24.05.2024 у сумі 1170682,20 грн. Отже, ніхто інший, аніж ОСОБА_6 , не може користуватись спірною земельною ділянкою, що має здійснюватися на платній основі. Натомість, оскаржуваним судовим рішенням фактично позбавлено Одеську міську раду правових підстав на отримання грошових коштів за користування цією земельною ділянкою ОСОБА_5 як власником розташованого на ній об`єкту нерухомого майна, що є очевидно неприпустимим та свідчить про незаконність рішення, у той час же як правових підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:26:004:0009 у Державному земельному кадастрі не було. В якості додаткових підстав для скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №420/31550/25 апелянт зазначив, що згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.10.2019 року №НВ-5111983672019 державну реєстрацію земельної ділянки (кадастровий номер: 5110137600:26:004:0009) проведено за заявою ОСОБА_7 , а не за заявою ОСОБА_2 , що є підставою для висновку щодо невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправомірності скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з посиланням на положення ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру. Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався. Справа розглянута судом першої інстанції у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Колегією суддів за наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що у власності ОСОБА_2 з 11.03.2019 року перебуває нежитлова будівля загальною площею 957,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07.05.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №7256. Вказаний об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці площею 7500,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.10.2019 року №НВ-5111983672019, державну реєстрацію земельної ділянки (кадастровий номер: 5110137600:26:004:0009) проведено 07.10.2019 року. Рішенням Одеської міської ради від 30.10.2019 року №417-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,7500 га за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєння адреси, та надання її в оренду громадянину Зеленському ОСОБА_8 ", зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер: 5110137600:26:004:0009), площею 0,7500 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови), за адресою: АДРЕСА_1 ; присвоєно земельній ділянці, площею 0,7500 га (кадастровий номер:5110137600:26:004:0009), адресу: АДРЕСА_1 ; надано громадянину ОСОБА_9 земельну ділянку, вказану в п. 1 цього рішення, в оренду на 10 років, до реалізації планувальних рішень території, для експлуатації та обслуговування будівель складського призначення (цільове призначення - В.03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури). В подальшому договір оренди вказаної земельної ділянки між Одеською міською радою та позивачем чи будь-якими іншими особами не укладався. Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5111983672019 від 07.10.2019 року та вимоги Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради №01-13/943 від 06.10.2021 року, речові права ОСОБА_10 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані (а.с. 11, 12-13). 25.08.2025 ОСОБА_6 через представника подав до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області заяву про скасування кадастрового номера ділянки площею 0,75 га з кадастровим номером 5110137600:26:004:0009 за адресою АДРЕСА_1 , на підставі частини 10 статті 24 Закону про ДЗК (а.с. 10). Отримавши відмову ОСОБА_6 звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що нереєстрація речового права на ділянку відбулася з вини позивача як заявника, оскільки позивач не подав відповідачу необхідні документи для державної реєстрації права власності чи іншого речового права в установлений законодавством строк, за відсутності підстав отримання таких документів, що відповідає умовам частини 10 статті 24 Закону про ДЗК, відповідно до якої: "Державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав, що відмова Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у задоволенні заяви позивача від 25.08.2025 про скасування кадастрового номера ділянки площею 0,75 га з кадастровим номером 5110137600:26:004:0009 за адресою АДРЕСА_1 вчинена неправомірно та не на підставі діючого законодавства. Відповідач не обґрунтував причини не застосування норми ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", при цьому відповідач не заперечує проти того, що на спірну ділянку не оформлено речове право або обтяження. Доказів того, що скасування реєстрації ділянки буде порушувати права третіх осіб, суду не надано. Відтак, державна реєстрація спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі підлягає скасуванню. Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України від 7 липня 2011 року №3613-VI "Про Державний земельний кадастр" від 7 липня 2011 року №3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Частинами першою, другою статті 6 Закону №3613-VI передбачено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Згідно з частинами першою та четвертою статті 9 Закону №3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки. Статтею 16 вказаного Закону установлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно. За приписами частини 1 статті 20 Закону №3613-VI відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру, який визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру (у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №1051). Відповідно до приписів абзацу першого пункту 6 Порядку №1051 до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів (у тому числі таких, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, в м. Києві та Севастополі) належать: внесення до Державного земельного кадастру: відомостей (змін до них) або надання відмови у їх внесенні про: - земельні ділянки (їх частини); 2) здійснення реєстрації: заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; заяв про державну реєстрацію земельної ділянки; 3) здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; 4) формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення їх зберігання; 5) присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам; 6) проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації. Положеннями частини 10 статті 24 Закону №3613-VI визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Відповідно до пункту 114 Порядку №1051 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру. Додатком 23 до Порядку №1051 передбачено форму повідомлення про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2020 року у справі №826/1772/18 сформовано висновок щодо застосування норм матеріального права, згідно з яким наведені у частині десятій статті 24 Закону №3613-VI та пункті 114 Порядку №1051 випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки розраховані на відсутність спірних правовідносин та не можуть обмежувати право особи на захист своїх земельних прав та інтересів у разі неправомірної реєстрації земельної ділянки за іншою особою. При цьому колегія суддів виходить з того, що скасування державної реєстрації земельної ділянки з цієї підстави має на меті припинення існування земельної ділянки як об`єкту, речові права на який відсутні, і щодо якої не існує речових прав. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції не дослідив та не встановив, що земельна ділянка площею 7500,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5110137600:26:004:0009) перебуває у власності територіальної громади м. Одеса., що встановлено постановою Одеського апеляційного суду від 11.12.2025 у справі №523/12904/22 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів. Зазначені обставини стосуються одних і тих самих сторін, одного і того самого об`єкту і є преюдиційними фактами у даній адміністративній справі. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. До того ж, на вказаній земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля загальною площею 957,6 кв.м., що належіть на підставі права власності позивачу ОСОБА_9 . Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України. Так, за частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (частина друга статті 377 ЦК України). За частиною першою статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України від 05 листопада 2009 року №1702-VI; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У частині другій цієї статті зазначено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Наведені вище земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Таким чином, набуття особою приватного права у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлю створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №500/3947/13-ц, від 13.11.2019 у справі №757/42533/15-ц, від 18.12.2019 у справі №309/2376/15-ц, від 26.12.2019 у справі №364/515/19, від 20.01.2020 у справі №724/428/17. За такого правового регулювання колегія суддів вважає неаргументованими доводи позивача про те, що він не має інших прав власності або користування земельною ділянкою площею 0,75 га з кадастровим номером 5110137600:26:004:0009, оскільки з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача, права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна. Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі №910/18560/16). До того ж, твердження позивача про те, що земельна ділянка не використовується та не обтяжується зобов`язаннями спростовується вищезгаданим судовим рішенням у справі №523/12904/22, яким встановлено, що ОСОБА_6 є користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137600:26:004:0009, якій без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки (Одеської міської ради) зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки. Також апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на наступному. Частина 10 статті 24 Закону №3613-VI, на яку посилався позивач у своєму зверненні до відповідача, та на порушення якої послався суд першої інстанції, передбачає, що Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності). Відмовляючи у задоволенні заяви позивача відповідач зацитував вищезазначену норму Закону та зазначив, що у нього відсутня інформація щодо рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, на підставі якого здійснена її державна реєстрація. Слід наголосити на тому, що статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас, частинами 1 та 2 статті 2 КАС України установлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень збоку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як вже зазначалося вище, суд першої інстанції зазначив про те, що відмова Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у задоволенні заяви позивача від 25.08.2025 про скасування кадастрового номера ділянки площею 0,75 га з кадастровим номером 5110137600:26:004:0009 за адресою АДРЕСА_1 вчинена неправомірно та не на підставі діючого законодавства. Відповідач не обґрунтував причини не застосування норми ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", при цьому відповідач не заперечує проти того, що на спірну ділянку не оформлено речове право або обтяження. Доказів того, що скасування реєстрації ділянки буде порушувати права третіх осіб, суду не надано. Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було враховано, що згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.10.2019 року №НВ-5111983672019, державну реєстрацію земельної ділянки (кадастровий номер: 5110137600:26:004:0009) проведено 07.10.2019 року. А вже 30.10.2019 року рішенням Одеської міської ради №417-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,7500 га за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєння адреси, та надання її в оренду громадянину Зеленському ОСОБА_8 ", зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер: 5110137600:26:004:0009), площею 0,7500 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови), за адресою: АДРЕСА_1 ; присвоєно земельній ділянці, площею 0,7500 га (кадастровий номер:5110137600:26:004:0009), адресу: АДРЕСА_1 ; надано громадянину ОСОБА_9 земельну ділянку, вказану в п. 1 цього рішення, в оренду на 10 років, до реалізації планувальних рішень території, для експлуатації та обслуговування будівель складського призначення (цільове призначення - В.03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури). Крім того суд апеляційної інстанції враховує те, що рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована спірна земельна ділянка, приймалося Одеською міською радою за зверненням позивача. В подальшому проектна документація виготовлялася землевпорядною організацією ПП «Земельно-житловий центр «Ресурс»» за замовленням позивача. Відповідно, державна реєстрація земельної ділянки (кадастровий номер: 5110137600:26:004:0009) проведено 07.10.2019 року із згоди та відома позивача. При цьому поза уваги суду першої інстанції всупереч умовам, визначеним частиною 10 статті 24 Закону №3613-VI, залишилося те, що вищевказане рішення Одеської міської ради від 30.10.2019 року №417-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,7500 га за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєння адреси, та надання її в оренду громадянину Зеленському ОСОБА_8 ", станом на теперішній час залишається чинним. Також залишається чинним рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована спірна земельна ділянка. За наведеного правового регулювання та враховуючи обставини справи колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.09.2025 №3-522-563-25 про відмову у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:26:004:0009, оскільки за встановлених обставин в даному випадку державна реєстрація не може бути скасована на підставі частини 10 статті 24 Закону №3613-VI, пункту 114 Порядку №1051. У зв`язку з цим, за результатом апеляційного розгляду даної справи колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.09.2025 №3-522-563-25 про відмову у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:26:004:0009 позивача ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та прийняте з урахуванням усіх фактичних обставин, без порушень прав позивача. Резюмуючи все викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду даної справи, що є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відтак апеляційна скарга Одеської міської ради підлягає задоволенню. Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.09.2025 №3-522-563-25 про відмову у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:26:004:0009, зобов`язання Головне управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:26:004:0009 у Державному земельному кадастрі на підставі частини 10 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя В.А.Голуб Суддя Ю.В.Осіпов Повне судове рішення складено 12 лютого 2026 року.