Постанова 4807 № 335/8987/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №335/8987/25 Головуючий в 1 інст.Геєць Ю.В. Провадження №33/807/267/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2026 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) адвоката Слєсаря О.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника останнього адвоката Слєсаря О.В. на постанову Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 30 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн без позбавлення права керування транспортними засобами, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн. Згідно з постановою суду, 04 вересня 2025 року о 22-40 годині, в м.Запоріжжя, пр.Соборний, 137, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом „Bolt в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобі за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820, що підтверджується тестом 3470 від 04 вересня 2025 року, результат огляду 0,52 % проміле, водій з результатом згоден. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування без порушень ПДР. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України. В апеляційній скарзі захисник - адвокат Слєсарь О.В. просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що у цій справі у протоколі про адміністративне правопорушення взагалі не зазначено потужність електросамоката, що виключає можливість об`єктивного розгляду справи. Встановити, яким саме самокатом, зокрема, чи наявний у нього електродвигун і якої потужності, з долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського неможливо. Загальними положеннями Правил дорожнього руху визначено поняття водія особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Діючими ПДР не врегульовано статус електричного самокату, відсутні норми, які регламентують обов`язок отримання водійського посвідчення у разі керування електричним самокатом. Не можуть бути підставою для притягнення водія самоката з двигуном, потужністю менше ніж 3 кВт, і Закон України від 24 лютого 2023 року №2956-ІХ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подальшої залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів». В статті 1 цього Закону наводиться визначення термінів, зокрема, електричного колісного транспортного засобу, легкого персонального електричного транспортного засобу, низько швидкісного легкого електричного транспортного засобу тощо. Так, відповідно до цього Закону, самокат яким начебто керував ОСОБА_1 , за ознакою потужності визначається як легкий персональний електричний транспортний засіб колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину. Проте, в інших статтях цього Закону чи в будь-яких інших законодавчих актах України термін «легкий персональний електричний транспортний засіб» не вживається, і про те, що ці транспортні засоби прирівнюються до механічних транспортних засобів, а їх водії несуть обов`язок водіїв механічних транспортних засобів не ідеться. На думку захисника, сам по собі протокол по справі про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково послався на правові позиції Верховного Суду. При цьому захисник посилається на постанови інших апеляційних судів у справах цієї категорії. В судове засідання, призначене на 30 січня 2026 року, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, захисник-адвокат останнього Слєсарь О.В. зазначив про обізнаність ОСОБА_1 про день, час та місце судового засідання, підтвердив про можливість розгляду справи апеляційним судом за відсутності ОСОБА_1 , про узгодженість вказаного питання та правової позиції між ним та ОСОБА_1 . Заслухавши аргументи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Слєсаря О.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цих вимог закону суд першої інстанції в цілому дотримався при розгляді справи. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. З матеріалів справи убачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №443820 від 04 вересня 2025 року; рапортом інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 4 УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Козакова В. від 04 вересня 2025 року; ОСОБА_2 від 27 червня 2025 року; актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; роздруківкою газоаналізатора Alcotest 6820 від 04 вересня 2025 року, тест №3470; довідкою старшого інспектора ВАП УПП в Запорізькій області ДПП капітана поліції Пазиніч М. про відсутність повторності у ОСОБА_1 за ст.130 КУпАП; архівом правопорушень щодо ОСОБА_1 ; відеозаписом події. Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах. Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи. Доводи сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що у цій справі у протоколі про адміністративне правопорушення взагалі не зазначено потужність електросамоката, що виключає можливість об`єктивного розгляду справи, на думку суду апеляційної інстанції не є слушними, з огляду на таке. Статтею 130 КУпАП серед іншого, передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При цьому, вказаною статтею транспортні засоби не розмежовуються на механічні та інші. Відповідно до Закону України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів", електричний колісний транспортний засіб дво - і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії. Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами, незалежно від потужності електродвигуна, яким вони оснащені. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. З гідно з цим Законом, до учасників дорожнього руху належать у тому числі водії транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху. Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху. З матеріалів провадження, зокрема і з відеозапису, убачається, що електросамокат, яким керував ОСОБА_1 , призначений для перевезення людей та приводиться в рух за допомогою електродвигуна. Апеляційний суд також, враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, відповідно до якої використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху, є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Таким чином, водій, реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, у тому числі і Правилами дорожнього руху України. В цьому випадку ОСОБА_1 , як водій, не дотримався п. 29 а Правил дорожнього руху, оскільки керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, вказаних вище. Суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що, згідно з відеозаписом, ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції про те, що він вживав алкогольний напій перед тим як розпочав керувати електросамокатом. Відеозаписом також зафіксовано, як ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу та з результатом проведеного огляду погодився, що додатково підтверджується підписом ОСОБА_1 в акті огляду у графі «з результатами згоден», а також у роздруківці з технічного приладу. Доводи сторони захисту про те, що суд першої інстанції помилково послався на правову позицію Верховного Суду, є безпідставними та не узгоджуються з вимогами чинного законодавства. Посилання апелянта на те, що встановити, яким саме самокатом, зокрема, чи наявний у нього електродвигун і якої потужності, керував ОСОБА_1 , з долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського неможливо, також не є слушними, оскільки у протоколі, який ОСОБА_1 підписав без жодних зауважень, зазначено транспортний засіб, яким останній керував, на відеозаписі також зафіксовано електросамокат „Bolt. В свою чергу, стороною захисту не заявлялося клопотання про витребування додаткових доказів, зокрема і щодо технічних характеристик цього транспортного засобу. Окрім того, сторона захисту не заперечує того факту, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , приводиться у рух за допомогою електродвигуна. Доводи сторони захисту про те, що сам по собі протокол по справі про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки в цьому випадку відомості зі складеного щодо ОСОБА_1 протоколу не є єдиними доказами в справі. Ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу, які відповідають критеріям, визначеним у ст.251 КУпАП. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу. Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає. Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають. Достовірність цих доказів апелянтом у встановленому законом порядку не спростовано. Вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Доводи захисника про те, що протокол по справі про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, також на думку суду апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки вказаний вище протокол про адміністративне правопорушення не є єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, та узгоджується з іншими доказами. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу захисника-адвоката Слєсаря О.В. залишити без задоволення. Постанову Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 30 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева Дата документу Справа № 335/8987/25