Постанова 4817 № 595/482/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 595/482/25Головуючий у 1-й інстанції Тхорик І.І. Провадження № 22-ц/817/331/26 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 березня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Хома М. В., Храпак Н. М., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу №595/482/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 18 грудня 2025 року (ухвалене суддею Тхорик І.І., повний текст якого складено 18 грудня 2025 року) та додаткове рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 січня 2026 року (ухвалене суддею Тхорик І.І., дати складення повного тексту не зазначено) в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, В С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року ОСОБА_3 (далі позивачка, апелянтка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі відповідачка) про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави. Позов обґрунтовано тим, що 08 грудня 2023 року переказом Western Union MTCN 8011538691 позивачкою помилково перераховано на рахунок відповідачки грошові кошти у розмірі 445 Євро. Між сторонами не існувало та не існує жодних договірних правовідносин та зобов`язань, які були б підставою для перерахування вказаних грошових коштів. Відтак, відповідачка отримала їх без достатньої правової підстави у зв`язку з чим зобов`язана їх повернути. Зважаючи на викладене, 06 березня 2025 року позивачка направила на адресу відповідачки лист-вимогу про повернення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 445 Євро. Згідно відстеження поштових пересилань на сайті «Укрпошта» 15 березня 2025 року відповідачка отримала вказану вимогу, однак у встановлений строк кошти не повернула. У зв`язку з наведеним позивачка просила суд стягнути з відповідачки безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 445 Євро та судові витрати. Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 18 грудня 2025 року позов ОСОБА_3 залишено без задоволення. Додатковим рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 січня 2026 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_3 подала на них апеляційну скаргу, посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 є бухгалтером ТОВ «Кам`яні справи», однак в переказі Western Union зазначено, що вона переказала гроші не товариству, а саме ОСОБА_5 , як приватній особі. Оскільки позивачка не доручала відповідачці отримати кошти і передати їх ТОВ «Кам`яні справи», тому остання з власної волі передала спірні кошти ТОВ «Кам`яні справи». Також зауважує, що в тому разі, якщо особа робить грошовий переказ в інтересах юридичної особи, але гроші переказує не юридичній, а фізичній особі, то такі дії є незаконними та не відповідають системі бухгалтерського обліку, фінзвітності та оподаткування. Отримання ОСОБА_4 готівкових коштів в іноземній валюті Євро від позивачки та подальша передача отриманих коштів в касу ТОВ «Кам`яні справи» є порушенням валютного законодавства. Звертає увагу, що ТОВ «Кам`яні справи» та ОСОБА_3 укладали договір підряду № / 2023 від 26 квітня 2023 року, а не договір купівлі-продажу, з наявних у справі документів неможливо зробити висновок, що ОСОБА_4 дійсно отримала кошти від Качановської С.В. в інтересах саме ТзОВ «Кам`яні справи». Вважає, що суд першої інстанції неправильно визначився з характером правовідносин, які виникли між сторонами, оскільки спірні кошти набуті відповідачкою, з якою позивачка не пов`язана договірними правовідносинами щодо такого майна, без правової підстави на те, тому у відповідачки виникло зобов`язання перед позивачкою повернути отримане майно, яке є безпідставно набутим. Щодо оскарження додаткового рішення ОСОБА_3 зазначила, що представником відповідачки адвокатом Тарчинською Л.Я. не було надано до ухвалення рішення у справі доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачкою. У відзиві на позов зазначено орієнтовний розрахунок суми витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, водночас представником відповідача не подано відповідної заяви у строки та у порядку, передбаченому ч.8 ст.141 ЦПК України. Крім того, стягнутий судом розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, оскільки позивач вважає, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи. У зв`язку з викладеним просить скасувати рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 18 грудня 2025 року та додаткове рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 січня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі, а також відмовити в задоволенні заяви ухвалення додаткового судового рішення. Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив. За правилами частині першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ціна даного позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. Згідно Витягу з наказу №9 директора ТОВ «Кам`яні справи» Сиванича Я.Р. від 01 липня 2020 року «Про прийом на роботу та застосування податкової соціальної пільги», прийнято на роботу ОСОБА_4 з 02 липня 2020 року на посаду головного бухгалтера ТОВ «Кам`яні справи» з посадовим окладом у розмірі 5000 грн. Згідно наказу №10 директора ТОВ «Кам`яні справи» Сиванича Я.Р. від 10 липня 2020 року «Про надання довіреності головному бухгалтеру» Зембі М.І., головному бухгалтеру, надано довіреність на представництво інтересів підприємства ТОВ «Кам`яні справи» у наступних питаннях: отримання документів, відкриття рахунків, підписання договорів, подання звітності, отримання грошових переказів від покупців, отримання довідок, електронних ключів, сертифікатів. 26 квітня 2023 року між ОСОБА_3 , з однієї сторони (замовник) та ТОВ «Кам`яні справи», в особі директора Сиванича Я.Р., з другої сторони (підрядник), укладено Договір підряду № _/_2023, відповідно до якого підрядник зобов`язується особисто виготовити деталі пам`ятника згідно з узгодженими додатками, які додаються до даного договору і є його невід`ємною частиною, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити підряднику виконану роботу належної якості. Згідно з п.3.1 договору вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно з кошторисом. Вартість робіт за договором складає 266000.00 грн (п.3.3 договору). Протягом доби з моменту підписання цього Договору замовник вносить аванс у розмірі 102500.00 грн, після виконання робіт вся сума за домовленістю (п.4.1 договору). Згідно п.9.1 договору, такий набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його остаточного виконання сторонами. Згідно листа ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), перекладеного з італійської мови на українську мову Центром мовних перекладів «Інтер» слідує, що ОСОБА_8 08 грудня 2023 року надіслала на адресу ОСОБА_9 грошовий переказ в сумі 445 Євро, який отримано 15 грудня 2023 року. За даними квитанції до прибуткового касового ордеру №489 від 15 грудня 2023 року, виданої головним бухгалтером ТОВ «Кам`яні справи» ОСОБА_4 , від ОСОБА_10 ( АДРЕСА_1 ) прийнято гроші в сумі 445 Євро на підставі договору 505 від 26 квітня 2023 року. Як убачається з відповіді АТ КБ «ПриватБанк № 20.1.0.0.0/7-251114/30446-БТ від 23 листопада 2025 року, який надійшов на адресу суду 28 листопада 2025 року, у відповідь на запит суду №595/482/25 від 03 вересня 2025 року, знайдено грошовий переказ: 15.12.23 UWPB118523602 WR 445 EUR KACHANOVSKA SVITLANA 15.12.23 UNIWIN НОМЕР_1 ZEMBA MARIIA НОМЕР_2 . Виплата переказу здійснена готівкою у касі банку (бранч ТLQ0) за адресою: АДРЕСА_2 , працівником ОСОБА_11 , касир-операціоніст (підмінний) РП ТL020797SNR (звільнений з 06 червня 2025 року). Ідентифікація була проведена, але визначити, яким способом телефон або картка, можливості немає. Обов`язкові параметри для отримання, термінового переказу, за системою Western Union: контрольний номер переказу; суму переказу; валюту отримання переказу; країну відправлення; система переказу. Якщо отримувач не володіє інформацією забороняється виплачути йому грошові кошти за переказом. Отримати дані переказу, безпосередньо від банку, клієнт можливості не має. 06 березня 2025 року ОСОБА_3 направила на адресу ОСОБА_4 вимогу про повернення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, в якій просила повернути їй, ОСОБА_3 , грошові кошти, набуті ОСОБА_12 без достатньої правової підстави в сумі 445 Євро (сума боргу) + 2830.20 грн (інфляційне збільшення) + 896.00 грн (3 % річних) + 8914.80 грн (відсоток за користування чужими коштами) протягом 7 днів з дня направлення цієї вимоги, шляхом перерахування коштів на карту ОСОБА_3 за номером 4149-4378-7232-4478. У вимозі зазначила, що 08 грудня 2023 року переказом Western Union MTCN 8011538691 нею, ОСОБА_3 , помилково було перераховано на рахунок ОСОБА_13 суму грошових коштів у розмірі 445 Євро. Згідно трекінгу відстеження від 26 березня 2025 року, рекомендоване повідомлення за №4601000049946, яке направлялося на адресу ОСОБА_13 06 березня 2025 року, вручено одержувачу 15 березня 2025 року. Позивачка до матеріалів цивільної справи долучила копію ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 червня 2025 року (справа 607/11696/25), та повідомила про те, що судом відкрито провадження за її позовом до ТОВ «Кам`яні справи» про розірвання договору побутового підряду та повернення суми авансу, стягнення моральної шкоди. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua) вбачається, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2025 року в справі №607/11696/25 провадження в цивільній справі 607/11696/25 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Кам`яні справи» про розірвання договору побутового підряду, повернення суми авансу та стягнення моральної шкоди зупинено до набрання законної сили рішення суду в цивільній справі № 595/482/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, яка перебуває у провадженні Бучацького районного суду Тернопільської області. У вказаній ухвалі встановлено, що предметом спору у справі № 607/11696/25 є стягнення суми авансу в розмірі 102500.00 грн за договором підряду №__/__2023 від 26 квітня 2023 року укладеного між ТзОВ «Кам`яні справи» та ОСОБА_3 . Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного. Глава 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» знаходиться в підрозділі 2 «Недоговірні зобов`язання» розділу 3 «Окремі види зобов`язань», який входить до книги п`ятої «Зобов`язальне право». Згідно із частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому. Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала. Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому. Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання. Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня. Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого. Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц, від 12 вересня 2018 року у справі №154/948/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 369/8126/17. Договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Звертаючись до суду з позовом позивачка ОСОБА_3 просить стягнути з відповідачки ОСОБА_4 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 445 Євро, посилаючись на те, що вказані кошти перераховано позивачкою помилково, оскільки між сторонами не існувало жодних договірних правовідносин та зобов`язань, які були б підставою для перерахування грошових коштів у вказаному розмірі. З матеріалів справи убачається, що 08 грудня 2023 року ОСОБА_3 на рахунок ОСОБА_4 перерахувала грошові кошти у розмірі 445 Євро без зазначення призначення платежу, які отримані 15 грудня 2023 року. Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 працює на посаді головного бухгалтера в ТОВ «Кам`яні справи». Також 26 квітня 2023 року між ОСОБА_3 (замовник) та ТОВ «Кам`яні справи» (підрядник) укладено договір підряду № _/_2023, відповідно до якого підрядник зобов`язується особисто виготовити деталі пам`ятника. 15 грудня 2023 року, тобто вдень отримання від ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 445 Євро, ОСОБА_4 , як працівником ТОВ «Кам`яні справи» видано квитанцію до прибуткового касового ордеру №489, згідно якого від ОСОБА_10 прийнято гроші в сумі 445 Євро на підставі договору від 26 квітня 2023 року. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що перерахування позивачкою коштів на банківський рахунок відповідачки, яка є головним бухгалтером в ТОВ «Кам`яні справи» та те, що відповідачка зарахувала вказані кошти на рахунок ТОВ «Кам`яні справи» на виконання умов договору підряду від 26 квітня 2023 року, свідчить про добровільність таких дій та їх цілеспрямований характер, що обумовлено характером договірних відносин позивачки з ТОВ «Кам`яні справи». Натомість стороною позивача не надано жодного належного доказу на спростування вказаних обставин, як і не надано доказів наявності помилки в діях позивачки. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторона позивача не довела абсолютну безпідставність набуття коштів позивачки та не довела обставини перерахування цих коштів відповідачці. При пред`явлені позову позивачка вказала на помилковість їх перерахування відповідачці, проте в ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено наявність між позивачкою та ТОВ «Кам`яні справи» правовідносин, що випливають з договору підряду, та те, що відповідачка, як працівниця ТОВ «Кам`яні справи», зарахувала спірні кошти на рахунок товариства. Водночас при оформленні банківського документу щодо перерахування відповідачці спірних коштів призначення платежу позивачка не вказувала. Апеляційний суд констатує, що спірні кошти позивачкою перераховувались відповідачці на виконання умов договору підряду від 26 квітня 2023 року, що обумовлено характером договірних правовідносин, які склались між позивачкою та ТОВ «Кам`яні справи». Більше того, колегія суддів враховує ту обставину, що ОСОБА_3 звернулася до суду з іншим позовом до ТзОВ «Кам`яні справи» про розірвання договору побутового підряду від 26 квітня 2023 року та повернення суми авансу, стягнення моральної шкоди (справа № 607/11696/25). З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивачки безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 445 Євро. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка переказала гроші не ТОВ «Кам`яні справи», а саме відповідачці, як приватній особі, колегія суддів відхиляє, оскільки в день отримання спірних коштів (15 грудня 2023 року) відповідачка, як головний бухгалтер ТОВ «Кам`яні справи», зарахувала вказані кошти на виконання умов договору підряду, який укладено позивачкою. Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів. Щодо оскарження додаткового судового рішення, апеляційний суд виходить з наступного. Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 29 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави. 14 червня 2025 року між адвокатом Тарчинською Л.Я. та клієнтом ОСОБА_4 укладено договір про надання юридичної (правничої) допомоги, представництва інтересів та ведення справ в суді №б/н, змістом якого визначено, що клієнт виплачує адвокату винагороду (гонорар) розмір якої та порядок виплати узгоджується за домовленістю між сторонами. 03 липня 2025 року представником відповідачки ОСОБА_4 адвокатом Тарчинською Л.Я. подано суду відзив на позов, в якому зазначено, що на виконання вимог п.8 ч.3 ст.178 ЦПК України повідомлено, що судові витрати, які відповідачка очікує понести у зв`язку з розглядом справи становлять 12000.00 грн на професійну правничу допомогу. Водночас, в прохальній частині відзиву сторона відповідача не просила стягнути з позивача витрати на правничу допомогу. Судові засідання в суді першої інстанції призначалися на: 21 травня 2025 року, 16 червня 2025 року, 02 липня 2025 року, 17 липня 2025 року, 03 вересня 2025 року, 18 вересня 2025 року, 14 жовтня 2025 року, 03 листопада 2025 року, 18 листопада 2025 року, 11 грудня 2025 року. Проаналізувавши зміст протоколів до вищевказаних судових засідань, апеляційний суд зазначає, що з них не вбачається, що сторона відповідача повідомляла про намір подати докази щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. 18 грудня 2025 року у вказаній справі ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову. 23 грудня 2025 року представник відповідачки ОСОБА_4 адвокат Тарчинська Л.Я., звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені витрати на професійну правничу допомогу, мотивуючи тим, що про наявність судових витрат повідомлялося у відзиві на позов. До вказаної заяви долучено договір про надання юридичної (правничої) допомоги, представництва інтересів та ведення справ в суді від 14 червня 2025 року, додаткову угодою №1 від 14 червня 2025 року, акт прийому-передачі наданих правничих послуг від 22 грудня 2025 року в якому зазначено, що вартість правничих послуг у суді першої інстанції є фіксованою та складає 12000.00 грн. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною третьою статті 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої та другої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Частинами першою, другою, третьою статті 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст.182 ЦПК України). Аналіз вищезазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Як зазначив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 березня 2020 року у справі №520/8309/18, законодавцем визначено процесуальний наслідок не заявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту винесення рішення у справі. В такому випадку суд залишає заяву сторони про винесення додаткового судового рішення без розгляду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в ухвалах Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі №750/14822/21, від 24 травня 2023 року у справі №446/2455/21. Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно із частиною першої статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Аналізуючи вищевикладене, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21. У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що у відзиві на позовну заяву стороною відповідача не заявлялося про те, що докази про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, як визначено ч.8 ст.141 ЦПК України. Представник відповідача у прохальній частині відзиву на позов не просив стягнути такі витрати, а лише зазначив, що судові витрати становлять 12000.00 грн, при чому жодних доказів на підтвердження не надав та посилався на ч.8 ст.178 ЦПК України, яка регулює норми щодо вимог до відзиву. 18 грудня 2025 року справа розглянута Бучацьким районним судом Тернопільської області. Отже, сторона відповідача, знаючи про розгляд даної справи, не подала до місцевого суду до 18 грудня 2025 року докази понесення витрат на правничу допомогу та не подала заяви про намір подати такі докази протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. Разом з тим, в заяві про ухвалення додаткового рішення від 22 грудня 2025 року не зазначено обґрунтування поважності причин неподання доказів, що підтверджують розмір понесених відповідачем судових витрат у суді першої інстанції до закінчення судових дебатів у справі. Також відсутнє і клопотання про поновлення строку подання таких доказів. На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Тарчинської Л.Я. про ухвалення додаткового рішення, слід відмовити. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 частково знаходять своє підтвердження. У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У відповідності до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування додаткового рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Крім того, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення по суті спору та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Щодо вирішення питання судових витрат за апеляційний розгляд. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір за розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції. У Законі України «Про судовий збір» визначено як загальний перелік об`єктів справляння судового збору, так і процесуальні документи, за подання яких до суду збір не сплачується (ст. 3 Закону). Відповідно до п.5 ч.2 ст.3 цього Закону судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення. Апеляційний суд зазначає, що вимоги про розподіл судових витрат не належать до позовних і не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а також з огляду на те, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), підстав вимагати сплати судового збору за подання апеляційної на рішення суду щодо розподілу судових витрат немає. Враховуючи наведене, за подання апеляційної скарги виключно на рішення (додаткове рішення) суду щодо розподілу судових витрат судовий збір не сплачується. За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимога в скарзі щодо стягнення з відповідача судового збору за апеляційний розгляд даної справи до задоволення не підлягає. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 18 грудня 2025 року залишити без змін. Додаткове рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 січня 2026 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції відмовити. Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити в межах, ними понесених. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Дата складення повного тексту постанови 24 березня 2026 року. Головуючий О.З. Костів Судді: М.В. Хома Н.М. Храпак