Постанова 4814 № 552/2496/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/2496/20 Номер провадження 22-ц/814/286/22Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О., при секретарі Філоненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Горбенко Павло Володимирович на додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа виконавчий комітет Київської районної в м. Полтаві ради як орган опіки та піклування про встановлення факту батьківства, В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог Позивач ОСОБА_2 01 червня 2020 року звернулася в Київський районний суд м. Полтави з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту батьківства. Позовна заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_2 в березні 2000 року познайомилася з ОСОБА_7 , 1962 року народження, з яким на ґрунті взаємної симпатії почали проводити вільний час, поступово виникли інтимні відносини. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася спільна донька ОСОБА_8 , в актовому записі про народження якої відомості про батька записані на підставі частини першої статті 135 СК України. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 раптово помер. У поданій до суду позовній заяві ОСОБА_2 просила встановити факт батьківства ОСОБА_7 , 1962 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якої є ОСОБА_2 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис про народження № 117 від 24 травня 2016 року, складений Октябрським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області. Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення 05 травня 2021 року до суду першої інстанції ОСОБА_2 подала заяву про розподіл судових витрат між сторонами та ухвалення додаткового рішення. У заяві позивачем зазначено, що загальний розмір понесених нею судових витрат становить 30964,62 грн, що складається: судовий збір в розмірі 840,80 грн; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн; витрати, пов`язані із залученням спеціалістів та експертів, проведенням експертиз в розмірі 17123,82 грн. Також вказано, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 позов визнали, про що подали до суду відповідні заяви, а тому позивач прохала не стягувати з них судові витрати на її користь. У прохальній частині заяви заявник прохала: ухвалити додаткове рішення; стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 судові витрати на користь позивача по 6192,92 грн; судові витрати з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 прохала не стягувати. Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 травня 2021 року стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 з кожного в розмірі по 6179,41 грн на відшкодування понесених судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги позивача задоволено повністю до п`яти відповідачів, натомість прохання позивача щодо не стягнення судових витрат з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 заявлено всупереч норм статті 141 ЦПК України. Вимоги апеляційної скарги З додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилася ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі прохала додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 травня 2021 року скасувати та винести рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення судових витрат. Позиція учасників справи Узагальнені доводи, викладені в апеляційній скарзі На думку скаржника, оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, судом першої інстанції не було враховано вимоги позивача щодо стягнення судових витрат лише з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Натомість стягуючи судові витрати із усіх відповідачів даної цивільної справи, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно застосував правову підставу для задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат з відповідачів. Узагальнені доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 надіслала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому прохала в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю. Позивач зазначає, що відсутні правові підстави для повного скасування оскаржуваного судового рішення, натомість скаржник має право оскаржити додаткове рішення суду виключно в частині, що стосується її прав та обов`язків. Також позивачем вказано, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 додаткове рішення суду виконали, натомість інші відповідачі не позбавлені можливості оскаржити судове рішення в разі їх незгоди з ним. Позиція учасників справи у суді апеляційної інстанції Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились. Крім того, 24 травня 2022 року на адресу Полтавського апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 адвоката Горбенка П.В., в якому останній прохав суд розгляд справи проводити за відсутності скаржника та його представника. Також, в прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 вказала про розгляд апеляційної скарги без її участі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла до наступного висновку. Позиція апеляційного суду За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак. Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. З матеріалів справи вбачається, що позивач після задоволення її позовних вимог у повному обсязі звернулася до суду першої інстанції із заявою, в якій прохала ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 судові витрати на користь позивача по 6192,92 грн, а судові витрати з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 прохала не стягувати. З прохальної частини заяви ОСОБА_2 про розподіл судових витрат між сторонами та ухвалення додаткового рішення вбачається, що позивач на власний розсуд розпорядилася своїми процесуальними правами та прохала суд стягнути судові витрати на її користь виключно з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Натомість суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване судове рішення зазначив, що прохання позивача щодо нестягнення судових витрат з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 заявлено всупереч норм статті 141 ЦПК України. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи, що заявник прохала стягувати судові витрати лише з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , та не стягувати з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , що є втіленням принципу диспозитивності цивільного судочинства, то суд першої інстанції, стягнувши судові витрати з усіх відповідачів на користь ОСОБА_2 , порушив вищевказану основну засаду здійснення судочинства під час розгляду цивільних справ та вийшов за межі заявлених вимог позивача. Щодо інших доводів апеляційної скарги Що ж стосується аргументу скаржника, що суд першої інстанції за результатами розгляду заяви позивача мав дану заяву залишити без руху з наданням часу на усунення недоліків, або відмовити у задоволенні заяви у зв`язку з тим, що заявлені вимоги не відповідають змісту статті 141 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне. Нормами діючого цивільного процесуального законодавства України, а саме статтею 185 ЦПК України, закріплено правове врегулювання питання залишення позовної заяви без руху, натомість дана правова норма не містить підстав для залишення без руху саме заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. У частині дев`ятій статті 185 ЦПК України передбачено, що заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету. Пунктом 5 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» закріплено, що судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення. Отже, нормами ЦПК України не передбачено правових підстав для залишення без руху заяви про ухвалення додаткового рішення. У свою чергу, з аналізу статті 270 ЦПК України вбачається, що суд за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення по суті може ухвалити додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення. Щодо меж задоволення апеляційної скарги Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Частиною п`ятою статті 12 ЦПК України закріплено, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України). Згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції стягнув судові витрати на користь позивача з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Однак, апеляційну скаргу на додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 травня 2021 року було подано лише ОСОБА_1 , яка діяла в своїх інтересах; підтвердження її повноважень та її представника на представництво інтересів інших відповідачів матеріали справи не містять. Інші відповідачі або їх представники апеляційні скарги на додаткове рішення до суду апеляційної інстанції не подавали. Отже, суд апеляційної інстанції наділений повноваженнями переглянути оскаржуване рішення суду першої інстанції у тій частині, яка оскаржується, і щодо прав відповідачів, які подавали апеляційні скарги. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 травня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6179,41 грн на відшкодування понесених судових витрат слід скасувати. В іншій частині додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 травня 2021 року слід залишити без змін. Щодо судових витрат За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18 висловлена правова позиція, відповідно до якої судовий збір не сплачується при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов`язані з вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом. Оскільки оскаржується додаткове рішення, яке стосується розподілу судових витрат та за подання даної апеляційної скарги не справляється судовий збір, то відсутні правові підстави для розподілу судового збору при розгляді даної апеляційної скарги. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Горбенко Павло Володимирович задовольнити частково. Додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 травня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6179,41 грн на відшкодування понесених судових витрат скасувати. В іншій частині додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 липня 2022 року. Головуючий В.П. Пікуль Судді Т.В. Одринська О.О. Панченко