Постанова 4813 № 523/11205/18

Номер провадження: 22-ц/813/238/23 Справа № 523/11205/18 Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.05.2023 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи 523/11205/18 Номер провадження: 22-ц/813/238/23 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Власенко С.І., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , правонаступником якого є - ОСОБА_2 , - відповідач ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приморська державна нотаріальна контора, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , правонаступником якого є - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приморська державна нотаріальна контора, про встановлення факту ухилення спадкоємця від утримання, догляду, лікування та поховання спадкодавця, усунення від права на спадкування, скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання права на частку у спадковому майні, зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину, за апеляційною скаргою адвоката Криворучко Вікторії Олегівни, діючої від імені ОСОБА_3 , на додаткове рішення Суворовського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Бузовського В.В. об 11 годині 03 хвилині 28 серпня 2019 року, повний текст судового рішення складений 06 вересня 2019 року, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст заяви про стягнення судових витрат В серпні 2019 року адвокат Цвігун В.В., діючий від імені ОСОБА_3 , звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 28 000 грн.. В обґрунтування заяви адвокат зазначає, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01.08.2019 року не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України. Вказує, що представником відповідача - адвокатом Криворучко В.В. до проведення судових дебатів було заявлено про неможливість подати докази, що підтверджують розмір понесених витрат відповідачем, з проханням вирішити питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Вказує, що відповідач ОСОБА_3 в ході розгляду справи користувався правовою допомогою, яка надавалась адвокатами Адвокатського об`єднання «Консалтингова фірма «Домінанта». За надання правової допомоги відповідачем було сплачено кошти у сумі 28 000 грн. Розмір судових витрат підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №12 від 02.08.2019 року. Позиція позивача на заяву про стягнення судових витрат Адвокат Монул Л.М., діюча від імені ОСОБА_1 , в клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги просить заяву про стягнення витрат залишити без задоволення. Представник позивача зазначає, що заяву про стягнення судових витрат було подано адвокатом Цвігун В.В., який участі у справі не приймав. У відзиві від 24.09.2018 року та в доповненнях до відзиву від 16.02.2019 року відсутній попередній розрахунок суми судових витрат, який відповідач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи. До заяви про ухвалення додаткового рішення не надано ні детального опису та завірених належним чином детального переліку виконаних робіт по кожній заявленій послузі, ні завіреного належним чином акту прийому-передачі робіт, ні доказів про сплату відповідачем вказаної суми щодо понесених витрат, а саме по цивільній справі №523/11205/18. Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2019 року відмовлено в стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми витрат на правничу допомогу. Додаткове рішення мотивовано тим, що представниками відповідача та відповідачем не надано жодного належного доказу, щодо правомірності заявлених вимог про стягнення з позивача ОСОБА_1 грошових коштів у вигляді гонорару адвоката по договору №06-11 від 08.11.2018 р.. Заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача ОСОБА_1 судових витрат у розмірі - 28 000,00 грн. було подано адвокатом Цвігун В.В., який участь у справі не приймав.Загальний витрачений час у судових засіданнях не перевищував дві години, де представником відповідача була - адвокат Криворучко В.В.. Адвокат ОСОБА_4 надала суду ордер серії ОД№363489 від 07.12.2018 р., в якому вказує, що вона діє у складі АО «Консалтингова фірма «Домінанта» (а. с. 135), але те, що вона є членом адвокатського об`єднання доказу в судовому засіданні не надано. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі адвокат Криворучко В.О., діюча від імені ОСОБА_3 , просить скасувати додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2019 року. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про розподіл судових витрат у повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що додаткове рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у додатковому рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт зазначає, що: 1) помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що адвокат Цвігун В.В. не приймав участі у розгляді справи; 2) судом невірно надано оцінку доказам, які підтверджують складання відзиву на позовну заяву; 3) помилковими є висновки суду про те, що зібрані в матеріалах справи докази, це лише докази з Інтернет мережі; 4) мінімальний час участі в засіданнях адвоката Криворучко В.О. становить - 3 години 25 хвилин, не враховуючи засідання, в яких фіксування не здійснювалось; 5) матеріали справи не містять відомості про обсяг наданих послуг по вказаній цивільній справі; 6) АО «КФ «Домінанта» визначило коло адвокатів, які будуть здійснювати правничу допомогу ОСОБА_3 .. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.10.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Криворучко В.О., діючої від імені ОСОБА_3 , на додаткове рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 28 серпня 2019 року (Т. 2, а. с. 67 - 68). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.10.2019 року призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 78 - 79). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.03.2023 року вказану цивільну справу прийнято до провадження іншої колегії суддів. Призначено справу до розгляду (Т. 2, а. с. 224 - 224 зворотна сторона). 18.05.2023 року від адвоката Берковича Ю.О., діючого від імені ОСОБА_2 , надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Крім того, представник позивача просить апеляційну скаргу адвоката Криворучко В.О., діючої від імені ОСОБА_3 , залишити без задоволення. В судовому засіданні адвокат Криворучко В.О., діюча від імені ОСОБА_3 , особисто ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу задовольнити. Додаткове рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог заяви про стягнення витрат на правову допомогу в повному обсязі. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили, заяв та клопотань не надали. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні додаткового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Криворучко В.О., діючої від імені ОСОБА_3 , підлягає задоволенню частково. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Відповідно до договору про надання адвокатських послуг №06-11 від 08.11.2018 року, ОСОБА_3 та АО «Консалтингова фірма «Домінанта» уклали договір про надання адвокатських послуг (Т. 1, а. с. 136 - 137). Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених Договором, адвокат зобов`язується за завданням клієнта надати за плату послуги з надання правової допомоги в судовому процесі по справі №523/11205/18 та представляти інтереси клієнта в судах щодо захисту прав Клієнта. Відповідно до п. 1.4 Договору, для надання послуг за цим договором визначається наступна група адвокатів - Криворучко В.О. та Цвігун В.В.. Матеріали справи містять ордер серії ОД №375412 від 08.11.2018 року, виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення №06-11 від 08.11.2018 року АО «Консалтингова фірма «Домінанта» на ім`я ОСОБА_5 , якого уповноважено представляти інтереси ОСОБА_3 (Т. 1, а. с. 93). Крім того, в матеріалах справи наявний ордер серії ОД №363489 від 07.12.2018 року, виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення №06-11 від 08.11.2018 року АО «Консалтингова фірма «Домінанта» на ім`я ОСОБА_6 , яку уповноважено представляти інтереси ОСОБА_3 (Т. 1, а. с. 93). Відповідно до п 3.2 Договору, гонорар адвоката за надання послуг складає 28 000 грн., розрахунок якого зазначено в додатку №1 до Договору. Відповідно до Додатку №1 до договору №06-11 від 08.11.2018 року, розрахунок гонорару адвоката за договором про надання адвокатських послуг складає 28 000 грн., що складається з: - підготовка тексту відзиву на позовну заяву 7 000,00 грн. (5 год.); - збір доказів для подачі до суду 9 600,00 грн. (8 год.); - аналіз доказів 2 400,00 грн. (3 год.); - попередня правова консультація щодо характеру спірних правовідносин 2 000,00 грн. (2 год.); - обговорення та формування правової позиції щодо подачі відзиву на позов 3 600,00 грн. (4 год.); - участь у судових засіданнях 5 400,00 грн. (6 год.) (Т. 1, а. с. 138). До заяви про ухвалення додаткового рішення адвокатом Криворучко В.О. було долучено квитанцію від 02.08.2019 року № 12 про сплату ОСОБА_3 на користь АО «Консалтингова фірма «Домінанта» коштів у сумі 28 000 грн. за надання правничої допомоги за договором №06-11. 01.08.2019 року адвокатом Криворучко В.О. було подано заяву про розрахунок судових витрат, в яких остання просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 28 000 грн. (Т. 2, а. с. 34). Між сторонами виникли правовідносини щодо розподілу витрат з надання правничої допомоги адвоката. Доводи, за якими суд не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в повному обсязі у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу. Мотиви часткового прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 3 ст. 133 ЦПК України закріплено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, експертів та проведенням експертизи. Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що позивачем було зроблено заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Криворучко В.О. до початку судових дебатів було заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 28 000 грн. (Т. 2, а. с. 34). Разом з клопотанням про витребування доказів від 10.12.2018 року адвокатом було долучено до матеріалів справи розрахунок гонорару адвоката на суму 28 000 грн. (Т. 1, а. с. 138). Відповідно до положень ст. 134 ЦПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Отже, вказана стаття свідчить, що суд може відмовити в задоволенні клопотання, а не містить посилання щодо обов`язку суду відмовити в задоволенні вказаного клопотання. Щодо повноважень адвокатів Криворучко В.О. та адвоката Цвігуна В.В.. Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Відповідно до частини 6 статті 15 Закону адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності. Частиною 2 статті 26 Закону визначено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Системний аналіз норм Закону свідчить про те, що у разі залучення адвокатським об`єднанням до виконання укладених договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах, залучений адвокат може як самостійно видати ордер (якщо це передбачено договором між адвокатським об`єднанням та таким адвокатом), так і адвокатське об`єднання може видати такому адвокату ордер від імені адвокатського об`єднання. Відповідно до п. 1.4 Договору, для надання послуг за цим договором визначається наступна група адвокатів - Криворучко В.О. та Цвігунп В.В.. В матеріалах справи міститься ордер Серії ОД №375412 від 08.11.2018 року, виданий АО «Консалтингова фірма «Домінанта» на ім`я Цвігуна В.В., та ордер Серії ОД №363489 від 07.12.2018, виданий АО «Консалтингова фірма «Домінанта» на ім`я ОСОБА_6 , в яких уповноважено представляти інтереси ОСОБА_3 у Суворовському районному суді м. Одеси та в інших судових інстанціях. Отже, АО «КФ «Домінанта» було визначено коло адвокатів, які будуть здійснювати правничу допомогу ОСОБА_3 .. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених Договором, адвокат зобов`язується за завданням клієнта надати за плату послуги з надання правової допомоги в судовому процесі по справі №523/11205/18 та представляти інтереси клієнта в судах, щодо захист прав Клієнта. Відповідно до п 3.2 Договору, гонорар адвоката складає 28000 грн., розрахунок якого зазначено в додатку №1 до Договору. Відповідно до Додатку №1 до договору №06-11 від 08.11.2018 року, розрахунок гонорару адвоката за договором про надання адвокатських послуг складає 28 000 грн., що складається з: - підготовка тексту відзиву на позовну заяву 7 000,00 грн. (5 год.); - збір доказів для подачі до суду 9 600,00 грн. (8 год.); - аналіз доказів 2 400,00 грн. (3 год.); - попередня правова консультація щодо характеру спірних правовідносин 2 000,00 грн. (2 год.); - обговорення та формування правової позиції щодо подачі відзиву на позов 3 600,00 грн. (4 год.); - участь у судових засіданнях 5 400,00 грн. (6 год.) (Т. 1, а. с. 138). До заяви про ухвалення додаткового рішення адвокатом Криворучко В.О. було долучено квитанцію від 02.08.2019 року № 12 про сплату ОСОБА_3 на користь АО «Консалтингова фірма «Домінанта» коштів у сумі 28 000 грн. за надання правничої допомоги за договором №06-11. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У якості доказів у більшості випадків достатньо надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень. Цю позицію підтримав у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №19/64/2012/5003 від 31.01.2019 р., зазначивши, що «суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, правомірно виніс додаткову постанову, якою задовольнив заяву про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката». Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України). В клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу адвокат Монул Л.М., діюча від імені ОСОБА_1 , просила заяву про стягнення судових витрат залишити без задоволення. Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи. Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В розрахунку гонорару адвоката за договором про надання адвокатських послуг №06-11 від 08.11.2018 року сторонами визначено розмір адвокатського гонорару, який становить 28 000 грн.. Вказаний розрахунок містить підпис ОСОБА_3 , отже вказане свідчить, що останній погодився з вказаним розрахунком витрат. Матеріалами справи підтверджується обсяг надання адвокатом послуг, а саме - підготовка тексту відзиву на позовну заяву (доповнення до відзиву), збір доказів для подачі до суду, участь у судових засіданнях та інше. Згідно процесуального законодавства, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо). Колегія суддів зазначає, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до справ про усунення від права на спадкування, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Колегія суддів звертає увагу, що витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг, часом на виконання робіт адвокатом. На підставі вищевказаного, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (тривалість розгляду справи, предмет позову), колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Криворучко В.О., діючої від імені ОСОБА_3 , є частково доведеними, а тому її треба задовольнити частково. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання розподілу судових витрат, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви адвоката Цвігуна Віталія Васильовича, діючого від імені ОСОБА_3 , про ухвалення додаткового рішення за вищевказаного обґрунтування. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Криворучко Вікторії Олегівни, діючої від імені ОСОБА_3 , задовольнити частково. Додаткове рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 28 серпня 2019 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Заяву адвоката Цвігуна Віталія Васильовича, діючого від імені ОСОБА_3 , про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 25 травня 2023 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе