Постанова Львівський апеляційний суд № 456/3018/25

Справа № 456/3018/25 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р. Т. Провадження № 22-ц/811/2947/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Костюк С.О. з участю: представника ТзОВ ««Карпатська Бурова Компанія» - Монастиренка О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська Бурова Компанія» на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2025 року,- ВСТАНОВИВ: 03 червня 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська Бурова Компанія» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи. 28 липня 2025 представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав заяву про забезпечення позову. В обгрунтування заяви покликається на те, що ОСОБА_5 працював у ТзОВ «Карпатська Бурова Компанія» на підставі цивільно-правового договору № 01-02/24 ФДС від 01.02.2024 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 на підприємстві стався нещасний випадок внаслідок якого ОСОБА_5 помер. Вказує, що смерть ОСОБА_5 призвела до душевних страждань позивачів, оскільки в одну мить вони втратили чоловіка та батька, який був для них найріднішою людиною. Вважає, що оскільки смерть ОСОБА_5 настала у зв`язку з порушенням відповідачем вимог щодо безпеки праці, відтак саме з останнього підлягає стягненню на їх користь моральна шкода, яку вони оцінюють в 6 000 000 грн. Зазначає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ««Карпатська Бурова Компанія» в межах суми позову відповідатиме принципам співмірності та стосується предмету позову. Стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав позивачів у випадку задоволення їх позову та призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду. З наведених підстав просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська Бурова Компанія» в межах ціни позову 6 000 000 грн. Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2025 року заяву задоволено. Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська бурова компанія» на суму 6 000 000 грн. до набрання рішенням по справі законної сили. Ухвалу суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатська бурова компанія», в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову позивачами не надано жодних доказів того, що компанія має намір вивести кошти зі своїх рахунків чи ухилятись від виконання можливого рішення суду. Вказує, що накладення арешту на кошти компанії фактично блокує її господарську діяльність та призводить до порушення прав інших осіб, які не є учасниками даних правовідносин. Звертає увагу на те, що оскаржувана ухвала не містить мотивів з яких суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову. Стверджує, що накладення арешту на майно без його індивідуалізації суперечить принципу правової визначеності. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТзОВ ««Карпатська Бурова Компанія» - Монастиренка О.Ю. на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а саме стягнення з відповідача на користь позивачів 6 000 000,00 грн., зазначивши, що застосований судом вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Положеннями частини першої статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини 1 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Забезпечення позову заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду. Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України). Відповідно до роз`яснень п.п. 1, 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п. 4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду про задоволення позову і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначила, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Підставою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17. Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська Бурова Компанія», в якому просили стягнути з відповідача на їх користь моральну шкоду, завдану смертю чоловіка та батька в розмірі 6 000 000 грн. Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивачі вказували, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів за умови вжиття заходів забезпечення позову боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачами, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачами захід забезпечення позову накладення арешту на грошові кошти є співмірним та прямо стосується предмету позову, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав позивачів у випадку задоволення їх позову та призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду. При цьому суд першої інстанції вказав на те, що заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, не призведуть до негативних наслідків, а лише запровадять законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод при виконанні рішення суду в разі задоволення позовних вимог, оскільки відповідач й надалі зможе вільно користуватися своїм майном. Колегія суддів звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на майно без його індивідуалізації суперечить принципу правової визначеності, оскільки згідно з резолютивною частиною ухвали суд застосував заходи забезпечення позову, наклавши арешт саме на грошові кошти, що належать відповідачу, в межах суми позову 6 000 000.00 грн. Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта про те, що накладення арешту на кошти підприємства фактично блокує його господарську діяльність та призводить до порушення прав інших осіб, які не є учасниками даних правовідносин, оскільки обраний захід забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суд першої інстанції, які достатньо мотивовані. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська Бурова Компанія» залишити без задоволення. Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді члена колегії суддів повна постанова складена 26.03.2026 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк