Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/19073/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 березня 2026 року м. Рівне Справа № 569/19073/25 Провадження № 22-ц/4815/535/26 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Холода Віталія Сергійовича на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановленні фактів, що мають юридичне значення, в с т а н о в и в: У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: - встановити факт спільного проживання її та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з жовтня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 ; а також, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебувала на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 03.07.2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 . Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2025 року зупинено провадження у справі № 569/19073/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановленні фактів, що мають юридичне значення до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25). У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Холод Віталій Сергійович, не погоджується з постановленою ухвалою, вважає її необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню через неповне з`ясування обставин, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно дійшов висновку про подібність правовідносин у цій справі та у справі, яка перебувала на розгляді Верховного Суду, оскільки, на його думку, між ними існують істотні відмінності. Зокрема, апелянт наполягає на тому, що у даній справі наявний спір про право, оскільки відповідач заперечує обставини спільного проживання та перебування на утриманні, у зв`язку з чим вона підлягає розгляду в порядку позовного, а не окремого провадження. При цьому вказує, що у справі, на яку послався суд першої інстанції як на підставу для зупинення провадження, вирішувалося питання за відсутності спору про право, що виключає можливість визнання правовідносин подібними. Також апелянт звертає увагу на те, що раніше він уже звертався до суду в порядку окремого провадження, однак заява була залишена без розгляду саме через наявність спору про право, що на його переконання, додатково підтверджує помилковість висновків суду першої інстанції. Крім того, в апеляційній скарзі зазначається, що зупинення провадження призводить до безпідставного затягування розгляду справи та порушує його право на своєчасний та ефективний судовий захист. З огляду на викладене апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду. ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Пилипчук Л.М., подав відзив, де заперечує проти задоволення апеляційної скарги та вважає ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою. Зазначає, що зупинення провадження здійснено правомірно у зв`язку з переглядом у касаційному порядку справи у подібних правовідносинах, які стосуються встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця для отримання соціальних виплат. Вказує, що наявність спору про право та попередні звернення позивача до суду не спростовують підстав для зупинення провадження, оскільки у судовій практиці існує правова невизначеність щодо порядку розгляду таких вимог. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Так, зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Підстави для зупинення провадження у справи визначені статтями 251, 252 ЦПК України. Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду (п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України). Тлумачення вказаної процесуальної норми свідчить про те, що суд може зупинити провадження у справі лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку: а) палатою; б) об`єднаною палатою; в) Великою Палатою Верховного Суду. При цьому, така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Верховний Суд може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (ч. 2 ст. 416 ЦПК України). Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування схожої (ідентичної) справи на розгляді у суді касаційної інстанції та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме об`єктивна неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі №504/2453/15-ц (провадження №61-17850св18), визначаючи наявність передбачених статтею 252 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 10 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли у інших справах, які переглядаються у касаційному порядку, вирішуються питання у подібних правовідносинах та від результату їх розгляду залежить можливість розгляду справи, що переглядається. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа №308/17634/23 передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики щодо можливості встановлення судом в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства факту перебування особи на утриманні військовослужбовця з метою подальшого оформлення одноразової грошової допомоги у контексті раніше сформульованих Великою Палатою Верховного Суду висновків у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21. Колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі про передачу справи № 308/17634/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду посилається на те, що висновки щодо підсудності судам цивільної юрисдикції питання встановлення юридичних фактів, сформульовані у справі № 560/17953/21, сприймаються судами як універсальні та застосовні до всіх фактів, які можуть бути передумовою для виплати одноразової грошової допомоги внаслідок смерті військовослужбовця, незалежно від того, чи передбачено законом інший (не судовий) порядок підтвердження відповідного факту, та від того, чи отримував заявник відмову в призначенні бажаної виплати до звернення до суду з заявою про встановлення юридичного факту. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду порушив перед Великою Палатою Верховного Суду проблему визначення кола заінтересованих осіб (чи суб`єктного складу можливого спору про право) при вирішенні питання про встановлення юридичного факту, який є підставою для виплати одноразової грошової допомоги, в контексті сформульованого у справі № 560/17953/21 висновку про те, що між заявниками та державою в особі відповідного органу військового управління не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки такий орган не є суб`єктом отримання зазначеної соціальної допомоги. Отже судові рішення у справі, яка переглядається, та судові рішення у справі, переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах. Отже, зупиняючи провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №308/17634/23 та діючи на підставі п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону. Така підстава зупинення провадження у справі, як перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, має на меті забезпечення єдності судової практики, яку можна досягти завдяки передбаченим процесуальним законом механізмам. Доводи апеляційної скарги про відсутність подібності правовідносин у даній справі та у справі, яка перебувала на розгляді суду касаційної інстанції, колегія суддів відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на формальному розмежуванні процесуальної форми розгляду (позовне чи окреме провадження), тоді як визначальним для застосування пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України є не вид провадження, а характер спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників. Як убачається з матеріалів справи, заявлені позовні вимоги спрямовані на встановлення юридичних фактів, що є передумовою для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, а відтак пов`язані з визначенням кола осіб, які можуть претендувати на відповідні соціальні виплати. Саме питання визначення такого кола осіб та належного суб`єктного складу правовідносин було предметом перегляду у справі, яка перебувала на розгляді суду касаційної інстанції. Посилання апелянта на наявність спору про право також не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки не виключає необхідності встановити коло учасників спору. Не впливають на правильність оскаржуваної ухвали і доводи апеляційної скарги щодо попереднього звернення позивача до суду в порядку окремого провадження, оскільки такі обставини не усувають правової невизначеності щодо порядку судового розгляду заявлених вимог. Твердження апелянта про порушення права на розумний строк розгляду справи є безпідставними, оскільки зупинення провадження у справі здійснено на підставі та у спосіб, передбачені процесуальним законом, та переслідує легітимну мету забезпечення єдності судової практики. Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог процесуального права, підстави для скасування ухвали відсутні. Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Холода Віталія Сергійовича залишити без задоволення. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О. Шимків С.С.