Постанова 4816 № 639/797/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2026 року м.Суми Справа №639/797/25 Номер провадження 22-ц/816/99/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Щербаченко М. В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2025 року у складі судді Євтюшенкової В.І., постановленої в м. Ромни, Сумської області, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, в с т а н о в и в: У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом про захист прав споживачів, в якому просила стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь грошову суму 6 847 грн 92 коп. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2025 року цивільну справу №639/797/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів передано для розгляду до Роменського міськрайонного суду Сумської області. Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів, передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до Роменського міськрайонного суду Сумської області за встановленою підсудністю. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення ч. 2 ст. 27 ЦПК України, адже відповідачем у справі є фізична особа підприємець, що не є різновидом юридичної особи. Вказує на те, що позов пред`явлено про захист прав споживачів, а тому відповідно до п. 5 ст. 28 ЦПК України справа підсудна Роменському міськрайонного суду Сумської області. Наголошує на тому, судом першої інстанції не врахував положення ст. 32 ЦПК України щодо недопустимості спору про підсудність. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. За змістом пункту 9 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду. Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За таких обставин розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. За приписами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Передаючи справу на розгляд до іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що в позовній заяві позивач не зазначає, що звертається в суд користуючись своїм правом, передбаченим ч.5 ст. 28 ЦПК України (право звернення до суду за місцем проживання/перебування позивача) та не мотивує підстав свого звернення по місцю проживання, заподіяння шкоди чи виконання договору, а оскільки встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи, вважав, що в даному випадку необхідно застосувати загальні правила підсудності, а саме ч. 2 ст. 27 ЦПК України, відповідно до якої позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на таке. Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. За загальним правилом, визначеним статтю 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом, а позови до юридичних осіб - за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Частиною 5 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. За пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. За статтею 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що повернення справи, яка передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, не передбачено процесуальним законом, оскільки така справа повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (частина 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). У частині 2 статті 18 ЦПК України вказано, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована в с. Посад Роменського району Сумської області, а місцезнаходження відповідача є АДРЕСА_1 . Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2025 року, яка сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалася, дану цивільну справу передано для розгляду до Роменського міськрайонного суду Сумської області. При цьому, суд врахувавши положення ч. 5 ст. 28 ЦПК України, дійшов до висновку, що справа підсудна саме Роменському міськрайонному суду Сумської області. Постановляючи оскаржувану увалу, суд першої інстанції не взяв те, що так як дана судова справа передана до цього суду ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова, яка набрала законної сили, в порядку ст. 31 ЦПК України, а тому відповідно до ч. 2 ст. 32 ЦПК України, повинна бути прийнята судом. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Встановивши, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до Роменського міськрайонного суду Сумської області. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко М. В. Щербаченко