Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/33882/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/33882/25 Провадження № 33/820/234/26 Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А. за участю секретаря судового засідання Романової А.В. захисників Савінського О.П., Прядуна В.Б. розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Савінського О.П. на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, особи з інвалідністю ІІ групи, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 , 13.11.2025 року о 01 год. 17 хв. по вул. Майборського біля будинку №5 в м. Хмельницькому керував транспортним засобом «MG 4», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, та, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився. Постановою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Савінський О.П. з доповненнями особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2026 року і закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Звертає увагу на те, що в ході дослідження наданих суду доказів, а саме відеозапису з бодікамер, є очевидним, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки стану сп?яніння, при цьому останній станом на 01:17 год. 13.11.2025 року по вул. Майборського, біля будинку №5, не керував автомобілем «MG 4» номерний знак НОМЕР_2 , а за кермом була його дружина ОСОБА_2 . Підставою для затримання працівниками поліції ОСОБА_1 , який не перебував за кермом автомобіля і жодного транспортного засобу під його керуванням вони не зупиняли, було порушення комендантської години та відсутність в нього документів, які посвідчують його особу. На відеозаписах, зроблених з відеореєстратора та з бодікамер працівників поліції відсутні будь-які відомості чи візуальні підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MG 4» номерний знак НОМЕР_3 , а також того, що він виходив із зазначеного транспортного засобу або будь-яким чином був безпосередньо пов?язаний із його керуванням. Висновок суду, що факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 підтверджується тим, що після зупинки транспортного засобу саме він йшов від автомобіля, ґрунтується на припущеннях та не підтверджується жодними належними й допустимими доказами, оскільки рух особи пішки в напрямку воріт підприємства після зупинки транспортного засобу не встановлює ані факту перебування за кермом, ані факту здійснення керування автомобілем. Разом з тим, із відеозаписів вбачається, що в момент підходу працівників поліції до автомобіля, ОСОБА_1 перебував у протилежній від транспортного засобу стороні, біля воріт. Це свідчить про відсутність факту керування транспортним засобом і підтверджує, що ОСОБА_1 вийшов до автомобіля з території його підприємства, а не перебував за кермом. Фактично, він вийшов зустрічати дружину, яка їхала від подруги та по телефону повідомила ОСОБА_1 про свій приїзд та попросила її зустріти. Окрім того, з показів свідка ОСОБА_2 стало відомо, що за кермом вночі 13.11.2025 перебувала вона. Заїхавши в двір, вона побачила свого чоловіка ОСОБА_1 , який показував їй місце, де паркуватись. Вона зупинилась і вибігла з машини на майданчик, де росла трава, так як її знудило. Коли повернулась, то побачила, як працівники поліції просили чоловіка показати документи. Вона пройшла повз них, повідомивши, при цьому, що у них на підприємстві аварія й, таким чином, хотіла забрати чоловіка, так як розуміла, що є комендантська година і в нього можуть бути проблеми. Зазначені показання свідка не було спростовано жодними належними та допустимими доказами і останні узгоджуються з наявними у справі відеозаписами. Так, з наявних відеозаписів можна побачити, що саме ОСОБА_2 рухається від місця паркування транспортного засобу до воріт підприємства, де стояв її чоловік та працівники поліції. Місцевий суд необґрунтовано відхилив дані покази, як доказ невинуватості ОСОБА_1 з тих підстав, що свідок є дружиною ОСОБА_1 , а тому дані покази розцінюються як спроба ОСОБА_2 вигородити свого чоловіка. Однак, в підтвердження правдивості показів свідка, захист додає знімок екрану з телефону ОСОБА_1 , на якому зафіксована переписка його з дружиною у застосунку «Viber» 13.11.2025 року о 00.58 год. де дружина пише: «я виїжджаю, зустрінь мене». Водночас, місцевий суд в оскаржуваній постанові зазначає «жодного разу ні ОСОБА_1 , ні його дружина ОСОБА_2 не повідомляли про те, що автомобілем ОСОБА_1 не керував». Однак такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Зокрема, з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції під назвою «clip-0», зафіксованого під час спілкування поліцейських з ОСОБА_1 на місці зупинки, вбачається, що о 01:22 у відповідь на твердження працівника поліції про те, що він «рухається на даному автомобілі», ОСОБА_1 неодноразово прямо зазначав: «Я не рухаюсь». Крім того, з того ж самого відеозапису з нагрудної камери працівника поліції «clip-o» вбачається, що під час подальшого спілкування, коли працівник поліції зазначив: «для того щоб встановити вашу особу, бо ви керували транспортним засобом», ОСОБА_1 прямо, чітко та впевнено відповів: «Я не керував». Отже, з моменту зупинки та протягом усього спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 послідовно заперечував факт керування транспортним засобом, зокрема ще до того, як працівниками поліції йому було повідомлено про нібито наявні ознаки алкогольного сп?яніння. Захисник зауважив, що про наявність ознак сп?яніння працівники поліції почали стверджувати лише у відділку поліції, однак попри тривале спілкування на місці затримання ОСОБА_1 , жодних тверджень про наявність ознак сп?яніння у затриманого не висловлювали. Таким чином, судом не було встановлено всіх обставин справи, було спотворено зміст відеозаписів, а також не було здобуто жодних належних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом 01:17 год. 13.11.2025 року по вул. Майборського, біля будинку №5. За відсутності факту керування ОСОБА_1 станом на 01:17 год. 13.11.2025 року по вул. Майборського, біля будинку №5, автомобілем «MG 4» номерний знак НОМЕР_2 , якого працівники поліції і не зупиняли та відсутності перелічених ознак стану алкогольного сп?яніння, підстав для проведення огляду на стан алкогольного сп?яніння саме ОСОБА_1 у працівників поліції не було і такі вимоги працівників поліції були неправомірні. Крім того, в доповненнях до апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 зазначає, що йому не було роз`яснено працівниками поліції права, передбаченні ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, а також не повідомлено, що його пояснення будуть використані як доказ у справі, працівники поліції його не повідомили про використання нагрудних камер як засобу фіксації, здійснення відео фіксації та можливість подальшого використання запису, як доказу у справі. ОСОБА_1 наголошує, що матеріали справи не містять жодного прямого та беззаперечного доказу того, що саме він керував транспортним засобом «MG 4» д.н.з. НОМЕР_1 . У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 прямо, чітко та послідовно зазначила, що саме вона перебувала за кермом автомобіля в ніч на 13.11.2025 року. її показання узгоджуються з його поясненнями щодо обставин події та причин його перебування біля транспортного засобу. Під час судового розгляду стороною захисту було заявлено клопотання про витребування та дослідження даних мобільного зв?язку (білінгу) щодо номерів телефону мого та дружини - ОСОБА_4 . Метою зазначеного клопотання було встановлення їх фактичного місцезнаходження у момент події, а також перевірка версії сторони захисту щодо обставин перебування кожного з них у конкретний проміжок часу. Вказані дані мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки інформація про підключення мобільних пристроїв до базових станцій операторів зв?язку дозволяє визначити територіальну зону перебування особи у відповідний час. Такі відомості могли підтвердити версію сторони захисту щодо керування транспортним засобом саме ОСОБА_5 . Попри це, суд першої інстанції відмовив у задоволенні зазначеного клопотання, фактично позбавивши сторону захисту можливості надати та дослідити потенційно виправдувальний доказ. У постанові відсутня належна мотивація, чому такі докази не мають значення для справи або чому їх дослідження є недоцільним. Таким чином, відмова у витребуванні білінгу призвела до обмеження права ОСОБА_1 на повноцінну реалізацію усіх можливих та законно визначених способів захисту та порушення принципу змагальності сторін, оскільки суд не забезпечив рівних процесуальних можливостей для доведення позиції захисту. Позиції учасників судового провадження У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, поважних причин неявки не повідомив, що відповідно до вимог частини 6 статті 294 КУпАП не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду. Захисники особи, яку притягнуто до адміністративної ОСОБА_1 - адвокати Савінський О.П. та Прядун В.Б. підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, з наведених в апеляційній скарзі підстав. Також захисник Прядун В.Б. зауважив, що поліцейські не дотримались вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, з наступними змінами, не зупиняли транспортного засобу, не пропонували на місці пройти огляд та інші порушення, відсутній факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , натомість є докази, що керувала його дружина. Заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Мотиви суду Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. У поданій апеляційній скарзі захисник адвокат Савінський О.П. оскаржує наявність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, які давали підстави для проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, а також доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, з огляду на відсутність доказів, якими б це підтверджувалося. Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме статей 9 та 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі. Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, відповідно до оскаржуваної постанови судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 13.11.2025 року о 01.17 год. по вул. Майборського біля будинку №5 в м. Хмельницькому керував транспортним засобом «MG 4» номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до встановленого законом порядку. Суд визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. В обґрунтування свого висновку суддя послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №511477 від 13.11.2025 року (а/с 1); акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а/с 4); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ХОЗЗНПД» ХОР від 13.11.2025 року, згідно якого ОСОБА_6 відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння, що також зафіксовано на бодікамери працівників патрульної поліції (а/с 5); відеозаписи з відеореєстратора та нагрудних камер відеоспостережень працівників поліції, на яких, як зазначив суддя, зафіксовано рух автомобіля та, в послідуючому, його зупинка навпроти воріт підприємства, де, зі слів ОСОБА_6 , він на той час проживав зі своєю дружиною. З самого початку, під час спілкування ОСОБА_6 з працівниками поліції, останній, на запитання чому він рухався на автомобілі, повідомив, що потрібно було їхати у справах на роботу (а/с 10). Однак, з аналізу вказаних вище доказів та враховуючи зазначені норми законодавства, не можу погодитися з рішенням судді суду першої інстанції. Вважаю, що суд першої інстанції не з`ясував фактичні обставини цього адміністративного правопорушення для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, як цього вимагає стаття 245 КУпАП та стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і, як наслідок, здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення та ухвалив передчасне й необґрунтоване рішення. Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею протиправної, винної дії чи бездіяльності (адміністративного правопорушення), яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Склад будь-якого правопорушення містить у собі об`єктивні та суб`єктивні ознаки, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відтак, у рамках провадження у справі про адміністративне правопорушення для кваліфікації діяння за частиною 1 статті 130 КУпАП, яке полягало у відмові водія від проходження огляду на стан сп`яніння, необхідно встановити та довести факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак сп`яніння, пропозиція/вимога поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду. Під керуванням транспортним засобом розуміється виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати належні та достатні докази. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення. Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В ході апеляційного розгляду встановлено, що з наданих суду відеозаписах з відео реєстратора автомобіля поліції вбачається, що у темну пору доби в ході патрулювання назустріч автомобілю працівників поліції рухається автомобіль темного кольору з включеним світлом фар, при цьому неможливо встановити марку автомобіля, який рухався, його державний номерний знак, а також хто знаходився за кермом. Після того, як цей автомобіль проїхав повз автомобіля поліції, поліцейські розвернулись та поїхали в напрямку цього автомобіля, але як вбачається з відео, на значній відстані, що також не дозволяє ідентифікувати це авто. Коли автомобіль поліції повертає та зупиняється, то на відео не вбачається, який саме автомобіль зупинився, оскільки припарковано багато автомобілів по обидві сторони (Video 2025-11-13 at 01.16; Video 2025-11-13 at 01.17) Наступне відео зображує, що працівник поліції під`їхали, зупинилися, вийшли з свого автомобіля, за декілька метрів від транспортних засобів на тротуарі перебував ОСОБА_1 , при цьому ОСОБА_1 перебуває на відстані від автомобілів та неможливо однозначно стверджувати, що він вийшов із автомобіля, а не йшов поруч повз ці автомобіля. На запитання поліцейського повідомив, що перебуває на вулиці, оскільки працює та проживає на заводі, що знаходиться неподалік, та вийшов зустріти дружину (clip-0). В апеляційній скарзі захисник Савінський О.П., та в доповненнях до апеляційної скарги особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , наголошують, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, а лишевийшов зустрічати дружину, яка їхала від подруги та по телефону повідомила ОСОБА_1 про свій приїзд та попросила її зустріти. На підтвердження вказаного, стороною захисту суду надано скріншот з мобільного застосунку «Viber», на якому наявне смс-повідомлення 13 листопада 2025 року о 00:58 від контакту «Инна» зі змістом : «Я виїжджаю Зустрінь мене». Крім того, як вбачається з відеозапису «clip-0.mp4», після під`їзду працівників поліції та розмови із ОСОБА_1 (01:19:00 год.) на місці події зі сторони транспортних засобів з`являється ОСОБА_2 (01:19:30 год.). Сторона захисту наголошує, що транспортним засобом керувала саме дружина ОСОБА_1 ОСОБА_2 та попросила чоловіка зустріти її, у зв`язку з цим ОСОБА_1 і знаходився неподалік від автомобіля. Апеляційний суд звертає увагу, що наявними у матеріалах справи відеозаписами не зафіксовано конкретну особу, яка виконує функції водія транспортного засобу «MG 4» номерний знак НОМЕР_1 , а тому однозначно стверджувати, що функції водія виконував саме ОСОБА_1 у даному випадку неможливо. Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки показанням свідка ОСОБА_2 , яка підтвердив, що саме остання керувала транспортним засобом вночі 13.11.2025.Заїхавши в двір, вона побачила свого чоловіка ОСОБА_6 , який показував їй, щоб паркувалась. Вона зупинилась і вибігла з машини на майданчик, де росла трава, так як її знудило. Коли повернулася, то побачила, як працівники поліції просили чоловіка показати документи. Вона пройшла повз них, повідомивши, при цьому, що у них на підприємстві аварія й, таким чином, хотіла забрати чоловіка. Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, додані до протоколу докази відеозаписи з відео реєстратора та бодікамер не містять підтвердження факту керування ОСОБА_1 13.11.2025 року о 01 год. 17 хв. по вул. Майборського біля будинку №5 м. Хмельницькому транспортним засобом «MG 4», номерний знак НОМЕР_1 , тоді як сама по собі відмова особи пройти огляд на стан сп`яніння, без факту керування транспортним засобом, не свідчить про порушення вимог п.2.5 ПДР. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, у якому відображено обставини події, є лише початковим правовим висновком працівників поліції щодо дій певної особи, та без підтвердження іншими належними й допустимими доказами не може слугувати безумовним та беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права. Зазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої протокол про адміністративне правопорушення не встановлює імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (справа "Ірландія проти Сполученого Королівства"), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту". Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" ("Ірландія проти Сполученого Королівства"). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 33 рішення у справі "Гурепка проти України", ухваленого 6 вересня 2005 року). У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) Аналізуючи у сукупності зазначені вище норми законодавства та надані докази, доходжу висновку, що суддя суду першої інстанції припустився порушення вимог закону про адміністративну відповідальність, розглянув протокол про адміністративне правопорушення, при цьому не з`ясувавши чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, не з`ясувавши повно, всебічно і об`єктивно всі обставини справи, і як наслідок передчасно дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, надаючи оцінку наведеним вище доказам, з урахуванням принципів презумпції невинуватості особи та доведення вини особи поза розумним сумнівом, доходжу висновку, що оскільки обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 13.11.2025 не доведено, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. На підставі викладеного, керуючись статтями 285, 294, 247 КУпАП, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Савінського О.П. задовольнити. Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, скасувати. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статтею 130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя