Постанова Львівський апеляційний суд № 458/110/26

Справа № 458/110/26 Головуючий у 1 інстанції: Волинець М.З. Провадження № 33/811/912/26 Доповідач: Романюк М. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Миньо Миколи Миколайовича на постанову судді Турківського районного суду Львівської області від 07 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір за ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення на користь держави в особі Державної судової адміністрації України за реквізитами: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок № UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Призначення платежу судовий збір (про адміністративне правопорушення) у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. Згідно з постановою судді, 02.02.2026 о 02:03 год. по вул. Сонячна, в с. Верхнє Висоцьке Самбірський район, Львівська область водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Mersedes-Bens Sprinter CDI 316 р.н. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення кординації рухів, поведінка, що не відповідала обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудну боді-камеру поліцейського. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Миньо М.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом належним чином не було досліджено докази, наявні в матеріалах справи, таким надано неправильну та необґрунтовану оцінку. Звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення у графі «суть адміністративного правопорушення» не зазначено по батькові особи, яка на думку працівників поліції вчинила правопорушення, а також не зазначено, яким саме транспортним засобом керувала така особа, а лише вказано «керував тз». Зазначає, що поліцейським при направленні ОСОБА_1 для проходження огляду на стан сп`яніння всупереч вимог чинного законодавства використовувався пристрій Alcotest 6810, зав. №ARBH-0523, який не пройшов періодичну повірку, градуювання та сервісне обслуговування, з урахуванням листа ДП «Укрметртестстандарт» №15-09-02/232 від 17.12.2020 р., а також який не проходив процедури заміни електрохімічних сенсорів, відтак використовувався всупереч ч. 2 ст. 8, ч. 1, 3 ст. 17 3У «Про метрологію та метрологічну діяльність», відтак процедура направлення ОСОБА_1 здійснена всупереч п. 6 р. 1 Інструкції, а також ст. 266 КУПАП. Вказує, що до матеріалі справи долучено направлення на огляд у якому вказано найменування закладу охорони здоров`я «Турківська КНП ЦМЛ», однак такого медичного закладу не існує. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисник адвокат Миньо М.М., в суд апеляційної інстанції для участі в розгляді справи не з`явилися, про час, дату та місце розгляду повідомлялися належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не надходило. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити з таких підстав. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Проте, вищевказані вимоги закону суддею районного суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується належними та допустимими доказами. Як на докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя першої інстанції послався на: дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 581015 від 02.02.2026, згідно якого ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який складений поліцейським сектору реагування патрульної поліції ВП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Іванюком І.В., згідно якого огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення кординації рухів, поведінка, що не відповідала обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотесту приладу «Drager Alcotest» особа, щодо якої проводився такий огляд, ОСОБА_1 відмовився, про що зазначено в акті огляду; направлення на огляд водія транспортного засобу в заклад охорони здоров`я КНП «Турківська ЦМЛ» з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився проходити огляд в закладі охорони здоров`я, причин відмови не вказав; копію витягу з інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України «АРМОР», якою підтверджено, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 , термін дії: з 26.10.2021 по 26.10.2051; відомості з інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України «АРМОР», щодо транспортного засобу марки Mersedes-Bens Sprinter CDI 316 р.н. НОМЕР_1 ; копію інформації з інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України «АРМОР» про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності; відеозапис з нагрудної камери інспектора, згідно якого подія мала місце 02.02.2026 о 02:03 год. по вул. Сонячна, в с. Верхнє Висоцьке, Самбірський район, Львівська область, за участю водія ОСОБА_1 .. Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного. Дослідивши наявні у справі відеозаписи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вони не підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки Mersedes-Bens Sprinter CDI 316 р.н. НОМЕР_1 . Так, на відеозаписі з відеореєстратора службового автомобіля поліції, зафіксовано як на зустріч службовому автомобілю поліції їде транспортний засіб марки Mersedes-Bens р.н. НОМЕР_1 , однак зазначений відеозапис не дає можливості встановити особу, яка перебувала за кермом транспортного засобу Mersedes-Bens р.н. НОМЕР_1 під час його руху. Після зупинки автомобіля Mersedes-Bens р.н. НОМЕР_1 на відеозаписі з відеореєстратора зафіксовано, як із передньої пасажирської сторони виходить особа, однак ідентифікувати цю особу, як ОСОБА_1 , за цим відеозаписом не можливо. Лише відеозапис із нагрудної камери працівника поліції дає можливість встановити, що зазначеною особою є ОСОБА_1 . На відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції фіксація починається з того, що ОСОБА_1 виходить із передніх пасажирських дверей транспортного засобу. При цьому звернення працівника поліції до ОСОБА_1 словами «Куди ви йдете, пане водій?» саме по собі не є доказом того, що останній керував автомобілем, тим більше ОСОБА_1 одразу заперечив цей факт, повідомивши, що за кермом не перебував. Крім того, матеріалами справи встановлено, що в салоні автомобіля перебувало декілька осіб, що виключає можливість беззаперечного висновку про те, що саме ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом. Таким чином, сукупність досліджених відеозаписів не дає можливості достовірно встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а тому такі докази не можуть бути покладені в основу висновку про доведеність цієї обставини. Таким чином, доказів факту керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом, встановлених за допомогою об`єктивних засобів контролю матеріали справи не містять. Згідно пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Отже, факт керування особою транспортним засобом є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому для висновку про наявність складу правопорушення такий факт повинен бути встановлений та доведений доказами. За вказаних обставин, матеріали провадження не містять достовірних відомостей, з яких можна було б беззаперечно, за принципом «поза розумним сумнівом» встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, в змісті визначення цього терміну, а тому зазначене в принципі не породжувало обов`язку проходити огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння. Таким чином, має місце недотримання поліцейським Інструкції №1026 щодо порядку роботи та застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки відеозапису та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення складено працівником поліції з порушенням норм чинного законодавства, оскільки працівниками поліції не здійснювалася відеофіксація у встановленому законом порядку з використанням портативних відео реєстраторів, а приєднаний до матеріалів справи відеозапис не містить фіксації події, яка б підтверджувала весь хід такої події під час зупинки транспортного засобу. Цим обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав та дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25). За таких обставин, враховуючи, що до складеного щодо ОСОБА_1 протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП не надано достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, зазначені порушення слід визнати істотними, які унеможливлюють встановлення у його діях складу адміністративного правопорушення. Отже, постанова суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Миньо Миколи Миколайовича задоволити. Постанову судді Турківського районного суду Львівської області від 07 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя М.Ф. Романюк