Постанова Запорізький апеляційний суд № 332/6773/24

Дата документу 17.03.2026 Справа № 332/6773/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 332/6773/24 Провадження №22-ц/807/569/26 Головуючий в 1-й інстанції Яцун О.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2026 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Полякова О.З., Трофимової Д.А., секретарВолчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Васильченко Ганни Іванівни на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 02 грудня 2025 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги позову обґрунтовані тим, що 25.12.2023 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20927-12/2023, відповідно до якого Товариство надало ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 19 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти в порядку та на умовах, визначених цим Договором. 29.04.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29042024-1, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 20927-12/2023 у загальній сумі 65 000,00 грн. Крім того, 20.12.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 33166-12/2023, відповідно до якого Товариство надало ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 15 000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти в порядку та на умовах, визначених цим Договором. 24.05.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24052024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 33166-12/2023у загальній сумі 58 500,00 грн. З урахуванням наведеного вище, позивач просив стягнути з відповідача вказані заборгованості та понесені судові витрати. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2025 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: м. Київ, Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014, IBAN НОМЕР_1 у АТ «ТАСкомбанк») до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами № 20927-12/2023 від 25.12.2023 в розмірі 65 000,00 грн; № 33166-12/2023 від 20.12.2023 в розмірі 58 500,00 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Васильченко Ганни Іванівни подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що до позову долучені договори факторингу не у повному обсязі, а у витягах з реєстру боржників до договорів факторингів відсутні підписи та печатки сторін. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження перерахування коштів відповідачеві, нараховані проценти є несправедливими і повинні нараховуватися в розмірі 1% на день згідно Закону України «Про споживче кредитування» зі змінами, внесеними Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що набрав законної сили 24.12.2023 року. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає задоволенню частково. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 25.12.2023 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20927-12/2023, відповідно до якого Товариство надало ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 19 000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти в порядку та на умовах, визначених цим Договором (а.с. 7-9). 29.04.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29042024-1, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 20927-12/2023 у загальній сумі 65 000,00 грн (а.с. 12-13). Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 20927-12/2023 від 25.12.2023 в розмірі 65 000,00 грн, з яких: 19 000,00 грн заборгованість за основним боргом; 46 000,00 грн заборгованість за відсотками (а.с. 15). Вищевказана сума заборгованості підтверджується розрахунком, долученим позивачем до позовної заяви (а.с. 16). Крім того, 20.12.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 33166-12/2023, відповідно до якого Товариство надало ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 15 000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти в порядку та на умовах, визначених цим Договором (а.с. 20-22). 24.05.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24052024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 33166-12/2023у загальній сумі 58 500,00 грн (а.с. 25-27). Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 33166-12/2023 від 20.12.2023 в розмірі 58 500,00 грн, з яких: 15 000,00 грн заборгованість за основним боргом; 43 500,00 грн заборгованість за відсотками (а.с. 29). Вищевказана сума заборгованості підтверджується розрахунком, долученим позивачем до позовної заяви (а.с. 30). Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснив відповідний алгоритм дій, спрямований на укладення договорів, відтак підтвердженим є факт укладення кредитних договорів між відповідачем та первісними кредиторами, а також невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги до нього за цими договорами в таких розмірах: 65 000,00 грн (кредитний договір № 20927-12/2023 від 25.12.2023); 58 500,00 грн (кредитний договір № 33166-12/2023 від 20.12.2023). З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується частково, зважуючи на таке. Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. В силу ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки. Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України). Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). 25.12.2023 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20927-12/2023, відповідно до якого Товариство надало ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 19 000,00 грн, строком на 100 днів, процентна ставка 2,50 % в день, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти в порядку та на умовах, визначених цим Договором (а.с. 7-9). Договір підписано шляхом використанням електронного підпису W1286 відповідно до ч. 6, ч. 8 ст. 11, ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". 20.12.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 33166-12/2023, відповідно до якого Товариство надало ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 15 000,00 грн, строком на 120 днів, процентна ставка 2,50 % в день, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти в порядку та на умовах, визначених цим Договором (а.с. 20-22). Договір підписано шляхом використанням електронного підпису W3804 відповідно до ч. 6, ч. 8 ст. 11, ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори не були би укладені. Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій кредитні договори не були би укладені між сторонами, колегія суддів приходить до висновку, що ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі первісних кредиторів та відповідача. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21). Відповідно до умов укладених кредитних договорів, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Відповідно до реквізитів договорів зазначено платіжну картку клієнта №5375-41xx-xxxx-8018. Відповідачем не спростовано факту належності йому картки з відповідними реквізитами, як і не спростовано перерахунок коштів у відповідних сумах згідно кредитних договорів на таку банківську картку. Про вчинення шахрайських дій, заволодіння персональними даними, мобільним номером телефону та адресою електронної пошти, їх використання третіми особами з метою заволодіння грошовими коштами відповідач не вказував. Саме по собі ненадання позивачем до позовної заяви первинних документів, які підтверджують перерахування суми кредиту на вказані у кредитному договорі реквізити, не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, оскільки кредитний договір є укладеним з моменту його підписання обома сторонами, а надання кредитних коштів є виконанням кредитного договору з боку кредитора. 24.05.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24052024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 33166-12/2023у загальній сумі 58 500,00 грн (а.с. 25-27). Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 33166-12/2023 від 20.12.2023 в розмірі 58 500,00 грн, з яких: 15 000,00 грн заборгованість за основним боргом; 43 500,00 грн заборгованість за відсотками (а.с. 29). 29.04.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29042024-1, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 20927-12/2023 у загальній сумі 65 000,00 грн (а.с. 12-13). Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 20927-12/2023 від 25.12.2023 в розмірі 65 000,00 грн, з яких: 19 000,00 грн заборгованість за основним боргом; 46 000,00 грн заборгованість за відсотками (а.с. 15). Договори факторингу містить всі необхідні істотні умови, які свідчать про чинність даних договорів та про належне відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами. Договори факторингу є дійсним та в судовому порядку не оскаржувались. Отже, факт переходу до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги первісних кредиторів до ОСОБА_2 за Кредитними договорами є доведеним. Зобов`язання з повернення кредитних коштів відповідач не виконував у зв`язку із чим на момент розгляду справи наявна заборгованість, яку позивач просить стягнути. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором про надання фінансових послуг №20927-12/2023 від 25.12.2023 року у розмірі 19000,00 грн.; Договором про надання фінансового кредиту №33166-12/2023 від 20.12.2023 року в розмірі 15000,00 грн., тобто в частині стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу. Що стосується заборгованості за відсотками, то слід зазначити наступне. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 33166-12/2023 від 20.12.2023 в розмірі 58 500,00 грн, з яких: 15 000,00 грн заборгованість за основним боргом; 43 500,00 грн заборгованість за відсотками (а.с. 29). Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 20927-12/2023 від 25.12.2023 в розмірі 65 000,00 грн, з яких: 19 000,00 грн заборгованість за основним боргом; 46 000,00 грн заборгованість за відсотками (а.с. 15). Нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках кредитних договорів, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів). Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб. Відповідно до паспортів споживчого кредиту та до Графіків платежів за Договором про надання фінансових послуг №20927-12/2023 від 25.12.2023 року реальна річна процентна ставка складає 136333,96%; заДоговором про надання фінансового кредиту №33166-12/2023 від 20.12.2023 року 101094,05%. Нараховані та пред`явлені до стягнення відсотки за весь період кредитування більше ніж у двічі перевищують розмір заборгованості за основною сумою кредиту. Колегія суддів вважає, що дана умова договору є непропорційно високою, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021. З огляду на вказане, апеляційний суд вважає, що вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення з відповідача відсотків у відповідності до умов Договору про надання фінансових послуг №20927-12/2023 від 25.12.2023 рокупідлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 19000,00 грн.; за Договором про надання фінансового кредиту №33166-12/2023 від 20.12.2023 року у сумі 15000,00 грн.Вказані суми будуть справедливими та співмірними з огляду на суму основного боргу. Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позову. Відповідно до п.п. б,в п. 4 ч. 1 ст 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з нормами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що вимоги позову підлягають задоволенню частково у загальній сумі 68000,00 грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору сплачена за подання позову у розмірі 1667,24 грн. Враховуючи те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума судового збору сплачена за подання апеляційної скарги у розмірі 1632,91 грн. З огляду на зазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 34,33 грн. Судом встановлено, що відповідачем заявлено стягнення з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. Приписами ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, зафіксовано порядок визначення та розподілу витрат на правничу допомогу. У матеріалах справи міститься копія договору про надання правничої допомоги №1 від 08.05.2025 року укладеного адвокатом Васильченко Г.І. та ОСОБА_1 ; ордер на надання правничої допомоги серія АЕ № 1459185 адвокатом Васильченко Г.І. Кириченку Р.О.; копія рахунку №29/12/25 від 29.12.2025 року на суму 5500,00 грн.; копії платіжних інструкцій на оплату послуг ФОП ОСОБА_3 на суму 500,00 грн.; 7000,00 грн.; 2000,00 грн; акт про надання правової допомоги від 29.12.2025 року на суму 15000,00 грн. За таких обставин, заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. є доведеними належними доказами. Враховуючи часткове задоволення вимог позову вказані витрати, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, підлягають пропорційному зменшення, з урахування задоволених вимог позову, до суми 6740,89 грн. З огляду на зазначене, у відповідності до вимог ч.10 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума судових витрат у розмірі 6706,56 грн. (6740,89 грн.-34,33грн.) Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Васильченко Ганни Іванівни задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2025 року у цій справі скасувати. Ухвалити нову постанову. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: м. Київ, Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014, IBAN НОМЕР_1 у АТ «ТАСкомбанк») до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами № 20927-12/2023 від 25.12.2023 в розмірі 38000,00 грн; № 33166-12/2023 від 20.12.2023 в розмірі 30000,00 грн., а всього 68000,00 грн. В задоволенні решти позову відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6706,56 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 19 березня 2026 року. Головуючий С.В. Кухар Судді: О.З. Поляков Д.А. Трофимова