Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/6697/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/6697/25 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Бєлової Л.В. за участю секретаря судового засідання Головченко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21 квітня 2025 року №376 про призов на військову службу під час мобілізації в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23 квітня 2025 року №135 в частині призначення ОСОБА_1 діловодом медичної служби військової частини НОМЕР_1 ; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити від проходження військової служби ОСОБА_1 . Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що він мав право на відстрочку від призову під час мобілізації та здійснював активні дії з метою його реалізації і до прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду його заяви про відстрочку у ІНФОРМАЦІЯ_2 не було підстав для прийняття рішення про призов на військову службу під час мобілізації і, як наслідок, призначення його діловодом медичної служби військової частини НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що позивачем не підтверджено відсутність підстав для його мобілізації, оскільки відстрочка від призову у встановленому порядку не була оформлена, натомість процедура призову на військову службу під час мобілізації є незворотною, наказ про призначення діловодом медичної служби військової частини НОМЕР_1 є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію в результаті його реалізації та законодавством не передбачено порядку звільнення з військової служби військовослужбовців, які не підлягали призову. ІНФОРМАЦІЯ_3 правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що під час перевірки інформації в АІТС «Оберіг» встановлено, що позивач відстрочки від призову на військову службу не оформляв, а тому при прийнятті рішення про призов його на військову службу положення законодавства були дотримані, в той же час, процедура призову на військову службу є незворотною, внаслідок чого визнання такої процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 у судові засідання 04.02.2026, 24.02.2026, 10.03.2026 до суду апеляційної інстанції не з`явився, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Заяв чи клопотань до суду апеляційної інстанції від ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходило. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, його представника та представника Військової частини НОМЕР_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21.04.2025 в адміністративних межах с.Атаки Дністровського району, під час перевірки військово-облікових документів працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що ОСОБА_1 відноситься до категорії військовозобов`язаних. Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.04.2025 №376 призвано ІНФОРМАЦІЯ_4 з 21.04.2025 на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 (а.с.45). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.04.2025 солдата ОСОБА_1 призначено діловодом медичної служби військової частини НОМЕР_1 (а.с.46). Вважаючи процедуру мобілізації протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивачем не надано доказів надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, в той час, як право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Згідно зі ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому продовжений іншими Указами Президента України та діє на сьогоднішній час. Засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони встановлено Законом України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII (далі - Закон № 1932-XII). Відповдіно до положень ст.1 наведеного Закону особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII). Статтею 1 вказаного Закону визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №3543-XII мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Згідно з ч.5 ст.4 Закону №3543-XII обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. При цьому, ст.23 Закону №3543-ХІІ встановлює вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Так, згідно з п.2 ч.3 ст.23 Закону №3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки. Частиною 7 ст.23 наведеного Закону передбачено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відповідно до п.1 якого територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Згідно з п.11 наведеного Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік. Відповідно до п.1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за №560 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин, далі - Порядок №560), цей Порядок визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби. Пунктом 2 наведеного Порядку встановлено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування). Відповідно до п.56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Згідно з п.57 наведеного Порядку для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації). В силу абз.1 п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком

5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації. Пунктом 60 Порядку №560 передбачено, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку

6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку

7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Згідно з п.63 наведеного Порядку військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Згідно з переліком, наведеним у додатку 5 до Порядку №560 для підтвердження права на відстрочку за п.2 ч.3 ст.23 Закону №3543-ХІІ підтверджуючими документами є: - довідка закладу освіти або наукової установи (організації) про займану посаду за основним місцем роботи та розмір частки ставки під час оплати праці; - диплом про науковий ступінь. Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що наукові працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь і працюють у відповідних закладах за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. З метою оформлення відстрочки, такі особи подають до голови комісії Р(М)ТЦК та СП відповідну заяву з документами, що підтверджують право на відстрочку. Така заява розглядається комісією, за результатами чого приймається рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформлюється протоколом. До ухвалення відповідного рішення у формі протоколу, військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та не може бути направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Відповідно до ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи. З метою встановлення обставин щодо правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_2 при вчиненні дій з призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_5 (по місцю обліку позивача) належним чином засвідчені копії матеріалів розгляду заяв ОСОБА_1 , поданих в 2024 році про надання відстрочки із доданими до них документами, копії рішень (протоколів, листів), прийнятих (сформованих) ІНФОРМАЦІЯ_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) за результатами розгляду заяв, докази їх направлення на адресу позивача та отримання адресатом із зазначенням відповідних дат. Витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_5 належним чином засвідчені копії матеріалів розгляду скарги позивача, зареєстрованої в журналі 11 вересня 2024 року о 13:30 год за №231, копії результатів розгляду даної скарги із доказами їх направлення на адресу ОСОБА_1 та отримання адресатом із зазначенням відповідних дат. З поданих до суду на виконання вказаної ухвали документів судом встановлено, що позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою від 25.01.2024 (зареєстрована 30.01.2024), в якій повідомив, що працює за основним місцем роботи у відділі №2 ІБОНХ ім.В.П.Кухаря НАН України (наукова установа) на повну ставку та є PhD (доктором філософії) в галузі 102 - хімія (науковий ступінь). Просив надати довідку про відстрочку від призову відповідно до абз.3 ч.3 ст.23 Закону №3543-ХІІ. До вказаної заяви позивачем було долучено довідку Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії ім.В.П.Кухаря від 09.01.2024 №264/22-02, відповідно до якої доктор філософії ОСОБА_1 працює за основним місцем роботи на посаді молодшого наукового співробітника відділу №2 хімії біоактивних азотовмісних гетероциклічних основ ІБОНХ ім.В.П.Кухаря НАН України на 1,0 ставки. Також позивачем подано копію диплома доктора філософії серії Н24 №000157 від 22.12.2023 з додатком (а.с.19-28 т.2). Згідно з п.17 ч.1 ст.31 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» основними посадами наукових працівників наукових установ (їхніх філій, інших відокремлених підрозділів), наукових підрозділів юридичних осіб державної та інших форм власності є, зокрема, молодший науковий співробітник. Разом з тим, у відповідь на вказану заяву листом від 16.02.2024 №6/392 ІНФОРМАЦІЯ_8 зазначив, що документи для отримання відстрочки були надані не в повному обсязі та оформленими з порушенням вимог чинного законодавства, тому відсутні підстави для їх розгляду відповідними комісіями. Повідомлено позивача, що для документального оформлення відстрочки йому необхідно надати свої військово-облікові документи (військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного), в яких обов`язково має бути запис про проходження ВЛК (а.с.18 т.2). Після набрання чинності Постановою №560 позивач подав до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву від 01.08.2024, в якій зазначив, що він є особою, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.3 ч.3 ст.23 Закону №3543-ХІІ, просив розглянути заяву, оформити довідку про відстрочку та повідомити про результати розгляду заяви і прийняте рішення за адресою АДРЕСА_1 . До вказаної заяви позивачем було додано копію диплома доктора філософії серії Н24 №000157 від 22.12.2023 та довідку Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії ім.В.П.Кухаря від 01.08.2024 №105л, відповідно до якої доктор філософії ОСОБА_1 працює за основним місцем роботи на посаді молодшого наукового співробітника відділу №2 хімії біоактивних азотовмісних гетероциклічних основ ІБОНХ ім.В.П.Кухаря НАН України на 1,0 ставки (а.с.30-32 т.2). Листом від 13.08.2024 №1/3741 ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомив позивача, що його заява надіслана поштою, а не подана особисто та ним не було надано військового квитка, тому рекомендовано особисто подати заяву за відповідною формою і військовий квиток, що підтверджує перебування на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.29). На підтвердження направлення позивачу листів від 16.02.2024 №6/392 та від 13.08.2024 №1/3741 до суду надано витяги з журналів вихідної кореспондеції (а.с.45-46 т.2), з яких неможливо встановити ні дату формування таких журналів (відсутні відомості про дату відправки), ні адресу, на яку відповідні листи підлягали до відправки (відсутня інформація про адресата), ні факту передачі до поштової служби (відсутні будь-які відмітки працівників відділень поштового зв`язку). Не отримавши інформації про результати розгляду своєї заяви про надання відстрочки на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону №3543-ХІІ, позивач 11.09.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_10 зі скаргою на бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 з розгляду його заяви про надання відстрочки, у відповідь на яку листом від 25.09.2024 №11/3429 повідомлено, що для розгляду заяви позивачу слід особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_11 з метою з`ясування наявності (відсутності) підстав для надання відстрочки після перевірки військово-облікових даних, отримання результатів медичного обстеження ВЛК у встановленому нормативно-правовими актами порядку (а.с.5-7 т.2). На підтвердження направлення позивачу вказаного листа ІНФОРМАЦІЯ_8 подано до суду реєстр №206 від 26.09.2024, однак у вказаному реєстрі не зазначено інформації про адресу, за якою направлялось поштове відправлення, а також відсутні будь які відмітки щодо отримання поштового відправлення поштовою службою для його надсилання адресату (а.с.8 т.2). Крім того, бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 з розгляду заяви про надання відстрочки оскаржена позивачем також і в судовому порядку, зокрема, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому просить: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо не розгляду заяви від 01.08.2024 та доданих до неї документів про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 розглянути заяву від 01.08.2024 та додані до неї документи про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_5 матеріальну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю у розмірі 45420,00 грн; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 грн. Таким чином, позивачем було виконано свій обов`язок з повідомлення органу, де він перебував на військовому обліку про місце роботи, посаду, науковий ступінь, як відповідні підстави для отримання відстрочки. Колегія суддів звертає увагу, що наведені вище положення нормативно-правових актів передбачають особисте звернення особи із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, однак не перешкоджають використанню для цього засобів поштового зв`язку. Вимога особистого звернення стосується виключно неможливості подання відповідної заяви за допомогою представника. Натомість положення Порядку №560 та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чи інших нормативно-правових актів не передбачають обов`язку безпосередньої явки військовозобов`язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою подання заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Також, перераховані вище положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов`язкової подачі військово-облікового документа чи будь-яких інших документів, ніж прямо передбачених Порядком №560, зокрема щодо відстрочки за п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: заяви встановленого зразка; документа, що підтверджує науковий ступінь; довідки про роботу науковим працівником у науковій установі за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки. Вказані вимоги були в повному обсязі виконані позивачем при зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою від 01.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Крім того, вимоги Порядку №560 встановлюють, що саме комісія здійснює розгляд заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за результатами якого приймає одне з двох можливих рішень у формі протоколу - про надання відстрочки або про відмову в її наданні. Будь-якого іншого порядку розгляду відповідної заяви, зокрема залишення її без розгляду чи повернення заявнику, положення чинного законодавства не передбачають. При цьому, до моменту прийняття комісією відповідного рішення у формі протоколу про надання відстрочки чи відмову у її наданні, військовозобов`язаний не підлягає мобілізації та не може бути направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово вчиняв активні дії з метою реалізації свого права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема вчинив всі передбачені положеннями законодавства дії, а саме, направив на ім`я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації встановленої форми та додав до заяви передбачені вимогами Порядку №560 документи, що підтверджують наявність підстав, визначених в п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак, вказана заява комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 не була розглянута та щодо неї не було прийнято одного з двох передбачених законодавством рішень у формі протоколу, про яке позивач мав бути повідомленим належним чином у визначений законодавством спосіб. Оскарження позивачем вказаної бездіяльності комісії до ТЦК та СП вищого рівня ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) не призвело до належного розгляду заяви позивача комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 із прийняттям передбаченого Порядком №560 рішення. Отже, в силу положень п.60, 63 Порядку №560 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), станом на 21.04.2025 (день застосування до позивача мобілізаційних заходів та прийняття ІНФОРМАЦІЯ_12 рішення про мобілізацію позивача) позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період і не міг бути направлений для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач засвідчив, що як під час його зупинки 21.04.2025 для перевірки військово-облікових документів працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , так і під час проведення процедури мобілізації позивачем пред`являлись співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_13 , що підтверджують його право на відстрочку із доказами звернення до ІНФОРМАЦІЯ_5 з відповідною заявою про надання відстрочки щодо якої станом на 21.04.2025 не було прийнято рішення. Вказані обставини залишились поза увагою ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не вжив достатніх та законодавчо передбачених заходів в межах інформаційної взаємодії, зокрема з ІНФОРМАЦІЯ_8 (на обліку в якому перебував позивач), внаслідок чого прийняв необґрунтоване рішення про мобілізацію ОСОБА_1 . В той же час, норми п.2 Порядку №560 передбачають наявність підстав для призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовослужбовців, які не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", натомість у позивача відповідне право на відстрочку було наявне і він вчиняв активні дії з його реалізації. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Дослідивши спірне рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 колегія суддів встановила його не відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України в частині обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, внаслідок чого такий наказ не може бути визнаний законним і правомірним та підлягає скасуванню. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця. Зазначена позиція була викладена в постановах Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №280/6033/22, від 01.10.2024 у справі №200/4189/22 та № 160/10728/23 Встановлені судом обставини прямо свідчать, що позивач до моменту набуття ним статусу військовослужбовця належним чином реалізував своє право на відстрочку від призову на військову службу. Натомість, зволікання уповноваженого органу із розглядом такої заяви є прямо визначеною законодавством підставою для заборони вчинення дій щодо призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлення його для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (п.60, 63 Порядку №560). Щодо наказу військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2025 №135 в частині призначення позивача діловодом медичної служби, колегія суддів звертає увагу, що підставою для прийняття спірного наказу був саме наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.04.2025 №376, стосовно якого колегія суддів дійшла висновку про його протиправність і наявність підстав для скасування. На переконання колегія суддів, незважаючи на те, що Військова частина НОМЕР_1 не вчиняла щодо позивача неправомірних дій, прийнятий щодо позивача акт індивідуальної дії у формі наказу від 23.04.2025 №135, який є наслідком незаконного рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 (наказу від 21.04.2025 №376), також не може бути визнаний правомірним та підлягає скасуванню в частині, що стосується позивача, оскільки незаконний акт не може створювати жодних правових наслідків. Наведені висновки кореспондуються із доктриною під умовною назвою плоди отруйного дерева, сформульованій Європейським судом з прав людини у справах Гефген проти Німеччини, Нечипорук і Йонкало проти України, Яременко проти України, відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. Зазначена доктрина неодноразово застосовувалась Верховним Судом при вирішенні адміністративних спорів, у яких відповідачами виступали суб`єкти владних повноважень. З наведеного вбачається, що у випадку, якщо підстава для прийняття рішення суб`єкта владних повноважень визнана судом протиправною, то і такий акт індивідуальної дії не може вважатись правомірним і, як наслідок, підлягає скасуванню в судовому порядку. Стосовно посилань відповідачів, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, внаслідок чого неможливе відновлення попереднього статусу позивача, колегія суддів виходить з наступного. В силу ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 2 ст.5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У разі встановлення судом факту порушення прав, свобод та інтересів особи з боку суб`єкта владних повноважень, суд має вжити заходів з метою їх відновлення, що відповідає принципам верховенства права. При цьому, таке відновлення прав, свобод та інтересів має бути ефективним, належним і сприяти припиненню негативних наслідків до особи, що звернулась за судовим захистом. Толерування протиправних і незаконних дій суб`єкта владних повноважень, з підстав відсутності законодавчо визначеного порядку відновлення попереднього статусу особи, нівелює саму суть судового захисту та спонукає органи державної влади на подальшу протиправну поведінку і небажання в подальшому належним чином здійснювати свої повноваження у подібних правовідносинах. Відсутність будь яких наслідків незаконних і протиправних дій з боку представників державної влади є порушенням основних конституційних прав та підтримує ігнорування норм Конституції України, зокрема в частині обов`язку суб`єктів владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавець передбачив відповідну процедуру звільнення військовослужбовця з військової служби за наявності визначених підстав, що прямо визначено у ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відсутність у нормі ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» такої підстави для звільнення, як протиправна мобілізація військовозобов`язаного, не може мати наслідком позбавлення особи можливості на відновлення її прав у судовому порядку. В даному випадку, саме судове рішення є належною підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби, як єдиний можливий механізм ефективного судового захисту. Частиною 2 ст.3 Основного Закону закріплено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Згідно з ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. В силу ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Принцип верховенства права встановлює, що права та свободи є недоторканими і у випадку, якщо положення законодавчих актів не визначають порядку їх реалізації та захисту, суд, керуючись принципом верховенства права, зобов`язаний визначити такий порядок у судовому рішенні. З наведеного вбачається, що єдиним ефективним способом захисту прав позивача в межах спірних правовідносин є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 вчинити дії зі звільнення ОСОБА_1 з військової служби. При цьому, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №280/6033/22, від 01.10.2024 у справі №200/4189/22 та № 160/10728/23, відповідно до яких право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондується з обов`язком військовозобов`язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про актуальні місце праці й посаду. Матеріалами справи достеменно підтверджено, що позивач належним чином у встановлений законодавством спосіб із підтверджуючими документами повідомив ІНФОРМАЦІЯ_8 про актуальне місце праці, посаду, науковий ступінь із відповідними документами, які підтверджували право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і належним чином скористався можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб, шляхом подання голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 заяви від 01.08.2024 з додатками. Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що оскаржувані рішення відповідачів визнаються протиправними і скасовуються саме з дня набрання судовим рішенням законної сили, що жодним чином не впливає не період проходження позивачем військової служби з дати призову до моменту прийняття судом апеляційної інстанції рішення по суті позовних вимог. Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції. Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, пункт 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 08 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. З огляду на викладені обставини, враховуючи наведені норми законодавства, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення шляхом визнання протиправними та скасування спірних наказів в частині, що стосується позивача із зобов`язанням звільнити його з військової служби. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, призвели до неправильного вирішення справи, внаслідок чого колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про задоволення позову. Керуючись ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) від 21 квітня 2025 року №376 про призов на військову службу під час мобілізації в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , до військової частини НОМЕР_1 . Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23 квітня 2025 року №135 в частині призначення ОСОБА_1 діловодом медичної служби військової частини НОМЕР_1 . Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) звільнити від проходження військової служби ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 12 березня 2026 року. Суддя-доповідач Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко Л.В.Бєлова