Постанова 4857 № 140/6670/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/6670/25 пров. № А/857/40523/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтей Р.В. Нос С.П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі № 140/6670/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, місце ухвалення судового рішення м. Луцьк розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїМачульський В.В. дата складання повного тексту рішенняне зазначено ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА У червні 2025 року до Волинського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України (далі відповідачі), у якій позивач просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не видачі установленого зразка довідку про отримання 09.05.2022 року тяжкого поранення (Довідка ф. 5) та зобов`язати видати позивачу Довідку ф. 5 установленого зразка про отримання 09.05.2022 року тяжкого порання; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неналежної організації розгляду звернення позивача, оформленого заявою від 21.03.2025року, зареєстрованого урядовим контактним центром за вх. № БО-18623921 від 21.03.2025 року та зобов`язати належним чином організувати розгляд заяви від 21.03.2025 року; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неналежної організації розгляду звернення позивача, оформленого скаргою від 13.04.2025 року, зареєстрованого урядовим контактним центром за вх. № БО-18715040 від 13.04.2025 року та зобов`язати належним чином організувати розгляд скарги від 13.04.2025 року. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі № 140/6670/25 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не видачі ОСОБА_1 довідки встановленого зразка форми 5 про отримання ним 09.05.2022 року травми. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку встановленого зразка форми 5 про отримання ним 09.05.2022 травми. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що видана позивачу довідка про обставини травми відповідає встановленій формі. Відсутність у довідці інформації про факт чи відсутність перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння. Також військова частина посилається на пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом. Міністерство оборони України подало відзив на апеляційну скаргу, у якому підтримує задоволення апеляційної скарги та просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, з мотивів аналогічних тим, що викладені в апеляційній скарзі. Про розгляд апеляційної скарги відповідачі та позивач повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач видав позивачу довідку про обставини травми невстановленої форми, а саме у довідці відсутня інформація про стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння позивача. Що стосується розгляду Міністерством оборони України скарги позивача, то тут суд зауважив, що Міністерство оборони України не допустило протиправної бездіяльності. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач 10.03.2022 року призваний на військову службу за мобілізацією. 09.05.2022 року близько 20:30-20:35 год., позивач, перебуваючи на бойових позиціях, що в Донецькій області, під час ворожого артилерійського обстрілу, отримав травму, а саме перелом медіальної кісточки лівого гомілково-ступневого суглобу. 28.05.2022 позивачу видано довідку № 319/05 про обставини отримання травми. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 164 від 09.06.2023 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особливого складу і всіх видів забезпечення. 21.03.2025 позивач звернувся до Міністерства оборони України з заявою, зареєстрованою урядовим контактним центром № БО-18623921 від 21.03.2025 року з проханням зобов`язати військову частину НОМЕР_1 направити йому довідку форми 5, в стані, що відповідає чинному законодавству. 13.04.2025 позивач звернувся зі скаргою до Міністерства оборони України зареєстрованою урядовим контактним центром № БО-18715040 від 13.04.2025 в якій просив належним чином виконати вимоги заяви від 21.03.2025 та надати правову оцінку посадовим особам, відповідальним за розгляд заяви від 21.03.2025. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо не видачі довідки встановленого зразка та не розгляду його звернень, позивач звернувся до суду із цим позовом. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Що стосується строку звернення із позовом, то апеляційний суд зазначає наступне. Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною першою статті 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Отже, інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності в адміністративно-процесуальних відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. У постанові від 24 вересня 2019 року у справі № 420/6389/18 Верховний Суд зауважив, що під поважними причинами слід розуміти ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. У позовній заяві позивач зазначив, що із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.04.2024 року № 5/д, позивач дізнався що довідка про обставини травми від 28.05.2022 року № 319/05 невстановленої форми, оскільки не зазначено інформації про обставини отримання травми в стані алкогольного сп`яніння чи ні. Після цього, позивач 21.03.2025 року звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про обставини травми, яка б відповідала встановленій формі та містила необхідну інформацію про обставини травми, однак, відповіді на заяву не отримав. Як випливає з Довідника із прав, обов`язків та алгоритму дій військовослужбовця, у разі отримання травми чи захворювання, затвердженого заступником головнокомандувача Збройних Сил України від 05 травня 2023 року, довідка про обставини поранення є офіційним документом, що засвідчує факт отримання травми під час виконання військового обов`язку. Вона є необхідною для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) та підтвердження причинного зв`язку між пораненням та службовою діяльністю. Отже, право військовослужбовця на отримання довідки про обставини травми є важливою складовою механізму соціального захисту військовослужбовців та гарантує реалізацію їхніх прав у сфері медичного та соціального забезпечення. Відсутність такої довідки може унеможливити встановлення причинного зв`язку між пораненням та військовою службою, що, у свою чергу, створює перешкоди для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), отримання відповідних грошових виплат та інших соціальних гарантій. Якщо командування військової частини відмовляє у видачі довідки або ухиляється від її оформлення, військовослужбовець має право звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав. Відповідно до положень наказу Міністерства оборони України № 402, законодавство не встановлює конкретного строку, протягом якого військовослужбовець зобов`язаний звернутися до військової частини для отримання довідки про обставини поранення, контузії або іншої травми. Це означає, що звернення за довідкою може відбутися у будь-який час після отримання поранення, і таке звернення не може бути визнане несвоєчасним або необґрунтованим. Ключовим моментом є те, що відсутність довідки не є провиною військовослужбовця. Затримка у зверненні за довідкою може бути спричинена низкою об`єктивних обставин, серед яких: тяжкий стан здоров`я військовослужбовця, що унеможливлює своєчасне оформлення документів; перебування у зоні бойових дій або виконання інших службових завдань, що не дозволяє звернутися до командування частини одразу після отримання поранення; відсутність належного інформування про порядок отримання довідки; неправомірна бездіяльність командування військової частини, яке мало би оформити довідку, але не зробило цього. Окрім цього, відповідно до статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, довідка про обставини поранення повинна оформлюватися начальником медичної служби військової частини. Якщо поранення спричинене діями противника, службове розслідування не проводиться, а довідка має бути складена автоматично протягом п`яти днів. Ключовим аспектом у розгляді даної категорії справ є визначення моменту, з якого слід обчислювати строк звернення до суду. Відповідно до принципу правової визначеності, реалізація права на судовий захист в цьому випадку має ґрунтуватися на моменті, коли особа отримала об`єктивну можливість усвідомити порушення своїх прав. У випадку невидачі довідки про обставини поранення (в контексті правовідносин, що є предметом судового дослідження) таким моментом є дата офіційного повідомлення військовослужбовця про відмову у її видачі. До цього часу позивач об`єктивно був позбавлений можливості оскаржити бездіяльність компетентного органу. Аналіз судової практики свідчить, що правозастосовна доктрина у визначенні строків звернення до суду в аналогічних правовідносинах орієнтується на принцип юридичної визначеності та передбачуваності, який передбачає наявність чітко визначеного моменту, коли особа набуває обізнаності про факт порушення її прав. У контексті відмови у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) таким моментом є не дата подання рапорту, а саме дата отримання офіційної відмови військовою частиною. Це пояснюється тим, що до моменту отримання відповіді від компетентного органу особа не може достеменно знати, чи порушені її права фактом відмови. Верховний Суд у постанові від 05 березня 2025 року по справі № 380/13595/24 наголошує, що при застосуванні положень статей 122 та 123 КАС України у справах щодо відмови у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до наказу МОЗ № 402, слід враховувати наступне: початком перебігу строку оскарження є дата отримання військовослужбовцем офіційної відмови, а не дата подання рапорту чи запиту; умови проходження військової служби в період воєнного стану в конкретних випадках мають враховуватися судами як обставина під час визначення своєчасності звернення. У даному випадку Міністерство оборони України листом від 12.04.2025 № 9356, відмовлено позивачу внести зміни до довідки посилаючись на те, що на час оформлення довідки Наказом № 402 МОУ в редакції від 16.04.2021 не передбачено збору та фіксації інформації, про яку просить заявник. Водночас, у справі відсутні докази отримання обумовленого листа позивачем. Як наслідок наполягаючи на застосуванні наслідків пропуску строків звернення у цій справі, скаржник не довів належними доказами обставин з приводу дати початку перебігу строку на звернення до суду з цим позовом та відповідно не довів обставин з приводу пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Такий підхід узгоджується з положеннями статті 122 КАС України, згідно з якою строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Що стосується вимоги позивача про видачу довідки про обставини травми, то апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до витягу з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум віл 02.04.2024 № 5\д, комісія повернула подані позивачем документи у зв`язку з тим, що в довідці № 319/05 від 28.05.2022, якою підтверджуються обставини отримання позивачем травми не зазначено, що травмування не пов`язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій в стані алкогольного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. 27.03.2025 позивач звернувся з заявою до Військової частини НОМЕР_1 з проханням внести зміни до довідки про обставини отримання травми. Листом від 12.04.2025 № 9356 Міністерство оборони України відмовило внести зміни до довідки посилаючись на те, що на час оформлення довідки Наказом № 402 МОУ в редакції від 16.04.2021 не передбачено збору та фіксації інформації, про яку просить заявник, відповідно відсутні підстави для внесення відповідних змін. Наказом Міністерства оборони № 402 від 14.08.2008 року затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402). Згідно з пунктом 1.1 Положення № 402 це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу. Пунктом 1.2. Положення № 402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Згідно із пунктом 1.11 глави 1 розділу 2 Положення № 402 (станом на момент видачі позивачу довідки 22.05.2022) при зарахуванні кандидата на військову службу за контрактом кадровими органами в його особову справу обов`язково вкладається довідка ВЛК. У подальшому всі довідки ВЛК та довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток 5), при наявності, кадровими органами заносяться до особових справ. Відповідно до додатку № 5 Положення № 402, в довідці про отримання травми, яка видається начальником (керівником) військової частини зазначається зокрема: - вказати вид, характер і локалізацію поранення, травми, контузії, каліцтва; - докладно вказати, за яких обставин, під час виконання робіт, де, на службі чи ні, у відпустці, в стані алкогольного сп`яніння чи ні тощо. Апеляційний суд проаналізувавши видану позивачу військовою частиною НОМЕР_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії каліцтва) № 319/05 від 28.05.2022 встановив, що про обставини отримання травми в стані алкогольного сп`яніння чи ні, не зазначено. Вказаний недолік, як видно із матеріалів справи, перешкоджає отриманню позивачем одноразової грошової допомоги. Із наведеного слідує, що довідка про обставини травми (поранення, контузії каліцтва) № 319/05 від 28.05.2022 не відповідає додатку № 5 Положення № 402, оскільки не містить повної інформації про обставини травми позивача. Зважаючи на наведене вище позовну вимогу про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 видати позивачу довідку форми 5 встановленого зразка про отримання ним 09.05.2022 травми необхідно задовольнити. Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову не оскаржувалося, а тому апеляційний суд не надає оцінку рішенню суду в цій частині. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині задоволення позову, та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення, в частині задоволення позову, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі № 140/6670/25, в частині задоволення позову, залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос