Постанова 4857 № 300/1204/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 300/1204/25 пров. № А/857/47362/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Носа С.П.; суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.; за участю секретаря судового засідання - Порцін В.Р.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 300/1204/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України про визнання протиправною бездіяльності та визнання протиправними і скасування рішень,- суддя(і) у І інстанції Микитюк Р.В., час ухвалення рішення 14:59:15, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складення повного тексту рішення 27 жовтня 2025 року, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України (далі відповідач) з врахуванням уточнених позовних вимог, у якому просив: скасувати рішення відповідача від 25.03.2022 №34 з трьома додатками як незаконне, з дати ухвалення; визнати протиправною бездіяльність відповідача по ухиленню в рішенні від 06.09.2022, призначити дату проведення з`їзду адвокатів України, зобов`язати відповідача негайно призначити дату (час, день, місяць, рік) проведення VI з`їзду адвокатів України як Звітно-виборчого VI з`їзду"; визнати протиправним і скасувати пункт рішення відповідача від 06.09.2022 про продовження виконання повноважень керівників органів адвокатського самоврядування строк повноважень яких сплив 17.11.2022 до обрання нових на підставі принципу Континуїтету; визнати протиправним застосування відповідачем принципу Континуїтету для порушення норм і законів України - Закону України "Про адвокатуру"; визнати незаконним і скасування рішення відповідача як такі, що ухвалені і прийняті не повноважним органом без повноважень, а саме: №34 від 25.03.2022, №44 від 16-17.11.2022, №84 від 11-12.08.2023, №122 від 15-16.12.2023, №22 від 07.06.2024, №23 від 07.06.2024, №28 від 07.06.2024, №45 від 21.06.2024, №61 від 21.09.2024, №67 від 21.10.2024; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3500 євро. Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що він є внутрішньо-переміщеною особою, потребував допомоги Держави у справі проти росії. ОСОБА_1 звернувся до Центру надання безоплатної правової допомоги із заявою. Позивач зазначає, що адвокати яких наділяв Центр під різними приводами ухилялися складати позов проти росії. Позивач подав декілька скарг до КДКА на порушників адвокатів. КДКА регіону і ВКДКА України відмовляли позивачу приймати скарги з тої підстави, що ОСОБА_1 у скаргах не зазначив електронної адреси і не надав доказів сплати поштових листів. Враховуючи викладені обставини, позивач вважає протиправним і нечинним рішення відповідача №34 від 25.03.2022 в частині п.2 додатка №3 слова - у абзаці 3 п. 2 ст. 14 виключити слова "за наявності" та яке підлягає скасуванню з дати внесення змін - з 25.03.2022 у всіх пунктах і відмінках Положення №120, а також протиправне і нечинне в частині рішення відповідача №143 від 13.11.2015 з дати прийняття та викладення п. 36.5 Положення затвердженого рішенням РАУ №120 у такій редакції: - до скарги додається: копія рішення КДКА регіону, доказ надіслання скаржником копії скарги та доданих до неї письмових матеріалів іншій стороні КДКА адвокатури, рішення якої оскаржується - листом з описом вкладення у всіх пунктах і відмінках Положення №120. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України про визнання протиправною бездіяльності та визнання протиправними і скасування рішень - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" від 25.03.2022 №34 в частині п.2 додатка №3 слова у абзаці 3 пункту 2 статті 14 виключити слова "(за наявності)" . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та Недержавна некомерційна професійна організація "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України подали апеляційні скарги. Позивач у своїй апеляційній скарзі висловив прохання скасувати оскаржуване рішення в частині відмови позовних вимог і ухвалити нове судове рішення у цій частині, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі з мотивів викладених у апеляційній скарзі. Також, з рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, який подав апеляційну скаргу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року, в якій просить скасувати його у частині визнання протиправним та скасування рішення Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" від 25.03.2022 № 34 «Про внесення змін та доповнень до Регламенту ВКДКА, Регламенту КДКА регіону та Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката , яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність» в частині п. 2 додатка №3 слова у абзаці 3 пункту 2 статті 12 виключити слова «за наявності» та прийняти в цій частині постанову про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року залишити без змін. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводах, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України слід задовольнити виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 за №120 затверджено Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність. З метою забезпечення виконання Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури регіонів своїх завдань, передбачених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", з урахуванням воєнного стану до Ради адвокатів України звернувся Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ОСОБА_2 з проханням внести зміни до актів органів адвокатського самоврядування, зокрема Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №120 від 30.08.2014 із змінами про необхідність виключити слова "за наявності" у абзаці 3 пункту 2 статі 14 Положення. Розглянувши звернення Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В. від 24.03.2022 №552 про внесення змін у Регламент Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Регламент кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, а також Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, Радою адвокатів України прийнято рішення №34 від 25.03.2022 "Про внесення змін та доповнень до Регламенту ВКДКА, Регламенту КДКА регіону та положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність". Внесено та затверджено зміни до Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 №120 (з наступними змінами та доповненнями), зокрема виключено слова "за наявності" у абзаці 3 пункту 2 статті 14 Положення. Позивач, вважаючи протиправним і нечинним рішення відповідача №34 від 25.03.2022 в частині п.2 додатка №3 слова - у абзаці 3 п. 2 ст. 14 виключити слова "за наявності" скасувати зазначені зміни з дати - 25.03.2022 у всіх пунктах і відмінках Положення №120, протиправним і нечинним в частині рішення відповідача №143 від 13.11.2015 з дати прийняття виклад п. 36.5 Положення затвердженого рішенням РАУ №120 у такій редакції: - до скарги додається: копія рішення КДКА регіону, доказ надіслання скаржником копії скарги та доданих до неї письмових матеріалів іншій стороні КДКА адвокатури, рішення якої оскаржується - листом з описом вкладення у всіх пунктах і відмінках Положення №120, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача по ухиленню в рішенні від 06.09.2022, призначити дату проведення з`їзду адвокатів України, зобов`язати відповідача негайно призначити дату (час, день, місяць, рік) проведення VI з`їзду адвокатів України як Звітно-виборчого VI з`їзду", протиправним і скасувати пункт рішення відповідача від 06.09.2022 про продовження виконання повноважень керівників органів адвокатського самоврядування строк повноважень яких сплив 17.11.2022 до обрання нових на підставі принципу Континуїтету, протиправним застосування відповідачем принципу Континуїтету для порушення норм і законів України - Закону України "Про адвокатуру", незаконним і скасування рішення відповідача як такі, що ухвалені і прийняті не повноважним органом без повноважень, а саме: №34 від 25.03.2022, №44 від 16-17.11.2022, №84 від 11-12.08.2023, №122 від 15-16.12.2023, №22 від 07.06.2024, №23 від 07.06.2024, №28 від 07.06.2024, №45 від 21.06.2024, №61 від 21.09.2024, №67 від 21.10.2024, оскільки є внутрішньо-переміщеною особою, потребував допомоги Держави у справі проти росії, звернувся до Центру БПД з заявою, однак адвокати ухилялися складати позов проти росії, на що ним подано декілька скарг до КДКА, однак КДКА регіону і ВКДКА України відмовляли приймати скарги з тої підстави, що позивач у скаргах не зазначає електронної адреси і не надає доказів сплати поштових листів, у зв`язку з чим, звернувся до суду за захистом порушеного права. Апеляційний суд вважає частково вірними висновки суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Щодо позовних вимог про визнання протиправним і нечинним в частині рішення відповідача №143 від 13.11.2015 з дати прийняття виклад п. 36.5 Положення затвердженого рішенням РАУ №120 у такій редакції: - до скарги додається: копія рішення КДКА регіону, доказ надіслання скаржником копії скарги та доданих до неї письмових матеріалів іншій стороні КДКА адвокатури, рішення якої оскаржується - листом з описом вкладення у всіх пунктах і відмінках Положення №120, визнання протиправною бездіяльність відповідача по ухиленню в рішенні від 06.09.2022, призначити дату проведення з`їзду адвокатів України, зобов`язання відповідача негайно призначити дату (час, день, місяць, рік) проведення VI з`їзду адвокатів України як Звітно-виборчого VI з`їзду", визнання судом протиправним і скасування пункту рішення відповідача від 06.09.2022 про продовження виконання повноважень керівників органів адвокатського самоврядування строк повноважень яких сплив 17.11.2022 до обрання нових на підставі принципу Континуїтету, визнання протиправним застосування відповідачем принципу Континуїтету для порушення норм і законів України - Закону України "Про адвокатуру", визнання незаконним і скасування рішення відповідача як такі, що ухвалені і прийняті не повноважним органом без повноважень, а саме: №34 від 25.03.2022, №44 від 16-17.11.2022, №84 від 11-12.08.2023, №122 від 15-16.12.2023, №22 від 07.06.2024, №23 від 07.06.2024, №28 від 07.06.2024, №45 від 21.06.2024, №61 від 21.09.2024, №67 від 21.10.2024 слід зазначити наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Адміністративний суд у силу вимог частини 2 статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. Відповідно до частини 1 статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Конституційний Суд України в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дане поняття вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника. Згідно із частиною 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу; 16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI. Згідно із статтею 2 Закону №5076-VI адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI адвокатське самоврядування визначається як гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Статтею 45 Закону №5076-VI встановлено, що Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. За частиною третьою цієї норми, визначено Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом. Згідно частини 1 статті 43 та частини 1 статті 44 Закону №5076-VI адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката. Завданнями адвокатського самоврядування є: 1) забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності; 2) підтримання високого професійного рівня адвокатів; 3) утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 4) створення сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності; 5) забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську діяльність; 6) забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України; 7) участь у формуванні Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному законом. Згідно з частиною 2 статті 46 Закону України Закону №5076-VI адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України. Рада адвокатів України - діє у системі органів Національної асоціації адвокатів України, є національним органом адвокатського самоврядування, на який державою покладено виконання у період між з`їздами адвокатів України публічно-представницьких функцій недержавного самоврядного інституту, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання правової допомоги на професійній основі адвокатури України. Згідно статті 55 Закону №5076-VI у період між з`їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України. Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з`їздом адвокатів України. Відповідно до частини 1-4 статті 50 Закону №5076-VI Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна та підзвітна конференції адвокатів регіону. Голова та члени кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п`яти років та адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, місті Севастополі і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п`ять років. Одна й та сама особа не може бути головою або членом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більше ніж два строки підряд. Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури організовує і забезпечує ведення діловодства кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Голова, член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути достроково відкликаний з посади за рішенням конференції адвокатів регіону, яка обрала його на посаду. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат. Кваліфікаційна палата утворюється у складі не більше дев`яти членів, дисциплінарна - не більше одинадцяти членів палати. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є повноважною за умови обрання не менше двох третин від кількісного складу кожної з її палат, затвердженого конференцією адвокатів регіону. Кожна палата на своєму першому засіданні шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів палати обирає з числа членів палати голову та секретаря палати. Голова палати за посадою є заступником голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Голова палати, секретар палати за рішенням відповідної палати може бути достроково відкликаний з посади. Голова, заступник голови, секретар палати, член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не можуть одночасно входити до складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійної комісії адвокатів регіону, Вищої ревізійної комісії адвокатури, ради адвокатів регіону, Ради адвокатів України, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги. До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать: 1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів; 2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; 3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; 5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України. У передбачених цим Законом випадках повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури здійснює її кваліфікаційна або дисциплінарна палата. З системного, сутнісного та цільового підходу до розуміння зазначених конституційних положень та положень профільного (базового) законодавчого акта, який визначає статус, мету, завдання та функції адвокатури, убачається, що адвокатура як інституція та її діяльність в аспекті забезпечення реалізації конституційного права особи на правову допомогу набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин. Ця властивість адвокатури увиразнюється (посилюється) метою її служіння суспільному інтересу шляхом надання своєчасної і належної правової допомоги у поєднанні з виконанням делегованих їй державою окремих владних повноважень. У контексті сказаного має значення й особливий характер адвокатської професії, представники якої є учасниками творення правосуддя, у зв`язку з чим користуються, зокрема, правом участі у суді як захисники чи представники та імунітетом від судового переслідування за свої виступи в залі суду (стаття 23 Закону № 5076-VI). Відтак, коли виникає спір із правовідносин, у яких адвокатура, як особлива формація реалізує надані їй правомочності в означеному сенсі, як-от у разі обмеження права особи на зайняття адвокатською діяльністю або прийняття рішення про зупинення чи припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (пункти 2, 3 ч. 5 ст. 50 Закону №5076-VI), оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення, інші подібні за суттю і значенням дії, зокрема й щодо делегованих державою владних повноважень, то такий спір за наявності для цього підстав може підпадати під ознаки публічно-правового, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів. Адвокатура є недержавним самоврядним інститутом (формуванням, об`єднанням), що самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, визначеному Законом №5076-VI. У Розділі VII Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначені структурні організаційні одиниці адвокатського самоврядування, порядок формування, повноваження та правила самоврядної діяльності адвокатури. Конституційний Суд України розтлумачив конституційну норму і вирішив, що ч. 1 ст. 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (п. 1 рішення №9-зп від 25.12.1997). З даного офіційного тлумачення норми, передбаченої ч. 1 ст. 55 Конституції України вбачається, що є умови, за яких суд не може відмовити у правосудді якщо людина звернулася за захистом прав і свобод, які належать їй особисто, а не будь-яким іншим особам. Ця умова випливає також із співставлення ч. 1 ст. 55 Конституції України з ч. З, 5, 6 цієї статті, в яких ідеться про захист "своїх" прав, тобто прав, які належать особі, яка їх захищає. Гарантоване ст. 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення. У заяві про уточнення позовних вимог від 19.05.2025 позивач зазначав про відсутність компетенції відповідача він дізнався з ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №260/2748/25 за позовом ОСОБА_2 до КДКА Закарпатської області про поновлення строків звернення до суду і відкриття провадження. Слід зазначити, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у справі №260/2748/25 у задоволенні адміністративного позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Недержавна некомерційна професійна організація "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України про встановлення відсутності компетенції за правилами загального позовного провадження - відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі №260/2748/25 - залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 20.08.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2025 року у справі №260/2748/25 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про встановлення відсутності компетенції за правилами загального позовного провадження. У постанові від 31.07.2025 у справі №260/2748/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд, зокрема зазначив, що позивач, в обґрунтування звернення до суду із даними позовними вимогами посилається на порушення його трудових (соціальних) прав, а саме притягнення його до дисциплінарної відповідальності 21.06.2023 року органом ( КДКА Закарпатської області) у якого були відсутні відповідна компетенція та повноваження. Колегія суддів погодилась із висновком суду першої інстанції, що порушення трудових (соціальних) прав позивача вирішувалося у межах розгляду справи № 260/5601/23. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.12.2023 у справі №260/5601/23 залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог. Ухвалою Верховного Суду від 01.03.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 260/5601/23 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області про визнання протиправними та скасування рішень повернуто особі, яка її подала. Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області про визнання протиправними та скасування рішень повернуто особі, яка її подала. Позивачем отримано Висновок Дослідницької служби Верховної Ради України від 30.01.2025 "Парламентське дослідження щодо актуальних проблем правових засад організації і діяльності адвокатури України", зі змісту якого йому стало відомо про те, що рішення Ради адвокатів України від 21.09.2020 №69 суперечить Конституції України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". 31.01.2025 ОСОБА_1 подав до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просив суд скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року по справі №260/5601/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги із посиланням на прийняття Дослідницькою службою Верховної Ради України Висновку від 30.01.2025 "Парламентське дослідження щодо актуальних проблем правових засад організації і діяльності адвокатури України", зі змісту якого йому стало відомо про те, що рішення Ради адвокатів України від 21.09.2020 №69 суперечить Конституції України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року, у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі № 260/5601/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області про визнання протиправними та скасування рішень. Подаючи даний адміністративний позов, ОСОБА_1 не перебував у жодних правових відносинах із відповідачем, оскільки на час звернення із даним позовом був позбавлений права на здійснення адвокатської діяльності, а рішення щодо такого спору та накладеного відповідним суб`єктом стягнення набрало законної сили у межах справи №260/5601/23, вирішуючи спір (трудовий, спір про притягнення до дисциплінарної відповідальності) судами і вирішуються питання щодо належного відповідача та його компетенції і повноважень. Задоволення вимог позивача можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, а відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а. Окрім цього, суд зазначив, що є чинним та не скасованим Рішення Ради адвокатів України від 21.09.2020 року №69 "Про затвердження роз`яснення щодо інституціонального континуїтету НААУ та організаційних форм адвокатського самоврядування" яким встановлено, що за наявності об`єктивних підстав, які виключають можливість проведення безперешкодного та безпечного для життя і здоров`я осіб відповідних виборів, органи адвокатського самоврядування продовжують виконувати свої повноваження до початку діяльності новосформованих органів адвокатського самоврядування та обрання нових членів. Згідно з п. 5 ст. 50 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до повноважень КДКА належить також вирішення питань, віднесених до її повноважень цим Законом, Радою адвокатів України, з`їзду суддів України. Проте, як вказано вище, позивач оскаржував дії суб`єкта владних повноважень (відповідача) щодо порушення його права суб`єктом, який на думку позивача не мав відповідної компетенції та повноважень і такий спір був вирішений у межах справи № 260/5601/23, рішення по якій набрали законної сили. В ухвалі Верховного Суду колегія суддів Касаційного адміністративного суду від 05.05.2025 у справі № 260/5601/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області про визнання протиправними та скасування рішень встановила наступне: "Окрім цього, висновки "Парламентського дослідження" Дослідницької Служби Верховної Ради України не можуть вважатися нововиявленими обставинами в розумінні ст.361 КАС України, оскільки такі являються виключно довідковим інформаційно-аналітичним матеріалом, а інформація та позиції, викладені в них, не є офіційною позицією Верховної Ради України чи її органів. Отже, такі висновки, як зазначив суд,не є істотними для справи обставинами, що могли б вплинути на прийняття судом рішення. Більше того, таке парламентське дослідження було проведено вже після виникнення спірних правовідносин та ухвалення судом рішення в цій адміністративній справі, що свідчить про відсутність нововиявленого характеру такого. При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що доводи щодо відсутності у КДКА Закарпатської області повноважень ОСОБА_1 вказував в своїх позовній заяві та апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції. Розглядаючи вказані заяву і скаргу, суди першої та апеляційної інстанції досліджували, серед іншого, обставини щодо повноважень членів КДКА Закарпатської області в зв`язку із спливом п`ятирічного строку, на якій вони обиралися, та встановили наявність таких повноважень на підставі рішення РАУ № 69 від 21.09.2020 року "Про затвердження роз`яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування". Отже, суд виснував, що вказана обставина щодо повноважень членів КДКА Закарпатської області в зв`язку із спливом п`ятирічного строку, на якій вони обиралися, не може визнаватися нововиявленою у відповідності до п.1 ч.2 ст.361 КАС України, оскільки на час розгляду справи №260/5601/23 по суті ця обставина вже була відомою позивачу, вона досліджувалася судами, а тому не може бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Оскільки у справі № 260/5601/23 прийнятий Дослідницькою службою Верховної Ради України Висновок від 30.01.2025 року "Парламентське дослідження щодо актуальних проблем правових засад організації і діяльності адвокатури України" не оцінювався судом, а обставини щодо повноважень КДКА Закарпатської області та її членів були встановлені судами першої і апеляційної інстанції, то й у цьому випадку підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами є відсутніми. Додатково колегія суддів звернула увагу на те, що питання діяльності і компетенції Дослідницької служби Верховної Ради України унормовані Положенням про Дослідницьку службу Верховної Ради України, затв. розпорядженням Голови Верховної Ради України № 438 від 11.08.2022 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Таким чином, "Парламентське дослідження" є неофіційним документом, являє собою комплексну аналітичну добірку, яка є результатом тематичного наукового дослідження, що містить суб`єктивне бачення виконавців цього дослідження (позиція авторів (думка, бачення), яка не несе юридичних наслідків), а тому останній не створює будь-яких правових наслідків та не має доказового значення. А також покликання апелянта на те, що вказане "Парламентське дослідження" підтвердило нелегітимність КДКА Закарпатської області з 2022 року через закінчення 5-річного строку повноважень, а також неконституційність рішення РАУ № 69 від 21.09.2020 року, є помилковим. Стосовно решти доводів апелянта колегія суддів наголосила, що сам факт реєстрації кримінальних проваджень за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.255, 353 КК України (від 05.09.2024, 08.01.2025, 09.01.2025 16.01.2025, визнання позивача потерпілим в них, не може вважатися нововиявленою обставиною, оскільки будь-якої істотної для справи інформації такі не містять". Суд звернув увагу, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Тобто, за змістом частини 4 статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені. Водночас, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.10.2020 по справі №814/435/18, даючи визначення інституту "преюдиції" та порядку його застосування під час судового розгляду. згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач довів законність оскаржуваних дій та рішення. Натомість доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають до задоволення. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 35 000 євро, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У пунктах 2, 4 вказаної постанови зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач. Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що подає відповідний позов. Крім того, за правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За змістом статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з статтею 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. В постанові №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", Пленум Верховного Суду України в пункті 4 вказав, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. В пункті 9 цієї Постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Для відшкодування моральної шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі №804/2252/14 та від 20.02.2018 у справі № 818/1394/17. Позивач обґрунтовує свої підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача тим, що поведінка відповідача під час розгляду цієї справи додатково психологічно його травмувала. При цьому, слід зазначити те, що в даному випадку відсутні будь-які докази причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними позивачем обґрунтуваннями морально-психологічних випробувань і діями та рішеннями відповідача щодо ОСОБА_1 . Таким чином, наведені позивачем доводи щодо необхідності компенсувати моральну шкоду не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Вказане позбавляє суд можливості встановити факт завдання позивачу моральної шкоди протиправними діями та рішеннями відповідача і провести розрахунок її розміру згідно з критеріями, встановленими статтею 23 Цивільного кодексу України, а відтак підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні. Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення від 25.10.1993 у справі "Гольм проти Швеції", від 29.11.1996 у справі "Саундерс проти Сполученого Королівства", від 25.07.2001 у справі "Перна проти Італії", від 13.07.2006 у справі "Сілін проти України") визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду спричинену такими діями. Оскільки позивачем не доведено факт того, що оскаржуваними діями та рішеннями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а також наявності причинно-наслідкового зв`язку між винесенням спірних рішень відповідачем та заподіянням позивачеві шкоди, тому суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині. Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" від 25.03.2022 №34 в частині п.2 додатка №3 слова у абзаці 3 пункту 2 статті 14 виключити слова "(за наявності)" суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до частини першої та третьої статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Відповідно до частини першою, другою, третьою статті 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування. У пункті 3 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське самоврядування визначається як гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Згідно зі статтею 3, частиною першою статті 4, пунктами 2, 1 частини першої статті 1 цього ж Закону правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", інші законодавчі акти України. З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження у цій адміністративній справі є рішення Ради адвокатів України 25.03.2022 №34 в частині п.2 додатка №3 слова у абзаці 3 пункту 2 статті 14 виключити слова "(за наявності)". Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, зазначив про протиправність такого рішення з огляду на обмеження цим рішенням його права на можливість безперешкодно звернутись з відповідною скаргою до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та фактично створює додаткові перешкоди, оскільки є внутрішньо-переміщеною особою, не має свого особистого житла, майна та доступу до електронної пошти, а отже суперечить приписам законодавства України. З метою забезпечення виконання Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури регіонів своїх завдань, передбачених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", з урахуванням воєнного стану до Ради адвокатів України звернувся Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ОСОБА_2 з проханням внести зміни до актів органів адвокатського самоврядування, зокрема Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №120 від 30.08.2014 із змінами про необхідність виключити слова "за наявності" у абзаці 3пункту 2 статі 14 Положення. Розглянувши звернення Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В. від 24.03.2022 №552 про внесення змін у Регламент Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Регламент кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, а також Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, Радою адвокатів України прийнято рішення №34 від 25.03.2022 "Про внесення змін та доповнень до Регламенту ВКДКА, Регламенту КДКА регіону та положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність". Внесено та затверджено зміни до Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 №120 (з наступними змінами та доповненнями), зокрема виключено слова "за наявності" у абзаці 3 пункту 2 статті 14 Положення. Суд першої інстанції приймаючи в цій частині позовних вимог рішення про визнання протиправним та скасування рішення Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» від 25.03.2022 в частині п. 2 додатка «3 слова у абзаці 3 пункту 2 статті 14 виключити слова «(за наявності)» прийшов до висновку, що рішення Ради адвокатів України № 34 від 25.03.2022 зобов`язує заявника (скаржника) мати обов`язково адресу електронної пошти, а у випадку її відсутності зобов`язує її створити. Не зазначення існуючої та/або не створення адреси електронної пошти є підставою для повернення скарги (заяви). Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в цій частині позовних вимог виходячи з наступного. Відповідно до статті 15 Положення № 120, заява (скарга), оформлена без дотримання вимог статті 14 цього Положення, повертається заявникові (скаржникові) з відповідним роз`ясненням не пізніше десяти днів від дня її надходження. Відповідно до п. 16 Положення 120 повернення заяви (скарги) не перешкоджає повторному зверненню із заявою (скаргою) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. З матеріалів справи вбачається, що Рада адвокатів України не зобов`язувала заявників (скаржників) у разі подання відповідної скарги на дії адвокатів України створювати адресу електронної пошти (у разі її відсутності). У даному випадку йдеться про сам факт її засвідченості в скарзі (адреса електронної пошти є, якщо так, то потрібно Ті вказати, якщо не мас зазначити про її відсутність). При цьому, сам факт її відсутності, не є перешкодою у реалізації права на подання скарги на дії адвоката України та не покладає надмірний тягар на заявника (скаржника), оскільки такий скаржник (заявник) повинен про це зазначити в скарзі (для прикладу наступні слова - адреса електронної пошти відсутня). Схожий правовий підхід та відповідне тлумачення таких матеріальних норм застосовується і до вимог процесуальних кодексів України (ЦПК, КАС, ГПК) де при поданні позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скарги тощо, до форми та змісту таких процесуальних документів має зазначатися номер засобу зв`язку та електронна пошта, офіційна електронна адреса, за наявності. Сама по собі відсутність таких елементів у процесуальних документах, при зазначені про їх відсутність, не є підставою для повернення процесуального документа. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в умовах воєнного стану на території України зазначення у скарзі (заяві) заявником своїх обов`язкових даних, як то наявність або відсутність мобільного номеру зв`язку, адреси електронної пошти, навпаки покращує комунікацію (взаємодію) між заявником та органами адвокатського самоврядування регіонів, які наділені функціями дисциплінарного розгляду справ та прийняття відповідних рішень. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що викладена інформація у листі ВКДКА за вих. № 2608 від 01 листопада 2024 року не була єдиною підставою для повернення заяви (скарги) ОСОБА_1 на доопрацювання (усунення виявлених недоліків у заяві), а тому стверджувати про порушення прав заявника на доступ до розгляду його скарги на дії адвокатів, саме прийняттям Радою адвокатів України рішення № 34 від 25.03.2022 - є передчасним. Відповідно до статті 15, 37 Положення №120 Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатів регіону та/або Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, отримавши заяву (скаргу) на дії адвоката України, яка може бути підставою для застосування до нього дисциплінарної відповідальності, перевіряє її відповідність указаним вимогам, і у разі встановлення недоліків заяви (скарги), вказує про це у супровідному листі за підписом відповідного Голови КДКА/ВКДКА (посадової особи) про повернення заявникові скарги (заяви) з відповідним роз`ясненням про усунення недоліків у її оформлення. Зазначена вище норма Положення №120 дає підстави прийти до висновку, що повернення заявникові його скарги (заяви) на доопрацювання є тимчасовим заходом, який застосовується органом адвокатського самоврядування з метою усунення заявником недоліків заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як самої заяви (зміст та форма), так і порядку її подання. Крім вище описаних обставин справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на саме факт перебування позивача у статусі адвоката. Даний факт підтверджується відкритими відомостями, що містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України та є публічними на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України, а також свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 37 від 14.03.1994 року видане Запорізькою обласною КДКА. Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що 20 липня 2023 року в газеті Голос України опублікований Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами від 29 червня 2023 року № 3200-ІХ. Згідно прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через 90 днів з дня його опублікування. Згідно ч.3 розділу 1 даного Закону №3200-ІХ адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Наведене кореспондує положенням пункту 10 підрозділу 1 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в редакції рішенням Вищої ради правосуддя від 12.10.2023 №977/0/15-23. Відтак, апеляційний суд звертає увагу на те, що з 18.10.2023 суб`єкти (в тому числі адвокати), вичерпний перелік яких встановлено у вищенаведених нормах, реєструють офіційні електронні кабінети в ЄСІТС в обов`язковому порядку, відповідно позивач зобов`язаний мати офіційні електронні адреси (кабінети) зареєстровані в ЄСІТС та повинен був вказати при поданні скарги до ВКДКА. Суд апеляційної інстанції врахувавши викладені обставини вище, приходить до висновку, що прийняте рішення Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» від 25.03.2022 №34 в частині п. 2 додатка №3 слова у абзаці 3 пункту 2 статті 14 виключити слова «(за наявності)» є правомірним у повному обсязі та таким, яке винесене з дотриманням усіх норм матеріального права. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. У розрізі викладеного, оцінюючи наведені Недержавною некомерційною професійною організацією «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи в частині позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасувати рішення Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" від 25.03.2022 №34 в частині п.2 додатка №3 слова у абзаці 3 пункту 2 статті 14 виключити слова "(за наявності)", що призвело до задоволення позовної вимоги, а тому рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасувати рішення Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" від 25.03.2022 №34 в частині п.2 додатка №3 слова у абзаці 3 пункту 2 статті 14 виключити слова "(за наявності)" підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасувати рішення Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" від 25.03.2022 №34 в частині п.2 додатка №3 слова у абзаці 3 пункту 2 статті 14 виключити слова "(за наявності)", з вищевикладених мотивів. Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і нечинним в частині рішення відповідача №143 від 13.11.2015 з дати прийняття виклад п. 36.5 Положення затвердженого рішенням РАУ №120 у такій редакції: - до скарги додається: копія рішення КДКА регіону, доказ надіслання скаржником копії скарги та доданих до неї письмових матеріалів іншій стороні КДКА адвокатури, рішення якої оскаржується - листом з описом вкладення у всіх пунктах і відмінках Положення №120, визнання протиправною бездіяльність відповідача по ухиленню в рішенні від 06.09.2022, призначити дату проведення з`їзду адвокатів України, зобов`язання відповідача негайно призначити дату (час, день, місяць, рік) проведення VI з`їзду адвокатів України як Звітно-виборчого VI з`їзду", визнання судом протиправним і скасування пункту рішення відповідача від 06.09.2022 про продовження виконання повноважень керівників органів адвокатського самоврядування строк повноважень яких сплив 17.11.2022 до обрання нових на підставі принципу Континуїтету, визнання протиправним застосування відповідачем принципу Континуїтету для порушення норм і законів України - Закону України "Про адвокатуру", визнання незаконним і скасування рішення відповідача як такі, що ухвалені і прийняті не повноважним органом без повноважень, а саме: №34 від 25.03.2022, №44 від 16-17.11.2022, №84 від 11-12.08.2023, №122 від 15-16.12.2023, №22 від 07.06.2024, №23 від 07.06.2024, №28 від 07.06.2024, №45 від 21.06.2024, №61 від 21.09.2024, №67 від 21.10.2024, стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 35 000 євро, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив в цій частині судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог - без змін. Керуючись ч.3 ст.243, ст. 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. 316, ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України задовольнити. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 300/1204/25 в частині визнання протиправним та скасування рішення Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" від 25.03.2022 №34 в частині п.2 додатка №3 слова у абзаці 3 пункту 2 статті 14 виключити слова "(за наявності)" скасувати, та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України про визнання протиправною бездіяльності та визнання протиправними і скасування рішень в цій частині відмовити. У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 300/1204/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 09 березня 2026 року.