Постанова Кропивницький апеляційний суд № 405/3541/14-ц

ПОСТАНОВА Іменем України 09 грудня 2020 року м. Кропивницький справа № 405/3541/14-ц провадження № 22-ц/4809/1445/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Письменного О.А., суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда у складі судді Іванової Л.А. від 10 березня 2015 року у справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з навчанням, - встановив: У квітні 2014 року Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь фактичні витрати, пов`язані з його навчанням в розмірі 29 023 грн. 32 коп. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що у 2008 році рядового міліції ОСОБА_1 було зараховано на навчання до складу курсантів Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ та 18.09.2008 р. між Кіровоградським юридичним інститутом Харківського національного університету внутрішніх справ, Управлінням МВС України в Кіровоградській області та ОСОБА_1 було укладено договір №831 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Відповідно до розпорядження КМУ від 27.07.2011 року №727-р «Про реорганізацію мережі вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ» та наказу МВС України від 28.07.2011 року №490 «Про реорганізацію вищих навчальних закладів МВС» Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ був ліквідований. Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 25.08.2011 року №431 о/с курсанти ліквідованого КЮІ ХНУНС, у т.ч., відповідач ОСОБА_1 з 29.08.2011 року були переведені для подальшого навчання до Харківського національного університету внутрішніх справ. 29.08.2011 року між Харківським національним університетом внутрішніх справ, Управлінням МВС України в Кіровоградській області та ОСОБА_1 був укладений договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. При цьому, відповідно до п.2.1.3 Договору, в обов`язки Виконавця (університету) входило: забезпечення Особи харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України, відповідно норми продовольчого забезпечення (харчування) курсантів навчальних закладів органів внутрішніх справ визначалися відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року №426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації; поставлення слухачів та курсантів на продовольче забезпечення, зняття з нього здійснюється відповідно до наказу МВС України від 13.06.1995 року №438 «Про введення в дію норм забезпечення майном продовольчої служби» на підставі продовольчих атестатів або, якщо в органі внутрішніх справ не передбачено їх видачу, запису у грошовому атестаті про виплату компенсації замість продовольчого пайка. Норми забезпечення форменим одягом (у мирний час) осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців спеціальних моторизованих частин міліції внутрішніх військ МВС України, затверджені наказом МВС України від 15.02.2001 №148 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ МВС та осіб начальницького складу податкової міліції» від 17.11.2001 року №1515. Відповідно до п.3 наказу МВС України від 31.12.2007 року №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» грошове забезпечення осі рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до зазначеної структури грошового забезпечення курсантів навчальних закладів органів внутрішніх справ протягом навчання у ХНУВС відповідачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення. Позивач також зазначив, що на підставі зазначених вище нормативно-правових актів здійснювалось продовольче, речове та грошове забезпечення відповідача протягом усього терміну навчання, тим самим зі свого боку він (позивач) зі свого боку виконав усі передбачені Договором зобов`язання, та після закінчення університету, згідно з наказом ХНУВС від 02.06.2012 року №217 о/с курсанта з підготовки фахівців міліції громадської безпеки Харківського НУВС лейтенанта міліції ОСОБА_1 з 02 червня 2012 року було відраховано зі складу курсантів ХНУВС та відкомандировано для подальшого проходження служби до УМВС України в Кіровоградській області. Вказав, що відповідач, зі свого боку, відповідно до п.2.3.6 договору зобов`язувався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі. Наказом УМВС України і Кіровоградській області від 21.06.2013 року №200 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ України за п.64 «ж» (за власним бажанням бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах МВС затверджений постановою КМУ від 01.03.2007 року №313 та визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі, зокрема, звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, при цьому, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. Крім того, згідно з п.2.1.2.1 зазначеного Порядку розрахунку витрат відшкодування витрат на речове забезпечення здійснюється на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби, про вартість фактично отриманого речового майна та лазне-прального забезпечення. Вартість навчання та речове забезпечення ОСОБА_1 протягом навчання у ХНУВС визначена у довідці-розрахунку про відшкодування витрат по відділенню речового забезпечення, складеній начальником відділення речового забезпечення ХНУВС. Також, під час навчання у ХНУВС відповідач користувався комунальними послугами, під якими слід розуміти користування опаленням, електроенергією, послугами водовідведення під час проведення навчальних занять, меблями, що розташовані в навчальних аудиторіях, та багатьма іншими послугами, на які Університет витрачає кошти з метою забезпечення навчально-виховного процесу курсантів. Розрахунок здійснюється, виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта на добу: тепла та гарячої води 0, 0134 ГКал.; води та водовідведення 0, 2074 куб.м.; електроенергії 2, 56 кВт/г., при цьому, при проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році, що відображається у розрахунках витрат на комунальні послуги. З огляду на зазначене, позивач зазначив, що загальна сума визначених до відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 за період з 01.08.2008 року по 02.06.2012 року становить 29 023 грн. 32 коп., та враховуючи, що відповідач добровільно не відшкодовує витрати, пов`язані з навчанням у ХНУВС, що стало підставою для звернення з позовом до суду та стягнення з відповідача зазначеної суми витрат в судовому порядку. Крім того, під час судового розгляду справи позивачем подано заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно з якою позивач ХНУВС просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь фактичні витрати, пов`язані з його (відповідача) навчанням, а саме: грошові кошти в розмірі 19 732 грн. 64 коп. за період з 01.08.2008 року по 02.06.2012 року. Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 10.03.2015 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ 19 732,64 грн. фактичних витрат, пов`язаних з навчанням. Вирішено питання про судові витрати. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження в справі з тих підстав, що суд розглянув позов з порушенням предметної підсудності, оскільки на його думку даний спір підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 18.09.2008 року між Кіровоградським юридичним інститутом Харківського національного університету внутрішніх справ, Управлінням МВС України в Кіровоградській області та ОСОБА_1 було укладено договір №831 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, предметом якого (договору) є підготовка за державним замовленням протягом 4-ох років на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за напрямом «Правознавство». Відповідно до розпорядження КМУ від 27.07.2011 року №727-р «Про реорганізацію мережі вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ» та наказу МВС України від 28.07.2011 року №490 «Про реорганізацію вищих навчальних закладів МВС» Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ був ліквідований. Наказом проректора з кадрового забезпечення Харківського національного університету внутрішніх справ від 25.08.2011 року №431 о/с переведено для подальшого навчання з 29 серпня 2011 року з 4-го курсу факультету підготовки фахівців міліції громадської безпеки за спеціальністю «правознавство» Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС на 4-ий курс факультету з підготовки фахівців міліції громадської безпеки за спеціальністю «правознавство» Харківського національного університету внутрішніх справ курсанта рядового міліції ОСОБА_1 . 29 серпня 2011 року між Харківським національним університетом внутрішніх справ, як Виконавцем, Управлінням МВС у Кіровоградській області, як Замовником,та ОСОБА_1 , як Особою, було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, предметом якого є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за напрямом (спеціальністю) правознавство. Наказом ректора Харківського національного університету внутрішніх справ «По особовому складу» №217 о/с від 02 червня 2012 року відраховано зі складу курсантів та відкомандировано з 02 червня 2012 року до УМВС України в Кіровоградській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 . Наказом начальника УМВС України в Кіровоградській області «По особовому складу» №200 о/с від 21 червня 2013 року згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ звільнено з органів МВС: у запас Збройних Сил ( з постановкою на військовий облік) за п.64 «ж» (за власним бажанням) лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-215536), який перебуває у розпорядженні УМВС по посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків кримінальної міліції Знам`янського міського відділу (з обслуговування м.Знам`янка та Знам`янського району) УМВС України в області, з 21 червня 2013 року. Відповідно до уточненої довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта Харківського національного університету внутрішніх справ №4/1568 від 22.12.2014 року витрати, пов`язані з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за період з 01.08.2008 року по 02.06.2012 року становлять 19 732, 64 грн., з яких: грошове забезпечення 12 335, 35 грн., продовольче забезпечення за період з 01.09.2011 року по 31.05.2012 року 3 313, 81 грн., речове забезпечення - 2 073, 25 грн., вартість житлово-комунальних послуг і спожитих енергоносіїв (з 01.09.2011 по 02.06.2012 року) 2 010, 23 грн. Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, із цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині першій статті 1 ЦК України указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Разом із цим за приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу. Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). За змістом статті 9 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин (укладення договору), на курсантів, слухачів, ад`юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов`язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції. Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про міліцію» працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про міліцію» підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Курсанти вищих навчальних закладів МВС України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують МВС України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Враховуючи викладене, на курсантів вищих навчальних закладів МВС України поширювалися права та обов`язки, гарантії правового і соціального захисту, а також відповідальність працівників міліції. Служба відповідача є публічною, у зв`язку із чим справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Отже, спори між учасниками цих правовідносин є публічно-правовими та їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів. Такий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 723/18/17 (провадження № 14-563цс18), від 04 вересня 2019 року у справі № 127/7858/18 (провадження № 14-373цс19), у яких зазначено, що спори, пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й з питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Аналогічний висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14.03.2018 у справі № 461/5577/15-ц (провадження № 14-18цс18), від 31.10.2018 у справі № 820/5761/15 (провадження № 11-750апп18). Зі змісту статті 256 ЦПК України вбачається, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 377 ЦПК України визначено, що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору. З огляду на наведене, рішення суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі. Керуючись ст.ст. 367, 374, 377, 381 - 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2015 року скасувати. Провадження у справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з навчанням закрити. Суд роз`яснює позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, а також про наявність у нього права для звернення до суду з заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією протягом 10 днів з дня отримання даної постанови. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Судді: О.А.Письменний О.Л.Дуковський Л.М. Дьомич