Ухвала КАС ВС № 300/1204/25

УХВАЛА 30 червня 2026 року м. Київ справа № 300/1204/25 адміністративне провадження № К/990/26728/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі №300/1204/25 за позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про визнання протиправною бездіяльності та визнання протиправними і скасування рішень, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, у якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив: - скасувати рішення відповідача від 25 березня 2022 року №34 з трьома додатками як незаконне, з дати ухвалення; - визнати протиправною бездіяльність відповідача по ухиленню в рішенні від 06 вересня 2022 року, призначити дату проведення з`їзду адвокатів України; - зобов`язати відповідача негайно призначити дату (час, день, місяць, рік) проведення VI з`їзду адвокатів України як Звітно-виборчого VI з`їзду; - визнати протиправним і скасувати пункт рішення відповідача від 06 вересня 2022 року про продовження виконання повноважень керівників органів адвокатського самоврядування строк повноважень яких сплив 17 листопада 2022 року до обрання нових на підставі принципу Континуїтету; - визнати протиправним застосування відповідачем принципу Констинуїтету для порушення норм і законів України - Закону України «Про адвокатуру»; - визнати незаконним і скасування рішення відповідача як такі, що ухвалені і прийняті не повноважним органом без повноважень, а саме: №34 від 25 березня 2022 року, №44 від 16-17 листопада 2022 року, №84 від 11-12 серпня 2023 року, №122 від 15-16 грудня 2023 року, №22 від 07 червня 2024 року, №23 від 07 червня 2024 року, №28 від 07 червня 2024 року, №45 від 21 червня 2024 року, №61 від 21 вересня 2024 року, №67 від 21 жовтня 2024 року; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3500 євро. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» від 25 березня 2022 року №34 в частині пункту 2 додатка №3 слова у абзаці 3 пункту 2 статті 14 виключити слова «(за наявності)». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі №300/1204/25 в частині визнання протиправним та скасування рішення Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» від 25 березня 2022 року №34 в частині пункту 2 додатка №3 слова у абзаці 3 пункту 2 статті 14 виключити слова «(за наявності)» скасовано, та прийнято постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про визнання протиправною бездіяльності та визнання протиправними і скасування рішень в цій частині відмовлено. У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 300/1204/25 залишено без змін. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2026 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судового рішення. 10 червня 2026 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі №300/1204/25. Заявник просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частинні задоволених позовних вимог; скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові позивачу. Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав. За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції: - не врахував правові висновки Верховного Суду, указані у постановах від 10 січня 2024 року у справі № 240/21894/23 та від 18 березня 2026 року у справі №331/6717/25; - не врахував правові висновки Верховного Суду з приводу застосування нормативних актів, які суперечать Конституції України, надані у справах №616/458/21, №913/204/18, №160/1088/19, №520/2098/19. Зазначені доводи позивача за змістом відповідають пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов`язковими умовами при оскарженні Водночас суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання скаржника на постанови Верховного Суду у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України , кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду (цитування окремих абзаців зазначених постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на яку вона посилається. Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Так, у справах №331/6717/25 (спір щодо тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України), №616/458/21 (спір щодо визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та визнання контракту продовженим), №913/204/18 (спір щодо визнання недійсним договору оренди нерухомого майна), №160/1088/19 (спір щодо скасування податкового повідомлення-рішення), №520/2098/19 (спір щодо виготовлення та направлення до органів пенсійного фонду нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі статей 43, 8, 10 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») спірні правовідносини стосуються оцінки судом інших фактичних обставин. За обставинами цієї справи судом апеляційної інстанції зазначено, що Рада адвокатів України не зобов`язувала заявників (скаржників) у разі подання відповідної скарги на дії адвокатів України створювати адресу електронної пошти (у разі її відсутності). У даному випадку йдеться про сам факт її засвідченості в скарзі (адреса електронної пошти є, якщо так, то потрібно Ті вказати, якщо не мас зазначити про її відсутність). При цьому, сам факт її відсутності, не є перешкодою у реалізації права на подання скарги на дії адвоката України та не покладає надмірний тягар на заявника (скаржника), оскільки такий скаржник (заявник) повинен про це зазначити в скарзі (для прикладу наступні слова - адреса електронної пошти відсутня). Доводи касаційної скарги в контексті наявності передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстави зводяться здебільшого до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Крім того, Суд зазначає, що посилання позивача на постанову Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №240/21894/23 є безпідставним, оскільки таке рішення відсутнє в Єдиного державного реєстру судових рішень. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Верховний Суд зауважує, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі №300/1204/25 за позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про визнання протиправною бездіяльності та визнання протиправними і скасування рішень повернути особі, яка її подала. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя М.В. Білак