Постанова 4803 № 182/7052/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2631/26 Справа № 182/7052/23 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №182/7052/23 за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Шашликов Денис Геннадійович, до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Пелих Яни Миколаївни на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Рунчевої О.В., - ВСТАНОВИВ: Представник ОСОБА_1 - адвокат Шашликов Д.Г. звернувся до Нікопольського міськрайонного суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк», про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , при перегляді в мобільному додатку «Приват24» сум залишку грошових коштів на платіжних картках АТ КБ «ПриватБанк», одержав звукове повідомлення з номеру АТ КБ «ПриватБанк» на погодження перерахунку 4 000 грн. У повідомленні зазначалось: «При погодженні натисніть цифру «1», при скасуванні натисніть цифру «0». У відповідь на це повідомлення позивач обрав варіант скасувати платіж, проте такі дії не забезпечили захист його карткових рахунків. Такі дзвінки повторювалися чотири рази з сумами погодження на 3000 грн., 1000 грн., та 50,00 грн. Позивач все скасував. Після цього, через деякий час позивач зайшов в мобільний додаток і побачив, що з платіжних карток (зарплатна і пенсійна) були зняті кошти. Зазначає, що ОСОБА_1 миттєво звернувся у відділення АТ КБ «ПриватБанк», де дійсно підтвердили зняття коштів. За результатом звернення позивача, 17 жовтня 2023 року банк надав йому виписку по картці/рахунку і додатковим рахункам за період з 10 жовтня 2023 року по 17 жовтня 2023 року. За цим фактом 20 жовтня 2023 року позивач звернувся у поліцію із заявою на ім`я начальника Нікопольського ГУМВС України в Дніпропетровській області, за змістом якої просив провести розслідування по факту шахрайства з платіжними картами «ПриватБанку», в результаті чого були зняті кошти з платіжних карток в сумі 100 259,90 грн. До заяви додав виписку з банку. Вказує, що 20 жовтня 2023 року, позивач звернувся із заявою на ім`я керуючого Нікопольською філією ПАТ КБ «Приватбанк» Чаплицької Ганни, за змістом якої у зв`язку з тим, що шахрайським способом були зняті з платіжних карток банку кошти в сумі 100 259,90 грн., просив провести службове розслідування по цьому факту. У заяві також зазначив, що всі грошові кошти були зняті без попереднього дзвінка банку на його згоду, тим більше кошти у сумі 45000,00 грн. Позивач також вказав, що у нього є сумніви на причетність до цього факту працівників банку. За фактом звернення у поліцію, ОСОБА_1 одержав витяг з ЄРДР №12023041340001313 від 25 жовтня 2023 року. Зауважує, що 25 жовтня 2023 року відомості про те, що 16 жовтня 2023 року невстановлена особа шляхом обману, використовуючи електронно-обчислювальну техніку, незаконно з банківської карти АТ КБ «Приватбанк» р/р НОМЕР_1 заволоділа грошовими коштами, які належать гр. ОСОБА_1 , 1949 року народження, внесені до ЄРДР за №12023041340001313 за попередньою кваліфікацією за частиною четвертою статті 190 КК України. Листом від 17 жовтня 2023 року №20.1.0.0.0/7-231023/13365 на 1225-ВБ від 23-10-2023 року банк повідомив позивача, що у випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів позивачу було рекомендовано звернутись до правоохоронних органів. Водночас у цьому листі не вказано, що позивач своїми діями якимось чином сприяв передачі свого логіну та паролю у системі «Приват24» третім особам. Вважає, що банком не було встановлено його вини у передачі вказаних даних третім особам. Оскільки відповідач відмовився у добровільному порядку повернути належні позивачу грошові кошти, він вимушений звернутись до суду з цим позовом. Зауважує, що він не розголошував третім особам інформацію про номери карткових рахунків, пін-коди та іншу конфіденційну інформацію. Картки не губилися, доступу до них треті особи не мали. Банком не було доведено, що він своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У зв`язку з чим, з урахуванням уточненої заяви про зменшення позовних вимог від 21 травня 2025 року, просив стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 10 050 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Рішенням Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 31 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до АТ «КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів задоволено. Стягнуто з АТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 050 грн. Стягнуто з АТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погодившись з таким рішенням суду, представник АТ «КБ «Приватбанк» - Пелих Я.М., подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неправильно застосовані норми матеріального права. Вказує, що відповідачем було проведено розслідування та виявлено несанкційні списання грошових коштів з рахунку позивача у сумі 90 203,90грн. АТ КБ «ПриватБанк» повернув позивачеві грошові кошти, які були несанкційно списано з рахунку позивача. Зазначає, що Банком була ініційована претензійна робота згідно з правилами Міжнародної платіжної системи. Після чого було повернено кошти саме в тому розмірі, про які і стверджував сам позивач. Судом першої інстанції не досліджено виписку, яка міститься в матеріалах справи. А позивачем не доведено, що кошти в розмірі 10 050 грн. списано не санкціоновано. У зв`язку з чим, просить рішення Нікопольського міськрайонного суду від 31 жовтня 2025 року за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити в повному обсязі. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шашликов Д.Г. своїм правом на подачу відзиву не скористався. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник відповідача АТ «КБ «Приватбанк» - Пелих Я.М. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З урахуванням вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону. Згідно зі ст.ст.1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є держателем платіжної картки АТ КБ «ПриватБанк» з р/р НОМЕР_1 . Також встановлено, що 16 жовтня 2023 року з карткового рахунку позивача трьома транзакціями відбулося списання грошових коштів у загальній сумі 100 259,90 грн. Вказані обставини відповідачем АТ «КБ «ПриватБанк» не заперечуються, про що зазначено у відзиві на позовну заяву. За фактом заволодіння грошовими коштами 20 жовтня 2023 року позивач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із письмовою заявою (вимогою) про зняття шахрайським способом з платіжних карток коштів на суму 100 259,90 грн. та просив провести службове розслідування по цьому факту. Також у заяві ОСОБА_1 зазначив, що всі кошти були зняті без попереднього дзвінка банку. Як вбачається із заяви про вчинення злочину від 20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся на ім`я Начальника Нікопольського ГУМВС України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просить провести розслідування по факту шахрайства з платіжними картами ПриватБанку, в результаті чого з рахунку були зняті належні йому кошти в сумі 100259,90грн. За даним фактом 10 жовтня 2023 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №120230041340001313 з правовою кваліфікацією за ч.4 ст.190 КК України. Листом від 23 жовтня 2023 року АТ КБ «Приватбанк» повідомило ОСОБА_1 , що банком була ініційована претензійна робота згідно з правилами Міжнародної платіжної системи. Регламент проведення претензійної роботи - до 120 днів. У випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів, рекомендують звернутись до правоохоронних органів. 03 січня 2024 року АТ КБ «Приватбанк» повернуло позивачу кошти за заявою 2720146 на картковий рахунок ОСОБА_1 у розмірі 44 101 грн. 95 коп., що підтверджується довідкою №LFLK2212S5MF43U0. 10 січня 2024 року АТ КБ «Приватбанк» повернуло кошти за заявою 2720146 на картковий рахунок ОСОБА_1 у розмірі 44 101 грн. 95 коп., що підтверджується довідкою №UD866HDNJK36LNFG. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що представник відповідача не довів суду того, що позивач втрачав ПІН-код або сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а тому згідно положень постанови Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №164 відповідач повинен нести відповідальність за такі платіжні операції, які були здійснені без волевиявлення позивача. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними». При цьому, судом враховано, що 03 січня 2024 року та 10 січня 2024 року грошові кошти на загальну суму 90 203,90 грн. були повернуті банком та зараховані на картку позивача. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Згідно ч.1 ст.55 Закону України Про банки і банківську діяльність відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг (далі - Умови), розміщені на офіційному сайті відповідача https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет. Відповідно до п.2.1.4.5.1 Умов Клієнт зобов`язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Платіжній картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Платіжної картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Платіжної картки в Стоп- лист Платіжною системою (п.1.1.10.10.3 Умов). Пунктом 1.1.10.10.1 Умов встановлено, що Клієнт несе повну відповідальність за всі платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу та/або за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, якщо його дії чи бездіяльність призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням Платіжного інструменту. Відповідно до пунктів 136, 139, 140, 146, 147 розділу VIІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №164, користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень; емітент у разі невиконання ним обов`язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від виконання таких операцій. Обов`язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі з користувачем. Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22, від 2 березня 2024 року у справі №456/4026/21, від 11 вересня 2024 року у справі №753/12781/23, від 27 листопада 2024 року у справі №190/2037/23, від 01 листопада 2024 року у справі №332/6036/23 та інших. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. У справі, яка переглядається, встановлено, що Банком за заявою ОСОБА_1 була ініційована претензійна робота згідно з правилами Міжнародної платіжної системи. Після чого було повернено кошти саме в тому розмірі, про які і стверджував сам позивач при телефонному звернені до Банку. Відповідно до виписки по картковому рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) і додатковим рахункам договору SAMDNFF000091862693 за період с 16 жовтня 2023 року - 17 жовтня 2023 року, наданої позивачем на підтвердження своїх вимог, вбачається: 2 транзакції, які є не типовими - за Послуги туризму та транспортних перевезень: EC *mPay aplikacja, Warszawa. Та, інші транзакції, які проведено самим позивачем, які це «Переказ на карту ПриватБанку через додаток Приват24. Одержувач: ОСОБА_2 , на суму 10 050 грн., а також переказ між своїми картками на суму 6000 грн.». На переконання колегії, позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження несанкціонованого списання коштів з його рахунку у розмірі 10 050 грн. на карту ПриватБанку одержувачу ОСОБА_2 , на чому він наполягає в уточненій позовній заяві. Списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося за його розпорядженням на карту одержувача у Банку відповідача, і воно не може вважатись не санкціонованим. Таким чином, судом першої інстанції належним чином не оцінено докази, надані сторонами. Враховуючи вказані норми матеріального права, суд не в повній мірі встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, зокрема, наявність санкціонованого списання грошових коштів з рахунку позивача, та дійшов помилкового висновку про задоволення уточненого позову. Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в суді і підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо об­ґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, пи­тання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно пунктів 3 та 4 частина 1 статі 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 13 ст.141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином слід компенсувати АТ КБ «Приватбанк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) грн. 44 коп. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Пелих Яни Миколаївни - задовольнити. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2025 року скасувати. У задоволені позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Шашликов Денис Геннадійович, до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів - відмовити. Компенсувати Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) грн. 44 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повний текст постанови складено 04.03.2026 року Головуючий суддя О.В.Агєєв