Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/43467/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/43467/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: Рух справи. 24.11.2023 ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми "Ф" № 0132361-240110-2655-UA05100150000050790 від 13.09.2023 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) у сумі 7533,42 грн. за 2021 рік; - визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві та форми "Ф" № 0132360-240110-2655-UA05100150000050790 від 13.09.2023 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) у сумі 53225,25 грн за 2022 рік. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні рішення є протиправними, оскільки, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, на позивача поширюється пільга щодо сплати податку на нерухомість, оскільки ці будівлі використовуються ним у підприємницькій діяльності і є промисловими будівлями. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 р. позовні вимоги задоволено повністю. Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції зробив висновок, що відповідачем не доведено правомірність спірних рішень належними та достатніми доказами, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, а об`єкти нерухомості, які належали позивачу на праві приватної власності, і щодо яких контролюючим органом донараховано податкові зобов`язання, є будівлями, призначеними для використання позивачем безпосередньо у підприємницькій діяльності. Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апелянт наголосив на обґрунтованості прийнятих ним оскаржуваних рішень з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самих рішень, так і дотримання визначеного законом порядку їх прийняття. Крім того, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не правильно встановлені обставини у справі, і позивач має сплачувати вказаний податок. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано. Розгляд справи відбувся у порядку письмового провадження, розгляд справи продовжено з поважних причин. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Обставини встановлені судом. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у власності позивачки перебувають об`єкти нерухомого майна, а саме: будівлі підприємств легкої промисловості, загальною площею 534,2 кв.м, до якого входять: старий головний корпус, загальною площею 233,5 кв.м, підвал для зберігання матеріалів, загальною площею 156,3 кв.м, та гаражі, загальною площею 143,8 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та які у свою чергу стали об`єктом оподаткування, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 344677130 від 30.08.2023. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.08.2023 (індексний номер витягу 344677130), будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 534,2 кв.м. класифіковані як «будівлі підприємств легкої промисловості", "об`єкт житлової нерухомості - ні". Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 24.08.2023 № 801.7-23 підтверджується те, що дані об`єкти нерухомого майна, належать до будівель підприємств легкої промисловості за кодом класифікації 1251.4, що узгоджується із Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (ДК БС), затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. N 507. 13.09.2023 ГУ ДПС у м. Києві винесено на ім`я позивача наступні податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення №0132260-240110-2655-UA05100150000050790, 0132261-240110-2655-UA05100150000050790, якими визначено суму податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік у розмірі 53225,25 грн та за 2021 рік у розмірі 7533,42 грн щодо нежитлового приміщення - комплекс будівель та споруд, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 690,3 кв.м. Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними. Нормативно-правове обґрунтування. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України (в редакції на день виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. У відповідності до п.п.19-1.1 п. 19-1.1 ст. 19 ПК України контролюючі органи здійснюють, зокрема, адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків. Відповідно до пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п. п. 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України). Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п. п. 266.3.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України). Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 ст.266 ПК України). Відповідно до п. 30.1, 30.2 статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування. Підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. (редакція до 16.01.2020 року) Підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (в редакції Закону № 466-IX від 16.01.2020). Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику. При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), за суб`єктним складом, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу «будівлі промисловості» не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції. Висновки суду. Отже, податок на нерухоме майно (відмінне від земельної ділянки), є однією зі складових податку на майно, а платником такого податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва Матеріалами справи підвтерджено, що Тип об`єкта нерухомості визначається за кодом Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Отже, у власності позивачки перебувають об`єкти нерухомого майна, а саме: будівлі підприємств легкої промисловості, загальною площею 534,2 кв.м, до якого входять: старий головний корпус, загальною площею 233,5 кв.м, підвал для зберігання матеріалів, загальною площею 156,3 кв.м, та гаражі, загальною площею 143,8 кв.м., які знаходяться за адресою: Винницька область Тульчинський район м.Тульчин вул.Ганжі п-ка2, та які у свою чергу стали об`єктом оподаткування, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 344677130 від 30.08.2023. Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.08.2023 (індексний номер витягу 344677130), будівлі, розташовані за адресою: Винницька область Тульчинський район м.Тульчин вул.Ганжі п-ка2, загальною площею 534,2 кв.м. класифіковані як «будівлі підприємств легкої промисловості", "об`єкт житлової нерухомості - ні". Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 24.08.2023 № 801.7-23 підтверджується те, що дані об`єкти нерухомого майна, належать до будівель підприємств легкої промисловості за кодом класифікації 1251.4, що узгоджується із Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (ДК БС), затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. N

507. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 N 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості"). До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне". Водночас, відповідно до п. «є» пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування: є) будівлі промисловості зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Листом від 28.09.2023 № 02-08-3257 Тульчинська міська рада Тульчинського району Вінницької області підтвердила, те що на базі комплексу будівель та споруд за адресою м. Тульчин вул. Полковника Ганжі, 2 з 1997 року діяло підприємство ВАТ «Тульчинська взуттєва фабрика» (код ЄДРПОУ 00307997), потужності виробництва сягали показника 1000 пар взуття за день. У 2014 році відкрите акціонерне товариство припинило діяльність. У частині будівель та споруд з 2005 по 2020 рік діяло ТОВ «Двін 1» (код ЄДРПОУ 33414871), підприємство також займалось виробництвом взуття, потужності становили 300 пар взуття за день. На сьогоднішній день у частині будівель та споруд знаходяться складські приміщення бувшого взуттєвого підприємства (відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 12.11.2018 № 145018450). З урахуванням встановлених обставин і вищезазначених норм, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що з метою правильного застосування норм підпункту 266.2.2 ПК України при визначенні будівель промисловості в розрізі об`єкта оподаткування необхідно керуватись вимогами Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018- 2000, і за всіма своїми об`єктивними будівельно-технічними характеристиками належна позивачці будівля є промисловою будівлею. За таких обставин, з урахуванням зазначено, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та правильність висновків суду першої інстанції з цього приводу. З огляду на вказане доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 р.- залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель В.В. Файдюк